Ухвала

від 15.03.2017 по справі 2а/0470/6894/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/48325/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а/0470/6894/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Едвік

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Едвік (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі - Інспекція), в якому просило визнати нечинним частково податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року № 0000552303 про стягнення з Товариства штрафних санкцій у сумі 7 805, 18 грн. за порушення, передбачене абзацом 6 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року адміністративний позов Товариства задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року № 0000552303 в частині стягнення штрафних санкцій з Товариства 7 805, 18 грн., за порушення абзацу 6 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01 березня 2012 року № 682/23-2/31971041 (далі - акт), згідно з яким позивачем порушено вимоги пунктів 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15 грудня 2004 року № 637.

В ході перевірки дотримання Товариством порядку ведення операцій з готівкою встановлено, що з каси підприємства за видатковими касовими ордерами проводилась видача готівки на господарські потреби підзвітній особі: начальнику транспортного відділу ОСОБА_3 у відшкодування витрачених коштів, згідно наданих ним у період з 02 червня 2010 року по 29 вересня 2011 року авансових звітів. При витрачанні підзвітних коштів на паливо, накази на відрядження на ОСОБА_3 не виписувались, як не виписувались і путьові листи. До авансових звітів ОСОБА_3 додані фіскальні касові чеки РРО про придбання пального (бензин, газ) на АЗС та ГАЗС, які роздруковані протягом одного дня в однаковий час в різних місцях Дніпропетровської області та інших областях на суму 7 805, 18 грн. З цих підстав, Інспекцією зроблено висновок щодо недостовірності зазначених розрахункових документів - фіскальних чеків РРО, що додавались до звітів про використання коштів на господарські потреби. Таким чином, Інспекція вказує на те, що підзвітною особою ОСОБА_3 здійснювались готівкові розрахунки на суму 7 805, 18 грн., які не підтверджені відповідними платіжними документами, які підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів, що є порушенням пункту 3.1 статті 3 Положення про ведення касових операцій в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року № 0000552303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 956, 08 грн., у тому числі 7 805,18 грн. за порушення пункту 3.1 статті 3 Положення про ведення касових операцій в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15 червня 2004 року № 637.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, встановивши наявність достовірних розрахункових документів, які підтверджують використання коштів підзвітною особою, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, що передбачені абзацом 6 статті 1 Указу Президента України № 436/95.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 95 року Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представниками нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Абзацом 6 статті 1 Указу Президента України № 436/95 передбачена відповідальність за проведення готівкових розрахунків, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами одержувачем коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до перевірки позивачем надавались розрахункові документи (фіскальні чеки РРО), які підтверджують використання коштів підзвітною особою. Факт витрат коштів на потреби підприємства Інспекцією не заперечувалося, в акті зазначено, що на фіскальних чеках містяться позначки номерів автомобілів, що належать Товариству.

Отже, наявність розрахункових документів, які підтверджують використання коштів підзвітною особою, виключає можливість застосування штрафних санкцій, що передбачені абзацом 6 статтею 1 Указу Президента України № 436/95.

Обґрунтовуючи правомірність застосування спірних штрафних санкцій, Інспекція вказувала на недостовірність зазначених розрахункових документів з огляду на те, що розрахункові документи роздруковані протягом одного дня в однаковий час в різних місцях Дніпропетровської області та інших областях.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженнями директора Товариства Про використання підзвітних сум від 01 січня 2011 року начальнику автотранспортного відділу ОСОБА_3 надано право розподіляти підзвітні кошти, які надані на заправку, серед водіїв міжміських маршрутів, які у свою чергу використовували кошти на заправку транспорту та передавали розрахункові документи ОСОБА_3

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно вказали на необґрунтованість висновків Інспекції щодо недостовірності розрахункових документів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на реорганізацію Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби , Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 55, 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько