Рішення

від 15.03.2017 по справі 398/395/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/472/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Голованя А.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства Наталка про розірвати договору оренди землі, зобов'язати повернути земельну ділянку за апеляційною скаргою фермерського господарства Наталка на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

27 січня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до фермерського господарства Наталка і просив суд розірвати укладений 8 серпня 2013 року між ним і відповідачем договір оренди земельної ділянки площею 4,3 га, розташованої на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520381300:02:000:0087 та зобов'язати відповідача повернути його земельну ділянку у придатному для використання за цільовим призначенням стані.

В обґрунтування своїх вимог Захарченко В.І. посилався на те, що він є власником вказаної ним земельної ділянки. 8 серпня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди строком на 10 років. Відповідач порушує умови договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати в передбачені договором строки.

5 липня 2016 року ОСОБА_3 помер (а.с.36).

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2016 року (а.с. 105) до справи залучено правонаступника померлого позивача - його спадкоємця - ОСОБА_2.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року позов задоволено. Суд ухвалив: розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520381300:02:0 00:0087, укладений 8 серпня 2013 року між сторонами по справі та зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_2 вказану земельну ділянку у придатному для використання за цільовим призначенням стані.

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів та відповідне неправильне встановлення обставин,які мають значення для справи. Стверджує, що відповідач довів наявними у справі доказами виконання своїх зобов'язання перед орендодавцем, а тому вважає, що суд не мав підстав для розірвання договору оренди землі.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 192), але його представник в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

У зв'язку з цим суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Позивач, повідомлений судовою повісткою про час та місце розгляду справи (а.с. 194), особисто в судове засідання не з'явився, але надіслав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких стверджує, що в скарзі відсутні посилання відповідача на порушення судом норм матеріального і процесуального права, які можуть бути підставою для задоволення скарги. Вважає, що суд правильно оцінив наявні у справі докази, повно і правильно встановив обставини справи та відповідні до них правовідносини і вирішив справу відповідно до закону.

Представник позивача - ОСОБА_4 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

ОСОБА_3 до часу своєї смерті, яка настала 5 липня 2016 року, являвся власником земельної ділянки площею 4,30 га, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520381300:02:000:0087, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 307062 від 5 серпня 2002 року (згідно свідоцтва про право власності від 5 червня 2015 року (а.с. 65) площа земельної ділянки становить 4,2975 га).

8 серпня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та ФГ Наталка було укладено договір оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки строком на 10 років.

Згідно п.8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі у розмірі 4% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3999, 36 грн.

Пунктом 9 цього ж договору визначено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Пунктом 38 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пункт 37 передбачає підстави припинення дії договору шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї сторони унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, пошкодження орендарем земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Суд також встановив, що ОСОБА_5 помер 5 липня 2016 року, а спірну земельну ділянку, яка являється об'єктом оренди, успадкував його син - ОСОБА_2

Апеляційний суд додатково встановив у справі, що п. 28 укладеного між ОСОБА_3 і ФГ Наталка договору оренди землі від 8 серпня 2013 року передбачено право орендаря передати земельну ділянку без згоди орендодавця в суборенду на строк, не більший ніж строк дії договору оренди.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 лютого 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Олександрійського МРУЮ ОСОБА_6 зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 4,2975 га кадастровий номер 3520381300:02:000:0087, яка належала ОСОБА_7, на підставі договору суборенди землі від 11 лютого 2015 року, укладеного між орендарем - ФГ Наталка і суборендарем - ТОВ Волинець . Номер запису про інше речове право: 8705523.

Ця обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 1 червня 2016 року (а.с. 73 - 77), яка міститься у долученій судом до матеріалів справи копії спадкової справи № 386/2015 до майна померлого 5 липня 2015 року ОСОБА_3.

Вказана у інформаційній довідці інформація також підтверджена іншою довідкою від 18 листопада 2016 року (а.с. 118 - 119).

Згідно з ст. 1 Закону України Про оренду землі (далі за текстом - Закон)оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

За змістом ст. 21 Закону (у редакції, діючій на час укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24і 25 цього Законута умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що немає будь-яких переконливих доказів сплати відповідачем орендної плати за 2013-2014 роки, що підтверджує систематичність та істотність порушення відповідачем умов договору оренди землі і таке порушення є підставою для розірвання договору оренди в силу ст. 141 ЗК і ст. ст. 24 , 25 , 32 Закону .

Проте такого висновку суд дійшов неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення неповною мірою відповідає цим вимогам закону.

Суд першої інстанції не дотримався порядку дослідження доказів, не перевірив відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 1 червня 2016 року (витяг з якого містяться у справі) щодо зареєстрованих речових прав на витребувану позивачем земельну ділянку, не встановив суб'єктів таких прав, підстав їх виникнення, не встановив дійсного володільця земельної ділянки.

Як встановив апеляційний суд, 11 лютого 2015 року між ФГ Наталка і ТОВ Волинець укладено договір суборенди земельної ділянки площею 4,2975 га кадастровий номер 3520381300:02:000:0087, яка належала ОСОБА_7

Право ФГ Наталка передавати орендовану у позивача земельну ділянку в суборенду без його згоди передбачене п. 28 договору оренди землі від 8 серпня 2013 року

Належне ТОВ Волинець право користування належною позивачу на праві власності земельною ділянкою зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а отже цей факт офіційно визнаний і підтверджений державою (п.п. 1 п. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Строк дії суборенди становить 9 років, тобто таке право існувало на час вирішення судом справи.

Згідно ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір оренди землі припиняється шляхом його розірвання (ст. 31 Закону).

Таким чином ухвалення судом рішення про розірвання договору оренди землі матиме наслідком припинення права суборенди, тобто оскаржуване рішенням (в разі набрання ним законної сили) безпосередньо породжує правові наслідки для ТОВ Волинець , яке не було залучене до участі у справі.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року і з того часу є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом , встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд всупереч вимогам ст.ст. 30, 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі. Внаслідок цього суд вирішив питання про цивільні права і обов'язки не лише сторін у справі, а й особи, яка не була залучена до участі у ній тим самим порушив принципи публічності, гласності судового процесу, рівності перед судом, справедливості судового розгляду.

Це виявилося у тому, що ТОВ Волинець не було обізнане про розгляд справи про його права і обов'язки, позбавлено рівних можливостей щодо реалізації процесуальних права і обов'язків та захисту своїх матеріальних прав.

Крім того, зобов'язавши відповідача повернути позивачу земельну ділянку, суд не з'ясував дійсного володільця належного позивачу майна, не вирішив питання відповідно до ст. 33 ЦПК України.

Виходячи з положень глави 1 розділу V ЦПК України, суд апеляційної інстанції не може усунути допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення рішення, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості (ст. 213 ЦПК України) і не є справедливим, а тому таке рішення не може бути залишене без змін.

В апеляційній скарзі відповідач не посилається на вище вказані порушення, проте апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З урахуванням характеру допущених судом порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі доводів апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю у зв'язку з неможливістю вирішення спору без залучення до участі справі всіх осіб, які беруть участь у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Наталка задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до фермерського господарства Наталка про розірвати договору оренди землі, зобов'язати повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

ОСОБА_8