Рішення

від 28.02.2017 по справі 921/18/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2017 р.Справа № 921/18/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_1 м. Тернопіль, в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_1, м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : 1. приватного малого підприємства Сапід , м.Тернопіль

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Тарнавського 23 , м. Тернопіль

про визнання незаконним та скасування рішення

За участю представників:

позивача ОСОБА_2, провідний юрисконсульт організаційно-юридичного відділу, довіреність №2/28-120 від 16.01.2017;

ОСОБА_3, довіреність №2/28-558 від 28.02.2017;

відповідача: ОСОБА_4, головний юрисконсульт, довіреність №4176/01 від 03.12.2013;

третіх осіб : 1. не з'явився;

2. ОСОБА_5, голова ОСББ, паспорт МС № 921255 від 11.12.2002,

ОСОБА_6, довіреність № 121 від 21.02.2017.

В судовому засіданні присутнім учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя в особі його Технічного коледжу, м. Тернопіль звернувся 28 грудня 2016 року (згідно поштового штемпелю на конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, про визнання незаконним рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25 червня 2004 року Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою: вул.Генерала Тарнавського приватному малому підприємству Сапід .

Позов обґрунтовується наступними документами: копією рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25.06.2004, копією листа Управління містобудування та архітектури №579/09 від 09.03.2004, копією рішення Постійної комісії з питань містобудування та земельних відносин Тернопільської міської ради Про розгляд звернення Тернопільської обласної добровільної організації Спілка Чорнобиль та ПМП Сапід , копією наказу Тернопільського державного технічного університету імені ОСОБА_1 від 28.02.1997, копіями листів №152 від 08.10.2003, №16 від 23.01.2003, №1909 від 01.11.2004, №1973/05 від 02.11.2004, копією заяви ПМП Сапід №43 від 08.09.2003, копіями витягу з статуту та довідки про включення до Єдиного державного реєстру ПМП Сапід від 16.11.1999, копією державного акта на право постійного користування землею серії 1-ТР №000614 від 17.06.1999, копією Акту перевірки обставин, викладених у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки СБУ № 8/2/5-5714 від 17.06.2014 від 22.07.2014, копіями судових актів в адміністративній справі № 607/17929/14-а, іншими документами.

Ухвалою суду від 05.01.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 17.01.2017, з подальшим оголошенням перерви в судовому засіданні до 31.01.2017 та відкладенням розгляду справи двічі, востаннє до 28.02.2017 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи-1, необхідністю залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ Тарнавського, 23 - землекористувача спірної земельної ділянки площею 0,2500га по вул.Тарнавського в м.Тернополі відповідно до заявленого відповідачем 31.01.2017 клопотання (вх.№4775 від 31.01.2017).

В судовому засіданні 28.02.2017 представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позові та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Зокрема зазначили, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №000614, виданого Тернопільською міською радою 17.06.1999 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 31.03.1999, Технічному коледжу Тернопільського державного університету імені ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 8,5896га за адресою: вул.Г.Тарнавського, 7 для обслуговування та будівництва комплексу технічного коледжу. Втім, у 2004 році Тернопільською міською радою прийнято оскаржуване рішення за №4/11/155 від 25.06.2004 про вилучення з користування Технічного коледжу частини земельної ділянки, площею 0,25га для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Дане рішення прийнято без згоди землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, тобто з порушенням процедури вилучення земельних ділянок, вимог ст.ст. 142, 151 ЗК України, з використанням документів, що стосувалися іншої земельної ділянки позивача, а саме площею 1,8га по вул.Генерала Тарнавського та котра була вилучена на підставі рішення міської ради №4/11/171 від 26.06.2004, відповідно вважають його незаконним. Заявлені позовні вимоги просять задовольнити.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржуване рішення вичерпало свою дію і є виконаним, оскільки на його підставі в подальшому було виготовлено матеріали попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками, а земельна ділянка передана під забудову ПМП Сапід . Пізніше, відповідно до рішення №6/16/77 від 16.12.2011 передана в оренду строком на 10 років ОСББ Тарнавського, 23 для обслуговування 63-квартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками і приміщеннями громадського призначення.

