Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/24074/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/24074/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Л.М.А.С"

про стягнення 135596,99 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Абакаров М.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Л.М.А.С" (відповідач) 141 045,87 грн., з яких: 90 122,00 грн. - заборгованість за договором, 45 872,10 грн. - інфляційні втрати, 5 051,77 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за дистриб'юторським договором № 030913 від 10.10.2013 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 90 122,00 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 45 872,10 грн. та 3 % річних у сумі 5 051,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження по справі № 910/24074/16, розгляд справи призначено на 31.01.2017.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 відкладено розгляд справи № 910/24074/16 на 14.02.2017.

14.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позов, відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що позивачем не було надано оригіналу дистриб'юторського договору №030913 від 10.10.2013; зобов'язання за вказаним договором в редакції, яка дійсно відписувалась, були припинені внаслідок їх виконання; позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення вимог та не надано доказів в підтвердження заборгованості по договору.

В судове засідання 14.02.2017 з'явились представники позивача і відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи та надав для огляду оригінали документів, зокрема, дистриб'юторський договір № 030913 від 10.10.2013.

У своїх поясненнях позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у сумі 127903,34 грн. Однак, враховуючи те, що вказані пояснення не являються заявою про зменшення позовних вимог, то суд розглядає справу згідно вимог заявлених у позові.

Представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи, надав щодо них пояснення та просив суд задовольнити заявлені клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 відкладено розгляд справи № 910/24074/16 на 28.02.2017.

27.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

В судове засідання 28.02.2017 з'явились представники позивача і відповідача.

Представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 135596,99 грн. заборгованості з яких: 82201,00 грн. - заборгованість за дистриб'юторським договором №030913 від 10.10.2013, 47983,14 грн. - інфляційні втрати, 5412,85 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що заява про уточнення позовних вимог є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Представниками сторін заявлено спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/24074/16 на 15 днів та розгляд справи № 910/24074/16 відкладено на 14.03.2017.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

В судове засідання 14.03.2017 представник позивача не з'явився.

В судовому засіданні 14.03.2017 судом встановлено, що у своїй заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача 135596,99 грн., з яких: 82201,00 грн. - заборгованість за дистриб'юторським договором №030913 від 10.10.2013, 47983,14 грн. - інфляційні втрати, 5412,85 грн. - 3% річних. Оскільки, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог по своїй суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 ГПК України, то суд вирішив прийняти вказану заяву до розгляду.

Також, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

У своєму клопотанні відповідач просить суд призначити комплексну технічну та почеркознавчу експертизу укладених між позивачем та відповідачем дистриб'юторського договору №030913 від 10.10.2013 та додатку № 1 до нього, посилаючись на необхідність визначення чи відповідають підписи на вказаних документах підпису директора ТОВ "А.Л.М.А.С" ОСОБА_3 та чи відповідає дата даного дистриб'юторського договору даті виконання рукописного тексту і нанесення підпису від імені ОСОБА_3 Також відповідач посилається на необхідність встановлення обставин щодо підміни сторінок вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Проте, з огляду на обставини справи, підстави позову, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами. За таких обставин та оскільки в матеріалах справи відсутні суперечливі докази, підстави для призначення експертизи у даній справі відсутні, а тому суд залишає без задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 14.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД" (компанія, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Л.М.А.С" (дистриб'ютор, відповідач) було укладено дистриб'юторський договір № 030913 (надалі - договір), відповідно до умов якого компанія доручає, а дистриб'ютор бере на себе зобов'язання здійснювати розповсюдження товару (продукцію торгової марки "Healthy chips"), а дистриб'ютор зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар (п. 1.1., п. 1.2.).

Відвантаження товару здійснюється на підставі узгоджених заявок. Кількість і розгорнутий асортимент товару узгоджується сторонами на кожну партію (п. 1.3., п. 1.4.).

Ціна товару узгоджена сторонами в додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, дистриб'ютор зобов'язаний своєчасно проводити оплату за поставлений товар в порядку, передбаченому п. 4.5. договору.

Згідно із п. 4.5. договору, дистриб'ютор отримав відстрочку платежу 60 днів після 0 оплачених поставок.

На виконання умов договору позивачем, протягом дії договору, передано відповідачу для реалізації товар окремими партіями на суму 1 046 451,60 грн.

Відповідачем зобов'язання з оплати переданого товару виконано частково на суму 964250,00 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача за договором становить 82201,00 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 47983,14 грн. та 3% річних у сумі 5412,85 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до наявних в матеріалах справи розрахунку заборгованості (наданого до заяви про уточнення від 02.03.2017), видаткових накладних, а також актів звіряння взаємних розрахунків, вбачається, що у період з жовтня 2013 року по лютий 2015 року, позивач поставив відповідачу товар на суму 1046451,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.5. договору визначено, що відповідач отримав відстрочку платежу 60 днів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної оплати вартості товару виконав неналежним чином, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 82201,00 грн. (1046451,60 грн. (загальну вартість поставленого товару) - 964250,00 грн. (часткова оплата вартості поставленого товару).

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч приписам ст. ст. 33-34 ГПК України, належними та допустимими доказами заборгованості за договором не спростував, доказів оплати боргу на суму 82201,00 грн., а також власного контррозрахунку не надав.

Будь-яких доказів про оплату вартості поставленого товару на більшу суму аніж вказано позивачем, відповідачем до суду не представлено.

Також за змістом частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Як зазначалося судом вище, спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов дистриб'юторського договору № 030913 від 10.10.2013. Оригінал вказаного договору було оглянуто судом в судовому засіданні 14.02.2017. Судом встановлено, що зміст оригіналу дистриб'юторського договору № 030913 від 10.10.2013 відповідає змісту копії вказаного договору, доданого до позову.

Натомість, відповідач в підтвердження своїх заперечень не надав суду договору у редакції відмінній від наявної в матеріалах справи. Факт укладення між сторонами іншого договору за яким здійснювалась спірна поставка товару відповідачем не доведений.

З огляду на викладене, заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 82201,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 82201,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки у сумі 47983,14 грн. та 3% річних у сумі 5412,85 грн., що нараховані позивачем за загальний період з 13.02.2015 по 27.12.2016 (згідно із розрахунку доданого до заяви про уточнення від 02.03.2017).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 47983,14 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині повністю.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних становить 5305,29 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД" до ТОВ "А.Л.М.А.С" про стягнення 135596,99 грн. частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Враховуючи те, що відповідне клопотання позивачем не заявлено, то повернення судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог, наразі, не здійснюється. Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Л.М.А.С" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 28/2, Н.П. №43, ідентифікаційний код 35533589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, ідентифікаційний код 38651031) заборгованість у сумі 82201,00 грн., інфляційні збитки у сумі 47983,14 грн. та 3% річних у сумі 5305,29 грн. та судові витрати у розмірі 2032,34 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.17.

Суддя С.О. Турчин