Ухвала

від 16.03.2017 по справі 12/2515

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" березня 2017 р. Справа №12/2515

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Ткаченку А.О., за участю представників: скаржника (стягувача) - не з'явилися, боржника - не з'явилися, відділу ДВС - не з'явилися, розглянувши скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теплобуд" про стягнення 14238 грн. 91 коп.,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2017 року за вх. № 3862/17 стягувач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. (далі - відділ ДВС), в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. від 19.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 21237334.

В обґрунтування скарги скаржник (стягувач) зазначив, що спірна постанова відділу ДВС суперечить приписам Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою суду від 21.02.2017 року скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 12/2515 прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Відділ ДВС в особі свого представника подав письмовий відзив на скаргу (вх.№5498/17), у якому заперечив проти задоволення скарги з мотивів її необґрунтованості і безпідставності, просив відмовити у скарзі повністю посилаючись на те, що державний виконавець діяв у межах чинного законодавства, а стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

В засідання суду представники стягувача, боржника та відділу ДВС не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, справи № 12/2515 та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні скарги відмовляє повністю з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2010 року у справі № 12/2515, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 11300 грн. основного боргу, 1343 грн. 68 коп. пені, 1287 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 307 грн. 53 коп. 3% річних, 1203 грн. 99 коп. судових витрат.

18.08.2010 року на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2010 року у справі № 12/2515 видано наказ.

20.08.2010 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 21237334 з виконання наказу від 18.08.2010 року № 12/2515, яке у подальшому постановою державного виконавця від 10.09.2010 року було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 21757154.

19.12.2016 року головний державний виконавець відділу ДВС у виконавчому провадженні № 21237334 прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з тих підстав, що cтягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, а саме не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

29.12.2016 року в порядку ст. 2, 41, 74 Закону України Про виконавче провадження стягувач подав скаргу на дії державного виконавця до начальника відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Постановою від 18.01.2017 начальник відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гайдар А.В. відмовила у задоволенні вказаної скарги.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що скарга боржника на дії органу ДВС, яка є предметом розгляду, перебуває у сфері регулювання Закону України Про виконавче провадження , Господарського процесуального кодексу України, Конституції України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ Про виконавче провадження .

Судом встановлено, що на час звернення стягувача за примусовим виконанням рішення діяв Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (із послідуючими змінами) (далі - Закон № 606).

Із 05.10.2016 почала діяти нова редакція Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).

Статтею 42 Закону №1404 визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За приписами ст. 43 Закону №1404 у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем.

Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону №1404 визначено, що виконавчий документ повертається стягувану, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем отримано інформацію про те, що вартість плати за зберігання належного боржнику транспортного засобу ГАЗ 3302, ДНЗ НОМЕР_1 становить 20120,00 грн. Крім того, вартість послуг за транспортування майна складала 7500,00 грн.

15.11.2016 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на адресу стягувачів направлено лист з пропозицією авансування витрат на проведення виконавчих дій в сумі 27620,00 грн. Одночасно стягувача було попереджено про можливість повернення виконавчих документів у зв'язку з не здійсненням авансуванням витрат виконавчого провадження.

Стягувач авансування витрат не здійснив, а направив лист на адресу відділу ДВС з проханням надати "чіткий розрахунок" авансових платежів.

Суд вважає обґрунтованими доводи відділу ДВС про те, що стягувач мав можливість ознайомитись із виконавчим провадженням та отримати відповідний розрахунок авансових витрат безпосередню у державного виконавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, а тому, права стягувача оскаржуваною постановою не є порушеними.

Доводи скаржника суд оцінює критично, виходячи із приписів, викладених у п.9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" про те, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи, викладені у скарзі скаржником належним чином не обґрунтовані, тому у задоволенні скарги слід відмовити, з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. за вх. № 3862/17 відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області.

Суддя В.М. Грачов