Ухвала

від 10.03.2017 по справі 807/673/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА            10 березня 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/2996/17            Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу Закарпатського обласного театру ляльок на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закарпатського обласного театру ляльок про стягнення коштів, - в с т а н о в и в: Закарпатський обласний театр ляльок подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закарпатського обласного театру ляльок про стягнення коштів.           Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2017 року касаційну скаргу Закарпатського обласного театру ляльок в порядку, передбаченому статею 213 Кодексу адміністративного судочинства України,  було залишено без руху для виправлення недоліків. У встановлений судом строк Закарпатським обласним театром ляльок було усунуто недоліки касаційної скарги. Після дослідження змісту оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. У квітні 2015 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з з позовом до  Закарпатського академічного обласного театру ляльок, в якому просило стягнути з останнього адміністративно-господарські санкції в сумі 65560,72 грн..           Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін хвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позов було задоволено. Стягнуто з Закарпатського академічного обласного театру ляльок  адміністративно-господарські санкції у розмірі 65560,72 грн. У касаційній скарзі Закарпатський обласний театр ляльок, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на  допущені судами порушення  норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові  рішення першої та  апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Пунктом  5  частини  5  статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна  скарга  є необґрунтованою  і  викладені  в ній доводи не  викликають необхідності перевірки  матеріалів справи. За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України  від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. За змістом статті 19  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Частиною 1 статті 20  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що на відповідача покладено лише обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому вищезазначеним нормативним актом. Єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів є звіт форми № 3-ПН. Судами встановлено, що відповідач звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до органів зайнятості за 2014 рік не подавав. Таким чином, відповідачем не було виконано обов'язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання. Враховуючи вище викладене, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення поозовних вимог . Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 09 липня 2013 року у справі №21-200а13, від 19 листопада 2013 року у справі №21-397а13 та від 28 січня 2014 року у справі №21-476а13. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права. Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в:           Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатського обласного театру ляльок на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закарпатського обласного театру ляльок про стягнення коштів.  Копію  ухвали  разом  з  доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.           Ухвала оскарженню не підлягає.       Суддя                                                                                                             О.Є. Донець