Рішення

від 14.03.2017 по справі 914/1552/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017р. Справа № 914/1552/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., суддів Кітаєвої С.Б., Мазовіти А.Б., при секретарі судового засідання Краєвському І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ, до відповідача:Приватного підприємства "ВД - Транс", с. Терновиця, Львівська обл., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Львів, про: визнання недійсним договору про розірвання від 26.02.2015 р. договору кредиту №КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2013 р. Представники: позивача:Заставна О.В. - представник (довіреність від 15.12.2016 р.), Заставний Р.А. - представник (довіреність від 08.02.2017 р.), відповідача:не з'явився, третьої особи:не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. За клопотання позивача здійснюється фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного підприємства "ВД - Транс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про розірвання від 26.02.2015 р. договору кредиту №КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2013 р. Ухвалою суду від 10.06.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.07.2016 р. Ухвалами суду від 05.07.2016 р., 19.07.2016 р. розгляд справи відкладався на 19.07.2016 р., 26.07.2016 р. відповідно. Ухвалою суду від 26.07.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи у складу суддів Кидисюка Р.А. та Мороз Н.В., розгляд справи відкладено на 06.09.2016 р. Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Кидисюка Р.А., до складу колегії суддів включено суддю Мазовіта А.Б. Ухвалами Господарського суду Львівської області від 06.09.2016 р., від 06.10.2016 р. розгляд справи відкладався на 06.10.2016 р., на 25.10.2016 р. відповідно. Ухвалою суду від 25.10.2016 р. за клопотанням позивача зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної справи Сихівським районним судом міста Львова №464/5747/16-ц. Ухвалою суду від 03.03.2017 р. за клопотанням позивача поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.03.2017р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач просить визнати недійсним договір про розірвання від 26.02.2015 р. договору кредиту №КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2013 р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ПП "ВД - Транс". Заявлені вимоги мотивує тим, що вказаний договір є нікчемним відповідно до положень пунктів 1, 2, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому в силу ст. ст.203, 215 Цивільного кодексу України просить визнати його недійсним.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, поштова кореспонденція скерована на юридичну адресу повернута відділенням зв'язку без вручення, проти позову не заперечив, інших письмових пояснень не подав.

Відповідно до положень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. №18 за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями)).

Відповідачем з часу порушення провадження у справі та протягом її розгляду не подано жодних доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності письмово відзиву відповідача за доказами доданими до справи.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, поштова кореспонденція скерована на юридичну адресу повернута відділенням зв'язку без вручення, письмових пояснень та додаткових доказів суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Приватним підприємством "ВД-Транс" укладено договір кредиту №КЮ-ВКЛ-2016251 (надалі - Кредитний договір). Згідно з умов цього договору кредитор (позивач у справі) надає позичальникові (відповідач у справі) грошові кошти (надалі - кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим договором.

Надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у сумі 750.000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 27,99% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 19 березня 2016 року включно, на умовах визначених цим договором (пункт 1.1.1 Кредитного договору).

В подальшому був укладений Додатковий договір №1 від 07.10.2013 р. до Кредитного договору про збільшення максимального ліміту заборгованості в сумі 898.699,25 грн. Сума кредиту була надана позичальнику траншами, що підтверджено меморіальними ордерами від 21.03.2013 №17050016 у сумі 560.000,00 грн., від 25.03.2013 №17632774 у сумі 190.000,00 грн., від 08.10.2013 №70249759 у сумі 148.699,25 грн. Також був укладений Додатковий договір №2 від 21.01.2015 р. до Кредитного договору про доповнення щодо предмета договору в частині укладення з ОСОБА_1 договору поруки.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 р. №560/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю АТ Дельта Банк шляхом призначення куратора.

Правлінням Національного банку України постановою №692/БТ від 30.10.2014 р. "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" визначено наступне: банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; запроваджено такі обмеження в діяльності банку: не надавати поруки та інших зобов'язань; не передавати в забезпеченням третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об'єкти застави за погодженням з куратором банку); не вивільняти отриманого банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості.

Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Приватним підприємством "ВД-Транс" та ОСОБА_1 21.01.2015р. укладено договір поруки №КЮ-ВКЛ-2016251 (надалі - Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (третя особа у справі) зобов'язується перед кредитором (позивач у справі) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (відповідач) зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до умов пункту 3.1.1 договору поруки поручитель зобов'язаний протягом 3 робочих днів, від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування непогашеної суми кредиту та непогашеної суми процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на відповідні рахунки кредитора, зазначені в такій вимозі.

Поручитель має право попередивши письмово кредитора не пізніше як за п'ять робочих днів, достроково виконати зобов'язання, забезпечене порукою за цим договором (пункту 3.2.1 Кредитного договору).

ОСОБА_1 25.02.2015 повністю погасила заборгованість позичальника (відповідача у справі) за Кредитним договором, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, що містяться у матеріалах справи.

Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Приватним підприємством "ВД-Транс" укладено договір від 26.02.2015р. про розірвання договору кредиту № КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2013р. (надалі - Договір про розірвання Кредитного договору).

Правлінням Національного банку України 02.03.2015 р. прийнято постанову №150 "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ Дельта Банк на період з 03.03.2015 по 02.06.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича.

Відповідно до витягу з наказу №67 від 11.03.2015 Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта Банк" В.В. Кадиров здійснено перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 р. №147 продовжено строк тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 р. включно.

Із витягу з протоколу №62 від 24.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015 вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було укладено 21.01.2015 Договір поруки №КЮ-ВКЛ-2016251, а правовідносини припинились на підставі договору про розірвання від 26.02.2015 договору кредиту №КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2016, укладеного з ПАТ "Дельта Банк" з ПП "ВД-Транс". Вказані правочини є нікчемними згідно з положеннями статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Доручено скерувати ПП "ВД-Транс" та ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність вказаних правочинів згідно з ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Таке повідомлення було направлено "ВД-Транс" 28.10.2015, та ОСОБА_1 29.10.2015р., про що свідчать докази додані до матеріалів справи.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. №664 відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати АТ "Дельта Банк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 р. розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 22.12.2016 р. у справі №464/5747/16-ц задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, за участю третьої особи: ПП "ВД-Транс", про визнання недійсним договору поруки. Зокрема, визнано недійсним договір поруки №КЮ-ВКЛ-2016251 від 21.01.2015, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 Сихівський районний суд м. Львова у вказаному рішенні виходив з того, що договір поруки №КЮ-ВКЛ-2016251 від 21.01.2015, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є недійсним на підставі ч. 1, 2, 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки він порушує ст.ст. 553-555 ЦК України, ст.ст. 67, 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р. "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", є нікчемним на підставі ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Позивач просить визнати недійсним Договір про розірвання Кредитного договору, оскільки він суперечить положенням пункту 1, 2, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та положення частини першої та другої 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналіз на предмет відповідності закону Договору про розірвання Кредитного договору потрібно здійснювати із урахуванням вимог спеціальних нормативно-правових актів, а саме: Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та інших актів.

Відповідно до положень частини шостої статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Частина тринадцята статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема, шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків (частина перша статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частини другої та четвертої статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Як встановлено судом, постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 р. №560/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю АТ Дельта Банк шляхом призначення куратора. Правлінням Національного банку України постановою №692/БТ від 30.10.2014 р. "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" визначено наступне: банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; запроваджено такі обмеження в діяльності банку: не надавати поруки та інших зобов'язань; не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об'єкти застави за погодженням з куратором банку); не вивільняти отриманого банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості.

Відтак, у порушення положень постанови Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 р., укладено, між ПАТ "Дельта Банк", ПП "ВД-Транс" та ОСОБА_1 21.01.2015 р. договір поруки №КЮ-ВКЛ-2016251, а також між ПАТ "Дельта Банк" та ПП "ВД-Транс" укладено договір від 26.02.2015 р. про розірвання Кредитного договору.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 22.12.2016 р. №464/5747/16-ц визнано недійсним договір поруки №КЮ-ВКЛ-2016251 від 21.01.2015, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1

Відповідно до положень частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини стосовно дійсності Договору поруки, встановлені Сихівським районним судом м. Львова, не підлягають доказуванню в межа даної справи, оскільки ці обставини стосуються тих самих осіб.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За таких обставин, права та обов'язки, між ПАТ "Дельта Банк", ПП "ВД-Транс" та ОСОБА_1 щодо виконання Договору поруки, припинились з моменту його вчинення. Тому наступні дій, вчиненні сторонами Договору поруки на його виконання стосовно оплати ОСОБА_1 заборгованості відповідача за Кредитним договором, а також сторонами Договору про розірвання Кредитного договору не створюють для них правових наслідків.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору про розірвання Кредитного договору є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 32, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним доручення № 8505649 від 06.05.2016р. на суму 1378,00 грн., який на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про розірвання від 26.02.2015р. договору кредиту №КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Приватним підприємством "ВД - Транс".

3. Стягнути з Приватного підприємства "ВД - Транс" (адреса: село Терновиця, Яворівський район, Львівська область, 81060; ідентифікаційний код 37362466) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (адреса: вулиця Щорса, будинок 36-Б, місто Київ, 01133; ідентифікаційний код 34047020 ) 1.378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017 р.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мазовіта А.Б.