Рішення

від 16.03.2017 по справі 459/3516/14-ц

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/3516/14-ц

Провадження № 2/459/8/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

при секретарі Марковець Т.Л.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, дочірнього підприємства "Сістем консултінг Україна" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

05.08.2014 року позивач звернувся у суд з даним позовом, у якому з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог від 07.12.2015 року та від 16.03.2017 року просить стягнути з відповідача 68112,42 грн. майнової шкоди, 328474,53 грн. заробітку, втраченого внаслідок втрати загальної працездатності та 800000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 07.11.2004 року відповідач, керуючи автомобілем, здійснив на нього наїзд, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, був певний час паралізований, протягом 5 років проходив реабілітацію. Згодом був визнаний інвалідом І групи, а у 2012 році - інвалідом ІІ групи. По факту ДТП була порушена кримінальна справа, яка на час звернення до суду не завершена. Також зазначив, що відповідач не відшкодував понесених ним витрат. Загальна сума майнових витрат становить 68112,42 грн. і складається з поштових витрат, витрат на медикаменти, лікарню, експертиз, пошкодженого одягу, витрат на бензин та проїзд. Крім цього, вважає, що на підставі ст. 1195 ЦК України відповідач повинен відшкодувати йому 328474,53 грн. втраченого заробітку у розмірі мінімальної заробітної плати за місяць з 01.01.2005 року, а з 01.03.2012 року з урахуванням 80% втрати працездатності. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 800000 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на доводи й аргументи, що в цілому ідентичні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Разом з цим, зазначив, що кримінальна справа за фактом ДТП все ще розслідується, двічі її слідство закривало, у ній змінилося сім слідчих за цей час.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позову. Зазначив, що на час вчинення ДТП 07.11.2014 року, керований ним автомобіль "Вольво 440" д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору позички від 30.04.2004 року перебував у володінні ЗАТ "Львів систем енерго", з яким він на час ДТП перебував у трудових відносинах та працював на Червоноградській центральній збагачувальній фабриці. Покликаючись на п.5 цього договору, ч.2 ст.1187 ЦК, п.6 постанови пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 р. вважає, що відповідачем у справі повинен бути не він, а володілець джерела підвищеної небезпеки, тобто ЗАТ "Львів систем енерго". Оскільки останнє ліквідовано, правонаступником останнього є ПАТ "Львівська вугільна компанія", то вважає, що саме це товариство має бути належним відповідачем у справі. Крім цього, зазначив, що вироком суду його не було визнано винним у вчиненні 07.11.2004 року вказаної ДТП. Також зазначив, що причиною цієї ДТП стали дії позивача, котрий порушив вимоги ПДР України. У районі с.Сілець Сокальського району Львівської області позивач бігав посеред дороги та попав під колеса автомобіля.Транспортний засіб перебував у оренді дочірнього підприємства "Сістеменерго", а він був оформлений директором цієї фірми. Після ДТП залишився на місці події, згодом зустрічався з потерпілим у лікарні, пропонував допомогу, але родичі позивача вимагали 20000 доларів. Зазначив, що наразі не працює, немає коштів у такому обсязі, як заявлено у позові. Вважає, що позовні вимоги є завищеними, а між його діями і витратами позивача відсутній причино-наслідковий зв'язок. Тому просить у позові відмовити повністю.

Представник відповідача підтримав дані заперечення.

Представник дочірнього підприємства "Сістем консултінг Україна" у судове засідання не з'явився. Повістки, що були направлені за адресою підприємства - м. Червоноград, вул. Хмельницького, 20-а, повернулися у суд з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", "не знайдено", "за закінченням терміну зберігання". При цьому, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дочірнє підприємство "Сістем консултінг Україна" не припинене, адреса місцезнаходження - Львівська область, м.Червоноград, вул.Хмельницького,20-а.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, з'ясувавши обставини спору та оцінивши наявні докази у справі, суд прийшов на наступного висновку.

Встановлені обставини справи, які ніким із сторін не заперечуються, свідчать, що 07.11.2004 року приблизно о 09:20 годині на ділянці автодороги Червоноград-Львів у с. Сілець Сокальського району Львівської області відповідач, керуючи автомобілем марки "Вольво-440", д.н.з. НОМЕР_1, здійснив наїзд на позивача, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

За даним фактом була порушена кримінальна справа № 128-1340, про закриття якої слідчими кілька разів виносилися постанови, котрі у свою чергу скасовувалися внаслідок їх оскарження.

На час розгляд цивільної справи триває досудове слідство за вказаним фактом ДТП у кримінальному провадженні № 12013150310000225 від 29.03.2013 року. Правова кваліфікація, внесена у ЄРДР - ч.2 ст.286 КК.

У результаті ДТП позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого у лютому 2005 року став інвалідом І групи, а з 21.02.2012 року - ІІ групи із 80% втратою працездатності. Останнє підтверджується документами, наявними у справі, зокрема - копією пенсійного посвідчення позивача; виписками із актів огляду МСЕК № 237374 від 22.02.2005 р., №332242 від 23.02.2007 р., №458266 від 23.02.2010 р., №839897 від 20.02.2012 р., №2877254 від 04.03.2015 р. При цьому, згідно зазначених виписок із актів огляду МСЕК, позивач потребував постійного стороннього догляду, а залишкову працездатність може використовувати у надомній праці.

Згідно висновку експерта № 167 від 12.10.2015 року, на період визначення потерпілому ІІ групи інвалідності, стійка втрата професійної працездатності останнього складає 80%.

Також матеріали справи, зокрема, листування позивача з вищими органами влади, органами прокуратури та їх посадовими особами, свідчать, що з часу ДТП останній докладав активних зусиль задля поновлення своїх прав, які вважав порушеними як самою ДТП, так і постановами слідчих про закриття кримінальної справи.

Згідно копії трудової книжки позивача серії БТ № 4988327, останній був звільнений з роботи 28.07.2004 року й більше ніде не працював.

Матеріали справи не містять довідки про заробітну плату позивача.

Натомість як видно з копій трудової книжки відповідача, заведеної 13.11.1977 року, останній 16.01.1998 року був прийнятий на роботу у дочірнє підприємство "Сістем консултінг Україна" на посаду заступника директора і звільнений звідти 01.03.2005 року.

Після цього, як вбачається з копій зазначеної вище трудової книжки та із витягу з наказу ЗАТ "Львівсистеменерго" від 11.03.2005 року № 35-к "Про прийом на роботу", відповідача з 11.03.2005 року прийнято на роботу на посаду заступника голови правління по комерційній роботі.

ДТП відбулася приблизно о 09 годині 20 хвилин 07 листопада 2004 року, тобто у неділю.

Відповідач стверджує, що відповідальність за завдану позивачу шкоду має нести ЗАТ "Львівстеменерго" (ЄДРПОУ 22396085), мотивуючи це тим, що на момент вчинення ДТП він був оформлений як директор даного товариства, а автомобіль, яким спричинено ушкодження, на підставі договору позички від 30.04.2004 року був переданий саме цьому товариству. Відповідач вважає, що в силу приписів ЦК України, саме дане товариство має нести цивільно-правову відповідальність за завдану позивачеві шкоди, а оскільки таке припинене, то відповідальність, на його думку, має нести правонаступник - ПАТ "Львівська вугільна компанія".

Як вбачається з копії договору позички транспортного засобу, останній був укладений 30.04.2004 року з ОСОБА_3 як позичкодавцем та ЗАТ "Львівсистеменерго" як користувачем, про тимчасове безоплатне користування строком на 5 років автомобіля марки "Вольво-440", д.н.з. НОМЕР_1, що є власністю позичкодавця на підставі свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_2, виданого 17.05.2001 року Червоноградським МРЕВ ДАІ УМВСУ у Львівській області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Франгуловою Л.О. і зареєстрований у реєстрі за № 733.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи й доводам сторін, суд звертає увагу на таке.

Згідно із ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (правова позиція Верховного Суду України, сформулювала у постанові від 21.09.2016 року у справі № 6-933цс16).

На думку суду, відповідачем не надано переконливих, належних та допустимих доказів того, що він знаходився у трудових відносинах з ЗАТ "Львівсистеменерго" і шкоду завдав позивачеві у зв'язку з виконанням трудових (службових обов'язків).

Так, є не підтвердженими пояснення відповідача про те, що він був оформлений як директор цього товариства. Суду не надано відповідні докази цього факту (рішення засновників (учасників) товариства про обрання директором; наказ про вступ на посаду; витяги й довідки з реєстрів тощо). Разом з цим, відсутні будь-які докази, що на момент настання ДТП - у неділю 07.11.2004 року - відповідач здійснював будь-які трудові (службові) обов'язки. Також є сумнівними доводи відповідача у частині, що стосується користування ЗАТ "Львівсистеменерго" автомобілем, який був предметом вказаного договору позички, оскільки факт підписання й посвідчення цього договору ще не засвідчує факту передачу/прийняття транспортного засобу. Згідно цього договору, позичкодавець зобов'язаний у дводенний строк з моменту підписання угоди передати автомобіль користувачеві, проте доказів, що така передача мала місце, суду не надано.

При цьому, є недоведеним те, що ДТП і наїзд на позивача стався внаслідок непереборної сили (надзвичайних або невідворотних за даних умов подій, тобто тих, які мали зовнішній характер) або умислу потерпілого (його протиправної поведінки, коли потерпілий не лише передбачав, але і бажав або свідомо допускав настання шкідливого результату) чи грубої необережності останнього.

Відтак відповідно до змісту спірних правовідносин у даному випадку відповідач відповідає за завдану шкоду позивачеві, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки у його діях є склад цивільного правопорушення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 68112,42 грн. майнової шкоди, 328474,53 грн. заробітку, втраченого внаслідок втрати загальної працездатності та 800000 грн. моральної шкоди, однак суд не погоджується з заявленими розмірами відшкодувань з огляду на таке.

Розмір майнової шкоди позивачем обґрунтований та обрахований так: 1) витрати на лікування - 16103,07 грн.; 2) витрати на придбання ліків - 23064,94 грн.; 3) поштові витрати - 467,21 грн.; 4) витрати на проїзд - 21401,20 грн.; 5) пошкоджений одяг - 7080 грн.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Із заявлених складових майнової шкоди реальними збитками позивача є витрати за пошкоджений одяг внаслідок ДТП у розмірі 7080 грн.; витрати на лікування у сумі 16103,07 грн.; витрати на придбання ліків у розмірі 23064,94 грн., тобто на загальну суму 46248,01 грн., які є належним чином обгрунтовані та підтверджені доданими письмовими доказами: виписками із історій хвороб, чеками на придбання ліків та підлягають до задоволення.

Щодо розміру майнової шкоди в іншій частині, то , по-перше, витрати на бензин, дорогу, поштові витрати й інше у прямому причино-наслідковому зв'язку із діями відповідача й ДТП не перебувають. Крім цього, з доводів позивача вбачається, що останні понесені у зв'язку з діями задля поновлення прав, які він вважав порушеними рішеннями органів досудового слідства у рамках кримінальної справи з приводу вище вказаної ДТП. По-друге, суд вважає, що твердження позивача про 21404,20 грн. додатково понесених витрат на бензин, поїздки в лікарні, на експертизу та 467,21 грн. за поштові витрати - не доведені відповідним чином, як з вище зазначених мотивів - недоведеністю причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача та поїздками й розсилкою пошти; відсутністю належних доказів того, що саме з метою лікування позивач здійснював стверджувані ним подорожі й витрати; так і через неналежно виконаний обов'язок доказування таких збитків з огляду на принцип змагальності сторін: останні здебільшого нечитабельні; взагалі належним чином не доказано їх безпосереднє відношення до дій відповідача. Суд наголошує, що подання особою пакету документів не позбавляє обов'язку належного доведеннюобставин, на які остання посилається у них як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також позивач просить стягнути з відповідача 328474,53 грн. заробітку, втраченого внаслідок втрати загальної працездатності. Зазначена сума ним обрахована як сукупний розмір мінімальних заробітних плат з 01.01.2005 року по 16.03.2017 року, з урахуванням 80% втрати працездатності з 01.03.2012 року.

Суд звертає увагу, що вперше позивачу встановлено інвалідність І групи лікарями Галицької МСЕК у лютому 2005 року, а у лютому 2012 року - інвалідність ІІ групи з 80% втратою працездатності.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на наявні факти заподіяння відповідачем шкоди каліцтвом позивача, втрати й зменшення працездатності останнього, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення відшкодування шкоди, завданої зазначеним каліцтвом.

При цьому, оскільки на час ДТП й заподіяння шкоди позивач не працював, суд вважає, що необхідно розмір відшкодування визначити виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Останнє не суперечить бажанню позивача, є розумним та співрозмірним по відношенню до прав та інтересів відповідача.

Розмір відшкодування визнається наступним чином. Відповідно до Законів України про державний бюджет на відповідний рік, розмір мінімальної заробітної плати становив:

З 01.01.2005 року 252 грн., з 01.04.2005 року 290 грн., з 01.07.2005 року 310 грн., з 01.09.2005 року 332 грн.

З 01.01.2006 року 350 грн., з 01.07.2006 року 375 грн., з 01.12.2006 року 400 грн.

З 01.01.2007 року 400 грн., з 01.04.2007 року 420 грн., з 01.07.2007 року 440 грн., з 01.10.2007 року 460 грн.

З 01.01.2008 року 515 грн., з 01.04.2008 року 525 грн., з 01.10.2008 року 545 грн., з 01.12.2008 року 605 грн.

З 01.01.2009 року 605 грн., з 01.04.2009 грн., з 01.07.2009 року 630 грн., з 01.10.2009 року 650 грн.; з 01.11.2009 року 744 грн.

З 01.01.2010 року 869 грн.; з 01.04.2010 року 884 грн.; з 01.07.2010 року 888 грн.; з 01.10.2010 року 907 грн.; з 01.12.2010 року 922 грн.

З 01.01.2011 року 941 грн.; з 01.04.2011 року 960 грн.; з 01.10.2011 року 985 грн.; з 01.12.2011 року 1004 грн.

З 01.01.2012 року 1073 грн.; з 01.04.2012 року 1094 грн.; з 01.07.2012 року 1102 грн.; з 01.10.2012 року 1118 грн.; з 01.12.2012 року 1134 грн.

З 01.01.2013 року 1147 грн.; з 01.12.2013 року 1218 грн.; з 01.01.2014 року 1218 грн.

З 01.01.2014 року 1218 грн.

З 01.01.2015 року 1218 грн.; з 01.09.2015 року 1378 грн.

З 01.01.2016 року 1378 грн.; з 01.05.2016 року 1450 грн.

З 01.01.2017 року по 01.03.2017 року - 3200 грн.

Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню з 22.02.2005 року, а з 21.02.2012 року у розмірі, виходячи з 80% втрати працездатності. Таким чином, обрахунок, здійснений позивачем, у загальному є вірним, але підлягає коригуванню - обчислення слід проводити з відповідних дат встановлення інвалідності І та ІІ групи.

Сума відшкодування шкоди позивача становить: у 2005 році 3136,14 грн.; у 2006 році 4000 грн.; у 2007 році 5160 грн.; у 2008 році 6390 грн.; у 2009 році 7718 грн.; у 2010 році 10759 грн.; у 2011 році 10597 грн.; у 2012 році 10896,8 грн.; у 2013 році 11068 грн.; у 2014 році 11692,80 грн.; у 2015 році 12076,8 грн.; у 2016 році 17112 грн.; з 01.01.2017 року по 01.03.2017 року - 6400 грн., тобто у сукупному розмірі - 109864,20 грн. Відтак обрахунки, здійснені позивачем, є невірними.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 800000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

На думку суду, будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний характер.

Обставини справи об'єктивно свідчать, що внаслідок ДТП позивачу було завдано сильного фізичного болю і страждань. Останній тривалий час, протягом 5 років, лікувався, був прикутий до ліжка, проходив курс реабілітації. Зараз не може повноцінно пересуватися і використовує милицю. Це все призвело до психологічного стресу. Позивач постійно повинен доклади значних зусиль для організації свого побуту життя, налагодження соціальних зв'язків. Зазначене спричиняє йому моральні страждання. Однак заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є завищеним. З урахуванням вимог розумності й справедливості, стану здоров'я потерпілого, беручи до уваги офіційне безробіття відповідача, ступінь його вини, суд вважає, що з останнього слід стягнути моральну шкоду у розмірі 80000 грн.

Враховуючи вище викладене, позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до ст. 88 ЦПК України, тобто стягнувши їх із відповідача у дохід держави.

При поданні 05.08.2014 року позову позивач був звільнений від сплати судового збору. Останнім було заявлено дві самостійних вимоги майнового характеру з ціною позову 145386,19 грн.

У 2014 році при поданні позовної заяви судовий збір за матеріальну шкоду слід було сплатити як 1 відсоток від ціни позову, що становить 1453,86 грн., та 243,60 грн. за позовну вимогу про моральну шкоду, у сукупності - 1697,46 грн.

Крім цього, відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

На думку суду, потреба у забезпеченні позову не відпала й не змінилися обставини, що зумовили його застосування за ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 06.08.2014 року, тому вжиті заходи забезпечення позову слід залишити в дії до набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, дочірнього підприємства "Сістем консултінг Україна" про відшкодування шкода, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 46248 (сорок шість тисяч двісті сорок вісім) гривень 01 копійку відшкодування майнової шкоди, 109864 (сто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривень 20 копійок відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати й зменшення загальної працездатності та 80000 (вісімдесят тисяч) гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави 1697 (тисяча шістсот дев'яносто сім) гривень 46 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 06 серпня 2014 року - залишити без змін до набрання рішення законної сили.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: М. Д. Новосад