Рішення

від 06.03.2017 по справі 908/108/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/3/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017 Справа № 908/108/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/108/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія»

про стягнення 451524,13 грн.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_1, рішення № 01/15 від 20.07.2015 року

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 28.02.2017 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 28.02.2017 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 06.03.2017 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення основного боргу в сумі 370044,00 грн., пені в сумі 58578,14 грн., трьох відсотків річних в сумі 4065,00 грн., інфляційних нарахувань в сумі 18963,19 грн. за договором поставки № 1 від 11.03.2013 року, що разом складає 451650,33 грн.

До прийняття рішення у справі, а саме 31.01.2017 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за змістом якої просить у зв'язку із здійсненням перерахунку пені та трьох відсотків річних стягнути з відповідача основний борг в сумі 370044,00 грн., пеню в сумі 56221,42 грн., три відсотка річних в сумі 4639,25 грн., інфляційні нарахування в сумі 18963,19 грн. за договором поставки № 1 від 11.03.2013 року, що разом складає 449867,86 грн.

31.01.2017 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що додані до позовної заяви копії рахунків на оплату товару надсилались відповідачу засобами електронного зв'язку з подальшим направленням їх оригіналів поштовим зв'язком. При цьому вказує, що відповідно до п. 4.1. договору поставки № 1 від 11.03.2013 року розрахунки за товар здійснюються на умовах, визначених у підписаних сторонами Специфікаціях, якими передбачений наступний порядок оплати: розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня після розвантаження товару. Також позивач надав податкові накладні згідно п. 2.6. договору, які додатково підтверджують факти поставки товару.

09.02.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за змістом якої останній у зв'язку із збільшенням розміру пені та трьох відсотків річних просить стягнути з відповідача основний борг за договором в сумі 370044,00 грн., пеню в сумі 58775,47 грн., три відсотки річних в сумі 4915,56 грн., інфляційні нарахування в сумі 18963,19 грн., що разом складає 452698,22 грн.

21.02.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній зазначає, що на виконання вимог суду ним було зроблено розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за кожною окремою видатковою накладною з урахуванням призначення платежу, яке зазначав відповідач, внаслідок чого зменшились суми нарахованої пені та збільшились суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань. При цьому вказує, що загальна ціна позову з урахуванням змін була зменшена. Разом з тим пояснює, що суми, які надходили до ТОВ «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» в розрахунку спочатку розподілені відповідно до зазначеного призначення платежу, і лише після цього для інших сум, які надходили по договору, був використаний принцип зарахування в порядку календарної черговості виникнення боргу, тобто першим сплачувався борг, який виник раніше. У вказаній заяві просить стягнути з відповідача основний борг за договором в сумі 370044,00 грн., пеню в сумі 50474,69 грн., три відсотки річних в сумі 5256,23 грн., інфляційні нарахування в сумі 21964,29 грн., що разом складає 447739,21 грн.

21.02.2017 року від позивача на адресу суду на підставі ст. 74 1 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 28.02.2017 року в режимі відеоконференції у справі № 908/108/17, проведення якої просить забезпечити в Бердянському міськрайонному суді Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2017 року клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/108/17 залишено без задоволення.

27.02.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку приписів ст. 41 ГПК України про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів. В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що матеріальні цінності за видатковими накладними № РН-1608001 від 16.08.2016 року, № РН-1210001 від 12.10.2016 року, № РН-2510001 від 25.10.2016 року та № РН-0211002 від 02.11.2016 року, доданими до позовної заяви, не отримував. При цьому стверджує, що підписи та печатки на вказаних накладних підроблені у зв'язку з чим вважає, що для підтвердження справжності або не справжності печатки та підписів представника відповідача на вказаних накладних необхідно призначити почеркознавчу та технічну експертизу документів. На вирішення експертизи пропонує поставити наступні питання:

- чи підписані видаткова накладна № РН-1608001 від 16.08.2016 року, видаткова накладна № РН-1210001 від 12.10.2016 року, видаткова накладна № РН-2510001 від 25.10.2016 року та видаткова накладна № РН-0211002 від 02.11.2016 року представником відповідача?

- чи дійсно на видатковій накладній № РН-1608001 від 16.08.2016 року, видатковій накладній № РН-1210001 від 12.10.2016 року, видатковій накладній № РН-2510001 від 25.10.2016 року та видатковій накладній № РН-0211002 від 02.11.2016 року стоїть відтиск печатки відповідача? Проведення експертизи відповідач пропонує доручити експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

28.02.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 908/108/17 на п'ятнадцять днів згідно ст. 69 ГПК України, яке мотивоване необхідністю з'ясування всіх обставин справи з посиланням на те, що підписи представника відповідача та печатки на видатковій накладній № РН-1608001 від 16.08.2016 року, видатковій накладній № РН-1210001 від 12.10.2016 року, видатковій накладній № РН-2510001 від 25.10.2016 року та видатковій накладній № РН-0211002 від 02.11.2016 року є підробленими.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на умови п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції . Так вказаним пунктом Пленуму визначено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК). Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо. Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, з огляду на обмеженість строків розгляду спору та наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, достатніх для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав (винятковості даного випадку) для задоволення клопотання відповідача про продовження строку в порядку ст. 69 ГПК України.

03.03.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку приписів ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/108/17 про стягнення 451650,33 грн. строком на 12 місяців.

06.03.2017 року на адресу суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- вважає, що твердження відповідача про підроблення його печатки чи підпис на видаткових накладних не уповноваженою особою є необґрунтованими;

- з посиланням на п. 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію вказує, що особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки;

- відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних;

- відповідач не надає жодного доказу, який би свідчив про втрату ним печатки, її підробку чи інше використання третіми особами всупереч його волі.

До прийняття рішення у справі, а саме 06.03.2017 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за змістом якої у зв'язку із збільшенням періоду нарахування штрафних санкцій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 370044,00 грн., пеню в сумі 52221,58 грн., три відсотка річних в сумі 5440,73 грн., інфляційні нарахування в сумі 23817,82 грн., що разом складає 451524,13 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.03.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 06.03.2017 року. При цьому надав суду із супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.

Дослідивши останню подану 06.03.2017 року позивачем заяву щодо зміни розміру позовних вимог, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, суд дійшов висновку, що фактично вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відтак, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» . Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в останній заяві про зменшення позовних вимог (поданої 06.03.2017 року), з якої спір і вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача:

- основного боргу в розмірі 370044,00 грн.,

- пені в сумі 52221,58 грн.,

- трьох відсотків річних в сумі 5440,73 грн.,

- інфляційних витрат в сумі 23817,82 грн., що разом складає 451524,13 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2017 року проти позову заперечив. При цьому просить задовольнити клопотання про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи документів, а також у разі задоволення судом позовних вимог позивача, просить задовольнити клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців. Разом з тим надав суду із письмовими поясненнями фінансову звітність за 2016 рік, яку просить долучити до матеріалів справи.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» , далі Постачальник, та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» , далі Покупець, був укладений договір поставки № 1, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами була підписана додаткова угода від 30.12.2014 року.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору передавати у власність Покупцю шрот соняшниковий, макуху соняшникову, висівки пшеничні, пшеницю фуражну, кукурудзу, ячмінь фуражний (у подальшому - товар ), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору. Загальна вартість цього Договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними Сторонами Специфікаціями.

Згідно з п. 2.1. - 2.5. Договору умови постачання товару визначаються Сторонами в підписаних Специфікаціях у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі Покупця (вантажоодержувача) в порядку, що визначається чинним законодавством. Товар вважається прийнятим на складі Покупця (вантажоодержувача): за якістю - згідно з протоколом якості Постачальника, за кількістю - згідно з вагами Покупця або вантажоодержувача та за умови пройденої державної перевірки. При прийомі товару по кількості та якості виклик представника Постачальника не обов'язковий. Товар постачається у кількості, що зазначається в підписаних сторонами Специфікаціях. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту приймання цього товару. Всі ризики випадкового пошкодження та знищення товару переходять від Постачальника Покупця з моменту переходу права власності.

Умовами п. 2.6. - 2.10. Договору сторони узгодили, що для здійснення приймання Товару Постачальник надає Покупцю на кожну партію товару наступні документи:

- рахунок на оплату;

- податкову накладну;

- видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну;

- інші документи, за домовленістю Сторін.

Датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній. За згодою обох Сторін допускається дострокове постачання товару. Під партією товару в редакції чинного Договору Сторони розуміють товар, що постачається Постачальником одним транспортом та/або в один проміжок часу. Постачання товару здійснюється Постачальником у строки, узгоджені сторонами у підписаних Специфікаціях.

Відповідно до п. 4.1. - 4.3. Договору розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах, визначених у підписаних Сторонами Специфікаціях. Ціна товару, що постачається визначається Сторонами у підписаних Специфікаціях. З моменту підписання Специфікації на постачання партії товару, ціни на товар, що постачається за цією Специфікацією, можуть бути змінені, тільки за письмовою згодою обох Сторін.

Згідно з п. 9.1. Договору ( в редакції додаткової угоди від 30.12.2014 року до Договору) даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2015 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити дію даного договору за місяць до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Враховуючи відсутність в матеріалах справи повідомлень сторін про припинення дії даного договору, останній вважається пролонгованим в розумінні п. 9.1. Договору.

Позивач в позові вказує, що відповідач, починаючи з липня 2016 року систематично допускає порушення договірних зобов'язань, яке полягає у несвоєчасні сплаті рахунків за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 370044,00 грн. При цьому зазначає, що в порушення вимог ст. 530 ЦК України відповідач здійснював оплату рахунків, виставлених позивачем, несвоєчасно та із значним затриманням.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору були складені та підписані Специфікації № 52 - 85, за умовами яких сторони узгодили поставку товару: висівки пшеничні за датами відвантаження, починаючи з 14.07.2016 року по 16.12.2016 року.

Умовами п. 2 всіх Специфікацій (з № 52 по № 85) до Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня після розвантаження Товару.

Так, на виконання умов Договору, позивач здійснив на користь відповідача поставку товару, узгодженого в Специфікаціях, а саме за період з 15.07.2016 року по 16.12.2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 2952916,00 грн. відповідно до видаткових накладних у кількості 35 шт., підписаних сторонами у справі, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102).

На оплату поставленого товару позивачем у відповідності до умов Договору були виписані рахунки-фактури за період з 14.07.2016 року по 16.12.2016 року, засвідчені копії яких містяться у справі (том 1, а.с. 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101).

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого йому в період з 15.07.2016 року по 16.12.2016 року товару на загальну суму 2582872,00 грн., що підтверджується наданими позивачем випискою з банку по його рахунку за період з 15.07.2016 року по 13.01.2017 року (том 1, а.с. 137 - 138) та випискою банку по його рахунку за період з 15.07.2016 року по 06.03.2017 року, а саме:

- 15.07.2016 року сплатив кошти в сумі 44461,00 грн.,

- 19.07.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.,

- 21.07.2016 року сплатив кошти в сумі 27308,00 грн.,

- 22.07.2016 року сплатив кошти в сумі 40000,00 грн.,

- 26.07.2016 року сплатив кошти в сумі 96167,50 грн.,

- 29.07.2016 року сплатив кошти в сумі 11613,50 грн.,

- 05.08.2016 року сплатив кошти в сумі 80000,00 грн.,

- 08.08.2016 року сплатив кошти в сумі 53919,50 грн.,

- 10.08.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.;

- 11.08.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.,

- 12.08.2016 року сплатив кошти в сумі 50000,00 грн.,

- 15.08.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.,

- 23.08.2016 року сплатив кошти в сумі 40000,00 грн.,

- 26.08.2016 року сплатив кошти в сумі 20000,00 грн.,

- 29.08.2016 року сплатив кошти в сумі 135390,00 грн.,

- 31.08.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.,

- 02.09.2016 року сплатив кошти в сумі 100230,00 грн.,

- 06.09.2016 року сплатив кошти в сумі 108500,00 грн.;

- 12.09.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.,

- 13.09.2016 року сплатив кошти в сумі 59703,50 грн.,

- 15.09.2016 року сплатив кошти в сумі 71029,00 грн.,

- 19.09.2016 року сплатив кошти в сумі 69222,00 грн.,

- 22.09.2016 року сплатив кошти в сумі 82774,50 грн.,

- 28.09.2016 року сплатив кошти в сумі 87361,50 грн.,

- 05.10.2016 року сплатив кошти в сумі 79369,00 грн.,

- 11.10.2016 року сплатив кошти в сумі 74226,00 грн.,

- 12.10.2016 року сплатив кошти в сумі 63342,00 грн.,

- 18.10.2016 року сплатив кошти в сумі 89424,00 грн.,

- 19.10.2016 року сплатив кошти в сумі 87000,00 грн.,

- 02.11.2016 року сплатив кошти в сумі 100000,00 грн.,

- 04.11.2016 року сплатив кошти в сумі 80000,00 грн.,

- 09.11.2016 року сплатив кошти в сумі 86631,00 грн.,

- 16.11.2016 року сплатив кошти в сумі 100000,00 грн.,

- 01.12.2016 року сплатив кошти в сумі 60000,00 грн.,

- 07.12.2016 року сплатив кошти в сумі 40000,00 грн.,

- 14.12.2016 року сплатив кошти в сумі 48000,00 грн.,

- 15.12.2016 року сплатив кошти в сумі 35200,00 грн.

Таким чином, з врахуванням здійснених часткових оплат сума заборгованості відповідача за поставлений товар складає 370044,00 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 370044,00 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 17.07.2016 року по 06.03.2017 року в сумі 52221,58 грн. на підставі п. 5.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 17.07.2016 року по 06.03.2017 року в сумі 5440,73 грн. та інфляційні витрати за загальний період з серпня 2016 року по січень 2017 року в сумі 23817,82 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Порядок розрахунків за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.1., яким передбачено, що розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах, визначених у підписаних Сторонами Специфікаціях.

Так, умовами п. 2 всіх Специфікацій (з № 52 по № 85) до Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня після розвантаження Товару. При цьому згідно з п. 2.7. Договору сторони встановили, що датою постачання товару вважається дата, зазначена у видатковій (товарно-транспортній) накладній. Відповідно до п. 2.5. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту прийняття цього Товару. Зі змісту аналізу вказаних пунктів Договору та п. 2 Специфікацій до Договору вбачається, що розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня після дати постачання товару, тобто протягом 1 банківського дня після дати, зазначеної у видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Як видно з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, які підписано відповідачем та скріплено його печатками, в період з 15.07.2016 року по 16.12.2016 року, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2952916,00 грн., а відповідачем вказаний товар прийнято. Відповідачем згідно наявних у справі доказів була здійснена часткова оплата вартості поставленого товару на загальну суму 2582872,00 грн., відтак Договір сторонами виконувався.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заперечує факт отримання матеріальних цінностей за видатковими накладними № РН-1608001 від 16.08.2016 року, № РН-1210001 від 12.10.2016 року, № РН-2510001 від 25.10.2016 року та № РН-0211002 від 02.11.2016 року, стверджуючи при цьому, що підписи та печатки на вказаних накладних підроблені.

Факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції станом на 25.06.2016 року) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 року у справі № 21-4985а15 (див. постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2016 року у справі № 911/5426/15).

Первинними документами є видаткова накладна та довіреність на одержання матеріальних цінностей.

Так, під часу огляду оригіналів видаткових накладних в судовому засіданні 06.03.2017 року, що зазначено в протоколі від 06.03.2017 року, було з'ясовано, що всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять підписи уповноваженого представника Покупця (відповідача), який одержував товар, та печатки його підприємства.

При цьому відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 року у справі № 911/5426/15.

Разом з тим позивачем додані до матеріалів справи засвідчені копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей на уповноваженого представника відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи (том 2, а.с. 87 - 97).

Поряд з цим в матеріалах справи містяться податкові накладні, складені позивачем, які відображають фіксування в його бухгалтерському обліку здійснення господарських операцій щодо поставки товару - висівок пшеничних відповідачу (том 2, а.с. 5 - 39).

Крім того, банківська виписка по рахунку позивача, в якій відображені часткові оплати боргу відповідача (том 1, а.с. 137-138), та наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій (том 2, а.с. 61, 76, 78, 79) свідчать, що видаткові № РН-1608001 від 16.08.2016 року, № РН-1210001 від 12.10.2016 року, № РН-2510001 від 25.10.2016 року та № РН-0211002 від 02.11.2016 року були повністю оплачені відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача про підроблення видаткових накладних слід зазначити, що відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію (яка була чинною до 04.11.2016 року), яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток, штампів і бланків суворої звітності покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Відтак, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, саме відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Втім матеріали справи не містять будь-яких документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, твердження відповідача про невизнання вказаних видаткових накладних є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які засвідчують факт приймання товару відповідачем (як покупцем) згідно п. 2.6., 2.7. Договору, в т.ч. виписав рахунки-фактури на оплату товару, склав податкові накладні, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (том 2, а.с. 5 - 39).

Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Втім, відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений договором строк за поставлений згідно умов договору товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» заборгованості за поставлений товар в сумі 370044,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки № 1 від 11.03.2013 року нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 17.07.2016 року по 06.03.2017 року в сумі 52221,58 грн.

Одночасно, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три проценти річних за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 17.07.2016 року по 06.03.2017 року в сумі 5440,73 грн. та інфляційні витрати за період з серпня 2016 року по січень 2017 року в сумі 23817,82 грн.

Дослідивши розрахунки пені та трьох відсотків річних, надані позивачем (разом із заявою про зменшення позовних вимог від 21.02.2017 року та заявою про збільшення позовних вимог від 06.03.2017 року), суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені та трьох відсотків річних, зокрема не враховано, що строк оплати поставленого товару припадає на наступний банківський день після дати видаткової накладної (за видатковими накладними № РН-2907001 від 29.07.2016 року, № РН-0508001 від 05.08.2016 року, № РН-1308001 від 13.08.2016 року, № РН-1608001 від 16.08.2016 року, № РН-0209001 від 02.09.2016 року, № РН-2409001 від 24.09.2016 року, № РН-011001 від 01.10.2016 року, № РН-0411001 від 04.11.2016 року, № РН-0911001 від 09.11.2016 року, № РН-2111001 від 21.11.2016 року, № РН-1312001 від 13.12.2016 року, № РН-1612001 від 16.12.2016 року) та у зв'язку з безпідставним включенням дати здійснення відповідачем оплати боргу в повному обсязі в період прострочення (за видатковими накладними № РН-1507001 від 15.07.2016 року, № РН-2207001 від 22.07.2016 року). Так, відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 року день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені та трьох відсотків річних за видатковими накладними, в яких допущені помилки, за допомогою програми «Законодавство» .

Пеня та три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

1) за видатковою накладною № РН-1507001 від 15.07.2016 року на суму 84461,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 18.07.2016 року, прострочка виникла з 19.07.2016 року, з урахуванням здійснених відповідачем оплат 15.07.2016 року в сумі 44461,00 грн., та 19.07.2016 року в сумі 60000,00 грн., пеня та три відсотка річних складають 0,00 грн., оскільки борг за вказаною накладною був повністю погашений відповідачем в день прострочення - 19.07.2016 року;

2) за видатковою накладною № РН-2207001 від 22.07.2016 року на суму 96167,50 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 25.07.2016 року, прострочка виникла з 26.07.2016 року, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 26.07.2016 року в сумі 96167,50 грн., пеня та три відсотка річних складають 0,00 грн., оскільки борг за вказаною накладною був повністю погашений відповідачем в день прострочення - 26.07.2016 року;

3) за видатковою накладною № РН-2907001 від 29.07.2016 року на суму 105210,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 01.08.2016 року, прострочка виникла з 02.08.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 23.08.2016 року в сумі 27240,00 грн., 26.08.2016 року в сумі 20000,00 грн., 29.08.2016 року в сумі 57970,00 грн.

- за період з 02.08.2016 року по 22.08.2016 року (21 день прострочення) від суми боргу 105210,00 грн. розмір пені складає 1871,36 грн., розмір трьох відсотків річних - 181,10 грн.,

- за період з 23.08.2016 року по 25.08.2016 року (3 дні прострочення) від залишку суми боргу 77970,00 грн. розмір пені складає 198,12 грн., розмір трьох відсотків річних - 19,17 грн.,

- за період з 26.08.2016 року по 28.08.2016 року (3 дні прострочення) від залишку суми боргу 57970,00 грн. розмір пені складає 147,30 грн., розмір трьох відсотків річних - 14,25 грн.;

4) за видатковою накладною № РН-0508001 від 05.08.2016 року на суму 76510,00 грн. строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 08.08.2016 року, прострочка виникла з 09.08.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 10.08.2016 року в сумі 60000,00 грн., 11.08.2016 року в сумі 16510,00 грн.

- за 09.08.2016 року (1 день прострочення) від суми боргу 76510,00 грн. розмір пені складає 64,80 грн., розмір трьох відсотків річних - 6,27 грн.,

- за 10.08.2016 року (1 день прострочення) від залишку суми боргу 16510,00 грн. розмір пені складає 13,98 грн., розмір трьох відсотків річних - 1,35 грн.;

5) за видатковою накладною № РН-1308001 від 13.08.2016 року на суму 83020,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 15.08.2016 року, прострочка виникла з 16.08.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 31.08.2016 року в сумі 60000,00 грн., 02.09.2016 року в сумі 23020,00 грн.

- за період з 16.08.2016 року по 30.08.2016 року (15 днів прострочення) від суми боргу 83020,00 грн. розмір пені складає 1054,76 грн., розмір трьох відсотків річних - 102,07 грн.,

- за період з 31.08.2016 року по 01.09.2016 року (2 дні прострочення) від залишку суми боргу 23020,00 грн. розмір пені складає 39,00 грн., розмір трьох відсотків річних - 3,77 грн.;

6) за видатковою накладною № РН-1608001 від 16.08.2016 року на суму 77420,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 17.08.2016 року, прострочка виникла з 18.08.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 29.08.2016 року в сумі 77420,00 грн.

- за період з 18.08.2016 року по 28.08.2016 року (11 днів прострочення) від суми боргу 77420,00 грн. розмір пені складає 721,32 грн., розмір трьох відсотків річних - 69,80 грн.;

7) за видатковою накладною № РН-0209001 від 02.09.2016 року на суму 62828,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 05.09.2016 року, прострочка виникла з 06.09.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 12.09.2016 року в сумі 60000,00 грн., 13.09.2016 року в сумі 2828,00 грн.

- за період з 06.09.2016 року по 11.09.2016 року (6 днів прострочення) від суми боргу 62828,00 грн. розмір пені складає 319,29 грн., розмір трьох відсотків річних - 30,90 грн.,

- за 12.09.2016 року (1 день прострочення) від залишку суми боргу 2828,00 грн. розмір пені складає 2,40 грн., розмір трьох відсотків річних - 0,23 грн.;

8) за видатковою накладною № РН-2409001 від 24.09.2016 року на суму 63342,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 26.09.2016 року, прострочка виникла з 27.09.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 12.10.2016 року в сумі 63342,00 грн.

- за період з 27.09.2016 року по 11.10.2016 року (15 днів прострочення) від суми боргу 63342,00 грн. розмір пені складає 778,80 грн., розмір трьох відсотків річних - 77,88 грн.;

9) за видатковою накладною № РН-0110001 від 01.10.2016 року на суму 89424,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 03.10.2016 року, прострочка виникла з 04.10.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 18.10.2016 року в сумі 89424,00 грн.

- за період з 04.10.2016 року по 17.10.2016 року (14 днів прострочення) від суми боргу 89424,00 грн. розмір пені складає 1026,18 грн., розмір трьох відсотків річних - 102,62 грн.;

10) за видатковою накладною № РН-0411001 від 04.11.2016 року на суму 72534,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 07.11.2016 року, прострочка виникла з 08.11.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 07.12.2016 року в сумі 37505,00 грн.

- за період з 08.11.2016 року по 06.12.2016 року (29 днів прострочення) від суми боргу 72534,00 грн. розмір пені складає 1609,22 грн., розмір трьох відсотків річних - 172,42 грн.,

- за період з 07.12.2016 року по 06.03.2017 року (90 днів прострочення) від залишку суми боргу 35029,00 грн. розмір пені складає 2416,61 грн., розмір трьох відсотків річних - 258,92 грн.;

11) за видатковою накладною № РН-0911001 від 09.11.2016 року на суму 78520,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 10.11.2016 року, прострочка виникла з 11.11.2016 року

- за період з 11.11.2016 року по 06.03.2017 року (116 днів прострочення) від суми боргу 78520,00 грн. розмір пені складає 6978,814 грн., розмір трьох відсотків річних - 747,73 грн.;

12) за видатковою накладною № РН-2111001 від 21.11.2016 року на суму 100945,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 22.11.2016 року, прострочка виникла з 23.11.2016 року

- за період з 23.11.2016 року по 06.03.2017 року (104 дні прострочення) від суми боргу 100945,00 грн. розмір пені складає 8045,22 грн., розмір трьох відсотків річних - 861,99 грн.;

13) за видатковою накладною № РН-1312001 від 13.12.2016 року на суму 72468,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 14.12.2016 року, прострочка виникла з 15.12.2016 року

- за період з 15.12.2016 року по 06.03.2017 року (82 дні прострочення) від суми боргу 72468,00 грн. розмір пені складає 4555,95 грн., розмір трьох відсотків річних - 488,14 грн.

Втім, оскільки за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, а розмір трьох відсотків річних за розрахунком позивача за видатковою накладною № РН-1312001 від 13.12.2016 року складає 488,00 грн., відтак суд вважає правильним розмір трьох відсотків річних, розрахованих позивачем, та враховує за вказаною накладною саме розмір трьох відсотків річних в сумі 488,00 грн.

14) за видатковою накладною № РН-1612001 від 16.12.2016 року на суму 83082,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 19.12.2016 року, прострочка виникла з 20.12.2016 року

- за період з 20.12.2016 року по 06.03.2017 року (77 днів прострочення) від суми боргу 83082,00 грн. розмір пені складає 4905,44 грн., розмір трьох відсотків річних - 525,58 грн.

Розрахунок пені та трьох процентів річних за іншими видатковими накладними, заявленими в позовній заяві, здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» пені та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме:

- пеня в сумі 51039,05 грн.,

- три проценти річних в сумі 5324,96 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу за видатковою накладною № РН-2907001 від 29.07.2016 року за серпень 2016 року, за видатковою накладною № РН-1008001 від 10.08.2016 року за серпень 2016 року, за видатковою накладною № РН-1308001 від 13.08.2016 року за серпень 2016 року, за видатковою накладною № РН-0809001 від 08.09.2016 року за вересень 2016 року, за видатковою накладною № РН-1309001 від 13.09.2016 року за вересень 2016 року, за видатковою накладною № РН-2709001 від 27.09.2016 року за жовтень 2016 року, за видатковою накладною № РН-0110001 від 01.10.2016 року за жовтень 2016 року, за видатковою накладною № РН-1110001 від 11.10.2016 року за жовтень 2016 року, за видатковою накладною № РН-1210001 від 12.10.2016 року за період з жовтня 2016 року по листопад 2016 року, за видатковою накладною № РН-0411001 від 04.11.2016 року за період з листопада 2016 року по січень 2017 року, за видатковою накладною № РН-0911001 від 09.11.2016 року за період з листопада 2016 року по січень 2017 року, за видатковою накладною № РН-2111001 від 21.11.2016 року за період з грудня 2016 року по січень 2017 року, за видатковою накладною № РН-1312001 від 13.12.2016 року за період з грудня 2016 року по січень 2017 року, за видатковою накладною № РН-1612001 від 16.12.2016 року за січень 2017 року в загальній сумі 23817,82 грн.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у зв'язку з допущеними в ньому помилками судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» , зокрема:

1) за видатковою накладною № РН-2907001 від 29.07.2016 року на суму 105210,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 01.08.2016 року, прострочка виникла з 02.08.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 23.08.2016 року в сумі 27240,00 грн., 26.08.2016 року в сумі 20000,00 грн., 29.08.2016 року в сумі 57970,00 грн.

- за серпень 2016 року від суми боргу 105210,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійснених відповідачем в серпні 2016 року оплат (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

2) за видатковою накладною № РН-1008001 від 10.08.2016 року на суму 85820,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 11.08.2016 року, прострочка виникла з 12.08.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 12.08.2016 року в сумі 13060,00 грн., 15.08.2016 року в сумі 60000,00 грн., 23.08.2016 року в сумі 12760,00 грн.

- за серпень 2016 року від залишку суми боргу 12760,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійснених відповідачем в серпні 2016 року оплат (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

3) за видатковою накладною № РН-1308001 від 13.08.2016 року на суму 83020,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 15.08.2016 року, прострочка виникла з 16.08.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 31.08.2016 року в сумі 60000,00 грн., 02.09.2016 року в сумі 23020,00 грн.

- за серпень 2016 року від суми боргу 83020,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійснених відповідачем в серпні та вересні 2016 року оплат (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

4) за видатковою накладною № РН-0809001 від 08.09.2016 року в сумі 69222,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 09.09.2016 року, про строчка виникла з 10.09.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 19.09.2016 року в сумі 69222,00 грн.

- за вересень 2016 року від суми боргу 69222,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійсненої відповідачем в вересні 2016 року оплати (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

5) за видатковою накладною № РН-1309001 від 13.09.2016 року в сумі 82774,50 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 14.09.2016 року, прострочка виникла з 15.09.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 22.09.2016 року в сумі 82774,50 грн.

- за вересень 2016 року від суми боргу 82774,50 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійсненої відповідачем в вересні 2016 року оплати (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

6) за видатковою накладною № РН-0110001 від 01.10.2016 року на суму 89424,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 03.10.2016 року, прострочка виникла з 04.10.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 18.10.2016 року в сумі 89424,00 грн.

- за жовтень 2016 року від суми боргу 89424,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійсненої відповідачем в жовтні 2016 року оплати (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

7) за видатковою накладною № РН-1110001 від 11.10.2016 року на суму 92943,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 12.10.2016 року, прострочка виникла з 13.10.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 19.10.2016 року в сумі 87000,00 грн., 02.11.2016 року в сумі 5943,00 грн.

- за жовтень 2016 року від суми боргу 92943,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійснених відповідачем оплат в жовтні 2016 року та листопаді 2016 року (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

8) за видатковою накладною № РН-1210001 від 12.10.2016 року на суму 75417,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 13.10.2016 року, прострочка виникла з 14.10.2016 року, з врахуванням здійснених відповідачем оплат: 02.11.2016 року в сумі 17536,00 грн., 01.12.2016 року в сумі 57881,00 грн.

- за жовтень 2016 року від суми боргу 75417,00 грн. та за листопад 2016 року від залишку суми боргу 57881,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійснених відповідачем оплати в листопаді 2016 року та грудні 2016 року (повного погашення боргу за вказаною накладною) складав менше місяця;

9) за видатковою накладною № РН-0411001 від 04.11.2016 року на суму 72534,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 07.11.2016 року, прострочка виникла з 08.11.2016 року, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 07.12.2016 року в сумі 37505,00 грн.

- за листопад 2016 року від суми боргу 72534,00 грн. інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки період прострочення боргу з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу в грудні 2016 року складав менше місяця (період прострочення з 08.11.2016 року по 06.12.2016 року складає 29 днів, що менше місяця);

- за період з грудня 2016 по січень 2017 року від залишку суми боргу 35029,00 грн. інфляційні витрати складають 704,05 грн.;

10) за видатковою накладною № РН-2110001 від 21.11.2016 року на суму 100945,00 грн., строк оплати за якою настав (1 банківський день після дати накладної) 22.11.2016 року, прострочка виникла з 23.11.2016 року

- за період з грудня 2016 року по січень 2017 року від суми боргу 100945,00 грн. інфляційні витрати складають 2028,89 грн.

Розрахунки інфляційних витрат за видатковими накладними № РН-2709001 від 27.09.2016 року, № РН-0911001 від 09.11.2016 року, № РН-1312001 від 13.12.2016 року та № РН-1612001 від 16.12.2016 року здійснені позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати поставленого товару становить 10265,90 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 10265,90 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з наступних підстав.

Статтею 121 ГПК України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Законодавець встановлює, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Слід мати на увазі, що відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду обґрунтоване приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить наступне:

- відповідач є підприємством сільгоспвиробником, яке займається господарською діяльністю з розведення свиней та птиці і яке є одним із провідних підприємств в Україні із виробництва свинини;

- різке підвищення у 2016 році ціни на зернові культури та на корма, та незмінність ціни свинину та птицю у 2016 році, у зв'язку з чим утворився дисбаланс між витратами відповідача та його доходами, що призвело до значних збитків на годуванні свиней та птиці;

- наявність постійних витрат відповідача на ветеринарно-епідеміологічні, фіто-санітарні заходи, пов'язані із спалахами різних вірусів на території України та області, які у 2016-2017 роках різко зросли;

- великі затрати у зв'язку із виконанням заходів, спрямованих на ліквідацію та недопущення розповсюдження захворювання африканської чуми свиней у регіоні;

- наявність значної суми заборгованості перед відповідачем з боку контрагентів, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, яким останній поставляв тривалий час м'ясну продукцію, окупацію території Автономної Республіки Крим, що позбавляє можливості повернути вказану заборгованість;

- проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, втрату значної частини ринку збуту та зменшення об'ємів реалізації виготовленої продукції;

- непогашену кредиторську заборгованість за договором поставки № 42 від 01.04.2014 року з ТОВ Амстор Трейд , за договором постачання № 2476 від 30.05.2014 року з ПП Строй-Пак ;

- наявність на теперішній час на виконанні в Мелітопольському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчого провадження, до складу якого входять 11 виконавчих проваджень на загальну (з урахуванням виконавчого збору) 1469546,12 грн.;

- накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках відповідача постановою Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23.02.2017 року;

- існування значної кількості судових рішень, за якими з відповідача стягнуто грошові кошти, а саме: рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2017 року у справі № 908/3248/16 стягнуто 1127826,92 грн., рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року у справі № 908/3050/16 стягнуто 165853,25 грн., рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року у справі № 908/138/17 стягнуто 304491,40 грн., рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.02.2017 року у справі № 908/3237/16 стягнуто 95861,97 грн.;

- наявність претензій по поверненню боргів;

- наявність у відповідача зобов'язань з укладеними кредитним договорами, а саме: кредитним договором № 182/07/01-2016/к від 30.05.2016 року з ПАТ Укргазбанк та кредитним договором № 283/16.1-К-13 від 16.10.2013 року;

- неможливість одразу сплатити кредитні та інші борги.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує, що стягнення суми боргу за позовом позивача, без відстрочки його виконання, зробить неможливим зняття арештів з рахунків відповідача, а також утруднить чи унеможливить погашення заборгованості перед енергопостачальниками, сплату податків, зборів, що спричинить наростанню фінансових проблем, яке, не виключено, може закінчитись і звільненням працівників відповідача та доведення до зупинення його діяльності, тощо. Небажане зупинення діяльності відповідача, може призвести до його банкрутства, що робить неможливим чи ускладнить фактичне виконання рішення за позовом позивача у справі.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав наступні документи: ліцензію на торгівлю племінними ресурсами, свідоцтво про атестацію, експлуатаційні дозволи, протокол № 1 від 24.02.2017 року про африканську чуму та лист № 02.3-12/1030 від 01.03.2017 року, лист ПрАТ АПК вих. №113 від 03.03.2017 року про зріст цін на свинину у 2017 році, договір поставки № 42 від 01.04.2014 року з ТОВ Амстор Трейд із актом звірки, договір постачання № 2476 від 30.05.2014 року з ПП Строй-Пак із актом звірки, постанова про арешт коштів боржника ВП № 53251932 від 23.02.2017 року, рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3248/16 від 13.02.2017 року, рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/3050/16 від 23.01.2017 року, рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/138/17 від 08.02.2017 року, рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/3237/16 від 02.02.2017 року, кредитний договір № 182/07/01-2016/к від 30.05.2016 року, кредитний договір № 283/16.1-К./13 від 16.10.2013 року та додаткова угода від 04.11.2016 року, лист ПрАТ АПК вих. №112 від 03.03.2017 р. про наявність двох кредитних договорів, претензію ТОВ Бімакс ЛТД від 19.01.2017 року, претензію ТОВ Ветасан від 10.02.2017 року, претензію ТОВ Дніпро Корм від 20.01.2017 року, претензію № 2 ТОВ Експохім-Олтіг Груп від 23.01.2017 року, претензію від ТОВ Наві-Лоджистікс , вимогу про погашення заборгованості ТОВ Торговий Дім Світ-Агро від 31.01.2017 року, лист про погашення заборгованості ТОВ УВТ від 23.01.2017 року, претензію ТОВ Укрвет від 11.01.2017 року, листа ФГ Косіцький і К від 05.01.2017 року, лист ПП Спайс від 23.01.2017 року, лист ТОВ Юнівет Груп від 24.01.2017 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.03.2017 року представник відповідача надав суду копію Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 року, копію Звіту про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік та копію Звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2016 рік.

Із звіту про фінансові результати за 2016 рік вбачається, що Приватне акціонерне товариства «Агропромислова компанія» за звітний період має:

- валовий прибуток в сумі 16333000,00 грн.,

- фінансовий результат від операційної діяльності - прибуток в сумі 3671000,00 грн.,

- чистий фінансовий результат - прибуток в сумі 301000,00 грн., при цьому збиток відсутній.

При цьому вказаний звіт про фінансові результати свідчить, що Приватне акціонерне товариства «Агропромислова компанія» за аналогійний період попереднього року мало:

- валовий прибуток в сумі 41773000,00 грн.,

- фінансовий результат від операційної діяльності - прибуток в сумі 37866000,00 грн.,

- чистий фінансовий результат - прибуток в сумі 34864000,00 грн.

Баланс (Звіт про фінансовий стан) свідчить про наявність у Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» станом на кінець звітного періоду дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги в сумі 175755000,00 грн. Також з балансу вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» станом на 31.12.2016 року має довгострокові зобов'язання - довгострокові кредити банків в сумі 13814000,00 грн., та поточну кредиторську заборгованість, зокрема за:

- товари, роботи, послуги в сумі 101847000,00 грн.,

- розрахунками з бюджетом в сумі 922000,00 грн.,

- розрахунками зі страхування в сумі 380000,00 грн.,

- розрахунками з оплати праці в сумі 5061000,00 грн.,

- інші поточні зобов'язання в сумі 704000,00 грн.

Всього поточні зобов'язання за даними Балансу станом на кінець звітного періоду складають 112523000,00 грн.

Разом з тим згідно даних, які містяться у Звіті про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2016 рік вбачається наступне:

- за звітний період рух коштів від реалізації продукції склав 525554000,00 грн., а за аналогічний період попереднього року - 593235000,00 грн.;

- за звітний період чистий рух коштів від операційної діяльності склав -1742000,00 грн. , а за аналогічний період попереднього року - 2633000,00 грн.;

- за звітний період чистий рух коштів від фінансової діяльності склав -3370000,00 грн. , а за аналогічний період попереднього року - -3002000,00 грн. .

Таким чином, фінансово-господарський стан відповідача є складним.

Відтак, дослідивши надані до заяви докази, врахувавши матеріальні інтереси відповідача, його фінансовий стан, суд дійшов висновку, що останнім необґрунтовано заявлено про відстрочку виконання рішення суду в даній справі саме на 12 місяців.

Однак дані, які містяться в звіті про фінансові результати за 2016 рік свідчать про значне зниження прибутків Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» у 2016 році у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (2015 року), а саме: валового прибутку у 2,5 рази, прибутку від операційної діяльності в 10,3 рази, прибутку (чистого фінансового результату) у 115 разів.

Також в матеріалах справи міститься постанова Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ВП № 53251932 від 23.02.2017 року щодо виконання наказу № 908/2622/16 від 22.11.2016 року (боржником є Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» ) якою встановлено, що на виконанні перебуває виконавче провадження, до складу якого входять 11 виконавчих проваджень на загальну суму (з урахуванням виконавчого збору) 1469546,12 грн. Вказаною постановою з метою реального виконання рішення накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках ПАТ Укрсоцбанк та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, та належать Приватному акціонерному товариству «Агропромислова компанія» в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1469546,12 грн.

Разом з тим судом враховано, що відповідач має зобов'язання за кредитним договором № 182/07/01-2016/к від 30.05.2016 року, укладеним відповідачем з ПАТ Укргазбанком (строк кредитування по 29.05.2017 року включно) та кредитним договором № 283/16.1-К/13 від 16.10.2013 року (з датою закінчення користування кредитом 05.10.2019 року), укладеним відповідачем з ПАТ Перший український міжнародний банк .

Поряд з цим, наразі існують рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3248/16 від 13.02.2017 року, у справі № 908/3050/16 від 23.01.2017 року, у справі № 908/138/17 від 08.02.2017 року, у справі № 908/3237/16 від 02.02.2017 року, за якими з відповідача стягнуті грошові кошти.

Судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності відповідача.

Таким чином, враховуючи зниження прибутків Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» у 2016 році у порівнянні з аналогічним періодом (2015 роком), наявність довгострокових та поточних зобов'язань, накладення арешту на грошові кошти в сумі 1469546,12 грн., наявність винесених відносно відповідача судових рішень про стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку про необхідність надання відстрочки виконання рішення в даній справі строком на 6 місяців.

Відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача (збереже діюче товариство від загрози банкрутства, робочі місця), надасть можливість відповідачу акумулювати суму, необхідну для погашення заборгованості перед позивачем, так і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

За такими обставинами, клопотання відповідача підлягає задоволенню, а тому слід надати Приватному акціонерному товариству «Агропромислова компанія» відстрочку виконання рішення суду від 06.03.2017 року у справі № 908/108/17 строком на 6 місяців до 06.09.2017 року.

Стосовно клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи документів суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу» № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

При цьому згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 року судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як зазначено вище, видаткові накладні № РН-1608001 від 16.08.2016 року, № РН-1210001 від 12.10.2016 року, № РН-2510001 від 25.10.2016 року та № РН-0211002 від 02.11.2016 року, отримання цінностей за якими відповідач не визнає, містять підписи представника відповідача та відтиск печатки останнього, є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які фіксують здійснення господарських операцій, крім того вказані накладні повністю оплачені відповідачем, що підтверджується наявними у справі доказами.

Поряд з цим матеріали справи не містять будь-яких документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а відтак клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи документів не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.03.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» , 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» , юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 69, поштова адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, а/с № 17, код ЄДРПОУ 38522297, основний борг в сумі 370044 (триста сімдесят тисяч сорок чотири) грн. 00 коп., пеню в сумі 51039 (п'ятдесят одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 05 коп., три проценти річних в сумі 5324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 96 коп., інфляційні витрати в сумі 10265 (десять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 90 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6550 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 11 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» щодо стягнення пені в сумі 1182,53 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 115,77 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 13551,92 грн. відмовити.

6. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 року у справі № 908/108/17 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» , 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Моноліт Інвест» , юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 69, поштова адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, а/с № 17, код ЄДРПОУ 38522297, основний борг в сумі 370044 (триста сімдесят тисяч сорок чотири) грн. 00 коп., пеню в сумі 51039 (п'ятдесят одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 05 коп., три проценти річних в сумі 5324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 96 коп., інфляційні витрати в сумі 10265 (десять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 90 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6550 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 11 коп. строком на 6 (шість) місяців до 06.09.2017 року.

Повне рішення складено - 13.03.2017 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.