Крім того, відповідачем подано заяву про пропуск позивачем строку позовної давності (вх.№6366 від 21.02.2017).

В процесі розгляду справи судом відповідно до ухвали від 31 січня 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку Тарнавського, 23 , м.Тернопіль, вул.Г.Тарнавського, 23.

ПМП Сапід (третя особа №1) письмового відзиву на позов не надало, явку уповноваженого представника участь якого не визнавалася обов'язковою, без зазначення причин не забезпечило, хоча про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.

При даних обставинах, неявка третьої особи №1 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники третьої особи №2 ОСББ Тарнавського 23 в судовому засіданні 28.02.2017 та у поданому 14.02.2017 відзиві на позов (вх.№5640) проти позову заперечили, зазначивши, що об'єднання створено відповідно до рішення установчих зборів від 16.10.2010 року. У 2006 році замовнику будівництва - ПМП Сапід було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками по вул.Тарнавського в м. Тернополі (висновок державної експертизи землевпорядної документації від 02.11.2006 за 1949 долучено до матеріалів справи).

19.12.2006 між ПМП Сапід та Тернопільською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,25га, строком на 5 років, відведеної для будівництва, а в червні 2009 року 63-х квартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Тарнавського, 23 у м.Тернополі було здано в експлуатацію.

Рішенням Тернопільської міської ради шостого скликання шістнадцятої сесії №6/16/77 від 16.12.2011 Про надання земельної ділянки площею 0,25га для обслуговування 63-х квартирного житлового будинку із вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Тарнавського 23 , затверджено ОСББ Тарнавського 23 технічну документацію із землеустрою; вилучено з користування ПМП Сапід земельну ділянку, площею 0,25га; надано її ОСББ Тарнавського 23 в оренду терміном на десять років, а відповідно до рішення Тернопільської міської ради №6/53/128 від 28.11.2014 року ОСББ Тарнавського 23 передано безоплатно у власність дану земельну ділянку.

Також звертають увагу суду, що при виготовленні у 2011 році ОСББ технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Об'єднанням було отримано погодження відповідних державних контролюючих органів; зроблено викопіювання з генерального плану; 02.11.2011 з метою встановлення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки землекористувачу ОСББ Тарнавського 23 , суміжним землекористувачем - Технічним коледжем в особі директора ОСОБА_7 було погоджено зовнішні межі земельної ділянки, площею 0,25га, згідно акту та плану встановлення меж земельної ділянки. Суміжними землекористувачами ніяких претензій при визначені меж не було заявлено, що в свою чергу свідчить про той факт, що позивачу заздалегідь було відомо, що на земельній ділянці, площею 0,25га, яка межує із Технічним коледжем із 2006 року велося будівництво багатоквартирного житлового будинку, який було збудовано і здано в експлуатацію в 2009 році.

Таким чином, вважають, що відведення спірної земельної ділянки було проведено у відповідності до вимог чинного земельного законодавства, дана земельна ділянка використовується ОСББ раціонально, відповідно до потреб мешканців будинку, відтак, її повернення позивачу є неможливим.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Технічний коледж є структурним підрозділом Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя, що вбачається з п.1.1 Положення про Технічний коледж в редакції 2015 року, затвердженій вченою Радою Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя 25.11.2015 та ректором Університету 10.12.2015, погодженій конференцією трудового колективу Технічного коледжу 23.11.2015. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серії І-ТР №000614, виданого 17 червня 1999 року на підставі рішення восьмої сесії 23 скликання Тернопільської міської ради від 31.03.1999 є постійним землекористувачем земельної ділянки, площею 8,5896 га згідно з планом землекористування наданої для будівництва та обслуговування комплексу технічного коледжу по вул.Генерала Тарнавського, 7 у м.Тернополі.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №416.

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України №1/11-1088 від 20.03.2003, за результатами розгляду звернення технічного коледжу Тернопільського державного технічного університету стосовно будівництва житлового будинку на земельній ділянці, закріпленій за коледжем та враховуючи велику чергу на житло працівників коледжу та університету, Міністерство надало згоду на проведення будівництва за рахунок коштів створеного товариства індивідуальних забудівників житла Коледж .

Листом №152 від 08.10.2003, адресованому Міському голові м.Тернополя Технічний коледж ТДТУ ім. І. Пулюя погодився на вилучення земельної ділянки, площею 1,8га по вул.Тарнавського в м.Тернополі на користь ТІЗ Коледж для будівництва багатоквартирного житлового комплексу, враховуючи згоду Міністерства освіти та науки України від 20.03.2003).

25 червня 2004 року Тернопільською міською радою прийнято оскаржуване рішення №4/11/155 про вилучення з користування Технічного коледжу ТДТУ ім.І.Пулюя земельної ділянки, площею 0,25га за адресою вул. Тарнавського та про надання дозволу приватному малому підприємству Сапід на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками на земельній ділянці, площею 0,25га за адресою вул. Тарнавського з наданням в оренду терміном на 5 років. Як вбачається з преамбули даного рішення таке прийнято за зверненням ПМП Сапід , з урахуванням клопотання Тернопільської організації Спілка Чорнобиль .

У листі від 09.03.2004 №579/09 управління містобудування та архітектури міської ради інформувало голову спілки Чорнобиль про погодження постійною комісією Тернопільської міської ради з питань містобудування та земельних відносин вилучення земельної ділянки в технічного коледжу площею до 0,25га для будівництва 24 квартирного житлового будинку ПМП Сапід та про необхідність подальшого узгодження даного питання з технічним коледжем.

Відповідно до пояснень представника Тернопільської міської ради, а також матеріалів, наданих міською радою на звернення коледжу від 06.10.2014, до рішення відповідача №4/11/155 від 25.06.2004 року додавалися документи на 21-у аркуші, зокрема документи щодо реєстрації юридичної особи ПМП Сапід в Державному реєстрі юридичних осіб та як платника єдиного податку в податкових органах; документи на право здійснення будівельної діяльності (ліцензія №120960), листи-звернення №43 від 08.09.2003, №2 від 23.01.2004, №579/09 від 09.03.2004, №152 від 08.10.2003; погодження постійної комісії з питань містобудування та земельних відносин щодо вилучення земельної ділянки та Міністерства освіти і науки України №1/11-1088 від 20.03.2003. Тобто належним чином погодженої з органом управління - Міністерством освіти та науки України заяви землекористувача (Технічного коледжу) щодо добровільної відмови від земельної ділянки, площею 0,25га, поданий на розгляд Тернопільської міської ради пакет документів, не містив. Така заява також відсутня в матеріалах даної господарської справи.

Даний факт знайшов своє підтвердження і в ході проведеної перевірки Міністерством освіти і науки України обставин, викладених у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 17.06.2014 №8/2/5-5714, та ефективності використання державного майна Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_1 від 22.07.2015 (вх.1/3-1201 від 11.08.2014).

Цього ж дня, Тернопільською міською радою прийнято рішення №4/11/171, яким вилучено з користування Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя земельну ділянку, площею 1,8га за адресою вул.Тарнавського, враховуючи письмову згоду землекористувача та надано товариству індивідуальних забудівників Коледж дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками по вул. Тарнавського на земельній ділянці площею 1,8 га з наданням її в оренду терміном на 5 років .

З посиланням на вже згаданий вище лист Міністерства освіти і науки України №1/11-1088 від 20.03.2003, Технічний коледж ТДТУ ім.І.Пулюя надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 1,8 га за адресою вул. Тарнавського у м.Тернополі на користь ТІЗ Коледж для будівництва багатоквартирного житлового комплексу.

Дана заява не була посвідчена нотаріально, втім чинне на той час законодавство не вимагало такого посвідчення в нотаріальному порядку.

Згідно з поясненнями представників позивача, викладена у цій заяві згода стосується прийняття Тернопільською міською радою рішення №4/11/171 від 25.06.2004 року.

Законність прийняття Тернопільською міською радою рішення №4/11/171 від 25.06.2004 про вилучення 1,8га було предметом розгляду в господарському суді Тернопільської області (справа №7/201-2615). Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.03.2005 відмовлено у задоволенні позову Тернопільського державного національного технічного ім.І.Пулюя, м.Тернопіль до Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариства індивідуальних забудовників Коледж , м.Тернопіль та товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд , м.Тернопіль, про визнання недійсними рішень сесії Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25.06.2004 та №4/13/51 від 13.10.2004.

