Постанова

від 28.02.2017 по справі 810/4228/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року 810/4228/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ТЕХПРОДАГРО" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

20 грудня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "ТЕХПРОДАГРО" (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним рішення про призупинення договору про визнання електронних документів № 150220162 від 29 лютого 2016 р.;

- визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності за жовтень 2016 р.;

- зобов'язання забезпечити відповідно до договору про визнання електронних документів № 150220162 від 29 лютого 2016 р. прийняття податкової звітності та реєстрацію податкових накладних, коригувань до податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2016 р., днем фактичного отримання - 21 листопада 2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно "призупинено" дію договору про визнання електронних документів від 29 лютого 2016 р. № 150220162, оскільки такі дії не передбачені чинним законодавством. Крім того, зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для розірвання названого договору в односторонньому порядку та відмови у прийнятті податкової звітності за жовтень 2016 р., поданої на паперових носіях 21 листопада 2016 р. (а.с. 3-4).

Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що дію договору № 150220162 було "призупинено" у зв'язку з відсутністю позивача за місцем реєстрації на підставі протоколу засідання робочої групи відповідача з організації супроводження процесу укладення з платниками податків договорів про визнання електронних документів від 16 листопада 2016 р. № 6 (далі - протокол № 6).

21 лютого 2017 р. представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 115-116).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

29 лютого 2016 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів № 150220162 (далі - договір № 150220162) (а.с. 5-7).

18 листопада 2016 р. позивачем в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до відповідача звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2016 р. (далі - звіт за жовтень 2016 р.).

У цей же день позивачем було отримано квитанцію № 1, в якій зазначалося, що "Документ не прийнято", "Можливо, розірвано Договір про визнання електронних документів" (а.с. 9).

19 листопада 2016 р. позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - декларація з ПДВ) за жовтень 2016 р.

У цей же день позивачем було отримано квитанцію № 1, в якій зазначалося, що "Документ не прийнято", "Можливо, розірвано Договір про визнання електронних документів" (а.с. 10).

У зв'язку з неприйняттям податкової звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, позивачем було подано податкову звітність до відповідача на паперових носіях (а.с. 11-14).

28 листопада 2016 р. відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 12689/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", у якому повідомлялося, що податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіт за жовтень 2016 р. не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності до контролюючого органу, а тому відповідачем відмовлено у їх прийнятті (а.с. 16).

У зв'язку з тим, що позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів визначено ст. 49 ПК України.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пу. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно з вимогами п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Наведене свідчить, що процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Як убачається з п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Водночас, ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України.

Згідно з вимогами п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

І. Стосовно правомірності "призупинення" відповідачем дії договору № 150220162, судом встановлено таке .

Як вже зазначалося, 29 лютого 2016 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів № 150220162 (а.с. 5-7).

Згідно з п. 1 названого договору його предметом є визнання податкових документів, поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до п. 2 договору № 150220162 він надає позивачу можливість, а не зобов'язує його подавати до органів ДФС податкові документи в електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Як убачається з п. 3.1 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, а їх комп'ютерну обробку (а.с. 6).

18 листопада 2016 р. позивачем в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до відповідача звіт за жовтень 2016 р., який, як убачається з квитанції № 1, не було прийнято у зв'язку з тим, що: "Можливо, розірвано Договір про визнання електронних документів" (а.с. 9).

19 листопада 2016 р. позивачем в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016 р., яку також не було прийнято з тих же підстав (а.с. 10).

У зв'язку з неприйняттям податкової звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, позивачем було подано податкову звітність до відповідача на паперових носіях (а.с. 11-14).

28 листопада 2016 р. відповідачем листом № 12689/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" було відмовлено позивачу у прийнятті поданої на паперових носіях податкової звітності, з посиланням на те, що податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіт за жовтень 2016 р. не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності до контролюючого органу (а.с. 16).

Як убачається з протоколу № 6, робочою комісією відповідача з організації супроводження процесу укладення з платниками податків договорів про визнання електронних документів було призупинено дію договорів "по платниках, вказаних у додатку 5" (а.с. 37).

Водночас, у витягу з додатку № 5 до протоколу № 6 позивача було зазначено під номером 6 (а.с. 38).

Судом встановлено, що рішення про "призупинення" дії договору № 150220162 було прийнято відповідачем на підставі:

- службового листа начальника управління податків і зборів з юридичних осіб від 16 листопада 2016 р. № 802/10-02-12-01-12. Зокрема, у названому листі зазначалося, що за даними моніторингу даних ЄРПН встановлено формування позивачем "сумнівного" податкового кредиту з ПДВ за рахунок реалізації покупцям товарів, відмінних від придбаних у постачальників, походження яких невіломе та неможливо відстежити за даними ЄРПН (а.с. 35-36);

- акта про неможливість вручення запиту про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) позивачу від 16 листопада 2016 р. № 588/10-02-12-01/37235776, в якому зазначено, що під час виходу службових осіб встановлено, що посадові особи позивача або уповноважені представники платника податків відсутні за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 66/13 (а.с. 81);

- повідомлення першого заступника начальника відповідача від 28 листопада 2016 р. № 3337/7/10-02-21-03, згідно з яким 28 листопада 2016 р. працівниками оперативного управління відповідача здійснено виїзд за податковою адресою позивача (09107, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13), за результатами якого встановлено, що за вказаною адресою знаходиться нежитлова будівля, в якій здаються офісні приміщення. На момент виходу за адресою реєстрації позивача його службових осіб не встановлено (а.с. 82).

Наведене свідчить, що перевірка наявності позивача за юридичною адресою мала місце через 12 днів після прийняття відповідачем рішення про "призупинення" дії договору № 150220162, а отже, не могла бути підставою для прийняття рішення від 16 листопада 2016 р.

Крім того, при вирішенні справи, судом враховано таке.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233 Про надання електронної податкової звітності затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція).

Додатком №1 до вказаної Інструкції є примірний договір про визнання електронних документів.

Відповідно до вимог п. 4 розділу 6 Додатку № 1 до Інструкції орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації .

Крім того, згідно з п. 4 ч. 6 "Строк дії договору" договору № 150220162 орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадках ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації (а.с. 7).

Наведене свідчить, що чинним законодавством та договором № 150220162 передбачено право відповідача на розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, проте, не передбачено повноважень на його "призупинення".

Водночас, при вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача як на підставу "призупинення" дії договору, акти про неможливість вручення запиту про надання інформації від 16 листопада 2016 р. та службові записки про відсутність позивача за місцем реєстрації, враховуючи таке (а.с. 81-82).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2003 р. № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 755-IV) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 17 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Як убачається з ч. 1 ст. 18 Закону № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Проте, відповідачем не доведено факту зміни місця реєстрації позивача, оскільки за наявним у справі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, на дату розірвання договору (16 листопада 2016 р.) відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими, його місцезнаходженням є: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, будинок 66/13 (а.с. 104-106).

До того ж, на підтвердження місцезнаходження позивача за вказаною адресою, останнім надано суду договір оренди офісних приміщень від 25 липня 2013 р. № 65 та додаткові угоди до нього, згідно з якими орендодавець передав, а орендар прийняв за плату і на строк, передбачений положеннями цього договору нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: 09107, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13 (а.с. 64-66).

Також позивачем надано суду платіжні доручення про сплату оренди приміщення та витрат на комунікаційні послуги за період з 20 квітня 2016 р. по 13 лютого 2017 р. (а.с. 107-114).

Таким чином, висновки комісії відповідача з організації супроводження процесу укладення з платниками податків договорів про визнання електронних документів про відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням є необґрунтованими та не могли бути підставою для розірвання договору в односторонньому порядку, а тим більше для дій, не пердбачених податковим законодавством - "призупинення" дії договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що фактично відповідачем було розірвано договір № 150220162 в односторонньому порядку, при цьому, жодного письмового рішення з цього приводу (щодо розірвання договору № 150220162) відповідачем не приймалося .

Враховуючи, що квитанції № 1 не є рішеннями контролюючого органу у розумінні ст. 17 КАС України, з метою захисту порушених прав і законних інтересів позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовної заяви та визнати протиправними дій відповідача щодо розірвання договору № 150220162 в односторонньому порядку.

ІІ. Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності за жовтень 2016 р., поданої позивачем на паперових носіях, судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, 21 листопада 2016 р. у зв'язку з неприйняттям податкової звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, позивачем було подано податкову звітність до відповідача на паперових носіях, що підтверджується вхідним штемпелем відповідача (а.с. 11-14).

28 листопада 2016 р. відповідач листом № 12689/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" відмовив позивачу у прийнятті поданої на паперових носіях податкової звітності, з посиланням на те, що податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіт за жовтень 2016 р. не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності до контролюючого органу (а.с. 16).

При вирішенні питання щодо правомірності відмови відповідача у прийнятті зазначеної податкової звітності, судом враховано таке.

Відповідно до вимог п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з вимогами п.п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як убачається з п. 48.4 ст. 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п. 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України.

Відповідно до вимог п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку..

Згідно з вимогами п. 48.6 ст. 48 ПК України податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Наведене свідчить, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст. 48 і 49 Податкового кодексу України, є вичерпним, а, отже, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено.

Як вже зазначалося, відповідачем було відмовлено позивачу у прийнятті поданої у паперовому вигляді податкової звітності, оскільки податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіт за жовтень 2016 р. не підписані особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності до контролюючого органу (а.с. 16).

Проте, як встановлено судом та убачається з тексту названої декларації та звіту, посади головного бухгалтера у позивача не передбачено, а бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо керівником.

На поданих позивачем на паперових носіях податковій декларації з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіті за жовтень 2016 р. наявний скріплений печаткою підпис керівника позивача ОСОБА_1, а у графі "Головний бухгалтер" зазначено "не передбачено" (а.с. 12, 14).

Крім того, судом не було встановлено у тексті податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 р. та у звіті за жовтень 2016 р. відсутність реквізитів, передбачених п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, судом встановлено не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіту за жовтень 2016 р., а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІІ. Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача забезпечити відповідно до договору про визнання електронних документів № 150220162 прийняття податкової звітності та реєстрацію податкових накладних, коригувань до податкових накладних в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку та прийняти податкову декларацію з ПДВ за жовтень та звіт за жовтень 2016 р., днем фактичного отримання - 21 листопада 2016 р., судом встановлено таке.

Відповідно до вимог п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Так, у постанові Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 р. у справі № 805/1845/15-а зазначено, що резолютивна частина постанови про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмови прийняти декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

У даному конкретному випадку, враховуючи правовий висновок Вищого адміністративного суду України та з метою забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів сторін суд вважає за необхідне :

- визнати подані на паперових носіях декларацію з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіт за жовтень 2016 р. такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем - 21 листопада 2016 р.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині прийняття податкової декларації з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіту за жовтень 2016 р. днем їх фактичного отриманні відповідачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити відповідно до договору про визнання електронних документів № 150220162 прийняття податкової звітності та реєстрацію податкових накладних, коригувань до податкових накладних в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, судом встановлено таке.

Заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки визнання протиправним дій відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку та визнання декларації з ПДВ за жовтень 2016 р. та звіту за жовтень 2016 р. такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем - 21 листопада 2016 р., є достатнім способом захисту порушених прав і законних інтересів позивача, оскільки договір № 150220162 вважається чинним.

Крім того, позовні вимоги в цій частині заявлені на майбутнє.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 29 лютого 2016 р. № 150220162 в односторонньому порядку.

Визнати протиправною відмову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у прийнятті податкової звітності за жовтень 2016 р., поданої приватним підприємством "ТЕХПРОДАГРО" (код ЄДРПОУ 37235776) на паперових носіях, оформлену листом від 28 листопада 2016 р. № 12689/10/10-02-08-02.

Визнати декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 р., подану приватним підприємством "ТЕХПРОДАГРО" (код ЄДРПОУ 37235776) на паперових носіях, такою, що подана у день її фактичного отримання Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області - 21 листопада 2016 р.

Визнати звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2016 р., поданий приватним підприємством "ТЕХПРОДАГРО" (код ЄДРПОУ 37235776) на паперових носіях, таким, що поданий у день його фактичного отримання Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області - 21 листопада 2016 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.