Постанова

від 19.12.2017 по справі 459/3516/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/3516/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/3568/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Цяцяка Р.П.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, дочірнього підприємства "Сістем консултінг Україна" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИЛА:

05.08.2014 року позивач звернувся у суд з даним позовом, у якому з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог від 07.12.2015 року та від 16.03.2017 року просив стягнути на його користь 68 112,42 грн. майнової шкоди, 328 474,53 грн. заробітку, втраченого внаслідок втрати загальної працездатності та 800 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 07.11.2004 року відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем, здійснив на нього наїзд, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, був певний час паралізований, протягом 5 років проходив реабілітацію. Згодом був визнаний інвалідом І групи, а у 2012 році - інвалідом ІІ групи. По факту ДТП була порушена кримінальна справа, на час звернення до суду розслідування у якій не завершено. Також зазначив, що відповідач не відшкодував понесених ним витрат. Загальна сума майнових витрат становить 68 112,42 грн. і складається з поштових витрат, витрат на медикаменти, лікарню, пошкодженого одягу, витрат на бензин та проїзд. Крім цього, вважає, що на підставі ст. 1195 ЦК України відповідач повинен відшкодувати йому 328474,53 грн. втраченого заробітку у розмірі мінімальної заробітної плати за місяць з 01.01.2005 року, а з 01.03.2012 року - з урахуванням 80% втрати працездатності. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 800 000 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 46 248 гривень 01 копійку відшкодування майнової шкоди, 109 864 гривень 20 копійок відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати й зменшення загальної працездатності та 80 000 гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнуто з ОСОБА_4 у дохід держави 1697 гривень 46 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 06 серпня 2014 року - залишено без змін до набрання рішення законної сили.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити в частині стягнення моральної шкоди та задовольнити його позов у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача 800 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вважає, що судом було безпідставно занижено розмір відшкодування моральної шкоди, не надано оцінку тому факту, що моральні страждання носять триваючий характер та не припинені на даний час, шкода завдана здоров'ю позивача є непоправною, а негативні наслідки будуть впливати на його життя і в подальшому.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що з моменту порушення кримінальної справи і по даний час слідчими неодноразово виносились постанови про закриття такої у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 будь-якого складу злочину, так як причиною даної ДТП стали дії пішохода ОСОБА_2, який порушив пп. 4.7., 4.14., а, б, г ПДР України. Вказує, що груба необережність потерпілого є підставою для зменшення розміру відшкодування за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки згідно положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України. Крім цього посилається на те, що ч.4 ст. 1193 ЦК України передбачена можливість врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, і як наслідок - зменшення судом розміру відшкодування. Вказує, що відповідач є пенсіонером за віком, окрім пенсії інших додаткових джерел доходів немає. Просить рішення суду змінити шляхом зменшення розміру відшкодування.

У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу позивача підтримали, покликаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечили. ОСОБА_4 підтримав свою апеляційну скаргу, заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, покликаючись на те, що судом першої інстанції завищена сума моральної та майнової шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Згідно із ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом установлено, що 07.11.2004 року приблизно о 09:20 годині на ділянці автодороги Червоноград-Львів у с. Сілець Сокальського району Львівської області відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "Вольво-440", д.н.з. 742-44ТВ, здійснив наїзд на позивача ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. За даним фактом була порушена кримінальна справа № 128-1340, про закриття якої слідчими кілька разів виносилися постанови, які в подальшому скасовувалися внаслідок їх оскарження. На час розгляду цивільної справи триває досудове слідство за вказаним фактом ДТП у кримінальному провадженні № 12013150310000225 від 29.03.2013 року. Правова кваліфікація, внесена у ЄРДР - ч.2 ст.286 КК.

У результаті ДТП ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого у лютому 2005 року став інвалідом І групи, а з 21.02.2012 року - інвалідом ІІ групи із 80% втратою працездатності, що підтверджується документами, наявними у справі, зокрема - копією пенсійного посвідчення позивача; виписками із актів огляду МСЕК № 237374 від 22.02.2005 р., №332242 від 23.02.2007 р., №458266 від 23.02.2010 р., №839897 від 20.02.2012 р., №2877254 від 04.03.2015 р. При цьому, згідно зазначених виписок із актів огляду МСЕК, позивач потребував постійного стороннього догляду, а залишкову працездатність може використовувати у надомній праці.

Згідно висновку експерта № 167 від 12.10.2015 року ОСОБА_2 07.11.2004 року під час автодорожньої події отримав відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток склепіння черепа та внутрішньо-мозковим крововиливом. З цього приводу потерпілий вперше у лютому 2005 року лікарями Галицької МСЕК м. Львова був визнаний інвалідом І групи. З 21.02.2012 року був визнаний інвалідом ІІ групи по діагнозу: Наслідки після перенесеної важкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку (2004 рік) у вигляді: післятравматичного церебрального арахноїдиту з лівобічним вираженим геміпарезом, ситуативної внутрічерепної гіпертензії, статико-координаторних розладів до березня 2018 року. Таким чином, комісія вважає, що після перенесеної травми у гр-на ОСОБА_2 залишилися наслідки важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді: локального дефекту черепа у лівій скроневій ділянці, після травматичного запалення оболонок головного мозку і стійким порушенням його функцій, ослаблення рухів у лівих кінцівках і зниження чутливості і сили в них, звисання лівої стопи та порушення ходи. По вказаним наслідкам, на період визначення потерпілому ІІ групи інвалідності, стійка втрата професійної працездатності останнього складає 80% (а.с.2-4 т.2).

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з того, що внаслідок ДТП позивачу було завдано сильного фізичного болю і страждань. Останній тривалий час, протягом 5 років, лікувався, був прикутий до ліжка, проходив курс реабілітації. На даний час не може повноцінно пересуватися і використовує милиці. Позивач постійно повинен доклади значних зусиль для організації свого побуту, налагодження соціальних зв'язків. Зазначене спричиняє йому моральні страждання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що діями відповідача була завдана моральна шкода позивачеві, який змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте, позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди у розмірі 800 000 грн. Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи характер завданих позивачу страждань, їх тривалість, його стан здоров я та вимушених у зв'язку з цим змін в укладі життя позивача, виходячи з засад розумності та виваженості, суд стягнув на користь позивача 80 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що відповідає п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» .

Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ст. 77-80 ЦПК України).

У цивільному праві не існує презумпції вини потерпілого. Вина останнього повинна бути доведена завдавачем шкоди. Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність того, що ДТП і наїзд на позивача стався внаслідок грубої необережності останнього.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він являється пенсіонером, окрім пенсії інших додаткових джерел доходів не має, що не було враховано міським судом, не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи розмір моральної шкоди суд взяв до уваги матеріальне становище відповідача.

За таких обставин розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, міський суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для зміни рішення суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді: