Постанова

від 21.03.2017 по справі 902/738/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 902/738/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Крейбух О.Г. ,

суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Спайс" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2016 року у справі № 902/738/16 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Спайс"

про стягнення 70455,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

В судовому засіданні від 21.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Елпіс-Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТзОВ "Органік-Спайс" 70445,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 775 від 10.03.2016 року.

13.10.2016 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача № 608 від 12.10.2016 року про уточнення розрахунку ціни позову, в якій останній просить стягнути заборгованість у розмірі 61455,00 грн., яка судом була прийнята до розгляду та розцінена як заява про зменшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.11.2016 року зазначений позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 61955 грн. - боргу, 1378 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині визначення розміру заборгованості та прийняти нове рішення відповідно до розміру фактичної заборгованості на час прийняття цього рішення.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час дату та час судового засідання були належним чином повідомленні.

Від позивача на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання, відповідно до якого останній підтримує свої позовні вимоги, а також відзив на апеляційну скаргу та просить суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами та без участі його представника.

Скаржник на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи мотивуючи його неможливістю прибути в судове засідання у зв'язку з відрядженням

Порадившись, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю. Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін. Крім того, згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2016 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 775, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному договорі та у рахунках-фактурах і накладних, які є невід'ємною частиною останнього. Згідно п. 3.1. договору оплата продукції здійснюється згідно з рахунком-фактурою продавця в національній валюті України в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця. Пунктом 3.2. договору сторони обумовили, що покупець зобов'язується оплатити продукцію на протязі 30 (тридцять) календарних днів з дня одержання продукції на суму, вказаній в видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двосторонньою угодою за наявності заяви покупця. Згідно п. 3.4. договору всі грошові кошти, що надійшли від покупця продавцю на розсуд продавця незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, приймаються в рахунок погашення заборгованості покупця, що виникла згідно хронологічного порядку раніше. Кількість і номенклатура продукції вказуються в видаткових накладних(п. 4.1. договору). Ціна продукції вказується у відповідних рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору. (п. 5.1. договору). Згідно п. 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує штраф в розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми боргу.

Судами встановлено, що 22.03.2016 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 676 на суму 41440,00 грн., а 23.03.2016 року позивачем за видатковою накладною № 769 поставлено відповідачу товар на зазначену суму.

28.03.2016 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 732 на суму 49250,00 грн. і того ж дня позивачем за видатковою накладною № 809 поставлено відповідачу товар на вказану суму.

З матеріалів справи вбачається, що в період квітня - травня 2016 року відповідачем перераховано на рахунок позивача 7690,00 грн. в рахунок оплати поставленого товару.

Зважаючи на той факт, що відповідачем було порушено строки проведення розрахунків, позивач звернувся до останнього з претензією за № 297 від 30.05.2016 року, яка ним отримана 08.06.2016 року, у відповідь на яку відповідач листом № 4 від 31.05.2016 року визнав борг в розмірі 83000,00 грн. та просив згоди на погашення заборгованості за наступним графіком: 33750,00 грн. - до 01.07.2016 року; 49 250,00 грн. - до 01.08.2016 року. На що позивач листом № 307 від 01.06.2016 року погодився на реструктуризацію боргу за умови своєчасної оплати згідно наданого відповідачем графіку платежів.

Судами встановлено, що в подальшому відповідачем перераховано позивачу 28450,00 грн., з яких 6405,00 грн. позивачем зараховано в рахунок сплати штрафу, решта - 22045,00 грн. - в рахунок погашення заборгованості.

Зазначені зарахування позивачем проведено відповідно до п. 6.3. договору, який передбачає, що грошові кошти, які надходять на рахунок продавця після закінчення строку оплати, враховуються наступним чином: - штрафу в розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми боргу; - погашення нарахованої пені; - погашення основної суми боргу, а відтак, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, заборгованість відповідача становила 61955,00 грн.

Рішенням від 08.11.2016 року господарський суд Вінницької області задовольнив позов ТзОВ "Елпіс-Україна" та стягнув з відповідача на користь останнього 61955 грн. - боргу, 1378 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, врахувавши заперечення позивача, зазначені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судами та зазначено вище, між сторонами 10.03.2016 року укладено договір купівлі-продажу № 775.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору шляхом поставки товару, однак, відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 61955,00 грн. Зазначена заборгованість повністю підтверджена позивачем в суді першої інстанції належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції підставно та обґрунтовано задоволено вимогу про стягнення останньої з відповідача.

Твердження скаржника про те, що позивач жодного разу не спромігся з'явитися до нього для проведення визначеної судом взаємоперевірки, а актів взаємоперевірок на адресу відповідача не направляв не приймаються апеляційним судом до уваги та спростовуються поданою позивачем копією поверненого листа УДГІПЗ "Укрпошта", в якому наявні акти взаєморозрахунків, що вказує на те, що відповідач свідомо не отримував листи позивача, а тому вони поверталися відправнику. Копії конвертів в підтвердження зазначеного факту також подано позивачем до суду апеляційної інстанції.

До того ж, ухвалою від 13.10.2016 року суд першої інстанції зобов'язав відповідача з'явитися до позивача для проведення взаєморозрахунків, однак, відповідач жодного разу не з'явився до позивача для проведення визначеної судом взаємоперевірки, а актів взаємоперевірок на адресу позивача не направляв.

В обґрунтування тверджень апеляційної скарги відповідач також зазначає про неправильні розрахунки заборгованості. В тому числі, що станом на 29.09.2016 року заборгованість складала 63455, 00 грн., а після цього відповідачем сплачувались кошти в погашення заборгованості.

Позивач зменшував позовні вимоги, так як відповідач постійно платив незначні кошти після відкриття провадження у справі. Позивачем разом із листом № 610 від 21.10.2016 року було надано суду першої інстанції всі платіжні доручення, які мали місце до моменту винесення рішення по справі. Станом на 21.10.2016 року відповідач сплатив 2000,00 грн., про що позивачем було зазначено 21.10.2016 року та надано відповідне платіжне доручення і зменшено позовні вимоги в цій частині. У відповідача виникли не точні розрахунки по заборгованості, так як відповідач не врахував штраф у розмірі 10% згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу № 775 від 10.03.2016 року. Згідно п. 6.3. договору наступним чином: - в першу чергу на погашення штрафу в розміру 10 % від несвоєчасно оплаченої суми боргу; - погашення основної суми боргу.

Крім того, в обґрунтування мотивів апеляційної скарги відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку із відхиленням ним клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийняттям оскаржуваного рішення за відсутності представника останнього. Як вбачається з матеріалів справи, заявлене в суді першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи відповідач обґрунтував неможливістю явки свого представника в судове засідання у зв'язку із його хворобою. Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року при відхиленні зазначеного клопотання враховуючи той факт, що на момент розгляду його судом, відповідачем не було подано жодних доказів неможливості заміни представника чи доказів його хвороби згідно ст. ст. 32-34 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що як вбачається з ухвал суду першої інстанції від 15.09.2016 року та 13.10.2016 року розгляд справи неодноразово відкладався також, зокрема, і у зв'язку із неявкою представника відповідача у судові засідання.

Також, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року було задоволено клопотання ТзОВ "Органік-Спайс" про відкладення розгляду справи на іншу дату зважаючи на неможливість явки представника товариства в судове засідання у зв'язку із його хворобою. В клопотанні про відкладення скаржник вказав про те, що документи, які підтверджують наявність хвороби його представника будуть надані в наступному судовому засіданні, однак, станом на момент винесення постанови судом апеляційної інстанції таких доказів відповідачем в матеріали справи подано не було. Все вищезазначене свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами та умисне затягування судового процесу.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, таким чином, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Спайс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2016 року у справі № 902/738/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.