Рішення

від 20.03.2017 по справі 918/34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 р. Справа № 918/34/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Сіянцівська сільська рада

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська обласна державна адміністрація

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Острозька районна державна адміністрація

про стягнення в сумі 2 601 898 грн. 80 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Ільмухіна ТФ. (дов. № 14-210 від 28.12.2016 р.);

Від відповідача: Фурманчук В.І. (сільський голова);

Від третьої особи: Захарець І.А. (дов. № 6/02/11-17 від 03.01.2017 р.);

Від третьої особи: Бобріков В.Ю. (дов. № 322/01-08/2012 від 15.03.2017 р.);

Від третьої особи: Чеховська Є.А. (дов. № 73/0/01-32/17 від 03.01.2017 р.);

Від третьої особи: Гулявська Ю.І. (дов. № 1266/0/01-22/17 від 02.03.2017 р.);

Від третьої особи: Мельник В.О. (дов. № б/н від 24.06.2016 р.);

Від третьої особи: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Сіяницької сільської ради (далі - Відповідач) в якому просить стягнути з останнього борг 1 272 197 грн. 00 коп., 111 465 грн. 37 коп. 3 % річних, 1 218 236 грн. 43 коп. інфляційних втрат, а в сумі 2 601 898 грн. 80 коп.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору № 178 від 19 квітня 2012 року він 24 квітня 2012 року перерахував Відповідачу грошові кошти на добудову об'єкта газопостачання "Газопостачання села Сіянці Острозького району/підвідний газопровід/", у розмірі 1 321 690 грн. 00 коп. Разом з тим, 27 грудня 2012 року Відповідач повернув Позивачу 49 493 грн. 00 коп. невикористаних коштів, однак кошти у розмірі 1 272 197 грн. 00 коп., у строк передбачений п. 2.3.15 Договору (протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію), Відповідачем не повернуто.

16 січня 2017 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб та відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідач 18 січня 2017 року надав суду письмові пояснення на позовну заяву, в якому проти вимог Позивача заперечив, обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до Договору № 178 від 19 квітня 2012 року, Сіянцівська сільська рада здійснила добудову вище вказаного газопроводу та усі необхідні процедури по введенню цього газопроводу в експлуатацію.

01 лютого 2013 року на виконання умов Договору № 178 від 19 квітня 2012 року, Сіянцівська сільська рада Острозького району Рівненської області рішенням № 172 "Про передачу у державну власність підвідного газопроводу газопостачання с. Сіянці (підвідний газопровід) Острозького району Рівненської області на баланс Здолбунівського УЕГГ ПАТ "Рівнегаз", передала вказаний газопровід у державну власність. Таким чином, Сіянцівська сільська рада не являється ні власником ні користувачем ні розпорядником вище вказаного газопроводу.

З метою належного виконання зобов'язань за Договором № 178 від 19 квітня 2012 року, в частині повернення Позивачу 1 272 197 грн. 00 коп., наданих на добудову підвідного газопроводу, Відповідач неодноразово зверталася до усіх рівнів органів державної влади та органів місцевого самоврядування з проханням передбачити у Державному бюджеті України на відповідні роки надання районному бюджету Острозького району субвенції для подальшого погашення вище вказаної суми боргу. Однак, пропозиції Відповідача не були враховані, необхідна сума коштів надана не була, що не дало сільській раді змоги повернути вказану суму коштів позивачу.

Ухвалою господарського суду від 23 січня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 06 лютого 2017 року. Також вказаною ухвалою залучено в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: Кабінет Міністрів України; Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; Рівненську обласну державну адміністрацію; Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.

06 лютого 2017 року від позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначено наступне.

Згідно з п.п. 2.1.1 Договору Компанія, при наявності фінансової можливості зобов'язана здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

За умовами Договору замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання (п.п. 2.3.14); протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову Об'єкта (п.п. 2.3.15). Загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 1 321 690 грн. 00 коп. (п.3.1 Договору).

Відтак, між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні.

Замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта. Проте відповідач зобов'язання в частині повернення Компанії суми грошових коштів у повному обсязі не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Оскільки Відповідач добровільно погодився стати замовником за Договором і такий Договір є дійсним та обов'язковим для виконання його контрагентами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України, то такий правочин породжує для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Компанії отримати грошові кошти, перераховані нею на будівництво Об'єкта та обов'язок Замовника їх повернути.

У п.п. 2.3.9 Договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Компанію протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору Компанію не попереджав.

За умовами Договору замовник взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання.

Проте, Відповідач своєю бездіяльністю фактично ухиляється від вчинення необхідних, своєчасних дій для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання. Іншого відповідачем не спростовано.

При цьому, звертає увагу суду, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або через відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За наведених вище обставин обов'язок Відповідача повернути отримані кошти Компанії, у строки та в порядку, що встановлені Договором, визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, на думку позивача, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за Договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 ЦК України.

06 березня 2017 року до канцелярії суду від третьої особи Кабінету Міністрів України (далі -КМУ) надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останній зазначає , що 26 серпня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Про побудову підвідних газопроводів" № 1001-р. На виконання вищевказаного розпорядження КМУ між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на фінансування добудови об'єкту газопостачання, відповідно до умов якого фінансування добудови об'єкта газопостачання здійснює Позивач, а Відповідач зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію, передачу його як цілісного об'єкту у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути кошти, отримані від Позивача на добудову об'єкта.

Пунктом 4.5. Договору сторони дійшли згоди, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

КМУ зазначає, що відповідно до п. 2.3.13 Договору, протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування Нафтогазом добудови (будівництва) об'єкта Замовник зобов'язується повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову (будівництво) об'єкта, відповідно до ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Посилається на пункт 4.7. Договору, де зазначено, що Замовник не несе відповідальність перед Нафтогазом за невиконання п. 4.3. Договору, в разі відсутності субвенцій з державного бюджету.

На підставі вище вказаного Кабінет Міністрів України, вважає, що можливість стягнення заборгованості з Відповідача напряму залежить від наявності субвенцій з державного бюджету на виконання умов Договору та дій Відповідача, спрямованих на її отримання.

06 березня 2017 року від третьої особи Рівненської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення з приводу спірних відносин. Також, від останнього надійшло клопотання про залучення третіх осіб.

До канцелярії суду 06 березня 2017 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду від 06 лютого 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 20 березня 2017 року. Також вказаною ухвалою залучено в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації; Острозьку районну державну адміністрацію.

16 березня 2017 року до канцелярії суду від третьої особи Департаменту з питань будівництва та архітектури надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній вважає п. 2.3.15 та п. 4.7. Договору таким, що не відповідає актам законодавства, зокрема Бюджетного кодексу України, суперечить державним та суспільним інтересам, зокрема інтересам Сіянцівської сільської ради, а тому вимога про стягнення заборгованості на підставі цих пунктів є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

До канцелярії суду 20 березня 2017 року від Острозької районної державної адміністрації Рівненської області надійшов лист, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 20 березня 2017 року підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві та з урахуванням наданих суду письмових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 20 березня 2017 року позовні вимоги заперечив.

В судовому засіданні 20 березня 2017 року представники третіх осіб надали суду пояснення по суті спору.

Треті особи, а саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Кабінет Міністрів України, в судове засідання 20 березня 2017 року явку вповноважених представників не забезпечили, про причини не явки суд не повідомили.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20 березня 2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2012 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Сіянцівська сільська рада Острозького району Рівненської області (далі - Замовник), уклали Договір № 178 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Газопостачання села Сіянці Острозького району/підвідний газопровід/" (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об'єкта.

Згідно п.п. 2.1.1. Договору Нафтогаз зобов'язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

У відповідності до п.п. 2.3.1 Договору сторони Замовник зобов'язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови Об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності Замовника на інші частки Об'єкта та введення в експлуатацію Об'єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування Об'єкта, згідно з діючим законодавством України.

У разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню Договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання Договору (п.п. 2.3.9. Договору).

Підпунктами 2.3.14. та 2.3.15. Договору сторони визначили, що Замовник зобов'язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним Договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання та протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об'єкта.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 1 321 690 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов Договору та діючого законодавства України.

Цей Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови Об'єкта згідно з Договором (п. 7.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору Нафтогаз перерахував на рахунок Замовника грошові кошти в сумі 1 321 690 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3499 від 24 квітня 2012 року (а.с. 18).

В свою чергу, Відповідачем повернуто Позивачу невикористанні кошти в сумі 49 493 грн. 00 коп. отриманих 24 квітня 2012 року від останнього згідно Договору № 178 від 19 квітня 2012 року, що підтверджується випискою з банку від 29.05.2012 року (а.с. 20).

Об'єкт підвідний газопровід до села Сіянці Острозького району побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Рівненській області 26 червня 2012 року № РВ 14312106329 (а.с. 22-25).

Рішенням Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 172 від 01 лютого 2013 року "Про передачу у державну власність підвідного газопроводу газопостачання с. Сіянці (підвідний газопровід) Острозького району Рівненської області на баланс Здолбунівського УЕГГ ПАТ "Рівнегаз"" вирішено підвідний газопровід до с. Сіянці Острозького району Рівненської області, збудованого за кошти НАК "Нафтогаз України" протяжністю 2375,7 м. загальною вартістю 1 272 197 та протяжністю 2.162 м. загальною вартістю 723 108 за кошти УКБ Рівненської області на баланс Здолбунівського УЕГГ ПАТ "Рівнегаз" з метою подальшого здійснення його експлуатації (а.с. 96).

Відповідачем передано у власність Здолбунівському управлінню по експлуатації газового господарства ПАТ "Рівнегаз" об'єкт - підвідний газопровід до с. Сіянці Острозького району Рівненської області та прийнято на баланс останнім зазначений об'єкт, що підтверджується актом від 03 травня 2013 року про передачу у власність Здолбунівському управлінню по експлуатації газового господарства ПАТ "Рівнегаз" газопровода с. Сіянці Острозького району Рівненської області.

Таким чином, Договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови Об'єкта та введення його в експлуатацію виконано повністю.

Однак, Відповідач зобов'язання по поверненню Позивачу грошових коштів в сумі 1 321 690 грн. 00 коп. (отримано) - 49 493 грн. 00 коп. (повернуто невикористані) = 1 272 197 грн. 00 коп. протягом строку встановленого п.п. 2.3.15 Договору (протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, тобто по 31.12.2013 р.), отриманих від останнього, не виконав.

Відтак, сума основного боргу Відповідача становить 1 272 197 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів повернення Відповідачем основного боргу Позивачу в сумі 1 272 197 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 1 272 197 грн. 00 коп. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 111 465 грн. 37 коп. - 3% річних, 1 218 236 грн. 43 коп. - інфляційних втрат судом враховується наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, Позивач просить стягнути з Відповідача 111 465 грн. 37 коп. - 3% річних, нарахованих за період прострочення з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2016 року та 1 218 236 грн. 43 коп. - інфляційних, нарахованих за період прострочення з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2016 року.

Перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних, суд визнає їх арифметично вірними та такими, що здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Сіянцівської сільської ради про стягнення в сумі 1 272 197 грн. 00 коп. основного боргу, 111 465 грн. 37 коп. 3% річних та 1 218 236 грн. 43 коп. інфляційних втрат, є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Безпідставним є посилання представника Кабінету Міністрів України на п. 4.7. Договору відповідно до якого "не виконання Замовником п. 2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості Замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду проте не позбавляє Замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з Договором", так як Відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до Кабінету Міністрів України з пропозицією вирішити бюджетне фінансування будівництва газопроводу і що Кабінет Міністрів України відхилив його пропозицію. До того ж, пеня та штрафні санкції не є предметом позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Сіянцівської сільської ради (35812, Рівненська область, Острозький район, с. Сіянці, вул. Ватутіна, буд. 23, код 04526621) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 272 197 (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі сто дев'яносто сім.) грн. 00 коп. основного боргу, 111 465 (сто одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 37 коп. 3 % річних, 1 218 236 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 39 028 (тридцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено "23" березня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 10 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - позивачу рекомендованим (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1;

4 - відповідачу рекомендованим (35812, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Сіянці, вул. Ватутіна).

5- третій особі (01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2,)

6 - третій особі (01601 м.Київ, вул. Хрещатик, 30)

7 - третій особі (33028, м. Рівне, м-н Просвіти, 1)

8 - третій особі (33028, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 13)

9- третій особі (33028, м. Рівне, м-н Просвіти, 1)

10- третій особі (35000, м. Острог, проспект Незалежності, 14)