Рішення

від 15.03.2017 по справі 910/610/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017Справа №910/610/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ла Маре до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавне підприємство Сетам провизнання недійсним рішення та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу майна Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Сокольська О.О., Михальченко О.А. від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи:Фурман Р.В. Палажченко О.О. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ла Маре (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (відповідач 2) про:

- визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська (Золотоустівська), буд.2/4, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Експобанк ;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк протягом десяти банківських днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі, укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю Ла Маре як покупцем договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення 16.11.2016 р. Державним підприємством Сетам електронних торгів з продажу активів (лота 178936) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк , який підлягає нотаріальному посвідченню, на умовах, визначених у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., складеному Державним підприємством Сетам .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна. За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю Ла Маре є переможцем аукціону, який проведено з дотриманням встановленого порядку, а ухилення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.02.2017 р., до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство Сетам .

02.02.2017 р. відповідачем 1 подано до суду клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з підвідомчістю даного спору адміністративному суду.

Судом розглянуто клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі та відмовлено у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто, предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу вимог ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладені вище норми закону вбачається, що компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, які виникають із правовідносин публічного характеру, а однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень, який виконує владні управлінські функції саме у спірних правовідносинах. Тобто, критеріями для віднесення спорів до юрисдикції адміністративних судів є сукупність двох ознак: суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин .

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання такими, що не відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу нерухомого майна, а також про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк протягом десяти банківських днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі, укласти договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення електронних торгів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні , зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків передбачених цією статтею.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо .

Виходячи зі змісту п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю державних органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Відтак, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, якій можуть бути притаманні ознаки суб'єкта владних повноважень, але лише у правовідносинах, що за своїм характером є публічно-правовими.

Разом з тим, спір між сторонами у даній справі виник на стадії укладення господарського договору за наслідками проведення електронних торгів з продажу майна банку. Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке оскаржується позивачем, прийнято відповідачем 1 як розпорядником майна банку та безпосередньо стосується майнових інтересів банку як учасника господарських відносин. При цьому, вимога про визнання рішення відповідача 1 недійсним пов'язана та є похідною від вимог про зобов'язання укласти договір.

Як зазначено Верховним Судом України в постанові від 15.06.2016 р. у справі №21-286а16, виходячи з системного аналізу норм законодавства, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що спір у даній справі, якій виник на стадії ліквідації банку, з приводу укладення договору купівлі-продажу майна банку, не є публічно-правовим, у зв'язку з чим судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі.

08.02.2017 р. третьою особою подано до суду письмові пояснення, у яких Державне підприємство Сетам підтримало позовні вимоги, посилаючись на дотримання порядку проведення торгів та наявність у відповідача 2 обов'язку укласти договір купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 08.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 20.02.2017 р.

У судовому засіданні 20.02.2017 р. судом задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.03.2017 р.

14.03.2017 р. відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на допущення порушень, пов'язаних з несанкціонованим втручанням в роботу комп'ютерної системи, при проведенні 16.11.2016 р. електронних торгів, та наявність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень приймати рішення з невичерпного переліку питань. Також, відповідачем 1 зазначено про відсутність у господарського суду повноважень скасовувати рішення особи публічного права.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, посилаючись на неправомірне втручання в хід проведення електронних торгів та правомірність рішення, прийнятого відповідачем 1 в межах його повноважень.

Представники позивача у судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання з'явились, проти задоволення позову надали заперечення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Разом з цим, враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник Державного підприємства Сетам був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 20.02.2017 р. та підтверджується відповідною розпискою представника третьої особи, судом встановлено належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, за висновками суду, неявка представника Державного підприємства Сетам не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74707475 від 02.12.2016 р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк є власником нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4 літ. А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9236080000) на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.1999 р.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №41 від 22.01.2015 р. Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №15 від 26.01.2015 р. Про початок процедури ліквідації АТ КБ Експобанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №245 від 29.12.2015 р. продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк до 31.03.2017 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1321 від 25.07.2016 р. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашуту Дмитра Євгеновича з 26.07.2016 р. та делеговано йому всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк .

31.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк (продавець) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк Кашути Д.Ю. та Державним підприємством Сетам (виконавець) укладено додаткову угоду №13 до угоди №10 від 25.01.2016 р. про співпрацю з організації продажу активів.

Відповідно до п. 1.1 вказаної угоди замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу активів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк згідно з додатком, у якому, у тому числі, вказано нежитлове приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4.

14.11.2016 р. позивачем сплачено на рахунок Державного підприємства Сетам гарантійний внесок за участь у торгах у розмірі 500 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №122 від 14.11.2016 р.

16.11.2016 р. відбулись електронні торги з продажу нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р.

Зі змісту протоколу проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р. вбачається, що до участі у торгах було допущено Учасників 3, 4 та 5. Хід торгів відбувався наступним чином:

- о 17:26:23 Учасником 4 зроблено особливу ставку в розмірі 20 616 200 грн.;

- о 17:38:56 Учасником 5 зроблено особливу ставку в розмірі 26 127 361 грн.;

- о 17:54:04 Учасником 5 зроблено цінову пропозицію в розмірі 20 412 000 грн.;

- о 17:58:22 Учасником 3 (позивачем) зроблено особливу ставку в розмірі 26 150 000 грн., яка стала переможною.

Згідно з платіжним дорученням №130 від 25.11.2016 р. позивачем сплачено на рахунок Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк грошові кошти в сумі 25 780 750 грн. за придбання нерухомого майна згідно з протоколом №212055 від 16.11.2016 р.

В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2618 від 28.11.2016 р. Про внесення змін до умов продажу активів АТ КБ Експобанк , затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2016 р. №1025 , яким визнано такими, що не відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу активів АТ КБ Експобанк , а саме - нерухомого майна: нежитлові торгово-офісні приміщення першого поверху, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4, які відбулися 16.11.2016 р., та організатором яких було Державне підприємством Сетам ; внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1025 від 16.06.2016 р. Про затвердження умов продажу активів АТ КБ Експобанк , а саме вирішено лот №9 (нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4) виключити; уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ КБ Експобанк доручено повторно надати до Фонду пропозицію щодо реалізації нерухомого майна, зазначено в пункті 2 цього рішення.

Листом №4518 від 29.11.2016 р. відповідач 1 повідомив позивача про прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення №2618 від 28.11.2016 р. щодо визнання торгів, такими, що не відбулися.

Листом №4526 від 30.11.2016 р. відповідачем 2 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Ла Маре протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р. без його підписання.

Згідно з довідкою №040-07/6032 від 15.12.2016 р., виданою Філією Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в м. Києві, 30.11.2016 р. відповідачем 2 було повернуто позивачу грошові кошти в сумі 25 780 750 грн., сплачені за придбання нерухомого майна.

Відповідно до листа Філії Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в м. Києві вих.№040-07/6317 від 28.12.2016 р. 19.12.2016 р. на рахунок позивача надійшов платіж від Державного підприємства Сетам в сумі 500 000 грн. з призначенням повернення гарантійного внеску .

Спір у справі виник у зв'язку із неправомірним, на думку позивача, прийняттям відповідачем 1 рішення про визнання відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна такими, що не відбулися, а також безпідставним ухиленням відповідача 2 від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідками проведених торгів.

Порядок реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна неплатоспроможних банків шляхом проведення електронних торгів (далі - Порядок) затверджено Наказом Державного підприємства Сетам №9 від 22.01.2016 р. зі змінами, внесеними Наказом Державного підприємства Сетам №47 від 07.06.2016 р.

Пунктами 6.3-6.5 Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів. Електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ої до 18-ої години. Якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в пункті 6.3 цього положення, електронні торги автоматично продовжуються на 30 хвилин від часу подачі останньої цінової пропозиції. Загальна тривалість такого продовження не може тривати довше 24:00 год. того ж робочого дня. Усі користувачі, що були допущені до електронних торгів організатором, мають доступ до ходу електронних торгів. Учасники висувають свої цінові пропозиції по лоту. Цінова пропозиція подається через веб-сайт з кроком підвищення ставки, зазначеним у повідомленні про електронні торги. Перша цінова пропозиція може бути рівною стартовій ціні лота. Кожна наступна цінова пропозиція має містити ціну, на встановлений організатором крок вищу за попередню. Моментом подачі цінової пропозиції вважається зафіксований системою момент отримання цінової пропозиції учасника.

При цьому, відповідно до п. 1.1 Порядку особливою ставкою є пропозиція учасника електронних торгів придбати майно, зроблена незалежно від перебігу торгів.

Згідно з пунктами 6.6, 6.7 Порядку кожен з учасників електронних торгів має можливість під час їх проведення на будь-якому етапі вказати через веб-сайт особливу ставку купівлі лота. Особлива ставка може бути подана учасником на будь-якому етапі торгів незалежно від їх перебігу на будь-яку суму, але не нижчу від стартової. Вразі якщо особлива ставка є рівною сумі, що складає 1% вартості майна, вона вважається кроком електронних торгів.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 Порядку визначено, що кожен учасник може подати особливу ставку один раз під час одних торгів.

Переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (п. 6.9 Порядку).

Як було встановлено судом, 16.11.2016 р. Державним підприємством Сетам проведено електронні торги з продажу нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4, переможцем у яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Ла Маре з найвищою ціновою пропозицією в розмірі 26 150 000 грн. За наслідками проведення торгів сформовано протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., який було підписано позивачем та третьою особою.

Статтею 650 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За змістом частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, на торгах у формі аукціону, що полягає у продажі майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно банку до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, вирішення питання про недійсність правочину законом віднесено до виключної компетенції суду.

Матеріали справи не містять рішення суду, яким визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 16.11.2016 р. з продажу активів відповідача 2, а саме нежитлових приміщень, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4. В межах даної справи відповідних вимог учасниками судового процесу не заявлялось. Також, до відома суду не доведено норми закону, в силу якої проведені електронні торги є нікчемними.

Судом також прийнято до уваги, що у тексті спірного рішення не зазначено обставин, на підставі яких таке рішення прийнято, відсутні нормативне обґрунтування, посилання на докази та будь-які висновки.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 посилається на ті обставини, що 17.11.2016 р., на наступний день після проведення торгів, надійшла скарга від іншого учасника, а саме Учасника 5, щодо недотримання порядку проведення торгів у зв'язку з некоректною роботою комп'ютерної системи. Як стверджує відповідач 1, саме за наслідками розгляду поданої скарги було прийнято спірне рішення, проте жодних доказів на підтвердження викладеного не надає, у тому числі і копії зазначеної скарги.

Відповідач 2, в свою чергу, на підтвердження некоректної роботи комп'ютерної системи під час проведення 16.11.2016 р. електронних торгів, надав суду роздруковані знімки екрану, на яких зображено веб-сайт Державного підприємства Сетам . Дослідивши вказані знімки, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Як встановлено судом, надані відповідачем 2 копії не засвідчено ані особою, яка їх виготовила, ані відповідачем 2. Зображення роздруковані неякісно, з них не вбачається, якою особою їх створено, та які обставини вони підтверджують, у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги як докази недотримання порядку проведення електронних торгів.

При цьому, додана до відзиву відповідача 1 незасвідчена копія заяви про вчинення кримінального правопорушення судом також до уваги не приймається, оскільки така заява складена саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та не підтверджує об'єктивних обставин.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що відповідачами 1, 2 не було доведено належними та допустимими доказами допущення порушень при проведенні 16.11.2016 р. електронних торгів, а рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання торгів такими, що не відбулися, було прийнято всупереч вимог ст. ст. 204, 215 Цивільного кодексу України, з порушенням виключної компетенції суду, недотриманням принципу правомірності правочину та прав учасників такого правочину, зокрема, позивача.

Щодо тверджень відповідачів 1,2 про невідповідність обраного позивачем способу захисту способам захисту прав, передбачених законом, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

Зокрема, пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.10.2000 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (з подальшими змінами).

Посилання відповідачів на невідповідність обраного позивачем способу захисту положенням закону, оскільки заявлено вимогу про визнання рішення недійсним, а не незаконним, розцінюються судом як необґрунтовані та таки, що не можуть бути підставою для відмови у позові.

У даному випадку судом враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що право на суд , яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).

Згідно правової позицію Верховного Суду України, викладеної в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Таким чином, враховуючи, що судом було встановлено невідповідність спірного рішення відповідача 1 вимогам закону, з метою захисту порушених прав позивача, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону).

Розглянувши вимогу позивача про зобов'язання відповідача 2 укласти договір, господарський суд зазначає.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У підпункті 2.1.7 пункту 2.1 додаткової угоди №13 від 31.10.2016 р. до угоди №10 від 25.01.2016 р. про співпрацю з організації продажу активів, укладеної між відповідачем 2 та третьою особою, відповідач 2 зобов'язався після затвердження протоколів аукціону укласти з переможцями аукціону договори купівлі-продажу активів.

Пунктом 7.15 Порядку визначено, що персоніфікований протокол про результати проведення електронних торгів із визначенням переможця є підставою для укладення договору купівлі-продажу майна між замовником та учасником торгів (переможцем аукціону). Право власності на об'єкт продажу переходить до переможця у разі належного виконання умов, вказаних в п. 7.7 цього Порядку.

Відповідно до п.7.7 Порядку переможець торгів протягом десяти банківських днів із дня, наступного після закінчення електронних торгів, зобов'язаний: підписати персоніфікований протокол та надати (надіслати) його Організатору; перерахувати кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок Замовника, вказаний в протоколі; підписати договір купівлі-продажу майна (лоту) з Замовником.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання вимог Порядку підписав персоніфікований протокол, надав його організатору та перерахував кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок замовника.

Разом з тим, як вбачається з листа №4526 від 30.11.2016 р., відповідачем 2 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Ла Маре протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р. без його підписання та не укладено договір купівлі-продажу майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно з ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Приймаючи до уваги встановлення судом обставин ухилення відповідача 2 від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідками проведення електронних торгів, враховуючи принципи презумпції правомірності правочину та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язань, господарський дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 укласти договір, істотні умови якого визначено у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р.

При цьому, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74707475 від 02.12.2016 р. правильною адресою реалізованого нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., є: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4 (літ. А) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9236080000).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ла Маре про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна, та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк протягом десяти банківських днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі укласти договір купівлі-продажу майна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову покладається на відповідачів у розмірах, пропорційних задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ла Маре задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною прощею 634 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська (Золотоустівська), буд. 2/4, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Експобанк .

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) протягом десяти банківських днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю Ла Маре (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4; ідентифікаційний код 34430763) як покупцем договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення 16.11.2016 р. Державний підприємством Сетам електронних торгів з продажу активів (лота 178936) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк , який підлягає нотаріальному посвідченню, на умовах, визначених у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., складеному Державним підприємством Сетам , а саме:

Предмет договору купівлі-продажу:

Реєстраційний номер лота: 178936.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2.

Об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, нежитлове (вбудоване) приміщення загальною прощею 634 кв.м.

Площа: 634 кв.м.

Адреса: м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4 (літ.А).

Право приватної власності зареєстроване 21.01.2013 р. за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк (ідентифікаційний код 09322299).

Підстава виникнення права власності у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (ідентифікаційний код 09322299): договір купівлі-продажу, серія та номер 79, виданий 11.01.1999 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.

Номер запису про право власності у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (ідентифікаційний код 09322299): 144178.

Ціна продажу (ціна договору купівлі-продажу): 26 150 000,00 грн.

Строк та порядок розрахунку за придбане нежитлове приміщення: протягом 10 банківських днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом безготівкового перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю Ла Маре (ідентифікаційний код 34430763) 26 150 000,00 грн. Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Експобанк (ідентифікаційний код 09322299) за реквізитами, визначеними у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., складеного державним підприємством Сетам за результатами проведення електронних торгів з продажу активів (лота 178936) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк , а саме:

Отримувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк

Рахунок отримувача: 32074104701026

Національний банк України

МФО: 300001

Код отримувача (ЄДРПОУ): 09322299

Призначення платежу: кошти за придбання на СЕТАМ прот. №212055 від 16.11.2016 р., лот №178936, переможець Учасник 3.

4. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ла Маре (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4; ідентифікаційний код 34430763) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ла Маре (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4; ідентифікаційний код 34430763) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий