Постанова

від 14.02.2017 по справі 326/1422/16-а(2-а/326/40/2016)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 року справа № 326/1422/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на постанову Приморського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року

у справі № 326/1422/16-а

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Приморський районний суд Запорізької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області про визнання неправомірними дій щодо відмови в зарахуванні періоду роботи підчас відбування покарання та зобов'язання зарахувати до загального трудового стажу період роботи в Арбузинській виправній колонії № 83 Арбузинського району Миколаївської області під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за період з 16 березня 1981 року по 15 листопада 1985 року.

Постановою Приморського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області подало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області з заявою від 26 вересня 2016 року про визначення права та призначення пенсії за віком.

Листом від 05 жовтня 2016 року №31/П-11 управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком посилаючись на відсутність необхідного загального трудового стажу. Окрім того відповідач зазначив, що не може зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії період відбування покарання в Арбузинській виправній колонії №83 Арбузинського району Миколаївської області з 16 березня 1981 року по 15 листопада 1985 року, у зв'язку з несплатою внесків на соціальне страхування за цей період (а.с.8).

Вважаючи дії відповідача, щодо відмови в зарахуванні періоду роботи під час відбування покарання до загального трудового стажу неправомірними, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно не врахував до загального трудового стажу періоду роботи підчас відбуття покарання, оскільки із заробітної плати за цей період не проводились відрахування до Пенсійного фонду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до законодавства, що діяло до 1 січня 2004 року, зокрема, у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення , йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття загальний трудовий стаж є ширшим, ніж поняття страховий стаж , оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Статтею 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з довідкою від 02 вересня 2014 року №331, виданою Арбузинською виправною колонією №83 Арбузинського району Миколаївської області управління Державно-пенітенціарної служби України в Миколаївській області, ОСОБА_2 працював у період з 1981 року по 1985 рік, під час відбування покарання. Заробіток, який враховується при обчисленні пенсії, склав 0,0551943 грн.. Страхові внески до Пенсійного фонду не відраховувались (а.с. 12).

Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року(що діяв на час відбування покарання позивачем та припинив свою дію з 01 січня 2004 року), передбачалося, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується.

Однак частиною 4 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою до відповідача у вересні 2016 року), прямо передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії.

Отже, на час відбування покарання позивачем, сплата страхових внесків не була передбачена діючим на той час законодавством, а тому йому не може бути відмовлено у зарахуванні цього періоду до загального трудового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, лише з підстав не перерахування виправною установою таких коштів з нарахованої заробітної плати, у зв'язку з чим, управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області у спірних відносинах діяло протиправно, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 551,21 гривень за подання адміністративного позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги у сумі 606,34 гривень, що підтверджується квитанціями від 20 жовтня 2016 року та 30 грудня 2016 року відповідно (а.с. 1, 51).

Враховуючи встановлені Законом України Про судовий збір ставки судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду: адміністративного позову немайнового характеру (0,4 розміру мінімальної заробітної плати - ставка на час подання адміністративного позову); апеляційної скарги - 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року - 1378 гривень, розміри судового збору за подання адміністративного позову складає 551,20 гривень, апеляційної скарги відповідно 606,32 гривень.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, законодавчо встановленого розміру судового збору, стягненню з управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області на користь ОСОБА_2 підлягають судові витрати у вигляді судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальній сумі 1157,52 гривень.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи під час відбування покарання в Арбузинській виправній колонії №83 Арбузинського району Миколаївської області з 16 березня 1981 року по 15 листопада 1985 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_2 період роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі з 16 березня 1981 року по 15 листопада 1985 року в Арбузинській виправній колонії №83 Арбузинського району Миколаївської області.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області (код ЄДРПОУ 20508485) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1157,52 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим