Постанова

від 12.10.2017 по справі 904/8589/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року Справа № 904/8589/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі№ 904/8589/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" пророзірвання договору банківського рахунку та стягнення 311693,55 грн. за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Каракоця О.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 у справі № 904/8589/16 (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (головуючий суддя Сизько І.А., судді Джихур О.В., Чус О.В.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" задоволені частково: розірвано договір банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Фарватер-С"; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Фарватер-С" грошові кошти у сумі залишку по рахунку № 29038060124619 в розмірі 301390,31 грн., 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку в сумі 7012,65 грн., пені - 0,01 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1778,20 грн. та судовий збір - 6030,71 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 904/8589/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1066, 1068 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (банк) було укладено договір банківського рахунка № SEФМКІ від 24.01.2007, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (НБУ) та умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1.19 договору банк бере на себе зобов'язання нараховувати відсотки на залишки вільних коштів на рахунку (рахунках) клієнта згідно з пунктом 1.3. цього договору та зараховувати їх на рахунок (рахунки) клієнта.

Як визначено п. 5.1 договору, у разі порушення банком установлених строків виконання доручення клієнта на переказ або у разі порушення строків завершення переказу банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми переказу .

У додатку № 1 до договору - "Зведений реєстр тарифів" сторонами встановлено, що нарахування відсотків на залишки коштів у розмірі від 300000,01 грн. до 1000000,00 грн. на поточних рахунках клієнтів здійснюється в розмірі 1%.

Судами визначено, що Севастопольською філією ПАТ КБ "Приватбанк" відкрито клієнту рахунки № 26004060124619 та № 26050054801936.

Статтею 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного банку України "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" № 260 від 06.05.2014 банки зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 28.05.2014 банк в односторонньому порядку здійснив перерахування грошових коштів клієнта в розмірі 301390,31 грн. з рахунку № 26004060124619 на рахунок № 29038060124619, з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

Листом № 1/02 від 11.03.2016 та претензією № 4/04 від 26.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" повідомило Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про зміну місця реєстрації ТОВ "Фарватер-С" з Автономної Республіки Крим на м. Дніпро, у зв'язку з чим просило банк повернути грошові кошти у розмірі 301390,31 грн. на розрахунковий рахунок позивача № 26002050288044.

В подальшому 26.07.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою № 1, в якій просив відповідача: здійснити переказ залишку коштів з рахунків ТОВ "Фарватер-С" № 26004060124619 та № 26050054801936 або з рахунку № 29038060124619, на якому за повідомленням банку знаходяться кошти позивача у розмірі 301390,31 грн., на підставі наданого платіжного доручення, на рахунок № 26002050288044, відкритий у Дніпропетровській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299; закрити поточні рахунки № 26004060124619 та №26050054801936; розірвати договір від 24.01.2007 № SEФМКІ; у день закриття рахунків видати довідку про закриття рахунків.

До вказаної заяви додано платіжне доручення № 1 від 26.07.2016 на суму 301390,31 грн., яке прийняте банком 26.07.2016, що підтверджується штампом банку на платіжному дорученні.

У зв'язку із невиконання вищевказаних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про розірвання договору банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007 та стягнення грошових коштів у сумі залишку по рахунку в розмірі 301390,31 грн., 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку у розмірі 7012,65 грн., пені у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що складає 1808,34 грн., 3 % річних за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 1482,25 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України частково погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1071 вказаного Кодексу банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків: обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктами 19.1, 19.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2013 № 492 визначено, що зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку; зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення; зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку; зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів). Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2014, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками. За дебетом рахунку 2903 (кошти клієнтів банку за недіючими рахунками) проводяться суми повернення коштів власникам згідно з їх розпорядженнями та в інших випадках згідно із законодавством України.

У листі Департаменту платіжних систем Національного банку України № 25-118/1918-12202 від 23.11.2004 до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв'язок та зазначено, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними. Положеннями пункту 20.6 постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Пунктом 6.2 договору сторонами узгоджено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін у випадку закриття всіх відкритих за ним рахунків або у випадках, передбачених законодавством або цим договором.

Позивачем було подано заяву про закриття рахунків, розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування та відповідне платіжне доручення про перерахування залишку грошових коштів, яке відповідачем не виконано.

Позивач є власником грошових коштів у розмірі 301390,31 грн. і право власності останнього, в силу статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прийняте рішення повинно призводити до змін у правовому становищі сторін, тому судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги в частині розірвання договору банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007 та стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Фарватер-С" грошових коштів у сумі залишку по рахунку № 29038060124619 в розмірі 301390,31 грн., які підлягають стягненню з вказаного рахунку.

В додатку № 1 до договору - "Зведений реєстр тарифів" сторонами встановлено, що нарахування відсотків на залишки коштів в розмірі від 300000,01 грн. до 1000000,00 грн. на поточних рахунках клієнтів здійснюється в розмірі 1%, а отже судами правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку у розмірі 7012,65 грн.

Зважаючи на те, що зобов'язання з повернення коштів позивача, що знаходяться на рахунку № 29038060124619 не є грошовим зобов'язанням у розуміння ст.ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції, з позицією якого погодився і апеляційний господарський суд, правомірно відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних. Судові рішення в цій частині сторонами не оскаржуються.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права в цій частині позивних вимог.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про те, що рішеннями судів зобов'язано банк виплатити власні кошти, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки грошові кошти позивача обліковуються банком на № 29038060124619 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" і підлягають виплаті позивачеві з вказаного рахунку. Також колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, оскільки позивачем, крім іншого, заявлені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування коштами та пені.

Зокрема, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,01% за період з 26.07.2016 по 23.09.2016 в сумі 1808,34 грн., яка задоволена судом першої інстанції частково в сумі 1778,20 грн., з огляду на те, що позивачем невірно визначений період прострочення виконання зобов`язання, оскільки перерахування грошових коштів банком мало відбутись 26.07.2016, отже, прострочення відповідача почалось з 27.07.2016.

Разом з тим, пунктом 5.1 договору встановлено, що у разі порушення банком установлених строків виконання доручення клієнта на переказ або у разі порушення строків завершення переказу банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми переказу .

Тобто сторонами договору встановлено розмір пені, що не перевищує 0,1 відсотка від суми переказу, а відтак розмір пені, який підлягав стягненню з відповідача, становить 301,39 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішень судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до статті 49 вказаного Кодексу судом касаційної інстанції здійснено розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 904/8589/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер-С" задовольнити частково:

"Розірвати договір банківського рахунку № SEФМКІ від 24.01.2007 укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код 14360570) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРВАТЕР-С" (49006, м. Дніпро, вул. Наримська, буд. 8, кв. 4, код 34834770).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРВАТЕР-С" (49006, м. Дніпро, вул. Наримська, буд. 8, кв. 4, код 34834770) грошові кошти у сумі залишку по рахунку № 29038060124619 в розмірі 301390,31 грн., 1 % річних від суми залишку коштів на рахунку у розмірі 7012,65 грн., пеню в сумі 301,39 грн. та судовий збір у розмірі 6008,50 грн.

В решті позову відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРВАТЕР-С" (49006, м. Дніпро, вул. Наримська, буд. 8, кв. 4, код 34834770) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код 14360570) 51,61 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

На виконання вказаної постанови Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