Постанова

від 06.06.2017 по справі 921/18/17-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 921/18/17-г/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_2 м. Тернопіль, в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_2 за вих. № 2/28-904 від 27.03.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/1662/17 від 05.04.2017р.)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017р.

у справі № 921/18/17-г/17

за позовом: Тернопільського національного технічного університету імені ОСОБА_2 (надалі ТДТУ ім. І. Пулюя), м. Тернопіль, в особі Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя, м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного малого підприємства «Сапід» (надалі ПМП

Сапід , м. Тернопіль

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового

будинку «Тарнавського 23» (надалі ОСББ Тарнавського,23 , м. Тернопіль

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 2/28-558 від 28.02.2017р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017р. у справі №921/18/17-г/17 (суддя Андрусик Н.О.) у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем не було отримано добровільної згоди позивача, відповідно, припинення права Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя на постійне користування земельною ділянкою, площею 0,25га по вул. Генерала Тарнавського у м. Тернополі, здійснено відповідачем не у встановленому законом порядку та за відсутності для цього передбачених законом підстав, що є підставою для його скасування. Однак, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в зв'язку зі спливом терміну позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Тернопільський національний технічний університет імені ОСОБА_2 в особі Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, оскільки відповідно до п. 5 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011р. № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 05.04.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 16.05.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.06.2017р.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Треті особи-1,2 явку уповноважених представників в судові засідання жодного разу не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.1.1 Положення про Технічний коледж в редакції 2015 року, Технічний коледж є структурним підрозділом Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя (а.с. 68-87 том І).

Згідно Державного акту на право постійного користування землею, серії І-ТР №000614, виданого 17.06.1999р. на підставі рішення восьмої сесії 23 скликання Тернопільської міської ради від 31.03.1999р., позивач є постійним землекористувачем земельної ділянки, площею 8,5896 га згідно з планом землекористування наданої для будівництва та обслуговування комплексу технічного коледжу по вул. Генерала Тарнавського, 7 у м. Тернополі. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №416 (а.с. 50-53 том І).

Як вбачається зі змісту листа Міністерства освіти і науки України №1/11-1088 від 20.03.2003р., за результатами розгляду звернення технічного коледжу Тернопільського державного технічного університету стосовно будівництва житлового будинку на земельній ділянці, закріпленій за коледжем та враховуючи велику чергу на житло працівників коледжу та університету, Міністерство надало згоду на проведення будівництва за рахунок коштів створеного товариства індивідуальних забудівників житла «Коледж» (а.с. 24 том І).

Листом №152 від 08.10.2003р., адресованому Міському голові м. Тернополя Технічний коледж ТДТУ ім. І. Пулюя погодився на вилучення земельної ділянки, площею 1,8 га по вул. Тарнавського в м. Тернополі на користь ТІЗ «Коледж» для будівництва багатоквартирного житлового комплексу, враховуючи згоду Міністерства освіти та науки України від 20.03.2003р. (а.с. 23 том І).

У листі від 09.03.2004 №579/09 управління містобудування та архітектури міської ради інформувало голову спілки Чорнобиль про погодження постійною комісією Тернопільської міської ради з питань містобудування та земельних відносин вилучення земельної ділянки в технічного коледжу площею до 0,25га для будівництва 24 квартирного житлового будинку ПМП «Сапід» та про необхідність подальшого узгодження даного питання з технічним коледжем (а.с.20 том І).

Тернопільською міською радою 25.06.2004р. було прийнято рішення №4/11/171, яким вилучено з користування Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя земельну ділянку, площею 1,8 га за адресою вул. Тарнавського, враховуючи письмову згоду землекористувача та надано товариству індивідуальних забудовників «Коледж» дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками по вул. Тарнавського на земельній ділянці площею 1,8 га з наданням її в оренду терміном на 5 років (а.с. 114 том І).

Цього ж дня, 25.06.2004р. Тернопільською міською радою було прийнято рішення №4/11/155 про вилучення з користування Технічного коледжу ТДТУ ім. І.Пулюя земельної ділянки, площею 0,25 га за адресою вул. Тарнавського та про надання дозволу приватному малому підприємству «Сапід» на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками на земельній ділянці, площею 0,25га за адресою вул. Тарнавського з наданням в оренду терміном на 5 років. Як вбачається з преамбули даного рішення таке прийнято за зверненням ПМП «Сапід» , з урахуванням клопотання Тернопільської організації «Спілка Чорнобиль» (а.с. 19 том І).

У Державному акті серії І-ТР №000614 начальником відділу використання земельних ресурсів міської ради ОСОБА_6 зроблено відповідні записи про вилучення у землекористувача ділянок площею 0,25га (на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25.06.2004) та площею 1,8га (на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25.06.2004).

В подальшому, 24.11.2006р. Тернопільською міською радою прийнято рішення №5/4/68 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ПМП «Сапід» земельної ділянки під розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою вул. Тарнавського у м. Тернополі.

19.12.2006р. між ПМП «Сапід» та Тернопільською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,25га строком на 5 років, для будівництва багатоквартирного житлового будинку, що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис за №2494 від 22.12.2006р. (а.с. 186-189 том І).

Рішенням №1357 від 16.07.2008р. Тернопільською міською радою надано дозвіл ПМП «Сапід» на влаштування приміщень громадського призначення в багатоквартирному житловому будинку (а.с. 76 том І).

31.03.2011р. ПМП «Сапід» подало нотаріально засвідчену згоду на вилучення земельної ділянки, площею 2500,00м 2 , що розташована в м. Тернополі по вул. Г.Тарнавського, котра перебуває в користуванні згідно договору оренди землі від 19.12.2006р., укладеного з Тернопільською міською радою в користь ОСББ «Тарнавського 23» .

Рішенням Тернопільської міської ради №6/16/77 від 16.12.2011р. «Про надання земельної ділянки площею 0,25га для обслуговування 63- квартирного житлового будинку із вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення за адресою вул. «Тарнавського 23» , затверджено ОСББ «Тарнавського 23» дану технічну документацію із землеустрою; вилучено з користування ПМП «Сапід» земельну ділянку площею 0,25 га; надано ОСББ «Тарнавського 23» в оренду терміном на десять років для обслуговування 63-квартирного житлового будинку з вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення по вул.Тарнавського, 23 у м.Тернопол (а.с. 210 том І).

19.06.2012р. між міською радою та ОСББ «Тарнавського 23» укладено договір оренди землі терміном на 10 років (а.с. 211-212 том І).

Земельна ділянка, площею 0,25га на час вирішення спору є власністю ОСББ «Тарнавського 23» , яка передана безоплатно Об'єднанню на підставі рішення Тернопільської міської ради №6/53/128 від 28.11.2014р. для обслуговування 63-квартирного житлового будинку з вбудованими стоянками для автомобілів і приміщеннями громадського призначення; державну реєстрацію права власності зареєстровано в реєстрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 31102584 від 17.12.2014 (номер запису про право власності: 8104361) (а.с. 232-234 том І).

09.02.2012р. Управлінням Держкомзему у м. Тернополі проведено державну реєстрацію земельної ділянки, що належить Технічному коледжу на праві постійного користування землею відповідно до Державного акту від 17.09.1999 площею 6,5396 га з присвоєнням кадастрового номеру 6110100000:04:002:0024, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6101432222014 від 15.12.2014р. (а.с. 89-94 том І).

Згідно довідки відділу Держземагенства у м.Тернополі №19-1919-0.61-47/2-15 від 21.01.2015р., по формі 6-ЗЕМ за Технічним коледжем ТДТУ ім. І. Пулюя рахується земельна ділянка по вул. Тарнавського,7, площею 6,5396га (а.с.88 том І).

Тобто землекористування позивача зменшено на 2,05га (1,8га +0,25га).

Проте, як стверджує позивач, Технічний коледж ТДТУ ім.І.Пулюя надав згоду на вилучення земельної ділянки лише площею 1,8 га за адресою вул. Тарнавського у м. Тернополі на користь ТІЗ «Коледж» для будівництва багатоквартирного житлового комплексу. Згоди на вилучення земельної ділянки, площею 0,25 га не надавав.

Даний факт знайшов своє підтвердження і в ході проведеної перевірки Міністерством освіти і науки України обставин, викладених у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 17.06.2014р. №8/2/5-5714, та ефективності використання державного майна Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя від 22.07.2015р. (вх.1/3-1201 від 11.08.2014) (а.с. 119-124 том І).

За твердженням представника університету, станом на 28.02.2017р. спірна ділянка є вилученою з користування Коледжу без згоди землекористувача.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 4/11/155 від 25.06.2004р. Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою: вул. Генерала Тарнавського ПМП Сапід .

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із виникненням, припиненням права користування землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями ст.123 Земельного кодексу України визначено порядок надання у постійне користування земельних ділянок. Відповідно до ч.1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 116, ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, в силу приписів ст.126 Земельного кодексу України, посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, згідно приписів ст.141 Земельного кодексу України, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

В порядку ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок, згідно з ч.2 ст.149 ЗК України, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки, відповідно до п.10 ст. 149 ЗК України, питання вирішується в судовому порядку.

Приписи статті 152 ЗК України передбачають право землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Із наведеного вбачається, що припинення права користування земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування можливе лише за наявності добровільної згоди постійного землекористувача.

Як зазначалося вище, у постійному користуванні позивача згідно з Державним актом серії І-ТР №000614 від 17.06.1999р. знаходилася земельна ділянка, площею 8,5896га.

Його правовстановлюючий документ на згадану ділянку ніким у встановленому порядку, станом на час розгляду справи в суді не визнано недійсним та не скасовано.

У Державному акті серії І-ТР №000614 начальником відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 внесено два записи щодо зміни в землекористуванні, а саме про вилучення у землекористувача ділянки, площею 0,25га на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25.06.2004р. та про вилучення у землекористувача ділянки, площею 1,8 га на підставі рішення Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25.06.2004р.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Тернопільською міською радою 25.06.2004р. приймалося два окремих рішення щодо вилучення у технічного коледжу двох різних земельних ділянок площею 1,8га та 0,25га відповідно , що були складовою земельної ділянки, котра належала Коледжу на праві постійного користування землею на підставі Державного Акту на право постійного користування землею І-ТР №000614 від 17.06.1999р. і розміщена за адресою вул. Тарнавського, 7 в м. Тернополі, загальною площею 8,5896га, котрі в подальшому передані в оренду для здійснення будівництва житлових будинків двом різним юридичним особам (земельна ділянка, площею 1,8 га - ТІЗ «Коледж» , земельна ділянка, площею 0,25 га - ПМП «Сапід» ).

Факт того, що земельна ділянка, площею 0,25га є відмінною від земельної ділянки, площею 1,8 га (та не входить до неї) сторонами не заперечується.

Твердження відповідача, що дані земельні ділянки вилучалися за згодою землекористувача, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки заява про відмову від земельної ділянки, площею 0,25га Коледжем не подавалася і таку сторонами суду не надано.

Землекористувачем та Міністерством освіти і науки України у встановленому законом порядку дано згоду на припинення користування лише ділянкою площею 1,8 га по вул. Тарнавського у м. Тернополі. Вказане вилучення оформлено рішенням Тернопільської міської ради №4/11/171 від 25.06.2004р.

У матеріалах, які стали підставою для прийняття рішення №4/11/155 від 25.06.2004 містяться ті ж самі лист Міністерства освіти і науки України №1/11-1088 від 20.03.2003р. та заява Технічного коледжу про згоду на вилучення ділянки площею 1,8га на користь ТІЗ «Коледж» , які було покладено в основу рішення відповідача №4/11/171 від 25.06.2004р. Проте, належним чином погодженої з органом управління - Міністерством освіти та науки України заяви землекористувача (Технічного коледжу) щодо добровільної відмови від земельної ділянки, площею 0,25га, поданий на розгляд Тернопільської міської ради пакет документів, не містив.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення №4/11/155 від 25.06.2004р. вбачається, що воно не містить підстав вилучення земельної ділянки, площею 0,25га (як в тексті так і в преамбулі) на відміну від рішення №4/11/171, де зазначено про письмову згоду землекористувача (а.с. 19, 114 том І).

Доказів отримання добровільної згоди на припинення права постійного користування названою частиною земельної ділянки для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,25га по вул. Тарнавського у м. Тернополі відповідач не надав, в матеріалах справи відсутні.

Питання вилучення земельної ділянки в судовому порядку не вирішувалося як це встановлено ст.149 ЗК України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було отримано добровільної згоди позивача, відповідно, припинення права Технічного коледжу ТНТУ ім. І.Пулюя на постійне користування земельною ділянкою, площею 0,25 га по вул. Генерала Тарнавського у м. Тернополі, здійснено відповідачем не у встановленому законом порядку та за відсутності для цього передбачених законом підстав, що є підставою для його скасування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 249 том І).

Позивач, звертаючись 03.01.2017р. до суду з даним позовом, зазначив, що йому стало відомо про порушення його прав відповідачем лише у липні 2014 року з Акту перевірки від 22.07.2014р. під час проведення Міністерством освіти і науки України перевірки обставин, викладених у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки СБУ №8/2/5-5714 від 17.06.2014р. та ефективності використання державного майна Технічного коледжу ТНТУ ім. І.Пулюя (а.с. 119-124 том І).

Законом України від 20.12.2011р. № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" було виключено п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК, відповідно до якого позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Проте, відповідно до п. 5 розділу II Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Оскільки з жовтня 2014р. Університетом проводилася позовна робота щодо скасування рішення Тернопільської міської ради № 4/11/155 від 25.06.2004р., доказом чого є адміністративний позов у справі №607/17929/14-а, в якому було встановлено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (а.с. 104-113 том І), то відповідно, на думку позивача, позовна давність не пропущена.

Щодо здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку на даній земельній ділянці по вул. Тарнавського позивачу не було відомо, оскільки право землекористування оформлено не за юридичною особою, а за структурним підрозділом Університету - Технічним коледжем.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою думкою позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У висновках Верховного суду України від 01.08.2014р. у спорах щодо застосування позовної давності зазначено, що ч.4, ч.5 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності, та встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Як зазначалося вище, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом лише 03.01.2017р., тобто, після спливу трьох років загального строку позовної давності.

Проте, причин поважності чи наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, суду не подано.

Посилання позивача на те, що він за захистом свого порушеного права щодо скасування оскаржуваного рішення ще в жовтні 2014р. звернувся до адміністративного суду, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму ВГСУ №13 від 17.12.2013) судам надано роз'яснення, згідно яких зазначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому, якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 29.10.2014 та від 10.06.2015 у справі №6-267цс15 зазначено, що для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав , а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Наявність у Державному акті серії І-ТР №000614 запису у розділі «Зміни в землекористуванні» про вилучення у землекористувача земельної ділянки площею 0,25га із зазначенням рішення Тернопільської міської ради №4/11/155 від 25.06.2004, на підставі якого здійснено вилучення земельної ділянки, свідчить про той факт, що у позивача була об'єктивна можливість знати про обставини порушення прав Університету ще у 2004 році.

Окрім того, зведення та будівництво житлового будинку на даній земельній ділянці тривало з 2006 року по червень 2009 року, тобто у цей період позивач також мав можливість дізнатися про порушення його права на землекористування в особі структурного підрозділу.

Зважаючи на викладене, суд не погоджується з доводами позивача, що про вилучення земельної ділянки, площею 0,25га Університету стало відомо за результатами перевірки в 2014 році.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20.09.2011р. у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22.10.1996р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51). Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

За даних обставин, позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення внаслідок спливу терміну позовної давності.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд, при вирішенні даної справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності є обґрунтованими і таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017р. у справі № 921/18/17-г/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Матущак О.І.

ОСОБА_1