Постанова

від 22.05.2017 по справі 910/24074/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/24074/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бородін А.В. (довіреність б/н від 20.03.2017 р.)

від відповідача - Абакаров М.М. (довіреність б/н від 31.01.2017 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю А.Л.М.А.С.

на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017 р.

у справі №910/24074/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Л.М.А.С.

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Л.М.А.С. про стягнення 90122,00 грн. заборгованості , 45872,10 грн. інфляційних втрат та 5051,77 грн. 3% річних.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, представником позивача було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути 82201,00 грн. заборгованості за дистриб'юторським договором №030913 від 10.10.2013 р., 47983,14 грн. інфляційних втрат та 5412,85 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2017 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82201,00 грн. боргу, 47983,14 грн. інфляційних втрат, 5305,29 грн. 3% річних та 2032,34 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнято з порушенням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

В судовому засіданні 22.05.2017 р. представником відповідача заявлено клопотання про призначення комплексної технічної та почеркознавчої експертизи укладених між позивачем та відповідачем дистриб'юторського договору №030913 від 10.10.2013 та додатку № 1 до нього, посилаючись на необхідність визначення чи відповідають підписи на вказаних документах підпису директора ТОВ А.Л.М.А.С ОСОБА_5 та чи відповідає дата даного дистриб'юторського договору даті виконання рукописного тексту і нанесення підпису від імені ОСОБА_5 Також відповідач посилається на необхідність встановлення обставин щодо підміни сторінок вказаного договору.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, вислухавши думку представника позивача, не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на обставини справи, підстави позову, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.10.2013 р. між ТОВ ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД (компанія) та ТОВ А.Л.М.А.С (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 030913 (надалі - договір), відповідно до умов якого компанія доручає, а дистриб'ютор бере на себе зобов'язання здійснювати розповсюдження товару (продукцію торгової марки Healthy chips ), а дистриб'ютор зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відвантаження товару здійснюється на підставі узгоджених заявок. Кількість і розгорнутий асортимент товару узгоджується сторонами на кожну партію (п.п. 1.3., 1.4. договору).

Ціна товару узгоджена сторонами в додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, дистриб'ютор зобов'язаний своєчасно проводити оплату за поставлений товар в порядку, передбаченому п. 4.5. договору.

Згідно п. 4.5. договору, дистриб'ютор отримав відстрочку платежу 60 днів після 0 оплачених поставок.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем, протягом дії договору, передано відповідачу для реалізації товар окремими партіями на суму 1046451,60 грн. Відповідачем вказана сума не заперечувалась.

Відповідачем зобов'язання з оплати переданого товару виконано частково на суму 964250,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором становить 82201,00 грн. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів на спростування зазначеної суми заборгованості або її сплати.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивачем (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 47983,14 грн. та 3% річних у розмірі 5412,85 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до наявних в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого до заяви про уточнення позовних вимог, видаткових накладних, а також актів звіряння взаємних розрахунків, вбачається, що у період з жовтня 2013 року по лютий 2015 року, позивач поставив відповідачу товар на суму 1046451,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом 4.5. договору відповідач отримав відстрочку платежу 60 днів.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної оплати вартості товару виконав неналежним чином, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 82201,00 грн. (1046451,60 грн. - 964250,00 грн.).

За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Як зазначено вище, спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов дистриб'юторського договору № 030913 від 10.10.2013 р. Оригінал вказаного договору було оглянуто колегією суддів у судовому засіданні. Судом встановлено, що зміст оригіналу дистриб'юторського договору № 030913 від 10.10.2013 р. відповідає змісту копії вказаного договору, доданого до позову.

Натомість, відповідач в підтвердження своїх заперечень не надав суду договору у редакції відмінній від наявної в матеріалах справи. Факт укладення між сторонами іншого договору за яким здійснювалась спірна поставка товару відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконане зобов'язання за договором у розмірі 82201,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 82201,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 47983,14 грн. та 3% річних у розмірі 5412,85 грн., що нараховані позивачем за загальний період з 13.02.2015 р. по 27.12.2016 р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47983,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що арифметично вірний розмір 3% річних становить 5305,29 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнято з порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що платіжне доручення №387 від 15.06.2015 р., за яким сплачено судовий збір за подання позовної заяви по даній справі, використане позивачем двічі.

Як встановлено колегією суддів та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, вказане платіжне доручення було вперше використано при поданні позову по справі №910/6313/16. Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. по справі №910/6313/16 позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, що згідно приписів ст. 7 Закону України Про судовий збір виключає можливість повернення суми судового збору. Отже, позивачем неправомірно було повторно використано платіжне доручення №387 від 15.06.2015 р. при поданні позовної заяви по даній справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судовий збір за подання позовної заяви по даній справі позивачем не сплачено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі підлягає зміні в частині розподілу судових витрат. Беручи до уваги обставини справи, судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення з позивача та відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А.Л.М.А.С. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017 р. у справі №910/24074/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А.Л.М.А.С (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 28/2, Н.П. №43, ідентифікаційний код 35533589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, ідентифікаційний код 38651031) заборгованість у сумі 82201 (вісімдесят дві тисячі двісті одну) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 47983 (сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн.14 коп., 3% річних у розмірі 5305 (п'ять тисяч триста п'ять) грн. 29 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А.Л.М.А.С (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 28/2, Н.П. №43, ідентифікаційний код 35533589) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позову у розмірі 2033 (дві тисячі тридцять три) грн. 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ ТРЕЙД ЛТД (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, ідентифікаційний код 38651031) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 (одну) грн. 61 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/24074/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець