Постанова

від 24.04.2017 по справі 910/610/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/610/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Сокольська О.О., Михальченко О.А.

від відповідача 1: Фурман Р.В.

від відповідача 2: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний

банк "Експобанк"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 15.03.2017 року

у справі № 910/610/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Маре"

до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний

банк "Експобанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Сетам"

про визнання недійсним рішення та зобов'язання укласти

договір купівлі-продажу майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною прощею 634 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська (Золотоустівська), буд. 2/4, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк".

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) протягом десяти банківських днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4; ідентифікаційний код 34430763) як покупцем договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення 16.11.2016 р. Державний підприємством "Сетам" електронних торгів з продажу активів (лота 178936) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", який підлягає нотаріальному посвідченню, на умовах, визначених у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., складеному Державним підприємством "Сетам", а саме:

Предмет договору купівлі-продажу:

Реєстраційний номер лота: 178936.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 9266080000.

Об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, нежитлове (вбудоване) приміщення загальною прощею 634 кв.м.

Площа: 634 кв.м.

Адреса: м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4 (літ.А).

Право приватної власності зареєстроване 21.01.2013 р. за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (ідентифікаційний код 09322299).

Підстава виникнення права власності у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (ідентифікаційний код 09322299): договір купівлі-продажу, серія та номер 79, виданий 11.01.1999 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.

Номер запису про право власності у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (ідентифікаційний код 09322299): 144178.

Ціна продажу (ціна договору купівлі-продажу): 26150000,00 грн.

Строк та порядок розрахунку за придбане нежитлове приміщення: протягом 10 банківських днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом безготівкового перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" (ідентифікаційний код 34430763) 26150000,00 грн. Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк" (ідентифікаційний код 09322299) за реквізитами, визначеними у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., складеного державним підприємством "Сетам" за результатами проведення електронних торгів з продажу активів (лота 178936) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", а саме:

Отримувач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк"

Рахунок отримувача: 32074104701026

Національний банк України

МФО: 300001

Код отримувача (ЄДРПОУ): 09322299

Призначення платежу: кошти за придбання на СЕТАМ прот. №212055 від 16.11.2016 р., лот №178936, переможець Учасник 3.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4; ідентифікаційний код 34430763) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 2/4; ідентифікаційний код 34430763) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 року та прийняти новее рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 р. апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 року у справі № 910/610/17 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження.

У зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

В судове засідання 24.04.2017 року представники відповідача 2 та третьої особи не з'явились.

Відповідачем 1 подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представником третої особи подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача 2 та третьої особи, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74707475 від 02.12.2016 р. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" є власником нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4 літ. А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9236080000) на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.1999 р.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №41 від 22.01.2015 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №15 від 26.01.2015 р. "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №245 від 29.12.2015 р. продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до 31.03.2017 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1321 від 25.07.2016 р. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашуту Дмитра Євгеновича з 26.07.2016 р. та делеговано йому всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк".

31.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (продавець) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Кашути Д.Ю. та Державним підприємством "Сетам" (виконавець) укладено додаткову угоду №13 до угоди №10 від 25.01.2016 р. про співпрацю з організації продажу активів.

Відповідно до п. 1.1 вказаної угоди замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу активів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" згідно з додатком, у якому, у тому числі, вказано нежитлове приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4.

14.11.2016 р. позивачем сплачено на рахунок Державного підприємства "Сетам" гарантійний внесок за участь у торгах у розмірі 500000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №122 від 14.11.2016 р.

16.11.2016 р. відбулись електронні торги з продажу нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р.

Зі змісту протоколу проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р. вбачається, що до участі у торгах було допущено Учасників 3, 4 та 5. Хід торгів відбувався наступним чином:

- о 17:26:23 Учасником 4 зроблено особливу ставку в розмірі 20616200 грн.;

- о 17:38:56 Учасником 5 зроблено особливу ставку в розмірі 26127361 грн.;

- о 17:54:04 Учасником 5 зроблено цінову пропозицію в розмірі 20412000 грн.;

- о 17:58:22 Учасником 3 (позивачем) зроблено особливу ставку в розмірі 26150000 грн., яка стала переможною.

Згідно з платіжним дорученням №130 від 25.11.2016 р. позивачем сплачено на рахунок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" грошові кошти в сумі 25780750 грн. за придбання нерухомого майна згідно з протоколом №212055 від 16.11.2016 р.

В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2618 від 28.11.2016 р. "Про внесення змін до умов продажу активів АТ "КБ "Експобанк", затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2016 р. №1025", яким визнано такими, що не відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу активів АТ "КБ "Експобанк", а саме - нерухомого майна: нежитлові торгово-офісні приміщення першого поверху, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4, які відбулися 16.11.2016 р., та організатором яких було Державне підприємством "Сетам"; внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1025 від 16.06.2016 р. "Про затвердження умов продажу активів АТ "КБ "Експобанк", а саме вирішено лот №9 (нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4) виключити; уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" доручено повторно надати до Фонду пропозицію щодо реалізації нерухомого майна, зазначено в пункті 2 цього рішення.

Листом №4518 від 29.11.2016 р. відповідач 1 повідомив позивача про прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення №2618 від 28.11.2016 р. щодо визнання торгів, такими, що не відбулися.

Листом №4526 від 30.11.2016 р. відповідачем 2 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р. без його підписання.

Згідно з довідкою №040-07/6032 від 15.12.2016 р., виданою Філією Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві, 30.11.2016 р. відповідачем 2 було повернуто позивачу грошові кошти в сумі 25780750 грн., сплачені за придбання нерухомого майна.

Відповідно до листа Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві вих.№040-07/6317 від 28.12.2016 р. 19.12.2016 р. на рахунок позивача надійшов платіж від Державного підприємства "Сетам" в сумі 500000 грн. з призначенням "повернення гарантійного внеску".

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір у справі виник у зв'язку із неправомірним, на думку позивача, прийняттям відповідачем 1 рішення про визнання відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна такими, що не відбулися, а також безпідставним ухиленням відповідача 2 від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідками проведених торгів.

Порядок реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна неплатоспроможних банків шляхом проведення електронних торгів (далі - Порядок) затверджено Наказом Державного підприємства "Сетам" №9 від 22.01.2016 р. зі змінами, внесеними Наказом Державного підприємства "Сетам" №47 від 07.06.2016 р.

Пунктами 6.3-6.5 Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів. Електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ої до 18-ої години. Якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в пункті 6.3 цього положення, електронні торги автоматично продовжуються на 30 хвилин від часу подачі останньої цінової пропозиції. Загальна тривалість такого продовження не може тривати довше 24:00 год. того ж робочого дня. Усі користувачі, що були допущені до електронних торгів організатором, мають доступ до ходу електронних торгів. Учасники висувають свої цінові пропозиції по лоту. Цінова пропозиція подається через веб-сайт з кроком підвищення ставки, зазначеним у повідомленні про електронні торги. Перша цінова пропозиція може бути рівною стартовій ціні лота. Кожна наступна цінова пропозиція має містити ціну, на встановлений організатором крок вищу за попередню. Моментом подачі цінової пропозиції вважається зафіксований системою момент отримання цінової пропозиції учасника.

При цьому, відповідно до п. 1.1 Порядку особливою ставкою є пропозиція учасника електронних торгів придбати майно, зроблена незалежно від перебігу торгів.

Згідно з пунктами 6.6, 6.7 Порядку кожен з учасників електронних торгів має можливість під час їх проведення на будь-якому етапі вказати через веб-сайт особливу ставку купівлі лота. Особлива ставка може бути подана учасником на будь-якому етапі торгів незалежно від їх перебігу на будь-яку суму, але не нижчу від стартової. Вразі якщо особлива ставка є рівною сумі, що складає 1% вартості майна, вона вважається кроком електронних торгів.

Підпунктом 6.6.2 пункту 6.6 Порядку визначено, що кожен учасник може подати особливу ставку один раз під час одних торгів.

Переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (п. 6.9 Порядку).

Як було встановлено 16.11.2016 р. Державним підприємством "Сетам" проведено електронні торги з продажу нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4, переможцем у яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" з найвищою ціновою пропозицією в розмірі 26150000 грн. За наслідками проведення торгів сформовано протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р., який було підписано позивачем та третьою особою.

Статтею 650 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За змістом частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, на торгах у формі аукціону, що полягає у продажі майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно банку до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, вирішення питання про недійсність правочину законом віднесено до виключної компетенції суду.

Матеріали справи не містять рішення суду, яким визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 16.11.2016 р. з продажу активів відповідача 2, а саме нежитлових приміщень, загальною площею 634 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4. В межах даної справи відповідних вимог учасниками судового процесу не заявлялось. Також, не доведено норми закону, в силу якої проведені електронні торги є нікчемними.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Надані відповідачем 2 копії не засвідчено ані особою, яка їх виготовила, ані відповідачем 2. Зображення роздруковані неякісно, з них не вбачається, якою особою їх створено, та які обставини вони підтверджують, у зв'язку з чим не приймаються до уваги як докази недотримання порядку проведення електронних торгів.

При цьому, додана до відзиву відповідача 1 незасвідчена копія заяви про вчинення кримінального правопорушення судом також до уваги не приймається, оскільки така заява складена саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та не підтверджує об'єктивних обставин.

За таких обставин, можливо дійти висновку, що відповідачами 1, 2 не було доведено належними та допустимими доказами допущення порушень при проведенні 16.11.2016 р. електронних торгів, а рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання торгів такими, що не відбулися, було прийнято всупереч вимог ст. ст. 204, 215 Цивільного кодексу України, з порушенням виключної компетенції суду, недотриманням принципу правомірності правочину та прав учасників такого правочину, зокрема, позивача.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

Зокрема, пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з подальшими змінами).

Посилання відповідачів на невідповідність обраного позивачем способу захисту положенням закону, оскільки заявлено вимогу про визнання рішення недійсним, а не незаконним, розцінюються судом як необґрунтовані та таки, що не можуть бути підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції вірно враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що "право на суд", яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).

Згідно правової позицію Верховного Суду України, викладеної в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Наповнення доказової бази у господарській справі покладається на сторони, а відповідні обставини мають доводитися належними та допустимими доказами в розумінні приписів статей 32-34 ГПК України.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачами належними та допустимими доказами в розумінні наведених вище приписів процесуального закону не доведено того факту, що не прийняття системою електронних торгів наступної пропозиції учасника ОСОБА_8 мало місце та відбулося з вини ДП Сетам .

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_9 зареєструвалася в системі електронних торгів для участі в торгах, брала у них участь, зробила цінову пропозицію.

Відтак, посилання відповідача на порушення умов Порядку у вигляді не забезпечення можливості усім учасникам торгів для надання цінових пропозицій під час проведення електронних торгів та не забезпечення можливості та безперебійної роботи з проведення електронних торгів, не забезпечення приймання, обробки та передачі інформації від замовника, учасника торгів та організатора, матеріалами справи не підтверджуються, а отже є необгрунтованими.

Таким чином, враховуючи, що було встановлено невідповідність спірного рішення відповідача 1 вимогам закону, з метою захисту порушених прав позивача, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону).

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У підпункті 2.1.7 пункту 2.1 додаткової угоди №13 від 31.10.2016 р. до угоди №10 від 25.01.2016 р. про співпрацю з організації продажу активів, укладеної між відповідачем 2 та третьою особою, відповідач 2 зобов'язався після затвердження протоколів аукціону укласти з переможцями аукціону договори купівлі-продажу активів.

Пунктом 7.15 Порядку визначено, що персоніфікований протокол про результати проведення електронних торгів із визначенням переможця є підставою для укладення договору купівлі-продажу майна між замовником та учасником торгів (переможцем аукціону). Право власності на об'єкт продажу переходить до переможця у разі належного виконання умов, вказаних в п. 7.7 цього Порядку.

Відповідно до п.7.7 Порядку переможець торгів протягом десяти банківських днів із дня, наступного після закінчення електронних торгів, зобов'язаний: підписати персоніфікований протокол та надати (надіслати) його Організатору; перерахувати кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок Замовника, вказаний в протоколі; підписати договір купівлі-продажу майна (лоту) з Замовником.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання вимог Порядку підписав персоніфікований протокол, надав його організатору та перерахував кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок замовника.

Разом з тим, як вбачається з листа №4526 від 30.11.2016 р., відповідачем 2 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" протокол проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 р. без його підписання та не укладено договір купівлі-продажу майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016р., яке стало підставою не укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, суд першої інстанції правомірно зобов'язав АТ КБ Експобанк укласти із ТОВ Ла Маре , як покупцем, Договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення 16.11.2016р. ДП Сетам електронних торгів з продажу активів (лота 178936) АТ КБ Експобанк , який підлягає нотаріальному посвідченню, на умовах, визначених у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016р., складеному ДП Сетам .

Крім того, у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016р. були визначені всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Приймаючи до уваги обставин ухилення відповідача 2 від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідками проведення електронних торгів, враховуючи принципи презумпції правомірності правочину та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язань, суд першої інстанці дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 укласти договір, істотні умови якого визначено у протоколі проведення електронних торгів №212055 від 16.11.2016 року.

При цьому, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74707475 від 02.12.2016 р. правильною адресою реалізованого нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., є: м. Київ, вул. Златоустівська, буд 2/4 (літ. А) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9236080000).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Маре" про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна, та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" протягом десяти банківських днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі укласти договір купівлі-продажу майна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги ТОВ Ла Маре про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016р. та зобов'язання укласти договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) зводяться до захисту прав позивача, пов'язаних з наміром придбати нерухоме майно, яке було предметом вищевказаних електронних торгів (аукціону).

При цьому, вимога про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2618 від 28.11.2016 р. є пов'язаною та похідною від вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд у порядку, передбаченому цим законом, здійснює, зокрема, процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із господарських відносин, а саме стосовно вирішення переддоговірного спору.

Відповідно до ч. 1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання, і органами державної влади, і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.

Таким чином, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 634 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська (Золотоустівська), буд. 2/4, який належить неплатоспроможному банку є господарським договором, оскільки грунтується на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

За таких обставин, спір у даній справі, з урахуванням змісту правовідносин сторін та підстав їх виникнення, є господарським, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволеня позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 року у справі №910/610/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/610/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло