Постанова

від 20.04.2018 по справі 826/14174/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2018 року

Київ

справа №826/14174/16

касаційне провадження №К/9901/29359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВДТ Буд (далі - Товариства) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВДТ Буд до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17.03.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.

Товариство 10.04.2017 оскаржило це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 26.04.2017 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав того, що вона не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки Товариством не доплачено судовий збір у сумі 1515,80 грн.

У зв'язку з не усуненням недоліків поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції повернув її ухвалою від 16.06.2017.

Позивачем 03.10.2017 було повторно подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обґрунтовано посиланнями на хворобу, відрядження та відпустки директора Товариства.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.10.2017 визнав неповажними наведені Товариством причини пропуску строку апеляційного оскарження, зазначивши при цьому, що позивач має статус юридичної особи, а тому, незважаючи на перебування директора Товариства на лікарняному, у відрядженнях та у відпустці, апеляційну скаргу від імені Товариства мала можливість подати інша особа, уповноважена на те директором. Зокрема, такою особою міг бути адвокат ОСОБА_2, з яким був укладений договір про надання правової допомоги. Одночасно, апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків шляхом зазначення інших, ніж визнані судом неповажними, підстав для поновлення строку.

Товариство 21.12.2017 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 надіслало до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій зазначило, що: єдиним працівником Товариства є його директор; договір про надання правової допомоги, укладений з ОСОБА_2, був розірваний до отримання оскаржуваної постанови суду першої інстанції; директор перебував на лікарняному, у відрядженні, а також у його сім'ї сталося особисте горе.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.12.2017 визнав неповажними причини пропуску Товариством строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2017.

Товариство оскаржило ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 23.03.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції грубо порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, проігнорував норми чинного законодавства та спотворив фактичні обставини справи, позбавивши його права оскаржити істотне для нього судове рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 10.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Згідно частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Абзацом 1 частини четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Наслідки невиконання таких вимог суду передбачені у абзаці 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме - якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства суд правомірно виходив з того, що підстави, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, стосовно того, що директор Товариства перебував на лікарняному та у відрядженні, вже були оцінені та визнані неповажними згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017. Що ж стосується перебування у штаті Товариства лише одного працівника та розірвання договору з особою, яка надавала правову допомогу, то суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до іншого адвоката. Доводи стосовно особистих трагічних обставин заслуговують на увагу, проте, з врахуванням факту ухвалення оскаржуваного судового рішення у березні 2017 року і подання апеляційної скарги лише у жовтні 2017 року, цей строк є занадто значним періодом часу, аби визнати наведені скаржником обставини такими, що унеможливлювали звернення до суду апеляційної інстанції у більш передбачувані та наближені до визначених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строків.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017, а тому у задоволенні касаційної скарги Товариства слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВДТ Буд залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна