Рішення

від 15.03.2017 по справі 923/1372/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017Справа №923/1372/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ПЛЮС"

Про стягнення 15 699 451,20 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Данілова К.А.

Колокольніков В.А.

Від відповідача: Михайлуц О.В.

В судовому засіданні 15.03.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою суду від 20.12.2016р. порушено провадження у даній справі за позовом ТОВ "Торгівельний дім "Нафтопостач" (позивач) до ТОВ "АСКАНІЯ ПЛЮС" (відповідач) з вимогами про стягнення 15 699 451,20 грн., з яких 8 5279 93,13 грн. основного боргу, 6413050,77 грн. інфляційних втрат, 758 407,28 грн. річних (3 %), у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013, розгляд справи призначений на 19.01.2017р.

Ухвалою суду від 29.12.2016р. відмовлено в задоволенні заяви позивача від 26.12.2016р. № 26-12-1 про забезпечення даного позову, шляхом накладання арешту на все майно відповідача, а також, заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти дії щодо майна (у тому числі нерухомого) відповідача.

Ухвалою суду від 19.01.2017р. розгляд справи відкладено на 31.01.2017р. з метою повторного витребування від відповідача документів, які необхідні для розгляду справи.

27.01.2017р. до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва, в обґрунтування якого стверджується про перереєстрацію 19.12.2016р. місцезнаходження відповідача з Херсонська область, Каланчацький район, смт Мирне, вул. Перекопська, буд.15 на м. Київ, вул. Шепелєва, буд.6. Разом з клопотанням суду надано копії витягу стосовно відповідача з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) за станом на 19.12.2016р. та статуту відповідача.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 31.01.2017 справу №923/1372/16 передано підсудністю до господарського суду міста Києва.

07.02.2017 справа №923/1372/16 надійшла до господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №923/1372/16 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

10.02.2017 ухвалою суду прийнято справу №923/1372/16 до свого провадження суддею Лиськовим М.О. та призначив до розгляду на 06.03.2017 .

06.03.2017 оголошено перерву до 15.03.2017.

06.03.2017 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява, яка прийнята судом до розгляду із первісним позовом.

В судове засідання, призначене на 09.03.2017, з'явились представники сторін.

Представник позивача за зустрічним позовом заявив два клопотання про призначення експертизи.

Судом відмовлено в задоволенні вказаних клопотань, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні експертизи у даній справі, а питання які просить поставити позивач на вирішення експертизи не відносяться до предмету спору у даній справі.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача про призначення у справі експертизи.

Представники сторін надали пояснення по суті позовної заяви та зустрічної позовної заяви.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО ТЕК 2011 та Товариством з обмеженою відповідальністю Укренергохолдінг ЛТД було укладено договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги № Ф-4.

На виконання умов п. 2.1 та п. 3.1 Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги № Ф-4 від 28.12.2012 ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 перерахувало на рахунок ТОВ Укренергохолдінг ЛТД позику у розмірі 9 213 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 152 та № 161 від 28.12.2012.

У подальшому ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 відступило право вимоги за договором поворотної безпроцентної фінансової допомоги № Ф-4 від 28.12.2.012 на користь ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС у розмірі 8 527 993,13 грн., що підтверджується договором про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26 06.2013.

Згідно п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013, строк сплати винагороди становить 6 (шість) місяців після набрання чинності цим Договором

ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС зобов'язано сплатити винагороду розмірі 8 527 993,13 грн. на користь ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 за відступлення право вимоги по договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги № Ф-4 від 28.12.2012 до 27.12.2013.

01.04.2014 року ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 відступило право вимоги винагороди у розмірі 8 527 993,13 грн. за договором відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ , що підтверджується Договором відступлення права вимоги (цесії) № Ц-14/ 1 від 01.04.2014р.

Відповідно до п. 2 Договору відступлення права вимоги (цесії) № Ц-14/1 від 01.04.2014р. до ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ перейшло право вимоги винагороди до ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС у сумі 8527993,13 грн., що належало ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 за Договором про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р.

При цьому, ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС так і не виконало свого обов'язку щодо перерахування боргу на користь ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ у розмірі 8 527 993,13 грн., яке виникло згідно Договору відступлення права вимоги (цесії) № Ц-14/1 від 01.04.2014р.

01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Нафтопостач (надалі за тестом - ТОВ ТД Нафтопостач ) та ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ укладено Договір відступлення права вимоги № 01-06- 01/16 за договорами про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р. та № Ц-14/1 від 01.04.2014р. відступлення права вимоги (цесії) за невиконаними грошовими зобов'язаннями.

Таким чином, ТОВ ТД Нафтопостач с кредитором, а ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС боржником у розмірі 8527993,13 грн. по сплаті винагороди за Договором про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р.

У зустрічній позовній заяві, ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС просить господарський суд визнати недійсним Договір поворонтої безпроцентної фінансової допомоги №Ф-4 від 28 грудня 2012 року, укладений між ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 (Позикодавець) та ТОВ УКРЕНЕРГОХОЛДІНГ ЛТД (Позичальник) у зв'язку з відсутністю на думку Позивача строку повернення позики.

Проте, дані доводи Позивача за зутсріним позовом не відповідають дійсності, адже як вбачається з пункту 4.1. Договору поворонтої безпроцентної фінансової допомоги №Ф-4 від 28 грудня 2012 року, строк повернення позики становить 30 червня 2013 року.

Також, пунктом 5.3. Договору передбачено, що днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Недійсним є договір, визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони з вичерпного переліку підстав, встановлених законом (пункт 2.5.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , пункт 7 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Згідно положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір підписано сторонами та скріплено печатками, наявні строки виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про те, що на момент укладення та підписання договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору.

На підтвердження факту укладення оскаржуваного Договору та погодження істотних умов, Позивачем надано копії платіжних доручень від 28.12.2012 року про перерахування грошових коштів на користь ТОВ УКРЕНЕРГОХОЛДІНГ ЛТД за вказаним Договором.

Щодо доводів ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС про порушення кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 , відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

За таких обставин, належним доказом факту вчинення посадовими особами ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 кримінального правопорушення є вирок суду у кримінальній справі.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи №923/1372/16 Відповідачем не надано будь-яких доказів наявності обставин, з якими пов'язано визнання оспорюваного правочину недійсним.

ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС просить суд визнати Угоду про часткове припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.2013 року недійсною.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, господарське зобов'язання може бути визнане господарським судом недійсним за умови наявності обґрунтування та належних доказів, що підтверджують обставини, на які посилається Позивач (за первісним позовом), а не за бажанням ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС вважати Договір поворонтої безпроцентної фінансової допомоги №Ф-4 від 28 грудня 2012 року недійсним.

У зустрічній позовній заяві, ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС просить визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №06/26-13 від 26.06.2013 року та Договір відступлення права вимоги (цесії) №Ц-14 / 1 від 01.04.2014 року у зв'язку з необізнаністю про наявність вказаних Договорів та відсутністю рішення загальних зборів.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження власних доводів щодо необізнаності про наявність оскаржуваних договорів та відсутністю рішення загальних зборів, зокрема:

Не надано реєстру обліку протоколів загальних зборів Товариства (із відповідними копіями) чи іншого облікового документу із зазначенням обліку ведення протоколів загальних зборів на підтвердження відсутності прийняття ними рішень щодо укладення оскаржуваних Договір чи їх наступного схвалення;

Не надано реєстру обліку укладених договорів чи іншого облікового документу із зазначенням обліку договорів на підтвердження відсутності інформації щодо вказаних Договорів;

Не надано реєстру обліку складених актів приймання-передачі на виконання укладених договорів чи іншого облікового документу із зазначенням обліку зазначених актів тощо.

Крім того, відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, передача грошового боргу прирівнюється до продажу фінансового активу. Тобто, Позивач за первісним позовом у своєму активі відображає отриманий фінансовий актив, як дебіторської заборгованості за дебет субрахунком 377 у кореспонденції з кредит субрахунком 685 розрахунки з іншими кредиторами на суму, що підлягає компенсації за кредитом субрахунку 311 при сплаті винагороди й за дебетом цього ж рахунку при отриманні боргу за вимогою, таким чином:

ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС не надано жодних доказів про відсутність за обліковими рахунками №377, 685, 311 відображення відступлення права грошової вимоги за Договорами та/або підтвердження відсутності обліку 8 527 993,13 грн.

Також, за Договорами, ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС з однієї сторони набуло право вимоги боргу у ТОВ УКРЕНЕРГОХОЛДІНГ ЛТД у сумі 8 527 993,13 грн., а отже Позивач (за зустрічним позовом) отримав зобов'язання сплатити винагороду у рівнозначній сумі на яку ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС одержано право вимоги сплатити борг від ТОВ УКРЕНЕРГОХОЛДІНГ ЛТД .

Тобто, ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС за вказаними договорами не несе жодних витрат.

Відповідно до пп.24 п. 10.2.2 Статуту ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС , що діяла на момент укладення оскаржуваних Договорів, загальним зборам ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС не було необхідності прийняття рішення щодо надання дозволу на укладення вказаних Договорів, як зазначає Позивач (за первісним позовом), а отже директор Кусай С.А. діяв у межах компетенції передбаченої чинним на той момент законодавством та Статутом Товариства.

Щодо доводів ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС про визнання Договору відступлення права вимоги №01-06-01/16 від 01.06.2016 року, на підтвердження факту перерахування коштів, ТОВ ТД Нафтопостач надаються копії платіжних доручень за Договором №01-06-01/16 від 01.06.2016 року.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС не надано доказів, що підтверджують не відповідність даного Договору вимогам закону або доказів, що вказаний Договорів вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції.

Крім того, Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України в постанові 6-849цс15 від 09.12.2015р.

Отже, у спорах про визнання договорів недійсними позивач повинен довести, а суд встановити наявність факту порушення суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Однак, всупереч вимогам законодавства, Позивачем взагалі не обґрунтовано та не надано доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, порушення суб'єктивного матеріального права або законного інтересу саме ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС , на захист якого останнім заявлено позовні вимоги про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №01-06-01/ 16 від 01.06.2016 року укладеним між ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ та ТОВ ТД Нафтопостач .

ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС не надано жодних доказів не відповідності вимогам законодавства Договорів та наявності підстав задля визнання господарським судом оскаржуваних Договорів недійсними, а отже позовні вимоги Позивача (за зустрічним позовом) є необґрунтованими та безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже договір є дійсним,а на дату розгляду справи відповідачем заборгованість на користь позивача погашена не була.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р., який укладений в простій письмовій формі, ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС зобов'язано сплатити винагороду ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 у розмірі 8527993,13 грн.

Згідно п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р., ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС зобов'язано було сплатити винагороду на користь ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 протягом шести місяпів з дня укладення даного договору, а саме до 26.12.2013р.

Даний обов'язок із сплати винагороди на користь ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 до 26.12.2013р. ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС не виконало.

При цьому, ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 , а подальшому і ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ , в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України, відступило своє право вимоги винагороди за

Договором про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р. у розмірі 8 527 993,13 грн. на користь ТОВ ТД Нафтопостач .

Таким чином, ТОВ ТД Нафтопостач набуло право вимоги до ТОВ АСКАНІЯ ПЛЮС сплати винагороди у розмірі 8 527 993,13 грн, яке належало ТОВ ЄВРО-ТЕК 2011 , за Договором про відступлення права вимоги № 06/26-13 від 26.06.2013р., а згодом ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ , за договором відступлення права вимоги (цесії) № Ц-14/1 від 01.04.2014р.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 8 527 993,13 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 8 527 993,13 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 527 993,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 413 050,77 грн. інфляційних втрат та 758 407, 28 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідач заперечує щодо стягнення штрафних санкцій у вказаному розмірі, та посилаючись на скрутне матеріальне становище просить суд максимально зменшити їх розмір.

Однак, суд проаналізувавши вказані доводи відповідача, приходить до висновку, що доказів в підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем до суду не подано, а посилання на важкий фінансовий стан не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином суд вважає, що вказане клопотання не обґрунтоване та не належним чином мотивоване, а отже не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ПЛЮС" (03061, м. Київ, вулиця м. Шепелєва, будинок 6; ідентифікаційний код: 37744685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Нафтопостач" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27, офіс 509; ідентифікаційний код 34180725) 8 527 993 грн. 13 коп. - основного боргу, 758 407 грн. 28 коп. - 3 відсотки річних, 6 413 050 грн. 77 коп. - інфляційних втрат та 206 700 грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволені зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.03.2017

Суддя М.О. Лиськов