Ухвала

від 20.03.2017 по справі 444/1463/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1463/16 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/1406/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_3, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області про визнання незаконним і скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 24 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Мокротинської сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області про визнання незаконним і скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації - відмовлено.

Дане рішення оскаржила позивачка ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано жодної правової оцінки рішенням Мокротинської сільської ради, як належним та допустимим доказам, що засвідчували можливість виникнення в майбутньому права власності на спірну земельну ділянку за спадкодавцем позивача. При цьому, зазначає, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт довготривалого користування цією земельною ділянкою за спадкодавцем позивача згідно з відомостями погосподарського і поземельного обліку. Зокрема, згідно з довідкою Мокротинської сільської ради від 03.12.2012р. №1050 ОСОБА_4 користувалась земельною ділянкою на вул. Журі, 49 у с. Мокротин з 1996 року по 2012 рік після смерті ОСОБА_5 (сестри ОСОБА_4Г.). Площа земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4, згідно із вказаною довідкою становить 1,28 га. Вказана площа, є сумою площ двох земельних ділянок 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,83 га - для ведення особистого селянського господарства. Однак, судом першої інстанції проігноровано вищевказані докази, не досліджено їх в комплексі з іншими обставинами справи, а в оскаржуваному рішенні не наведено жодних мотивів та обґрунтувань, згідно з якими вказані докази до уваги судом не взято. Тим самим, суд першої інстанції здійснив порушення норм процесуального права, зокрема, норми ст.212 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також, судом першої інстанції не досліджено у встановленому порядку відомості планово-картографічних матеріалів, які виготовлялись на замовлення її матері ОСОБА_4 з метою виконання вищезгаданих рішень Мокротинської сільської ради. Вказана документація свідчить, що частина земельної ділянки, оформлення права власності на яку здійснювала її матір, зареєстрована на праві власності за відповідачем у справі. Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на протокол №1 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва та екології Мокротинської сільської ради від 22.02.2013р., є необґрунтованим та свідчить про те, що суд першої інстанції надав перевагу одному доказу над іншими. Судом не взято до уваги той факт, що вищевказаний протокол формувався саме відповідачем у справі - Мокротинською сільською радою, а отже - він не може об'єктивно відображати суть питань, щодо яких має місце спір. Крім того, судом першої інстанції проігноровано протокол комісії з питання вивчення та об'єктивного розгляду звернення ОСОБА_4 від 07.02.2013р., яка створена відповідно до розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації від 07.02.2013р. №55, тобто до розгляду вказаного питання залучались представники незаангажованого органу державної виконавчої влади. Згідно з вказаним протоколом відзначено, що спадкодавець позивача і відповідач ОСОБА_3 у справі претендують на одну й ту саму ділянку в межах населеного пункту. При чому, обом їм надано дозвіл на виготовлення технічної документації, однак ОСОБА_4 отримала такий дозвіл рішенням від 24.07.2007р. (первинне рішення Мокротинської сільської ради №35, а ОСОБА_3 - значно пізніше. Окрім цього, судом не взято до уваги також акт Про розгляд заяви гр. ОСОБА_4 від 06.04.2012р., затверджений головою Мокротинської сільської ради, у якому міститься посилання на те, що суміжними користувачами спірної земельної ділянки підтверджено, що згаданою ділянкою з 1990-го року користувалась гр. ОСОБА_4 У цьому ж акті містяться і підписи суміжних користувачів та власноручні дописи на підтвердження даного факту. Усі ці обставини прямо засвідчують про подальші протиправні і незаконні дії Мокротинської сільської ради, які полягали у винесенні рішень на користь ОСОБА_3, однак вони судом першої інстанції не досліджені у встановленому порядку, а оскаржуване рішення суду не містить жодних обґрунтувань та мотивів, у зв'язку з якими вказані докази судом не беруться до уваги. Також, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача щодо незаконності рішення Мокротинської сільської ради від 27.09.2013р. №6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3В. , на підставі якого в подальшому ОСОБА_3 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0893 га, кадастровий номер №4622785900:01:003:0020 та земельної ділянки площею 0,3025 га, кадастровий номер №4622785900:01:003:0021. Крім того, як свідчать вищевикладені обставини, набуття у власність вказаних земельних ділянок є протиправним та безпідставним, оскільки ОСОБА_3 набуто майнових прав на земельну ділянку внаслідок порушення майнових прав, які були належними матері позивача, а в подальшому успадковані позивачем, позаяк сільською радою здійснено розпоряджання частиною земельної ділянки, право на яке раніше передано ОСОБА_4, шляхом передачі її у власність третьої особи - гр. ОСОБА_3 Враховуючи вищенаведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи, не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.197, ч.2 ст.305 ЦПК України, розглянути справу у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам закону, є справедливим і обґрунтованим.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст.ст. 1, 3 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За змістом ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, згідно ст. 12 Земельного кодексу України, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, тощо.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Частиною 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу (далі - ЗК) України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею ст.118 ЗК України передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, відповідно до якого громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, яка передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Мокротинської сільської ради від 08.06.2011р. №5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3.(а.с.24)

Відповідно до вказаного рішення, гр. ОСОБА_3 передано безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,4013 га в с. Мокротин.

В подальшому, вказане рішення було скасовано Рішенням Мокротинської сільської ради від 24 жовтня 2012р. за заявою ОСОБА_3 у зв'язку з виявленими неточностями в технічній документації із землеустрою(а.с.25).

Рішенням Мокротинської сільської ради від 27.09.2013 року № 6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Мокротин по вул. Журі та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку пл. 0, 0893 га та земельну ділянку площею 0,3025 га.(а.с.26)

До встановлення та узгодження фактичних меж земельних ділянок і передачу їх у власність позивачу та відповідачу, земельні ділянки належали Мокротинській сільській раді, водночас встановлення меж земельних ділянок відбувалося згідно їх фактичного користування.

Як вбачається із протоколу № 1 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин будівництва та екології Мокротинської сільської ради від 22.02.2013 року комісією було вирішено спірну земельну ділянку, на яку надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у власність ОСОБА_3 залишити за нею.

Як вбачається з висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) виданого відділом Держземагенства у Жовківському районі Львівської області щодо земельної ділянки ОСОБА_3 відсутні будь-які обмеження, які підлягають державній реєстрації.

Також, судом встановлено, що гр. ОСОБА_4 рішенням сесії Мокротинської сільської ради № 8 від 25.05.2010 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації та матеріалів безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,83 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мокротин по вул. Журі.

Відповідачу ОСОБА_3 рішенням сесії Мокротинської сільської ради № 20 від 14.12.2007 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мокротин по вул. Журі.(а.с.72)

Рішенням сесії Мокротинської сільської ради № 7 від 18.03.2011 року було розглянуто та затверджено акт встановлення меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3, складений за участю голови Мокротинської сільської ради, землевпорядника, депутатів, суміжних землекористувачів, відповідно до якого межі земельної ділянки, що знаходиться в с. Мокротин по вул. Журі встановлюються згідно фактичного використання.(а.с.73-75)

Рішенням № 6 Мокротинської сільської ради від 25.11.2012 року гр. ОСОБА_4 було відмовлено у погодженні місця розташування земельної ділянки згідно схеми поданою нею у зв'язку з тим, що в площу земельної ділянки, яка вказана на цій схемі входить земельна ділянка площею 0,3918 га надана гр. ОСОБА_3.

Згідно ст. 186 Земельного кодексу України розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;

г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами;

ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Вказані вимоги, органом місцевого самоврядування були дотримані і Рішенням Мокротинської сільської ради від 27.09.2013 року № 6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Мокротин по вул. Журі та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку пл. 0, 0893 га та земельну ділянку площею 0,3025 га.

Згідно ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналогічне положення міститься також і у роз'ясненнях даних у п.7 Постанови ПВСУ від 16.04.2004р.№7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

Крім того, у цьому ж пункті вищезгаданої постанови зазначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Статтею 16 ЦК України передбачено можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним (визнання незаконним та скасування) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили, про порушення прийнятими рішенням Мокротинської сільської ради прав позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості органами місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішення Мокротинської сільської ради від 08.06.2011р. №5 Про затвердження технічної документацію із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки не було реалізоване , а відтак його скасування рішенням Мокротинської сільської ради від 24 жовтня 2012р. №8, жодним чином не порушує прав позивача.

При таких обставинах судова колегія прийшла до висновку про те, що апелянтом не подано доказів про незаконність рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні,а апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_6