Ухвала

від 17.03.2017 по справі 2/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.03.2017Справа № 2/313

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" на діїСтаршого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі№ 2/313 за позовомПрокуратури Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Підченко Ю.О.

за участю представників сторін:

від скаржника: Дрищ С.С. - представник за довіреністю;

Бочарова К.І. - представник за довіреністю;

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від відділу ДВС: не з'явився;

СУТЬ СКАРГИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (надалі - ТОВ "Лайфселл") звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві, у якій просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві Чижика А.П. від 21.11.2016 року про накладення та Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл") штрафу у розмірі 5 100, 00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року по справ № 2/313 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 64 кв. м. за адресою: м. Київ, перетин вулиці Міської та Гостомільського шосе Київській міській раді шляхом знесення телекомунікаційного обладнання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" в доход державного бюджету України 85,00 гривень державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання судового рішення видано наказ, який направлено стягувачу для пред'явлення до примусового виконання.

06.12.2016 року від відповідача через відділ діловодства суду надійшла скарга на дії державного виконавця щодо накладення штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року (суддя Домнічева І.О.) призначено розгляд скарги на 10.01.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату № 04-23/2657 від 22.12.2016 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи у зв'язку з прийняттям Вищою радою юстиції рішення про звільнення судді Домнічевої І.О.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.12.2016 року скаргу на дії ДВС у справі № 2/313 передано на розгляд судді Підченка Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 року призначено розгляд скарги на 24.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2017 року розгляд скарги відкладено на 17.03.2017 року.

Скаржник (боржник) наполягає на скарзі, вважає, що державним виконавцем Чижиком А.П. не враховано відсутність фактичної та юридичної можливості боржника виконати рішення та наказ Господарського суду міста Києва № 2/313 від 26.10.2009 року. Оскільки, на час надходження вимоги державного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" не є власником телекомунікаційного обладнання, яке безпосередньо знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, перетин вулиці Міської та Гостомільського шосе, та відповідно, не володіє ним, а тому відсутній обов'язок вчиняти будь-які дії щодо даного майна.

Представники Позивача (стягувача) та Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві в судове засідання 17.03.2017 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не з'явлення до судового засідання представника позивача (стягувача) та Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві не перешкоджає розгляду скарги по суті, у зв'язку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 121-2 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив :

Постановою відділу ДВС від 13.09.2016 року ВП № 39780149 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 року № 2/313 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 64 кв. м. за адресою: м. Київ, перетин вулиці Міської та Гостомільського шосе Київській міській раді шляхом знесення телекомунікаційного обладнання. Відповідно до п. 2 вказаної постанови боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду до семи днів з моменту винесення вказаної постанови.

На обґрунтування своєї скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - ТОВ "Лайфселл", боржник) посилається, зокрема, на наступні обставини:

- 07.11.2016 року на адресу TOB "Лайфселл" надійшла Вимога державного виконавця № 39780149/6-15, за якою TOB "Лайфселл" пропонувалося протягом 10 робочих днів виконати вищезазначене рішення господарського суду (тобто - повернути самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення телекомунікаційного обладнання);

- 17.11.2016, враховуючи відсутність юридичної та фактичної можливості TOB "Лайфселл" виконати судове рішення та наказ Господарського суду міста Києва № 2/313 від 26.10.2009 року, оскільки право розпоряджатися обладнанням, в т.ч. щодо його знесення - належить Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТАУЕР" у відповідності до договору купівлі-продажу № ATM15USU1049 від 16.03.2016 року та додається). При цьому боржник зазначає, що будь-яких обмежень щодо продажу вищезазначеного телекомунікаційного обладнання при розгляді судової справи та в подальшому не встановлювалося, а отже, на час надходження вимоги державного виконавця № 39780149/6-15 07.11.2016 і до цього часу TOB "Лайфселл" не є власником телекомунікаційного обладнання, яке безпосередньо знаходиться на вищезазначеній земельній ділянці та, відповідно, не володіє ним і не має об'єктивної можливості ним розпоряджатися.

Водночас 21.11.2016 року старшим державним виконавцем Чижиком А.П. (надалі також - виконавець) було винесено постанову про накладення штрафу на TOB "Астеліт" у розмірі 5 100, 00 грн. з причиною: за невиконання без поважних причин вимог виконавця .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" вих. № 5038/1 від 30.11.2016 року підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

За приписами статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року є обов'язковим на всій території України і підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" (який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до положень частини 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно положень частини 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" (який був чинний на момент вчинення виконавцем виконавчої дії з накладення штрафу, шляхом винесення постанови про накладення штрафу від 21.11.2016 року), у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Таким чином, суд доходить висновку, що вищезазначені постанови ВДВС були винесені у відповідності до положень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" .

Водночас судом встановлено, що 16.03.2016 року між TOB "Лайфселл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТАУЕР" (далі - TOB "УКРТАУЕР") був укладений договір купівлі - продажу № ATM15USU1049 (далі - Договір), предметом якого був продаж покупцю TOB "УКРТАУЕР" належного TOB "Лайфселл" на праві приватної власності рухомого телекомунікаційного майна разом з лініям електропередач до нього, розташованого за адресою: м. Київ, перетин вулиці Міської та Гостомільського шосе (у Додатку № 1 до Договору зазначене як "КІ0110 вишка з ЛЕП", з відповідними географічними координатами розміщення).

Факт передачі боржником вищезазначеного майна у власність TOB "УКРТАУЕР" підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з акту приймання-передачі зазначеного обладнання від 27.04.2016 року. Таким чином, на час надходження вимоги державного виконавця № 39780149/6-15 від 07.11.2016 року, TOB "Лайфселл" не було власником телекомунікаційного обладнання, яке безпосередньо знаходиться на вищезазначеній земельній ділянці та, відповідно, не володіє ним та не має можливості ним розпоряджатися.

Положеннями ч. 1 ст. ст. 316 та ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону. Власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки 16.03.2016 року між боржником та ТОВ "УКРАТУЕР" було укладено договір купівлі-продажу № ATM15USU1049, згідно якого майно, яке є об'єктом вчинення виконавчих дій відповідно до наказу господарського суду м. Києва від 26.10.2009 року по справі № 2/313 передано іншій особі - ТОВ "УКРАТУЕР", боржник був позбавлений можливості виконання наказу шляхом знесення телекомунікаційного обладнання, оскільки на момент вчинення державним виконавцем відповідних виконавчих дій був позбавлений права власності на майно, в зв'язку з чим накладення на останнього штрафу державним виконавцем слід вважати необґрунтованим.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищезазначеного, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві задовольнити.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Чижика А.П. від 21.11.2016 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 11, ЛІТЕРА "А"; код ЄДРПОУ 22859846) штрафу у розмірі 5 100, 00 грн.

Суддя Ю.О. Підченко