Рішення

від 23.04.2012 по справі 2-3850/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

23.04.2012

Справа № 2 - 3850 /11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 квітня 2012 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору найму, виселення

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору найму, виселення, зняття з реєстрації.

Позивачка вказувала на те, що 28 травня 2004 року відповідач подарував їй квартиру АДРЕСА_1. Після укладення договору дарування вони усно домовилися про те, що відповідач буде проживати безкоштовно в квартирі до досягненню донькою 18 років, а також буде сплачувати комунальні послуги. 18 червня 2010 року її донька досягла повноліття, тому вона звернулася до відповідача з проханням добровільно виселитися з належної їй квартири та знятися з реєстрації.

Посилаючись на те, що відповідач добровільно відмовляється звільнити квартиру, просила суд розірвати усний договір найму квартири, виселити відповідача з квартири та зняти з реєстрації.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали. Просили про його задоволення. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що ніякого договору найму з позивачкою він не укладав, він не має іншого житла, весь цей час він постійно проживає у квартирі та сплачує комунальні послуги, а тому має право користування квартирою. Просив в позові відмовити.

Ухвалою суду від 23 квітня 2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині вимог про зняття з реєстрації закрито.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, його представника, свідка, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 3-144 від 25.04.2003 року належала квартира АДРЕСА_2.

28 травня 2004 року за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зазначену квартиру ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1

В зазначеній квартирі зареєстрований і проживає відповідач ОСОБА_6

З матеріалів справи слідує, що відповідач ніколи не був членом сім'ї позивачки.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема і шляхом виселення осіб, щодо яких відпали законні підстави для користування майном.

Порядок та умови користування житловими приміщенням в будинках (квартирах) приватного житлового сектору врегульовано нормами глави 6 ЖК України. Водночас, до правовідносин, які врегульовані цією главою можливе застосування норм глави 2 цього ж Кодексу, оскільки вона не містить прямих заборон щодо поширення її норм на правовідносини з користування житлом у квартирах приватного житлового фонду.

Відповідно до ст.98 ЖК України тимчасовими мешканцями є особи, які проживають у житловому приміщенні з дозволу наймача без визначеного терміну та без внесення плати за користування житлом.

Останні на вимогу наймача підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

За аналогією закону таке ж право вимоги до тимчасових мешканців мають і власники квартир.

Тому відповідач підлягає виселенню із квартири, як тимчасовий жилець, у відповідності до ч.3 ст.98, ч.1 ст.99 ЖК України, що узгоджується з вимогами ст.391 ЦК України, без надання іншого житлового приміщення. Оскільки сам по собі факт тривалого проживання та реєстрації відповідача в квартирі не породжує права постійного користування нею.

Посилання на наявність договору житлового найму та вимога про його розірвання є безпідставними, тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.158 ЖК України договір найму житла у квартирі, власником якої є фізична особа, має укладатися у письмовій формі з подальшою реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої ради, або в органі управління, що ним утворюється. Аналогічна норма щодо обов'язкової письмової форми договору викладена в ч.1 ст.811 ЦК України.

При недотриманні вимог закону, прав та обов'язків у сторін за таким договором не виникає.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору найму, виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.А. Спінчевська