Постанова

від 17.03.2017 по справі 826/14174/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2017 року № 826/14174/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВДТ БУД" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДТ БУД" (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ТОВ "ВДТ БУД" код ЄДРПОУ 34296134, як платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №342961326576 від 21.06.2006 р.; визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ТОВ "ВДТ БУД" код ЄДРПОУ 34296134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №342961326576 від 21.06.2006 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість є протиправним та таким, що прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, що у свою чергу призвело до порушення прав та законних інтересів Позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

В матеріалах справи містяться заперечення на позовну заяву, в яких Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечнь зазначає, що у Контролюючого органу були наявні всі підстави для прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВДТ БУД" зареєстровано, як юридична особа Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 27.04.2006р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

ТОВ "ВДТ Буд" (код ЄДРПОУ 34296134) перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку.

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві 22.03.2016 р. винесено Рішення №72/10/26-57-12-01-34 про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ "ВДТ Буд".

Позивач не погоджується з діями та рішеннями Відповідача, а тому звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ТОВ "ВДТ БУД" код ЄДРПОУ 34296134, як платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №342961326576 від 21.06.2006 р., Суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві, як на підставу неправомірності призначення перевірки робить посилання на положення Закону №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", Судом не береться до уваги дані посилання Позивача виходячи з наступного.

Так, 28.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Так, відповідно до п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, позивачем не надано жодного належного доказу обсягу доходу позивача до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Податковим кодексом України визначено виключний перелік скасування свідоцтва платника податку на додану вартість.

З огляду на положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції щодо контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з метою виконання своїх функцій контролюючі органі мають право отримувати від платників інформацію щодо здійснення господарської діяльності, одержувати від суб'єктів господарювання і державних органів та установ первинні документи, користуватися інформаційними базами даних, запитувати та вивчати відомості, статистичну та іншу звітність, проводити аналіз управління ризиками тощо.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що на Контролюючий орган покладено обов'язок щодо здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

У відповідності до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. При цьому анулювання реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Відповідно до п.п. "г" п. 5.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1130 від 14.11.2014 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за № 1456/26233 із змінами та доповненнями (в редакції станом на 20.04.2015 р.), (далі по тексту Положення), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

У відповідності до пп. 5.5 Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, згідно підпункту 2 пункту 5.5 розділу V Положення, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ТОВ "ВДТ БУД" код ЄДРПОУ 34296134, як платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №342961326576 від 21.06.2006 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати рішення ДПІ Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ТОВ "ВДТ БУД" код ЄДРПОУ 34296134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №342961326576 від 21.06.2006 р., Суд зазначає наступне.

Відповідач звертає увагу, що Контролюючим органом було перевірено базу даних ДФС України та встановлено, що платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців подано до Контролюючого органу звіти з нульовими показниками.

Як вбачається з матеріалів справи, що і не заперечується Позивачем (абз. 8 ст. 2 адміністративного позову), що останнім з лютого 2015 р. по січень 2016 р. подавалися декларації з податку на додану вартість.

Для з'ясуванням всіх обставин справи, Судом було витребувано у сторін належним чином засвідчені копії декларацій за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року.

На адресу Суду від Відповідача надійшли належним чином засвідчені копії декларацій за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року.

Судом досліджено надані Контролюючим органом податкові декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року (за виключенням листопада 2015 р.) та встановлено, що вони мають нульові показники, а декларація за листопад взагалі Позивачем не подавалася.

Пунктом 5.7 Положення визначено, що протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків.

Якщо контролюючий орган або пошта не може вручити платнику податків примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, відмовою прийняти таке рішення, незнаходженням за місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків, то працівник того структурного підрозділу, яким надсилалось таке рішення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або на підставі іншої інформації оформляє відповідну довідку, у якій вказує причину, що призвела до неможливості вручення примірника рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Зазначена довідка разом з примірником рішення про анулювання реєстрації, що не був вручений, долучається до облікової справи (реєстраційної частини) цього платника. Примірник рішення, що не був вручений, може бути переданий під розписку самому платнику податків чи Представнику платника в разі письмового або усного звернення до контролюючого органу, де зберігається облікова справа платника податків (п. 5.8. Положення).

З аналізу вищезазначених норми права, Суд прийшов до висновку, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням Контролюючого органу на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

При цьому, такі обставини мають підтверджуватися як самими деклараціями з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що платник податків подає та/або не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду лютого 2015 р. по січень 2016 р. з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій нуль гривень.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач подавав декларації з податку на додану вартість з січня 2015 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В позовній заяві Позивач зазначає, що ним подавалися до Контролюючого органу податкові накладні, що в свою чергу підтверджують здійснення Товариством підприємницьку діяльність, Суд не бере до уваги дані посилання з наступних підстав.

В позовній заяві Позивач зазначає, що ним надано витяги з реєстру податкових накладних з лютого 2015 року по січень 2016 р. на 11 аркушах.

Судом не беруться до уваги подані Позивачем документи (витяги з реєстру податкових накладних з лютого 2015 року по січень 2016 р. на 11 аркушах), оскільки з них не можливо встановити ким та на адресу кого були виписані податкові накладні.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК передбачено, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі - Порядок № 1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Пунктом 7.3 р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233) передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Відповідно до п. 7.4 р. ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до п. 7.4 р. ІІІ Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних Контролюючих органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні квитанції, які підтверджують реєстрацію податкових накладних в базі Контролюючого органу.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1246, постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

З метою отримання інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку ДФС (п. 13 Порядку № 1246).

На запит платника податку щодо надання інформації, яка міститься у Реєстрі, безоплатно видається: про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру; про податкову накладну, до якої на дату надходження такого запиту зареєстровано розрахунок коригування, - витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування; про розрахунок коригування до податкової накладної - витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування; повідомлення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування і податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі.

Запит щодо надання відомостей про податкові накладні та/або розрахунки коригування з Реєстру складається у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.(п. 14 Порядку № 1246).

У відповідності з п. 17 Порядку № 1246 ДФС здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається платникові податку не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.

На зазначений витяг накладається електронний підпис ДФС, який після шифрування надсилається на електронну адресу, зазначену в запиті платника податку.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази отримання саме з бази Контролюючого органу Витягу податкових накладних, а надані Позивачем витяги з Реєстру податкових накладних не відповідають формі, яка передбачена законодавством (Накази Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №958 "Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2014 року за N 1228/26005р.).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати рішення ДПІ Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ТОВ "ВДТ БУД" код ЄДРПОУ 34296134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №342961326576 від 21.06.2006 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року по справі №826/7875/16 р. та в Постанові Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2016 р. по справі №К/800/2492/15.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук