Рішення

від 20.03.2017 по справі 913/114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 березня 2017 року Справа № 913/114/17

Провадження №13/913/114/17

За позовною заявою заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Кремінна Луганської області,

за участю:

- третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кремінський професійний ліцей, м. Кремінна

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення

Суддя Яресько Б.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Ногін С.М.

За участю:

від заявника - Перегонцева Н.С., посвідчення № 044395 від 04.10.2016 р., прокурор відділу прокуратури Харківської області.

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

від третіх осіб - представники не прибули;

Обставини справи: заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області про:

- визнання недійсним договору оренди №004390/09 від 25.07.2016, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), договір №1 від 20.10.2016, яким внесені зміни до нього, припинити зобов'язання за ним на майбутнє;

- зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 37 м2, вартістю 60 927,00 грн., розміщене на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі побутового корпусу № 2 (інв. № 10301008) за адресою: АДРЕСА_1, та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області (ЄДРПОУ 13398493);

- стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_2 судовий збір на користь прокуратури Луганської області, розрахунковий рахунок №35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ - 02909921, код класифікації видатків бюджету - 2800.

При розгляді справі суд за власною ініціативою залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кремінський професійний ліцей, 92900, м. Кремінна Луганської області, проспект Дружби, 1, ідентифікаційний код 02541094., та за клопотанням заявника - Міністерство освіти і науки України, ідентифікаційний код 38621185 м. Київ, пр. Перемоги 10.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач надав письмові пояснення в яких зазначив, що спірний договір був укладений з дотриманням вимог закону, зокрема ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна та за погодженням Міністерства освіти і науки України та Кремінського професійного ліцею.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справа не надав витребуванні судом матеріали, відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України спір вирішується судом на підставі наявних у справі матеріалів.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство освіти і науки України надало суду пояснення від 06.03.2017 р. №3.1-11-70 в яких просить суд повно та всебічно розглянути обставини даної справи та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ :

25 липня 2016 року між позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004390/09 від 25 липня 2016 року.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 37,0 кв.м. на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі побутового корпусу № 2 (інв. № 10301008) розміщене за адресою АДРЕСА_1, що перебуває на балансі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кремінського професійного ліцею , вартість майна згідно зі звіту про оцінку станом на 29.02.2016 становить 60927,00 грн. Згідно п. 1.2 майно передається відповідачу під розміщення складського приміщення.

Договір укладено строком на 2 роки, діє з 25 липня 2016 р. до 24 липня 2018 року включно.

25 липня 2016 р. на виконання договору за актом приймання-передавання нерухомого майна, яке перебуває на балансі Кремінського професійного ліцею позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області передало відповідачу ОСОБА_2 державне окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 37,0 кв.м. на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі побутового корпусу № 2 (інв. № 10301008) розміщене за адресою АДРЕСА_1, що перебуває на балансі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кремінського професійного ліцею , вартість майна згідно зі звіту про оцінку станом на 29.02.2016 становить 60927,00 грн. В акті зазначено, що стан майна на момент укладення договору не потребує поточного та капітального ремонту.

20 жовтня 2016 року сторонами був укладений Договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна яким з 01 жовтня 2016 р. пункт 3.6. договору від 25.07.2016 № 004390/09 був викладений в новій редакції:

3.6. Орендна плата перераховується: 70 відсотків від суми місячної орендної плати в Державний бюджет України, 30 відсотків від суми місячної орендної плати - Балансоутримувачу, щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним .

Суд зазначає, що спір по справі виник внаслідок того, що на думку Прокурора договір оренди суперечить законодавству України, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України Про освіту , а тому Прокурор важчає, що даний Договір підлягає визнанню недійсним.

Перевіривши наведені доводи Прокурора у позовній заяви, суд зазначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.5 ст.63 Закону України Про освіту об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Частиною 2 ст. 18 Закону України Про освіту визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України Про освіту встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Оскільки приміщення, яке передане в оренду є частиною будівлі побутового корпусу державного професійно-технічного навчального закладу Кремінський професійний ліцей , то воно може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Із змісту Договору оренди (п.1.2.) вбачається, що орендоване приміщення за оспорюваним Договором використовуються з метою розміщення складського приміщення.

Отже, приміщення передано в орендне користування не для використання в навчально-виховному процесі, а тому має місце порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором доведено суду факт того, що оспорюваний договір суперечить нормам Закону України Про освіту , а тому є правові підстави для визнання Договору оренди недійсним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського Кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним зазначеного договору заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню, як і похідні від них вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Об'єкт оренди підлягає поверненню позивачу, як стороні оспорюванного договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є органом державної влади, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна.

Таким чином, суд вважає, що основний обов'язок щодо дотримання вимог закону при укладені договору оренду державного майна покладений саме на позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, з врахуванням того, що спір виник в наслідок недотримання вимог закону позивачем, суд покладає судові витрати по справі на нього.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнання недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004390/09 від 25.07.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), договір №1 від 20.10.2016, яким внесені зміни до нього.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 37 м2, вартістю 60 927,00 грн., розміщене на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі побутового корпусу № 2 (інв. № 10301008) за адресою: АДРЕСА_1, та повернути її Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області (ЄДРПОУ 13398493, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, бульвар Дружби Народів 32а), наказ видати.

4. Стягнути з позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (ЄДРПОУ 13398493, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, бульвар Дружби Народів 32а) на користь прокуратури Луганської області, розрахунковий рахунок № 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909921 код класифікації видатків бюджету 2800 судовий збір в сумі 3200 грн. 00 коп., наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22 березня 2017 року.

Суддя Б.В. Яресько