Рішення

від 10.03.2017 по справі 308/13488/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13488/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої - судді Лемак О.В..,

при секретарі Ревачко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності. Мотивуючи свої позовні вимоги вказує на те, що вона домовилась із своєю невісткою, відповідачкою по справі ОСОБА_2, про те, що на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 на праві власності та знаходиться в м. Ужгороді мікрорайон «Боздош» , позиція 10 «в» , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:002:0189, загальною площею 0,0800 га., збудує житловий будинок, про що 01 вересня 2014 року відповідачка надала письмову заяву. Вказує, що після цього вона виготовила проект будівництва індивідуального житлового будинку та погодила його в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради. Будівництво даного будинку здійснювала за свій кошт в період з 2014 року до 2017 рік. Добудувавши будинок, з метою його реєстрації виготовила технічний паспорт. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею. Вважає, що оскільки власник земельної ділянки надала їй дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, має право в судовому порядку визнати за собою право на його власність, оскільки за свій кошт здійснила дане будівництво. Крім того, визнання такого права власності необхідне їй для оформлення заповіту, оскільки вона є літньою людиною, а побудований будинок має намір залишити після своєї смерті своєму онукові. Також зазначає, що відповідачка не визнає права її власності на будинок, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Збільшивши позовні вимоги просила суд визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, жителькою села Великі Лучки, вул. Лісна, 9 Мукачівського району Закарпатської області, право власності на індивідуальний житловий будинок, що розташований в м. Ужгород, мікрорайон Боздош , вул. П.Лінтура, позиція 10в, за кадастровим номером: 2110100000:24:002:0189, готовністю 100 %, інвентаризаційною вартістю 486021,00 грн., загальною площею 294,2 кв.м.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій збільшені позовні вимоги підтримала повністю, просила суд розглянути справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, водночас подала до суду в якій просила суд розглянути справу без її участі.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №049964 від 04 липня 2007 року, на підставі рішення XLV сесії IV скликання Ужгородської міської ради від 23.09.2005 року № 689 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0800 га, що розташована за адресою Закарпатська область, м. Ужгород, мікрорайон Боздош, позиція 10 в, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2110100000:24:002:0189.

З дослідженої в судовому засіданні заяви відповідачки ОСОБА_2 від 01.09.2014 року слідує, що ОСОБА_2 надала письмову згоду та не заперечує проти будівництва ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: м. Ужгород, мікрорайон «Боздош» , позиція 10 «в» , кадастровий номер земельної ділянки: 2110100000:24:002:0189 .

Судом встановлено, що після отримання даної заяви від 01.09.2014 року, на замовлення позивачки був виготовлений проект Індивідуального житлового будинку в м-ні Боздош та погоджений 12.09.2014 року в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

26 квітня 2016 року позивачка отримала від ТзОВ Байт технічний проект на індивідуальний житловий будинок в мікрорайоні Боздош позиція 10в. Також, позивачка отримала довідку за №1450 від 26.04.2016 року з ТОВ Байт про те, що готовність індивідуального житлового будинку, розташованого в м. Ужгород, мікрорайон Боздош , позиція 10в, складає 62 %. Будівництво проводилося без дозволу на початок проведення будівельних робіт та без відхилень від наданого погодженого проекту. Інвентаризаційна вартість незакінченого будівництва склала 376702,00 грн.

01 березня 2017 року ТОВ Уж-інвентаризатор було виготовлено технічний паспорт на будинок, згідно якого його вартість складає 486021,00 грн. Крім того, ТзОВ Уж-інвентаризатор надала позивачці довідку від 1 березня 2017 року за №97 про те, що їй належить завершений будівництвом житловий будинок - готовність 100%, який розташований в м. Ужгороді, в мікрорайоні Боздош по вул. Лінтура, позиція в . В будинку є 5 житлових кімнат площею 116,6 м.кв., загальна площа будинку - 294,20 м.кв.

Згідно ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою набувається нею.

До моменту виготовлення об'єкта, який може визнаватися як нова річ, особа, яка здійснює його створення, визнається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані нею в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, яка створює майно, може укласти щодо об'єкта незавершеного будівництва певний договір (купівлі-продажу, дарування тощо). Право власності на об'єкт незавершеного будівництва у даному випадку повинно бути зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Реєстрація прав здійснюється на підставі необхідних документів, а саме: проектно-кошторисної документації, документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, та документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що вказаний будинок позивачкою побудовано без дозволу на початок робіт, таким чином він побудований самочинно.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснювала самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном тощо).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

На момент звернення до суду відповідачка не визнає право власності на будинок. Факт будівництва будинку позивачкою за адресою : м. Ужгород, мікрорайон Боздош , вул. П.Лінтура, позиція 10в відповідачкою не оспорюється.

Отже, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_2 надала дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку позивачці, то остання має право в судовому порядку визнати за собою право на його власність, оскільки за свій кошт здійснювала дане будівництво. Крім того, як вбачається з позовної заяви визнання такого права власності необхідне їй для оформлення заповіту, оскільки вона є літньою людиною, а побудований будинок має намір залишити після своєї смерті своєму онукові, що сторонами не оспорювалось.

Крім того, суд зазначає, що визнання права власності на будинок, який є предметом спору, не звільняє позивачку обов'язку здійснити всі необхідні процедури щодо здачі будинку в експлуатацію, тобто, отримати від відповідних служб (пожежної, будівельної тощо) необхідних погоджень. Однак, дане застереження не може біти підставою у відмові зареєструвати даний будинок за нею. Дане застереження може стосуватися виключно щодо позивачки задля забезпечення її безпечного проживання у будинку.

З урахуванням всіх обставин справи, а також те, що відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_2 надала дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку позивачці, суд приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на індивідуальний житловий будинок, що розташований в м. Ужгород, мікрорайон Боздош , вул. П.Лінтура, позиція 10в, за кадастровим номером: 2110100000:24:002:0189, готовністю 100 %, інвентаризаційною вартістю 486021,00 грн., загальною площею 294,2 кв.м.

Керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 331, 376 ЦК України ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, жителькою села Великі Лучки, вул. Лісна, 9 Мукачівського району Закарпатської області, право власності на індивідуальний житловий будинок, що розташований в м. Ужгород, мікрорайон Боздош , вул. П.Лінтура, позиція 10в, за кадастровим номером: 2110100000:24:002:0189, готовністю 100 %, інвентаризаційною вартістю 486021,00 грн., загальною площею 294,2 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3