Вказане рішення набрало законної сили 11.04.2005.

У Державному акті серії І-ТР №000614 начальником відділу використання земельних ресурсів міської ради ОСОБА_8 зроблено відповідні записи про вилучення у землекористувача ділянок площею 0,25га (на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25.06.2004) та площею 1,8га (на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25.06.2004).

В подальшому, 24.11.2006 Тернопільською міською радою прийнято рішення №5/4/68 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ПМП Сапід земельної ділянки під розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою вул.Тарнавського у м.Тернополі.

Рішенням №1357 від 16 липня 2008 року Тернопільською міською радою надано дозвіл ПМП Сапід на влаштування приміщень громадського призначення в багатоквартирному житловому будинку.

Надані третьою особою - 2 матеріали, зокрема робочий проект щодо будівництва 53-х квартирного житлового будинку з вбудованими стоянками і приміщеннями громадського призначення по вул. Тарнавського в м.Тернополі, та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками ПМП Сапід по вул.Тарнавського в м.Тернополі пройшли державну експертизу на відповідність такої документації вимогам нормативно-правових актів (висновок ТОС Укрдержінвестекспертиза №9-293-06 від 19.01.2007, висновок державної експертизи землевпорядної документації від 02.11.2006 за1949)

19.12.2006 між ПМП Сапід та Тернопільською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,25га строком на 5 років, для будівництва багатоквартирного житлового будинку, що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис за №2494 від 22.12.2006.

31 березня 2011 року ПМП Сапід подало нотаріально засвідчену згоду на вилучення земельної ділянки, площею 2500,00м 2 , що розташована в м.Тернополі по вул.Г.Тарнавського, котра перебуває в користуванні згідно договору оренди землі від 19.12.2006, укладеного з Тернопільською міською радою в користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарнавського 23 .

У 2011 році КП Земельно кадастрове бюро за замовленням ОСББ Тарнавського 23 , розроблено технічну документацію із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку) та рішенням Тернопільської міської ради №6/16/77 від 16.12.2011 року Про надання земельної ділянки площею 0,25га для обслуговування 63- квартирного житлового будинку із вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Тарнавського 23 , затверджено ОСББ Тарнавського 23 дану технічну документацію із землеустрою; вилучено з користування ПМП Сапід земельну ділянку площею 0,25 га; надано ОСББ Тарнавського 23 в оренду терміном на десять років для обслуговування 63-квартирного житлового будинку з вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення по вул.Тарнавського, 23 у м.Тернополі. На виконання даного рішення 19.11.2012 між міською радою та ОСББ укладено договір оренди землі терміном на 10 років, до 16.12.2021, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №27825403 від 08.10.2014 про реєстрацію права оренди.

09.02.2012 Управлінням Держкомзему у м. Тернополі проведено державну реєстрацію земельної ділянки, що належить Технічному коледжу на праві постійного користування землею відповідно до Державного акту від 17.09.1999 площею 6,5396 га з присвоєнням кадастрового номеру 6110100000:04:002:0024, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6101432222014 від 15.12.2014

Згідно довідки відділу Держземагенства у м.Тернополі №19-1919-0.61-47/2-15 від 21 січня 2015 року, по формі 6-ЗЕМ за Технічним коледжем ТДТУ ім. І. Пулюя також рахується земельна ділянка по вул. Тарнавського,7, площею 6,5396га.

Тобто землекористування позивача зменшено на 2,05га (1,8га +0,25га).

За твердженням представника університету, станом на 28.02.2017 спірна ділянка є вилученою з користування Коледжу.

Таким чином, представлені суду документи свідчать, що Тернопільською міською радою 25 червня 2004 року приймалося два окремих рішення щодо вилучення у технічного коледжу двох різних земельних ділянок площею 1,8га та 0,25га відповідно, що були складовою земельної ділянки, котра належала Коледжу на праві постійного користування землею на підставі Державного Акту на право постійного користування землею І-ТР №000614 від 17.06.1999 і розміщена за адресою вул.Тарнавського, 7 в м.Тернополі, загальною площею 8,5896га, котрі в подальшому передані в оренду для здійснення будівництва житлових будинків двом різним юридичним особам (земельна ділянка, площею 1,8га - ТІЗ Коледж , земельна ділянка, площею 0,25га - ПМП Сапід ).

Згідно пояснень представника відповідача, дані земельні ділянки вилучалися за згодою землекористувача, втім наявні у справі докази не підтверджують дані твердження, оскільки заява про відмову від земельної ділянки, площею 0,25га Коледжем не подавалася і таку сторонами суду не надано.

У матеріалах, котрі стали підставою для прийняття рішення №4/11/155 від 25.06.2004 містяться ті ж самі лист Міністерства освіти і науки України №1/11-1088 від 20 березня 2003 та заява Технічного коледжу про згоду на вилучення ділянки площею 1,8га на користь ТІЗ Коледж , які було покладено в основу рішення відповідача №4/11/171 від 25.06.2004.

Як встановлено судом, земельна ділянка, площею 0,25га на час вирішення спору є власністю ОСББ Тарнавського 23 , котра передана безоплатно Об'єднанню на підставі рішення Тернопільської міської ради №6/53/128 від 28.11.2014 для обслуговування 63-квартирного житлового будинку з вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення; державну реєстрацію права власності зареєстровано в реєстрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 31102584 від 17.12.2014 (номер запису про право власності: 8104361).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд виходив з такого.

Відповідно до змісту вимог ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним (недійсним) та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/35 від 26 січня 2000 року).

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із виникненням, припиненням права користування землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями ст.123 Земельного кодексу України визначено порядок надання у постійне користування земельних ділянок. Відповідно до ч.1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, в силу приписів ст.126 Земельного кодексу України, посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суб'єктами права землекористування є також фізичні і юридичні особи.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, згідно приписів ст.141 Земельного кодексу України, є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою ;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Вказаний перелік підстав припинення землекористування є вичерпним.

В порядку ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок, згідно з ч.2 ст.149 ЗК України, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки, відповідно до п.10 ст. 149 ЗК України, питання вирішується в судовому порядку.

Приписи статті 152 ЗК України передбачають право землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Із наведеного вбачається, що припинення права користування земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування можливе лише за наявності добровільної згоди постійного землекористувача.

Як зазначалося вище, у постійному користуванні позивача згідно з Державним актом серії І-ТР №000614 від 17 червня 1999 року знаходилася земельна ділянка, площею 8,5896га.

Його правовстановлюючий документ на згадану ділянку ніким у встановленому порядку, станом на час розгляду справи в суді не визнано недійсним та не скасовано.

Землекористувачем та Міністерством освіти і науки України у встановленому законом порядку дано згоду на припинення користування лише ділянкою площею 1,8га по вул.Тарнавського у м. Тернополі. Вказане вилучення оформлено рішенням Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25 червня 2004 року.

У Державному акті серії І-ТР №000614 начальником відділу земельних ресурсів ОСОБА_8 внесено два записи щодо зміни в землекористуванні, а саме про вилучення у землекористувача ділянки, площею 0,25га на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25 червня 2004 року та про вилучення у землекористувача ділянки, площею 1,8 га на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25 червня 2004 року.

Як встановлено судом, оспорюване рішення №4/11/155 від 25 червня 2004 року не містить підстав вилучення земельної ділянки, площею 0,25га (як в тексті так і в преамбулі) на відміну від рішення №4/11/171, де зазначено про письмову згоду землекористувача.

Відповідно, добровільної згоди на припинення права постійного користування названою частиною земельної ділянки ні позивач, ні інші уповноважені органи не надавали та вони заперечують проти такого припинення.

Доказів отримання такої згоди для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,25га по вул.Тарнавського у м.Тернополі відповідач не надав.

Питання вилучення земельної ділянки в судовому порядку не вирішувалося як це встановлено ст.149 ЗК України.

Факт того, що земельна ділянка, площею 0,25га є відмінною від земельної ділянки, площею 1,8 га (та не входить до неї) сторонами не заперечується.

Доказів на підтвердження іншого учасникам процесу не представлено.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не було отримано добровільної згоди позивача, відповідно, припинення права Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя на постійне користування земельною ділянкою, площею 0,25га по вул.Генерала Тарнавського у м.Тернополі, здійснено відповідачем не у встановленому законом порядку та за відсутності для цього передбачених законом підстав, що є підставою для його скасування.

Водночас, в ході розгляду даного спору відповідач зазначив про пропуск позивачем загального трирічного строку позовної давності, у зв'язку з цим просив суд відмовити в задоволенні позову (клопотання вх.№6366 від 21.02.2017).

Позивач в обґрунтування правомірності та своєчасності звернення до суду з даним позовом вказав, що йому стало відомо про порушення його прав відповідачем у справі лише з Акту перевірки від 22.07.2014 у липні 2014 року під час проведення Міністерством освіти і науки України перевірки обставин, викладених у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки СБУ №8/2/5-5714 від 17.06.2014 та ефективності використання державного майна Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_1 та зазначив, що Університет вживав заходів по захисту порушених прав шляхом подання адміністративного позову про скасування даного рішення Тернопільської міської ради. На підтвердження таких доводів, до справи долучив копії судових актів у справі №607/17929/14-а від 30.10.2014 про відмову у відкритті провадження та ухвалу від 17.06.2015 року у цій справі про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 22.04.2016 у справі №607/17929/14-а про закриття провадження, ухвалу від 18.08.2016 року Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.09.2016 року про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 22.04.2016. Оскільки в судовому порядку було встановлено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства 28.12.2016 Університетом було подано даний позов до господарського суду Тернопільської області.

Представники позивача зазначили, що про здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку на даній земельній ділянці по вул.Тарнавського позивачу не було відомо, оскільки право землекористування оформлено не за юридичною особою, а за структурним підрозділом Університету - Технічним коледжем.

Обставини оскарження в судовому порядку у 2005 році лише рішення Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25.06.2004 про вилучення земельної ділянки, площею 1,8га пояснили фактом не надання відповідачем на звернення Університету у 2005 році інформації щодо існування рішення №4/11/155 від 25.06.2004.

Такі твердження судом оцінюються критично з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Водночас за заявою позивача відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України цей строк може бути поновлений, якщо його пропущено з поважних причин.

Відповідно до п.4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму ВГСУ №13 від 17.12.2013) судам надано роз'яснення, згідно яких зазначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому, якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 29.10.2014 та від 10.06.2015 у справі №6-267цс15 зазначено, що для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав , а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Наявність у Державному акті серії І-ТР №000614 запису у розділі Зміни в землекористуванні про вилучення у землекористувача земельної ділянки площею 0,25га із зазначенням рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25.06.2004, на підставі якого здійснено вилучення земельної ділянки, свідчить про той факт, що у позивача була об'єктивна можливість знати про обставини порушення прав Університету ще у 2004 році.

Окрім того, зведення та будівництво житлового будинку на даній земельній ділянці тривало з 2006 року по червень 2009 року, тобто у цей період позивач також мав можливість дізнатися про порушення його права на землекористування в особі структурного підрозділу.

Зважаючи на викладене, суд не погоджується з доводами позивача, що про вилучення земельної ділянки, площею 0,25га Університету стало відомо за результатами перевірки в 2014 році.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51). Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

Виходячи з вищенаведених норм Цивільного кодексу України право позивача на пред'явлення позову виникло у 2004 році. Таким чином, строк позовної давності за заявленими вимогами сплив у 2007 році. Позивачем не заявлено клопотання про поновлення строків та не надано суду доказів поважності пропуску позовної давності.

За даних обставин, позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення внаслідок спливу терміну позовної давності.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

У судовому засіданні 28.02.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.5, 16, 256, 257, 261, 267, 268 ЦК України, ст.ст. 92, 116, 123, 125, 126, 141, 149, 152 ЗК України, ст.ст.4 2 -4 7 , 22, 32-34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 17 березня 2017 року у зв'язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. на лікарняному з 01.03.2017 (листок непрацездатності серії АДБ №865643 від 01.03.2017).

Суддя Н.О. Андрусик