Постанова

від 13.03.2017 по справі 403/15065/12

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого Романюка Я.М., суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом компанії Hagworth Management Limited до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та застосування наслідків недійсності правочину за заявою ОСОБА_5 про перегляд судових рішень,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року компанія Hagworth Management Limited звернулася до суду з вищевказаним позовом із урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог просила визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 16 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнати недійсним нотаріально посвідчений договір іпотеки від 20 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7; в рахунок часткового задоволення вимог компанії Hagworth Management Limited щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 30 червня 2006 року в розмірі 28 545 302 грн. 71 коп., звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 32,2 кв.м., загальною площею 99,8 кв.м. у житловому будинку літ. В-25, ВІ-1, ВІІ-1, в-1, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за компанією Hagworth Management Limited за ціною 1 911 000 грн.; припинити право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь позивача зазначену квартиру; застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року, зобов'язати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 отримані за договором грошові кошти в розмірі 287 262 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 червня 2006 року між закритим акціонерним товариством Агробанк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Банк Восток (далі - ПАТ Банк Восток ), та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 941 439 доларів США зі сплатою процентної ставки 16 % річних на строк до 29 червня 2026 року. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між вказаними сторонами був укладений договір закладу від 30 червня 2006 року, предметом якого є цінні папери - облігація іменна безпроцентна, випущена емітентом ЗАТ АКТА в бездокументарній формі, серія К, № 5 в кількості 1 штука номінальною вартістю 258 750 грн. За умовами п. 1.4 договору закладу від 30 червня 2006 року заставна вартість предмета закладу визначена сторонами у 721 455 грн. Відповідно до п. 1 угоди № 1807/А/100-к від 30 червня 2006 року покупцю надано право на отримання однієї квартири за будівельним АДРЕСА_1.

27 квітня 2007 року між ОСОБА_8 та ЗАТ АКТА складено акт про погашення облігації.

7 серпня 2008 року між ЗАТ Хоум Кредіт Банк , яке є правонаступником ЗАТ Агробанк , та ОСОБА_8 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є майнові права на нерухоме майно, а саме незакінчене будівництвом приміщення квартири за будівельним АДРЕСА_1, загальною площею 103,5 кв.м.

26 вересня 2011 року між ПАТ Банк Восток та товариством з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс (далі - ТОВ Кредекс Фінанс ) був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ПАТ Банк Восток відступив право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 30 червня 2006 року № 94.840.06.14, боржником за яким був ОСОБА_8

Також 26 червня 2013 року між ПАТ Банк Восток та ТОВ Кредекс Фінанс було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року.

1 жовтня 2012 року між ТОВ Кредекс Фінанс та компанією Hagworth Management Limited було укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ Кредекс Фінанс в повному обсязі передало компанії Hagworth Management Limited право вимоги за кредитним договором від 30 червня 2006 року.

На виконання вимог договору від 1 жовтня 2012 року (із урахуванням додаткової угоди від 26 червня 2013 року), 26 червня 2013 року між ТОВ Кредекс Фінанс та компанією Hagworth Management Limited укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року.

15 травня 2008 року ЗАТ АКТА на виконання своїх зобов'язань за договором передало, а ОСОБА_8 прийняв у власність квартиру НОМЕР_1, що знаходиться на 18 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ В -25, по АДРЕСА_1, фактичною площею 102,9 кв.м.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В-25, ВІ-1, ВІІ-1, в-1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_8 оформлено право власності у тому числі й на квартиру НОМЕР_1, у відповідності до договорів: № 2108/А/100-к від 11 серпня 2005 року, № 2303/А/100-к від 5 січня 2006 року, № 2302/А/100-к від 11 січня 2006 року, № 2301/А/100-к, 2401/А/100-к, 2402/А/100-к, 2403/А/100-к від 12 січня 2006 року, угоди № 1807/А/100-к від 30 червня 2006 року, угоди від 17 березня 2008 року.

На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 11 вересня 2008 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_8 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 26 вересня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 28 545 302 грн. 71 коп.

