Постанова

від 17.08.2017 по справі 910/2483/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року Справа № 910/2483/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 12.01.2017 Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на діїстаршого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харитонової Яніни Олексіївни у справі№ 910/2483/15-г Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАТІОРА" простягнення 933693051,90 грн. за участю представників:

позивача: Жбадинський О.М.

відповідача: не з'явилися

ВДВС: не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/2483/15-г позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАТІОРА" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 649000281,12 грн. заборгованості по кредиту, 108743819,97 грн. заборгованості по процентами за користування кредитом, 69185208,05 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 8469284,73 грн. пені за прострочення сплати процентів, 57042612,64 грн. інфляційних нарахувань, 9026024,43 грн. трьох процентів річних, 10484649,40 грн. штрафу за порушення умов договору застави № 12-13-980-Z від 02.08.2013, 21705171,56 грн. штрафу за порушення відповідачем умов договору застави № 12-13-980-Z1 від 02.08.2013.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" 04.10.2016 направлено до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до повідомлення від 19.10.2016 відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі № 910/2483/15-г (суддя Стасюк С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко Р.А.), задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харитонової Яніни Олексіївни; визнано незаконними дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 19.10.2016 № 513/6; визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 19.10.2016 № 531/6, яке винесено старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харитоновою Я.О.; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.06.2015 у справі № 910/2483/15-г.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 910/2483/15-г, відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 8 частини 4 статті 4 та пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та скаржник не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомленням від 19.10.2016 повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказане повідомлення мотивоване тим, що відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Задовольняючи скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" на дії виконавчої служби, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, вказує на те, що ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження 04.10.2016, що підтверджується фіскальним чеком № 2131 від 04.10.2016 та реєстром рекомендованих листів зі штрихкодовим ідентифікатором 0305708573294, тобто в період дії Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016, тому державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону в редакції до 05.10.2016.

Відповідно до статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі чи встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Суди дійшли висновку, що при винесенні оскаржуваного повідомлення державний виконавець безпідставно керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набрала чинності після 05.10.2016, оскільки для вчинення відповідних дій державний виконавець повинен був керуватись попередньою редакцією Закону.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, згідно з якими втратив чинність, крім статті 4, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Згідно з пунктами 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно цього Закону.

Вищий господарський суд України вважає помилковим твердження господарських судів попередніх інстанцій з приводу того, що в даному випадку державний виконавець мав застосовувати редакцію Закону України "Про виконавче провадження", який був чинний по 04.10.2016 включно.

З наведених вище норм вбачається, що лише за умови, якщо здійснення виконавчих дій розпочато до 05.10.2016, такі дії завершуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", який діяв до 05.10.2016.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016 виконавчі дії виконавець вчиняє під час здійснення виконавчого провадження, а виконавче провадження відповідно - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Як вбачається із встановлених обставин, до 05.10.2016 здійснення виконавчих дій по відповідному виконавчому документу розпочато не було.

Направлення 04.10.2016 заявником поштою заяви про відкриття виконавчого провадження , тобто в період дії попередньої редакції Закону, не свідчить про початок виконавчих дій до набрання чинності нової редакції Закону. Подання заяви про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є дією стягувача, направленою на ініціювання вчинення уповноваженим суб'єктом виконавчих дій.

Таким чином, у державного виконавця після 05.10.2016 були відсутні підстави відкривати виконавче провадження за нормами Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до положень статті 42 вказаного Закону авансовий внесок стягувача входить до складу коштів виконавчого провадження і за його рахунок здійснюють витрати виконавчого провадження, зокрема: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій; проведення розшуку боржника, його майна; послуги перевезення, зберігання арештованого майна тощо (Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016).

Таким чином, на момент винесення оспорюваного позивачем повідомлення сплата стягувачем авансового внеску забезпечувала реалізацію виконавцем своїх обов'язків щодо примусового виконання рішення у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016.

Колегія суддів вважає передчасним посилання судів на норми статті 5 Цивільного кодексу України, яка передбачає регулювання відносин актами цивільного законодавства, оскільки сукупність дій (виконавче провадження) направлених на виконання рішення суду визначається Законом України "Про виконавче провадження".

В силу пункту 8 частини 4 статті 4 Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Отже, не прийнявши до уваги норми пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили питання наявності/відсутності підстав для повернення державним виконавцем заяви стягувача з вказаних в повідомленні про повернення підстав.

За таких обставин, оскаржувані ухвала та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення скарги позивача є передчасними, у зв'язку з чим прийняті у справі № 910/2483/15-г судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 910/2483/15-г скасувати.

Справу № 910/2483/15-г передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА