Постанова

від 14.03.2017 по справі 904/8589/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року Справа № 904/8589/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Джихур О.В., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Штойка Д.С., довіреність № б/н від 20.07.2016 р.;

від відповідача: Наконечна А.В., довіреність № 8277-К-О від 29.12.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016р. по справі №904/8589/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С", м.Дніпро

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпро

про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 311 693,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" (далі ТОВ "Фарватер-С") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") про розірвання договору банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007р. та стягнення грошових коштів у сумі залишку по рахунку в розмірі 301 390,31 грн., 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку у розмірі 7 012,65 грн., пені у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1 808,34 грн., 3 % річних за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 1 482,25 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016р. по справі №904/8589/16 (суддя Золотарьова Я.С.) позовні вимоги задоволені частково:

- розірвано договір банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007р., укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Фарватер-С";

- стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Фарватер-С" грошові кошти у сумі залишку по рахунку № 29038060124619 в розмірі 301390,31 грн., 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку у розмірі 7012,65 грн., пені у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1 778,20 грн. та судовий збір у розмірі 6 030,71 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення позову мотивовано недотриманням відповідачем вимог законодавства щодо розірвання договору від 24.01.2007р. № SEФМКІ, неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо закриття поточних рахунків позивача та повернення залишку коштів по цих рахунках позивачу; простроченням виконання зобов`язання, в зв`язку з чим позивачем обґрунтовано нараховано 1% річних згідно з умовами договору; частковим задоволенням пені, в зв`язку з невірним визначенням позивачем періоду прострочення; в частині відмови в позові щодо стягнення 3% річних, нарахованих позивачем згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, тим, що в зазначеному випадку перерахування залишку грошових коштів по рахунку не є грошовим зобов`язанням в розумінні закону.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016р. по справі №904/8589/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення; позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки він не звернувся до банку з вимогою про застосування наслідків, передбачених ст. 1073 Цивільного кодексу України, а саме, з вимогою про зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок клієнта або належного отримувача; позивач не зазначив у позовній заяві з якого саме рахунку має бути здійснено стягнення, а відповідач не має можливості самостійно здійснити переказ грошових коштів з рахунків позивача; банку оспорюваним рішенням спричинено шкоду в розмірі грошових коштів, що стягуються з банку, які є його власністю; платіжне доручення позивача № 1 від 26.07.2016р., надане банку в якості додатку до заяви про закриття рахунку, відповідач не мав можливості виконати, оскільки заява та платіжне доручення не відповідали вимогам Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні", затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22; позивачем не надано до матеріалів справи докази подання до банку оформлених розрахункових документів про перерахування грошових коштів з рахунку № 26050054801936 на інші рахунки, тому у відповідача не виникло обов`язку щодо перерахування спірної суми на відповідні розрахункові рахунки та не було правових підстав для виконання заяви позивача про закриття рахунку № 26050054801936, оскільки за інформацією позивача на ньому залишалися грошові кошти; вимоги позивача про переведення грошових коштів з рахунку № 29038060124619 є безпідставними, оскільки доказів, що вказаний рахунок відкривався позивачем, матеріали справи не містять, а відповідно до вимог законодавства банк може вчиняти операції лише за власним рахунком клієнта; за класифікацією банківських рахунків, кошти клієнтів банку мають обліковуватись на рахунках класу 26, отже, рахунки класу 29 не підлягають обслуговуванню в рамках договору банківського обслуговування; заява позивача від 26.07.2016р. підписана директором ТОВ "Фарватр-С" ОСОБА_3, в той час, як позивачем по справі є ТОВ "Фарватер-С", отже, заява підписана від імені іншої юридичної особи; позивачем не надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів наявності залишку грошових коштів на його рахунку, оскільки довідка, що міститься в матеріалах справи не засвідчена належним чином, не містить дати складання, отже, не відображає суму грошових коштів на дату звернення позивача до суду з вимогою про її стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Фарватер-С" просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, зазначаючи, що судом рішення прийнято у повній відповідності до вимог закону та обставин справи, а подання апеляційної скарги вважає спрямованою на затягування виконання законного рішення суду, зазначає, що доводи скаржника про спричинену йому рішенням шкоду у вигляді стягнення грошової суми є безпідставними, оскільки клієнт банку (позивач) є власником наявних у нього на рахунку коштів, і вказане право власності є непорушним в силу приписів ст. 41 Конституції України, а відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України не допускається обмеження прав клієнта по розпорядженню своїми грошовими коштами із деякими виключеннями; відповідачем, без згоди позивача, 28.05.2014р. були переведені в односторонньому порядку власні кошти позивача з рахунку № 26004060124619 на рахунок № 29038060124619, що підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку № 26004060124619 за травень 2014 року, який міститься в матеріалах справи; заяву позивача від 26.07.2016р., оформлену відповідно до вимог п. 6.2 договору банківського рахунку № SЕФМКІ від 24.01.2007р., ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. п. 20.5 та 20.6 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003р. № 492, відповідач не виконав; платіжне доручення банком було перевірено та прийнято до розгляду, повернуто позивачу не було, що суперечить позиції скаржника, викладеній у апеляційній скарзі; судом досліджено питання щодо належності обрання позивачем способу захисту своїх порушених прав, який відповідає і національному законодавству, і ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017р. апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" по справі №904/8589/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач), суддів: Чимбар Л.О., Чус О.В. та призначено до розгляду на 16.02.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_4 від 16.02.2017р. №286/17, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чимбар Л.О. призначено автоматичну зміну колегії суддів у справі № 904/8589/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/8589/16 від 16.02.2017р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач), суддів: Чус О.В., Джихур О.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.02.2017р. апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24.01.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРВАТЕР-С" (клієнт) та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) укладено договір банківського рахунка № SEФМКІ, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (НБУ) та умов цього договору (п.1.1 договору (а.с.19-22)).

За п.1.2 договору банківського рахунку, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.3 договору сторонами узгоджено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1.5 договору встановлено, що банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки:

- в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу;

- не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу.

Пунктом 2.1.19 договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання нараховувати відсотки на залишки вільних коштів на рахунку (рахунках) клієнта згідно з п. 1.3. цього договору та зараховувати їх на рахунок (рахунки) клієнта.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у разі порушення банком установлених строків виконання доручення клієнта на переказ або у разі порушення строків завершення переказу банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми переказу.

Пунктом 6.2 договору сторонами узгоджено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін у випадку закриття всіх відкритих за ним рахунків або у випадках, передбачених законодавством або цим договором.

В додатку №1 до договору - "Зведений реєстр тарифів" сторонами встановлено, що нарахування відсотків на залишки коштів в розмірі від 300000 грн. 01 коп. до 1 000 000 грн. на поточних рахунках клієнтів здійснюється в розмірі 1% (а.с.22, на звороті).

На підставі укладеного договору, відповідач в особі Севастопольської філії ПАТ КБ "Приватбанк" відкрив клієнту (позивачу) рахунки № 26004060124619 та № 26050054801936.

15.04.2014р., в зв'язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", ст. 4 якого визначено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

06.05.2014р. Правлінням Національного Банку України, в зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону, прийнято постанову №260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", де в п. 5 визначено, що банки зобов'язані припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

28.05.2014р. банк в односторонньому порядку здійснив перерахування грошових коштів клієнта в розмірі 301 390,31 грн. з рахунку № 26004060124619 на рахунок №29038060124619, з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

Обставини щодо знаходження грошових коштів позивача в сумі 301390,31 грн. на рахунку №29038060124619 підтверджуються копією звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку № 26004060124619 за травень 2014 року (а.с.27).

Отже, грошові кошти, власником яких є позивач, були переведені без його згоди, в односторонньому порядку відповідачем на рахунок №29038060124619 на виконання ПАТ КБ "Приватбанк" постанови Національного банку України № 260 від 06.05.2014 у зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим.

11.03.2016р. листом № 1/02 та 26.04.2016р. претензією № 4/04 позивач звертався до відповідача з листами, в яких повідомив про зміну місця реєстрації ТОВ "Фарватер-С" з Автономної Республіки Крим до м. Дніпро, в зв'язку з чим просив відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 301 390, 31 грн. на розрахунковий рахунок позивача № 26002050288044 (а.с.28, 30).

Вищевказані листи відповідачем залишено без задоволення з посиланням на надіслання претензії до Російської Федерації та можливості вирішення питання про повернення коштів тільки після її розгляду (а.с.29, 31, 32).

26.07.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою №1, якою просив відповідача:

- здійснити переказ залишку коштів з рахунків ТОВ "Фарватер-С" № 26004060124619 та № 26050054801936 або з рахунку № 29038060124619, на якому за повідомленням банку знаходяться кошти позивача у розмірі 301390,31 грн., на підставі наданого платіжного доручення на рахунок №26002050288044, відкритий у Дніпропетровській філії ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 305299;

- закрити поточні рахунки № 26004060124619 та №26050054801936;

- розірвати договір від 24.01.2007р. № SEФМКІ;

- у день закриття рахунків видати довідку про закриття рахунків.

До зазначеної заяви позивачем було додано платіжне доручення №1 від 26.07.2016р. на суму 301 390,31 грн. (а.с.34). Вказане платіжне доручення прийняте банком 26.07.2016р., що підтверджується штампом банку на цьому платіжному дорученні.

Відповідач вимоги позивача не розглянув, перерахування грошових коштів згідно поданого платіжного доручення не здійснив, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду Дніпропетровської області за захистом свого порушеного права (а.с.3-10).

Відповідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунку) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта врегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За положеннями ст. 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків:

1) обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду

2) або в інших випадках, встановлених законом,

3) а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час; залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Пунктом 20.5 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою Національного Банку України від 12.11.2003р. №492 (далі Інструкція) встановлено, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:

- найменування Банку;

- найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку;

- номера рахунку, який закривається;

- дати складання заяви.

Оскільки заява позивача про закриття рахунку та розірвання договору оформлена відповідно до п. 20.5 Інструкції, а цивільним законодавством та банківськими правилами передбачено право клієнта в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, що в свою чергу, є підставою для розірвання договору банківського рахунку, то вимоги позивача про розірвання договору банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007р. є обґрунтованими, а рішення господарського суду в цій частині таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 301 390,31 грн., яка становить гривневий залишок коштів позивача, що обліковуються на рахунку класу 29, слід зазначити наступне.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Інструкцією "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, встановлено, що рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

Відповідно до листа Національного банку України від 23.11.2014р. №25-118/1918-12202, кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними .

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи, що відповідачем не були виконані умови договору, укладеного з позивачем, зокрема, п. 2.1.5, вимоги законодавства щодо перерахування грошових коштів у визначений строк, в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами, господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення грошових коштів в сумі 301 390,31 грн., які становлять залишок грошових коштів на рахунку позивача, та 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку у розмірі 7 012,65 грн. за період з 28.05.2014р. по 23.09.2016р.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,01% за період з 26.07.2016р. по 23.09.2016р. в сумі 1 808,34 грн., яка правомірно задоволена судом першої інстанції частково в сумі 1 778,20 грн. з огляду на те, що позивачем невірно визначений період прострочення виконання зобов`язання, оскільки перерахування грошових коштів банком мало відбутись 26.07.2016р., отже, прострочення відповідача почалось з 27.07.2016р.

Щодо позовних вимог ТОВ "Фарватер-С" про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 482,25 грн. за період з 26.07.2016р. по 23.09.2016р., то господарським судом обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз`яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

В даному випадку, повернення коштів, які обліковувались на рахунку позивача, після розірвання договору банківського рахунку не є грошовим зобов`язанням відповідача, тому господарським судом обґрунтовано відмовлено в цій частині позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про невідповідність наданих позивачем заяви та платіжного документа вимогам Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні", затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, то вони спростовані матеріалами справи, фактом прийняття платіжного доручення відповідачем.

Доводи скаржника щодо неналежності доказів позивача про залишок грошових коштів на рахунку не приймаються, оскільки згідно розділу 4 договору, укладеного між сторонами, за допомогою наданих банком програмних продуктів клієнт надає банку розрахункові документи в електронному вигляді, а також отримує інформацію про стан рахунку (рахунків), відкриття якого (яких) передбачене цим договором; за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (далі ЕРІПП) клієнт може здійснювати, зокрема, отримання інформації з архіву платіжних документів клієнта, отримання довідкової інформації; сторони визнають юридичну силу платежів, здійснених через ЕРІПП, і їх еквівалентність платежам, що здійснюються з використанням платіжних документів на паперових носіях (за умови дотримання положень цього договору та додатків, які є невід`ємною частиною цього договору) (п.4.1, 4.2 договору).

З урахуванням того, що наявна печатка банку та підпис уповноваженої особи банку на звіті про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, наданому в якості доказу до матеріалів справи, і документи, створені у цьому програмному продукті прирівнюються до паперових, то посилання скаржника на неналежність доказів є безпідставним. Крім того, суд враховує те, що відповідач жодним чином не спростував достовірність відомостей, наданих позивачем.

Щодо доводів скаржника про спричинення банку майнової шкоди стягненням коштів з рахунку з класифікацією 29, оскільки в цьому випадку стягненню підлягають власні кошти банку, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки у розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Статтями 21, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.

Положеннями п. 20.6 постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо.

Позивачем з дотриманням норм чинного законодавства було подано заяву про закриття рахунку та відповідне платіжне доручення про перерахування залишку грошових коштів, яке відповідачем не виконано, при цьому, суд звертає увагу, що незалежно від того, на якому рахунку в банку обліковувалися грошові кошти позивача, банк зобов'язаний був діяти відповідно до вимог чинного законодавства і здійснити завершальну операцію з перерахування залишку коштів, що обліковуються на відповідному рахунку клієнта.

Слід зауважити, що стягненню підлягає безпосередньо сума грошових коштів у розмірі 301 390, 31 грн., яка обліковується в розрізі клієнта на рахунку № 29038060124619, що призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками, а не власні кошти банку, що відповідно виключає доводи відповідача відносно того, що задоволення заявленого у такий спосіб позову призведе до обов'язку банку сплатити позивачу кошти із своєї власності.

Стосовно доводів скаржника слід також зазначити, що задовольняючи позов шляхом стягнення з відповідача суми грошових коштів, в силу приписів Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо непорушності права власності, зокрема, на грошові кошти позивача, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який спроможний реально забезпечить поновлення порушеного права зацікавленої особи - позивача у справі.

Доводи відповідача, що заяву від 26.07.2016р. № 1 про закриття рахунку, розірвання договору та переведення залишку коштів з рахунку підписано іншою юридичною особою - ТОВ "Фарватр-С", не приймаються колегією суддів, оскільки вказана заява підписана як і попередні листи до банку від імені підприємства-позивача директором підприємства - ОСОБА_3, заява засвідчена печаткою підприємства, на якій вказаний ідентифікаційний код підприємства, а пропуск літери у назві підприємства є опискою, яка не впливає на юридичну силу документу.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016р. по справі №904/8589/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.В. Чус

(Повний текст постанови складений 17.03.2017р.)