Ухвала

від 20.03.2017 по справі 813/3952/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Справа № 876/10451/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

від позивача Кохан А.В.

від відповідача Антонюк І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року у справі № 813/3952/16 за адміністративним позовом Приватного підприємства Оліяр до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Оліяр (позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.12.2016 року, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.11.2016 року:№ 0002331400, яким підприємству зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 15725488 грн., повністю; № 0002321400, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 910113,99 грн. в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 907 879,44грн; № 0002341400, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2696912,00 грн. в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2524968,10 грн.

В обґрунтування правомірності позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 31.10.2016 року № 334/28-06-14-00/32461721, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Зазначає про реальність господарських операцій ПП Оліяр з ТзОВ Сокар плюс ,ТзОВ Ліферант , ПП Соннор , ТзОВ Толлінг таТзОВ Редпол-Лебідь , які підтверджені належним чином оформленими первинними документами та документами на транспортування продукції, виписаними вказаними контрагентами, які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на правомірність відображення ПП Оліяр у складі податкового кредиту та витрат господарських операцій з ТзОВ Сокар плюс та ТзОВ Ліферант , у складі податкового кредиту господарських операцій з ПП Соннор , ТзОВ Толлінг , ТзОВ Редпол-Лебідь . Вказує на неправомірність обґрунтування органом доходів і зборів висновків акту перевірки на підставі податкової інформації стосовно господарської діяльності контрагентів позивача, оскільки згідно принципу індивідуальної відповідальності платник податку не несе відповідальність по зобов'язаннях своїх контрагентів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року у справі № 813/3952/16 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 09.11.2016 року № 0002331400. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 09.11.2016 року № 0002321400 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 907879,44 грн., в тому числі 605252,96 грн. за податковими зобов'язаннями, 302626,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 09.11.2016 року № 0002341400 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2524968,10 грн., в тому числі 2238153,00 за податковими зобов'язаннями, 286815,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС подала апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог щодо неправомірності прийнятого рішення зазначає наступне. СДПІ з ОВП у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ПП Оліяр з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період діяльності з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2016 року № 334/28-06-14-00/32461721. Перевіркою встановлено порушення ПП Оліяр положень п.44.1, п.44.3, п.44.6, ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.11, п.12, п.13, п.18, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318. На підставі податкової інформації, яка надійшла від ГУ ДФС у місті Києві № 33062/7/26-15-14-02-02 від 27.10.2016 року, Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №6138/7/15-03-14-01 від 24.05.2016 року, ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області №12046/14-02/38428213 від 30.05.2016 року, Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №269/11-23-12-01/40318616 від 23.06.2016 року та акту Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 333/11023-14-04/40318548, та у зв'язку із непредставленням ПП Оліяр до перевірки документів, які б свідчили про те, що операції фактично відбувалися, контролюючим органом встановлено, що господарські операції ПП Оліяр з ТзОВ Сокар плюс , ТзОВ Ліферант ПП Соннор , ТзОВ Толлінг та ТзОВ Редпол-Лебідь не мали реального характеру, а наявні у ПП Оліяр первинні документи, видані вказаними контрагентами, не є безумовною підставою для віднесення вартості товарів до податкового кредиту. Вважає оскаржені податкові повідомлення-рішення законними.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

СДПІ з ОВП у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ПП Оліяр з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період діяльності з 01.01.2015 року по 30.06.2016 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 31.10.2016 року № 334/28-06-14-00/32461721. У зазначеному акті перевірки відповідач зазначає про порушення позивачем- п.11, п.12, п.13, п.18, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, п.44.1, п.44.3, п.44.6, ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПП Оліяр занижено податок на прибуток на загальну суму 2389802,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП Оліяр занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1489,70 грн., завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 16330740,96 грн., в результаті чого: завищено в червні 2016 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 15725488,00 грн. (рядок 19); суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок19 - рядок 19.1), яка: зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 - рядок 20.1- 20.2) на суму 15725488,00 грн. (рядок 20.3); суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123,0130 переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 15725488,00 грн. (рядок 21); занижено в червні 2016 суму ПДВ в розмірі 606742,66 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

За наслідками перевірки, та виявлених порушень відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 року - № 0002331400; № 0002321400; № 0002341400.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки органу доходів і зборів про нереальність здійснення ПП Оліяр господарських операцій з ТзОВ Сокар плюс ,ТзОВ Ліферант , ПП Соннор , ТзОВ Толлінг таТзОВ Редпол-Лебідь .

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості, які вказані в інформації, що надійшла від ГУ ДФС у місті Києві №33062/7/26-15-14-02-02 від 27.10.2016, Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №6138/7/15-03-14-01 від 24.05.2016, ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області №12046/14-02/38428213 від 30.05.2016, Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №269/11-23-12-01/40318616 від 23.06.2016 та акту Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 333/11023-14-04/40318548 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мідастрейдінг (код за ЄДРПОУ 40318548) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Антаресгруп (код ЄДРПОУ 40318616) за квітень, травень та червень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ квітень, травень та червень 2016 року .

Висновки відповідача про відсутність господарських операцій між ПП Оліяр та ТзОВ Сокар плюс базуються на узагальненій податковій інформації ГУ ДФС у місті Києві №33062/7/26-15-14-02-02 від 27.10.2016 року, яка включає податкову інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.02.2016 року №114/10-13-22-05/35259528 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ФГ Успіх-ЛА (код за ЄДРПОУ 35259528) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за 2015 рік. Зазначена інформація використовувалася у зв'язку з тим, що за результатами аналізу інформаційних баз встановлено, що постачальниками товару для ТзОВ Сокар плюс є ФГ Успіх-ЛА , яке відображало у документах факт продажу іншої продукції, що виключає можливість продажу ріпаку ПП Оліяр .

Висновок відповідача про відсутність господарських операцій між ПП Оліяр та ТзОВ Ліферант зроблено на підставі податкової інформації Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року № 6138 /7/15-03-14-01, відповідно до якої у ТзОВ Ліферант згідно поданої фінансової звітності за 2015 рік відсутні основні засоби, незначна кількість працівників (2 осіб), відсутній автомобільний транспорт. Окрім цього, вказано, що контрагенти ТзОВ Ліферант відображали у документах факт продажу іншої продукції, що виключає можливість продажу сої ПП Оліяр та не декларували у податковій звітності податкові зобов'язання у належних обсягах.

Висновок відповідача про відсутність господарських операцій між ПП Оліяр та ПП Соннор , а також між ПП Оліяр та ТзОВ Толлінг ґрунтується на податковій інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.06.2016 року № 269/11-23-12-01/40318616 щодо ТОВ Антаресгруп (код за ЄДРПОУ 40318616) за звітний період декларування ПДВ квітень 2016 року з питань проведення фінансово - господарських операцій щодо придбання та продажу товарів (робіт, послуг) у контрагентів за травень, червень 2016 року та інформації, зафіксованої в акті Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 28.07.2016 року № 33/11-23-14-04/40318548 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мідастрейдінг (код за ЄДРПОУ 40318548) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Антаресгруп (код ЄДРПОУ 40318616) за квітень, травень та червень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ квітень, травень та червень 2016 року .

Зазначені інформаційні носії використовувалися податковою інспекцією у зв'язку з тим, що за результатами аналізу інформаційних баз встановлено, що постачальником товару для ПП Соннор та ТзОВ Толлінг є ТзОВ Мідастрейдінг , а постачальником ТзОВ Мідастрейдінг є ТОВ Антаресгруп . В зазначених документах акцентується увага на тому, що ..операції ТОВ Антаресгруп (код 40318616) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання за травень, червень 2016 року неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ Антаресгруп (код 40318616) не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного .

Висновок відповідача про відсутність господарських операцій між ПП Оліяр та ТзОВ Редпол-Лебідь базуються на податковій інформації ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області від 30.05.16 № 12046/14-02/ 38428213 щодо ТОВ Редпол- Лебідь за звітний період декларування ПДВ січень 2016 - квітень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій за січень 2016 - квітень 2016 р. з ПП Оліяр , ПП Вейтон , за змістом якої у ТзОВ Редпол-Лебідь відсутні транспортні засоби та трудові ресурси. Також, відповідач посилається на те, що контрагенти ТзОВ Редпо-Лебідь відображали у документах факт продажу іншої продукції, що виключає можливість продажу сої ПП Оліяр .

На підставі наведеної вище інформації СДПІ з ОВП у м. Львові зроблено висновки про те, що наявність у ПП Оліяр документів, які відповідно до бухгалтерського обліку є необхідними для формування складу витрат - видаткові накладні, видані (складені) постачальниками ТзОВ Сокар плюс ,ТзОВ Ліферант , не є безумовною підставою для віднесення вартості товарів до складу витрат, а також наявність у ПП Оліяр документів, які відповідно до бухгалтерського обліку є необхідними для формування податкового кредиту - податкові накладні, видані (складені) постачальниками ТзОВ Сокар плюс , ТзОВ Ліферант , ПП Соннор , ТзОВ Толлінг та ТзОВ Редпол-Лебідь , не є безумовною підставою для віднесення вартості товарів до складу податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких накладних, є недостовірними.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відтак, оформлення передачі ТМЦ від постачальника покупцю у вигляді накладної, товарно-транспортної накладної, акта прийому-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, відповідних сертифікатів, що містять передбачені законодавством реквізити, підписані уповноваженими особами, які брали участь в здійсненні господарської операції і володіють повноваженнями на її здійснення та скріплені печатками підприємств, має відповідати вимогам діючого законодавства України.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Кодексу.

Як передбачено пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати визначено статтею 137 Податкового кодексу, відповідно до пункту 137.1 якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У відповідності до вимог пункту 3 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності від 07.02.13 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Порядок відображення витрат в бухгалтерському обліку регламентовано наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати від 31.12.99 № 318, в якому зазначено, що витрати відображаються в одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30 березня 2016 року № К/800/4615/15, системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №21-887а15 та №21-1526а15.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Надані представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, специфікаціями, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі, товаро-транспортними накладними, та іншими письмовими документами.

Всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, визначеному ст. 201 Податкового кодексу.

Вищий адміністративний суд України, надаючи роз'яснення судом по розгляду податкових спорів, до якого належить даний спір, зазначає, що при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Тобто окремі дефекти форми не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності таких документів.

Беручи до уваги викладене, незначні дефекти у оформленні деяких товарно-транспортних накладних, не спростовують висновку суду про реальність господарських операцій між ПП Оліяр з ТзОВ Сокар плюс , ТзОВ Ліферант , ПП Соннор , ТзОВ Толлінг та ТзОВ Редпол-Лебідь .

Встановлені судом обставини справи, підтверджені наявними у справі письмовими доказами, свідчать про правомірність віднесення ПП Оліяр до складу витратвартості товарів, придбаних уТзОВ Сокар плюс таТзОВ Ліферант , а також про правомірність віднесення ПП Оліяр до складу податкового кредиту вартості товарів, придбаних у ТзОВ Сокар плюс ,ТзОВ Ліферант ,ПП Соннор , ТзОВ Толлінг таТзОВ Редпол-Лебідь .

Судом при винесенні рішення також взято до уваги, що на момент укладення договорів ПП Оліяр та його контрагенти ТзОВ Сокар плюс , ТзОВ Ліферант , ПП Соннор , ТзОВ Толлінг та ТзОВ Редпол-Лебідь були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З огляду на вказане, судом не беруться до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача можливості виконання відповідних договорів поставки, з огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг (постачання товарів) позивачеві зі сторони його контрагентів, зазначених в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності вказаних господарських операцій.

Беручи до уваги викладене, ПП Оліяр не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами та/або контрагентами його контрагнетів, коли він виконав усі, передбачені законами, вимоги.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про державну податкову службу в Україні зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 09.11.2016 № 0002331400 в цілому, а від 09.11.2016 № 0002321400 та від 09.11.2016 № 0002341400 в частині, які є предметом оскарження.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 09.11.2016 № 0002331400 в цілому, а від 09.11.2016 № 0002321400 та від 09.11.2016 № 0002341400 в частині, які є предметом оскарження, суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що такі прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ч. 1ст.88 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.020.2017 року було задоволено заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС та відстрочено сплату судового збору у розмірі 56641,98 грн. до ухвалення судом рішення у справі.

З врахуванням викладеного, судовий збір підлягає стягненню з апелянта, а саме з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС. Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський апеляційний адміністративний суд.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року у справі № 813/3952/16 без змін.

Стягнути із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 56641 (п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок одну) грн. 98 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Матковська З.М.

Запотічний І.І.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2017р.