У подальшому компанії Hagworth Management Limited стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

26 жовтня 2012 року ОСОБА_10, який є сином померлого, подав заяву про прийняття спадщини, однак 19 квітня 2013 року разом із колишньою дружиною померлого та матір'ю померлого подали заяви про відмову від спадщини ОСОБА_8

Компанії Hagworth Management Limited стало також відомо про те, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року, була відчужена ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 за простим письмовим договором.

Право власності ОСОБА_6 на квартиру за вищевказаною адресою було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року ОСОБА_6 відчужила квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5, внаслідок чого останній набув статус іпотекодавця за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року.

Після реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_5 здійснив перепланування та отримав нове свідоцтво про право власності на неї від 3 грудня 2012 року.

20 лютого 2013 року ОСОБА_5 передав зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки.

Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 червня 2013 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року та відмовлено ОСОБА_6 у визнанні за нею права власності на квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 вересня 2014 року позов задоволено частково: у рахунок часткового задоволення вимог компанії Hagworth Management Limited про погашення заборгованості за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року у розмірі 28 545 302 грн. 71 коп., з яких тіло кредиту та проценти - 8 195 458 грн. 56 коп., пеня - 20 349 844 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 94.840.06.14.2 від 7 серпня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (опис об'єкту в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В-25, В1-1, ВІІ-1, в-1 квартира НОМЕР_1, загальна площа 99,8 кв.м., житлова площа - 32,2 кв.м.), шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за компанією Hagworth Management Limited (зареєстрований офіс знаходиться за адресою: Посейдонос, 1, Ледра Бізнес Центр, Егкомі, 2406, Нікосія, Кіпр) за ціною 1 911 000 грн.; визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 16 лютого 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрований у реєстрі за № 748; витребувано з володіння ОСОБА_5 на користь компанії Hagworth Management Limited спірну квартиру. Застосовано наслідки недійсності правочину та зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 отримані за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року кошти у розмірі 287 262 грн.; визнано недійсним договір іпотеки вищезазначеної квартири, укладений 20 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрований у реєстрі за № 367. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у частині застосування наслідків недійсності правочину та в частині визнання недійсним договору іпотеки від 20 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2015 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_12 на рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року касаційні скарги компанії Hagworth Management Limited , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 відхилено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 вересня 2014 року в не скасованій частині, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 203, 215 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту п. 4 ст. 355 ЦПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Судом встановлено, що 30 червня 2006 року між ЗАТ Агробанк , правонаступником якого є ПАТ Банк Восток , та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 941 439 доларів США зі сплатою процентної ставки 16 % річних на строк до 29 червня 2026 року.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між вказаними сторонами був укладений договір закладу від 30 червня 2006 року, предметом якого є цінні папери - облігація іменна безпроцентна, випущена емітентом ЗАТ АКТА в без документарній формі, серія К, № 5 в кількості 1 штука номінальною вартістю 258 750 грн. За умовами п. 1.4 договору закладу від 30 червня 2006 року заставна вартість предмета закладу визначена сторонами у 721 455 грн. Відповідно до п. 1 угоди № 1807/А/100-к від 30 червня 2006 року покупцю надано право на отримання однієї квартири за будівельним АДРЕСА_1.

27 квітня 2007 року між ОСОБА_8 та ЗАТ АКТА складено акт про погашення облігації.

7 серпня 2008 року між ЗАТ Хоум Кредіт Банк , яке є правонаступником ЗАТ Агробанк , та ОСОБА_8 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є майнові права на нерухоме майно, а саме незакінчене будівництвом приміщення квартири за будівельним АДРЕСА_1 загальною площею 103,5 кв.м.

26 вересня 2011 року між ПАТ Банк Восток та ТОВ Кредекс Фінанс був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ПАТ Банк Восток відступив право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 30 червня 2006 року № 94.840.06.14, боржником за яким був ОСОБА_8

Також 26 червня 2013 року між ПАТ Банк Восток та ТОВ Кредекс Фінанс було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року.

1 жовтня 2012 року між ТОВ Кредекс Фінанс та компанією Hagworth Management Limited було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ Кредекс Фінанс в повному обсязі передало компанії Hagworth Management Limited право вимоги за кредитним договором від 30 червня 2006 року.

На виконання вимог договору від 1 жовтня 2012 року (із урахуванням додаткової угоди від 26 червня 2013 року), 26 червня 2013 року між ТОВ Кредекс Фінанс та компанією Hagworth Management Limited укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року.

15 травня 2008 року ЗАТ АКТА на виконання своїх зобов'язань за договором передало, а ОСОБА_8 прийняв у власність квартиру НОМЕР_1, що знаходиться на 18 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ В -25, по АДРЕСА_1, фактичною площею 102,9 кв.м.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В-25, ВІ-1, ВІІ-1, в-1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_8 оформлено право власності у тому числі й на квартиру НОМЕР_1, у відповідності до договорів: № 2108/А/100-к від 11 серпня 2005 року, № 2303/А/100-к від 5 січня 2006 року, № 2302/А/100-к від 11 січня 2006 року, № 2301/А/100-к, 2401/А/100-к, 2402/А/100-к, 2403/А/100-к від 12 січня 2006 року, угоди № 1807/А/100-к від 30 червня 2006 року, угоди від 17 березня 2008 року.

На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 11 вересня 2008 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_8 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 26 вересня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 28 545 302 грн. 71 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Однак, квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року, була відчужена ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 за простим письмовим договором.

Право власності ОСОБА_6 на квартиру за вищевказаною адресою було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 червня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року було скасовано та відмовлено ОСОБА_6 у визнанні за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року ОСОБА_6 відчужила квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5, внаслідок чого останній набув статус іпотекодавця за іпотечним договором від 7 серпня 2008 року.

Після реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_5 здійснив перепланування та отримав нове свідоцтво про право власності на неї від 3 грудня 2012 року.

20 лютого 2013 року ОСОБА_5 передав зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що компанія Hagworth Management Limited за договором цесії є кредитором

ОСОБА_8 та іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1. Боржник ОСОБА_8 не виконав своїх кредитних зобов'язань та без згоди іпотекодержателя відчужив іпотечне майно ОСОБА_6, яка у свою чергу відчужила його ОСОБА_5, тому компанія Hagworth Management Limited має право отримати задоволення своїх вимог як кредитора шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок звернення стягнення на нього за ціною 1 911 000 грн. Оскільки ОСОБА_6 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 за простим письмовим договором із ОСОБА_8, а також на підставі скасованого в апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси, то вона не мала права відчужувати цю квартиру ОСОБА_5. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Удвардом, із застосуванням наслідків недійсності цього договору, а саме: зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 287 262 грн. Крім того, суд визнав недійсним договір іпотеки квартири, укладений 20 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року та в частині застосування наслідків недійсності цього правочину, а також в частині визнання недійсним договору іпотеки від 20 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не вимагає повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлено шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану. Оскільки компанія Hagworth Management Limited не є стороною договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року та іпотечного договору від 20 лютого 2013 року, а спірна квартира вибула із володіння власника поза його волею, то права позивача у справі можуть бути захищені не шляхом визнання правочину недійсним із застосування наслідків недійсності, а шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Проте у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, прийнятій у справі за позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, суд виходив із того, що одним із суб'єктів правовідносин, які виникають на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові операції. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Разом із тим у справі, яка переглядається, позовні вимоги про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги не заявлялись.

Крім того, з наданої для порівняння постанови ВСУ від 25 травня 2016 року вбачається, що укладений договір відступлення права вимоги є договором факторингу, однак у справі яка переглядається, укладені 1 жовтня 2012 року між ТОВ Кредекс Фінанс та компанією Hagworth Management Limited договори про відступлення права вимоги є договорами цесії.

Отже, надана заявником постанова Верховного Суду України не може слугувати прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини.

За таких обставин слід дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, а тому відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п. 4 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Романюк

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук