Постанова

від 21.03.2017 по справі 918/16/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 918/16/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 30.12.2016р. №93

від відповідача: ОСОБА_2 - засновник

ОСОБА_3 - генеральний директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про", м.Дубно Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області

від 07.02.17 р. у справі № 918/16/17 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Приватного підприємства Аудиторська фірма "НВ-Аудит", м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про", м.Дубно Рівненської області

про стягнення коштів в сумі 4 900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.02.2017р. у справі №918/16/17 позов Приватного підприємства Аудиторська фірма "НВ-Аудит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" про стягнення коштів в сумі 4900,00грн. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" на користь Приватного підприємства Аудиторська фірма "НВ-Аудит" - 4900,00грн. заборгованості та 1378,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Також, просить стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що судом було відмовлено в клопотанні про витребування доказів та зазначено, що клопотання є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами існувала домовленість про надання звіту (висновку), і що надані згідно акту приймання-передачі послуги мали бути оформлені такими документами;

- наголошує, що відповідно до ст.6 Закону України "Про аудиторську діяльність" при здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту. Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання;

- зауважує, що аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту;

- обґрунтовує, що кінцевим результатом надання погодженої процедури по моніторингу фінансово-господарської діяльності є звіт, підписаний аудитором, а відтак повинен бути звіт в письмовій формі;

- враховуючи зазначене, вважає, що клопотання відповідача було відхилене безпідставно, в порушення вимог ст.37 ГПК України;

- вказує, що твердження суду першої інстанції, що претензія позивача була залишена без відповіді та задоволення, не відповідає дійсності, оскільки позивачем було надано до суду електронний лист відповідача. Вважає, що вказаний електронний лист, поданий позивачем є достатнім доказом того, що відповідь на претензію була надана та розглянута з зауваженнями. Відтак судом не враховане твердження про те, що будь-які документи (у тому числі акт приймання-передачі послуг) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством;

- вважає, що подання позивачем на розгляд суду копії звіту погодженої процедури по моніторингу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", або будь-яких інших документів (їх копій), що стосуються фінансово-господарської діяльності відповідача є тими доказами, які свідчать про обставини та/або містять дані, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14.03.2017р..

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції відповідачу було відмовлено у задоволенні його клопотання щодо витребування у позивача відповідних документів, зокрема, на підтвердження правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі, а тому колегія суддів в судовому засіданні 14.03.2017р. дійшла висновку про витребування у позивача таких документів, а розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.03.2017р., про що свідчить ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р..

20.03.2017р. до суду на виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р. від позивача надійшло клопотання від 20.03.2017р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії листа від 14.09.2016р. генерального директора відповідача до позивача, копії статуту ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", копії протоколу №2 від 11.09.2016р. загальних зборів засновників ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", копії проекту договору оренди обладнання №1, копії проекту додатку №2 до договору №1, копії проекту акту прийому-передачі до договору оренди обладнання №1, копії довідки від 20.11.2016р. щодо надання консультацій з моніторингу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" в частині застосування норм чинного законодавства України станом на 01.09.2016р. по питаннях, визначених у листі ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" від 14.09.2016р..

Представники відповідача в судовому засіданні 21.03.2017р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2017р. у справі №918/16/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у письмовому відзиві від 07.03.2017р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 21.03.2017р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2017р. у справі №918/16/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2016 року між Приватним підприємством Аудиторською фірмою "НВ-Аудит" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" (замовник) укладено усний договір про надання аудиторських послуг по моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, сторони правочину усно домовились, що вартість послуг становить 4900,00грн..

В подальшому, в листопаді 2016 року Приватне підприємство Аудиторською фірмою "НВ-Аудит" надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" прийняло обумовлені аудиторські послуги, про що свідчить Акт приймання-передачі аудиторських послуг від 20.11.2016р. (а.с.7).

Вказаний вище Акт приймання-передачі аудиторських-послуг свідчить про те, що замовник зобов'язаний оплатити виконавцю 4900,00грн., як було обумовлено сторонами вартість таких послуги.

ОСОБА_4 приймання-передачі аудиторських послуг від 20.11.2016р. підписаний та скріплений відтисками печаток сторін без зауважень та заперечень.

Надалі, 19.12.2016р. ПП АФ "НВ-Аудит" на адресу ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" направлено рахунок-фактуру від 02.12.2016р. №205 на загальну суму 4900,00грн.. Строк встановлений для оплати наданих послуг - 10 календарних днів (а.с.8).

Однак, ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" у встановлений строк суму заборгованості не сплатив.

Також, ПП АФ "НВ-Аудит" звернулося до ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" з претензією (вих.№84), про що свідчать опис вкладення до цінного листа, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальні чеки підприємства поштового зв'язку, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 4900,00грн. (а.с.9, 10-11), проте, вказана претензія залишена останнім без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин та враховуючи те, що оплата наданих позивачем послуг відповідачем не здійснена, Приватне підприємство "Аудиторська фірма "НВ-Аудит" звернулось до господарського суду Рівненської області із даною позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" на свою користь заборгованість в сумі 4900,00грн. (а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.01.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №918/25/17 та призначено її до розгляду.

17.01.2017р. до господарського суду Рівненської області позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів даної справи копій документів, які витребовувались ухвалою суду від 05.01.2017р..

31.01.2017р. до господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов супровідний лист №8, в додатках до якого долучено відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що акт приймання-передачі аудиторських послуг було підписано до отримання вказаної послуги, та те, що станом на 31.01.2017р. вказана аудиторська послуга позивачем так і не надана.

Також, долучено клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати копії звіту (висновку) погодженої процедури по моніторингу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", або будь-які інші дані, документи (їх копії), що стосуються фінансово-господарської діяльності Товариства, яке в подальшому судом відхилено.

07.02.2017р. до господарського суду Рівненської області позивачем подано клопотання від 07.02.2017р., в якому між іншим останній долучив електронний лист ОСОБА_2 ОСОБА_5 до керівника позивача.

07.02.2017р. до господарського суду Рівненської області відповідачем подано пояснення щодо підписання акту приймання-переді аудиторських послуг, в якому останній наголошував, що таке підписання відбулося помилково.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 07.02.2017р. у справі №918/16/17 позов задоволено (а.с.75-79).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, за приписами ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Також, за правилами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами досягнута домовленість, а саме укладання договору у вказаний спосіб, зокрема надання послуг, про що свідчить Акт приймання-передачі аудиторських послуг від 20.11.2016р..

Зокрема, як встановлено судом, позивачем надано, а відповідачем прийнято аудиторські послуги по моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства, про що свідчить Акт приймання-передачі аудиторських послуг від 20.11.2016р..

Крім того, в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, судом було, зокрема, витребувано у позивача документи на підтвердження правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі.

На виконання вимог ухвали суду позивачем долучено до матеріалів справи копію листа від 14.09.2016р. генерального директора відповідача до позивача, копію статуту ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", копію протоколу №2 від 11.09.2016р. загальних зборів засновників ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", копію проекту договору оренди обладнання №1, копію проекту додатку №2 до договору №1, копію проекту акту прийому-передачі до договору оренди обладнання №1, копію довідки від 20.11.2016р. щодо надання консультацій з моніторингу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" в частині застосування норм чинного законодавства України станом на 01.09.2016р. по питаннях, визначених у листі ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" від 14.09.2016р..

Таким чином, враховуючи вище викладе, а також зібрані по справі відповідні докази та матеріали в сукупності, слід дійти висновку, що підписання сторонами акту приймання-передачі аудиторських послуг достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків за правочином, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобов'язальних правовідносин по виконаним послугам за ним.

При цьому, до надання послуг, які здійснювались на підставі наданого позивачем ОСОБА_4 приймання-передачі аудиторських послуг, застосуванню підлягають положення ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, як вже зазначалось, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, наданий позивачем ОСОБА_4 приймання-передачі послуг не містять строку виконання зобов'язання щодо їх оплати, у зв'язку з чим, враховуючи положення ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен бути оплатити отримані послуги протягом 7 днів з моменту отримання претензії, що останнім не зроблено.

При цьому, відповідачем не спростовано факту не отримання надісланої позивачем такої претензії.

Отже, враховуючи вище викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позов є обґрунтований та такий, який підтверджується належними та допустимими доказами.

Також, при прийняті рішення, судом враховані покликання відповідача на те, що між позивачем та ТОВ "ОРК ФИЗИО ФИТ" було укладено договір про надання професійних послуг від 03.08.2016р..

Зокрема, відповідач зазначав, що ТОВ "ОРК ФИЗИО ФИТ" є юридичною особою, засновником якої він є, і надані згідно акту приймання-передачі від 20.11.2016р. послуги, в дійсності були надані для ТОВ "ОРК ФИЗИО ФИТ" згідно зазначеного договору про надання професійних послуг від 03.08.2016р., а не для ТОВ "Орк "ФізіоФіт Про".

Судом критично оцінено такі тверджень відповідача, оскільки матеріали справи містять акт приймання-передачі підписаний між позивачем та ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про", в зазначеному акті відсутні будь які посилання на ТОВ "ОРК ФИЗИО ФИТ", або договір про надання професійних послуг від 03.08.2016р..

Суд вбачає, що наданий договір про надання професійних послуг від 03.08.2016р., був укладений між іншими сторонами, і зазначений договір не має ніякого відношення до даної справи.

Також, слід зазначити, що однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст.3 ЦК України є свобода договору.

При цьому, волевиявлення ТОВ "ОРК "ФізіоФіт Про" підтверджується наявністю на акті приймання-передачі аудиторських послуг підпису директора останнього, скріпленого печаткою.

Таким чином, підписуючи зазначений акт, сторони були вільними в укладенні договору та додатків до нього, визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину, відповідала внутрішній волі сторін.

Крім того, відповідач наголошує, що він підписав зазначений акт від 20.11.2016р. помилково.

Слід зазначити, що підписавши акт, сторони узгодили, що послуги уже надані, претензій до якості наданих послуг у сторін відсутні.

При цьому судом враховано, що на підтвердження зазначених відповідачем тверджень, щодо помилковості підписання акту, останнім не долучено до матеріалів справи жодних документів, які б підтверджували такі твердження.

Також судом враховано, що акт підписаний 20.11.2016р., однак навіть після отримання відповідачем претензії щодо оплати, останній не вчинив жодних дій, які б вказували на помилкове підписання акту, зокрема відкликання акту, надіслання претензії для позивача, тощо.

Водночас, відповідач наполягав, що ТОВ "ОРК ФізіоФіт Про" створене у вересні 2016 року, і для щойно створеної юридичної особи послуги з аудиту непотрібні.

Так, судом критично оцінено дані твердження, оскільки, як зазначалося вище, сторони вільні в укладенні договорів і необмежені у виборі контрагентів та видів послуг, які для них необхідні.

Зокрема, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних претензій або зауважень до підписаного між сторонами акту.

При цьому, враховуючи ту обставину, що між сторонами було укладено усний договір надання послу, суд не вбачає доказів, з яких можна встановити, що на виконання умов усного договору позивач для відповідача зобов'язувався подати звіт, висновок тощо.

Отже, з враховуючи вище викладене, а також те, що доказів сплати заборгованості в сумі 4900,00грн. відповідачем не надано, а відтак колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Рівненської області, що сума боргу в розмірі 4900,00грн. підлягає примусовому стягненню з відповідача, а позов задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2017р. у справі №918/16/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2017р. у справі №918/16/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРК "ФізіоФіт Про", м.Дубно Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №918/16/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (33000, м.Рівне, вул.Степана Бандери, 41/68),

3 - відповідачу (35600, Рівненська обл., м.Дубно, вул.Данила Галицького, 26),

4 - в наряд.