Постанова

від 14.03.2017 по справі 910/2483/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа№ 910/2483/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Галдецький Я.А. - дов. № 794/03 від 30.01.2017.

від відповідача не з'явились

від ВДВС Валевський О.О. - дов. № 779/20.3-03 від 29.12.2016

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 12.01.2017 (суддя Стасюк С.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк

на дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання

рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України Пироговської-Харитонівни Яніни Олексіївни

у справі № 910/2483/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАТІОРА

про стягнення 933 693 051, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі № 910/2483/15-г задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК на дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харитонівни Яніни Олексіївни. Визнано незаконними дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харитонівни Яніни Олексіївни при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 19.10.2016 року № 513/6. Визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 19.10.2016 року № 531/6, яке винесено старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харитонівною Я.О. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/2483/15-г.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржив її в апеляційному порядку та просив скасувати, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. За твердженнями апелянта, державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках Закону України Про виконавче провадження , який набрав чинності 05.10.2016, а тому правомірно виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/2483/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 14.03.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники позивача та ВДВС, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники позивача та ВДВС не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю ГАТІОРА належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, з огляду на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник ВДВС в судовому засіданні доводи своєї апеляційної підтримав, просив її задовольнити з викладених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги, просив не брати її до уваги, а оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та ВДВС, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАТІОРА про стягнення 933 693 051,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/2483/15-г позов Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАТІОРА на користь Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк 649 000 281, 12 грн. заборгованості по кредиту, 108 743 819, 97 грн. заборгованості по процентами за користування кредитом, 69 185 208, 05 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 8 469 284, 73 грн. пені за прострочення сплати процентів, 57 042 612, 64 грн. інфляційних нарахувань, 9 026 024, 43 грн. три проценти річних, 10 484 649, 40 грн. штрафу за порушення умов договору застави № 12-13-980-Z від 02.08.2013, 21 705 171, 56 грн. штрафу за порушення відповідачем умов договору застави договору застави № 12-13-980-Z1 від 02.08.2013.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

17.11.2016 від Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк надійшла скарга на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харитонівни Яніни Олексіївни, в якій скаржник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харитонівни Яніни Олексіївни при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання № 531/6 від 19.10.2016 та зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.06.2015 у справі № 910/2483/15-г.

Як встановлено матеріалами справи, 04.10.2016 Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження № 7264 від 04.10.2016, в якій просило винести постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2483/15-г, винести постану про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, що належать боржнику та внести інформацію про накладення арешту до відповідних державних реєстрів, примусово стягнуті з боржника грошові кошти перерахувати на рахунок стягувача за вказаними реквізитами.

Згідно наявної в матеріалах справи реєстраційно-контрольної картки 30579-033-16, заява ПАТ Брокбізнесбанк № 7264 від 04.10.2016 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 у справі № 910/2483/15-г надійшла до Міністерства юстиції України 06.10.2016.

07.10.2016 згадана заява була передана до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України.

19.10.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Пироговською-Харітоновою Я.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.10.2016 № 531/6.

В обґрунтування вказаного повідомлення державний виконавець зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Оскільки у пред'явленому на виконання пакеті документів відсутнє підтвердження сплати авансового внеску, який є обов'язковим, державний виконавець виніс повідомлення, яким повернув виконавчий документ стягувачу без виконання з посиланням на п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 115 ГПК України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, з 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, згідно якого втратив чинність, крім статті 4, Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Відтак, до 05.10.2016 діяла редакція Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV.

У рішенні від 5 квітня 2001 № 3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи .

В рішенні від 09.02.19 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99).

За загальним правилом, встановленим положеннями ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі чи встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Як встановлено матеріалами справи, ПАТ Брокбізнесбанк звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження № 7264 04.10.2016, що підтверджується фіскальним чеком № 2131 від 04.10.2016 та реєстром рекомендованих листів зі штрихкодовим ідентифікатором 0305708573294, тобто в період дії Закону України в редакції до 05.10.2016, відповідно в даному випадку державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону України в редакції до 05.10.2016.

Таким чином, при винесенні оскаржуваного повідомлення державний виконавець безпідставно керувався нормою Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка набрала чинності після 05.10.2016, оскільки для вчинення відповідних дій державний виконавець повинен був керуватись попередньою редакцією Закону.

Так, згідно ч. 1 с. 19 Закону України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Норми частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016 містять перелік підстав, за умови наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Водночас, з оскаржуваного повідомлення вбачається, що при його винесенні державний виконавець безпідставно керувався нормою Закону України Про виконавче провадження в редакції після 05.10.2016 (пункт 8 частини 4 статті 4).

Разом з тим, слід зазначити, що Закон України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016 взагалі не передбачав винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та надання підтвердження сплати авансового внеску.

Таким чином, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був зобов'язаний прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 у справі № 910/2483/15-г в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься відповідна ухвала.

Оскільки державний виконавець при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.10.2016 № 531/6 безпідставно керувався положеннями Закону України в редакції після 05.10.2016, місцевий господарський суд правомірно визнав такі дії державного виконавця незаконними, а загадане повідомлення недійсним.

Разом з тим, слід зазначити, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду . У рішенні від 17.05.2005 по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження в редакції до 05.10.2016 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону України Про виконавче провадження державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання боржником в добровільному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/2483/15-г, місцевий господарський суд правомірно зобов'язав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.06.2015 року у справі № 910/2483/15-г.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування оскаржуваної ували наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали місцевого суду апеляційний господарський суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі № 910/2483/15-г - без змін.

Матеріали справи №910/2483/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко