Постанова

від 21.03.2017 по справі 2а-4001/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4001/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Київський картонно-паперовий комбінат до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Київський картонно-паперовий комбінат (далі - ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Обухівському районі Київської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2012р. № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012р. № 0001362301/2205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 16.05.2012р. № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012р. № 0001362301/2205.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року вказану постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 16.05.2012р. № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012р. № 0001362301/2205.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.04.2012р.по 20.04.2012р. ДПІ в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Київський картонно-паперовий комбінат (код ЄДРПОУ 05509659), з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП Фатум-55 (код ЄДРПОУ 36799377), ПП Егнум (код ЄДРПОУ 36593772), ТОВ Екологія Груп (код ЄДРПОУ 35819329) за весь період взаємовідносин.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.2 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті перевірки позивачем було завищено валові витрати по придбанню автомобільних послуг по взаємовідносинах з ПП Фатум-55 (код за ЄДРПОУ 36799377), ПП Егнум (код за ЄДРПОУ 36593772) на загальну суму 1 784 793,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 446 198,00 грн., в тому числі по періодах: 3 квартали 2009 року на суму 11 765,00 грн.; 2009 рік на суму 13 025, 00 грн.; півріччя 2010 року на суму 426 298,00 грн.; 2010 рік на суму 433 173,00 грн.; - підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 04.03.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 369 908,00 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 64 375,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2009 року на суму 9 412,00 грн.; жовтень 2009 року на суму 483,00 грн.; серпень 2010 року на суму 54 480,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 2 305 533,00 грн., в тому числі по періодах: грудень 2009 року на суму 525,00 грн.; травень 2010 року на суму 670 304,00 грн.; червень 2010 року на суму 377 722,00 грн.; липень 2010 року на суму 1 172 717,00 грн.; жовтень 2010 року на суму 78 766,00 грн.; листопад 2010 року на суму 3 066,00 грн.; грудень 2010 року на суму 2 433, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 26.04.2012р. № 944/220/05509659 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012р. № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 576 383,00 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з чим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2012р. № 0001362301/2205 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з встановленим порушенням по збільшенню суми бюджетного відшкодування.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених норм, для формування валових витрат обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є подальше фактичне використання таких витрат у власній господарській діяльності підприємства та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Положенням пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

В своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі разових замовлень ПП Фатум-55 , ПП Егнум надавали ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат в вересні-листопаді 2009 року та квітні-листопаді 2010 року послуги з перевезення вантажів.

Разом з тим, 01 січня 2010 року між ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат та ТОВ Екологія-Групп було укладено договір № 104/44/0110 на поставку позивачу в 2010 році макулатури.

На підтвердження реальності надання вказаних послуг, позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), прибуткові ордери, акти приймання макулатури по кількості та якості, товарно-транспортні накладні.

Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження доводів про правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту за господарськими відносинами з вказаними вище контрагентами, колегія суддів зазначає, що наявність лише вказаних вище документів не є достатніми доказами товарності господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо.

Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем рахунки містять лише підписи невстановлених осіб, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Подані позивачем документи не підтверджують факту надання товарів (послуг), не дають можливість встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви товару (послуг) та вартість.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Матеріали справи, також, не містять довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які мають визначатись виключною підставою для отримання товару та, відповідно, підтверджувати фактичну передачу товару від контрагентів до позивача.

Слід зазначити, що позивачем, також, не надано доказів замовлення покупцем (позивачем) продукції у контрагента ТОВ Екологія-Групп , погодження найменування, одиниці виміру та загальної кількості замовленої продукції.

Щодо наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що такі ТТН не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження транспортування та поставки спірної продукції.

Так, наявні копії товарно-транспортних накладних не містять відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача.

Вказані товарно-транспортні накладні не містять, також, відомостей щодо подорожніх листів, які є первинними документами про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363 в редакції на час оформлення товарно-транспортних накладних).

Не надано, також, доказів оплати за оренду транспортних засобів або списання позивачем пального у разі перевезення продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій щодо поставки продукції.

За умови фактичного проведення господарських операцій, наявність таких документів, як подорожні листи, талони водія, акти списання дизпалива, журнали реєстрації отриманого пального, тощо, є необхідним та обов'язковим, як і необхідним є якісне виготовлення таких документів з метою правильного відображення проведених операцій в документах бухгалтерського обліку та звітності.

До того ж, під час розгляду справи колегією суддів не встановлено наявності в зазначених вище контрагентів, а матеріали справи не містять доказів фактичної наявності трудових ресурсів, власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Позивачем, також, не надано під час розгляду справи і відомостей щодо придбання контрагентами ресурсів продукції, які обумовлені поставкою на користь позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Також, позивач не надав доказів того, що на момент укладання договорів перевірив податкову правосуб'єктність контрагентів шляхом використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних реєстру платників податку на додану вартість та даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, або на підставі відповідних документів наданих контрагентом, адже, укладаючи правочини на істотну суму, суб'єкт господарювання, зазвичай, з'ясовує фактичне місцезнаходження свого контрагента.

Поряд з цим, колегія суддів критично оцінює наявні в матеріалах справи копії листів від директорів підприємств ПАТ Березнівське птахопідприємство , ТОВ Інкерманський завод марочних вин , ТОВ Корнисир Ю ПрАТ Лакма , ТОВ Авіс-Аква , ДП Імідж Холдінг , ТОВ Ренесанс Кепітал Інвест , ТОВ Дельта Вілмар СНД , ТОВ ВТК Рисан , ТОВ ПТК Шабо , КК Рошен , ПрАТ Філіп Морріс Україна , ТОВ Національна горілчана компанія , ПрАТ Блиц-ПАК , в яких вони зазначають, що дійсно в період з травня по серпень 2010 року отримували продукцію Публічного акціонерного товариства Київський картонно-паперовий комбінат , яку доставляли водії ПП Фатум-55 та ПП Егнум , оскільки з наданих документів неможливо встановити, що саме цей товар був отриманий позивачем в результаті виконання спірних договорів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що від Відділення податкової міліції ДПІ в Обухівському районі отримано службову записку № 456/7/26-01 від 07.02.2012р., в якій зазначено, що від Головного відділення податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі міста Києва отримано лист від 25.11.2011р. № 7024/7/2610/3 (Т.19 а.с.118-119). З вказаного листа вбачається, що в ході проведення дослідчої перевірки за фактом можливої незаконної реєстрації чи придбання ПП Фатум-55 для прикриття незаконної діяльності встановлено факти використання реквізитів даного Товариства для формування податкового кредиту з ПДВ ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат за період квітень - вересень 2010 року.

Будучи опитаним директор та засновник ПП Фатум-55 гр. ОСОБА_6 пояснив, що з грудня 2007 року жодного відношення до фінансово-господарської діяльності Підприємства не має, адміністративно-господарські функції директора ПП Фатум-55 не виконував та нікого для цього не уповноважував, чим займається дане Підприємство та кількість працюючих йому невідомо. Паспорт та копію паспорту нікому не давав, звідки взяли копію паспорту для реєстрації ПП Фатум-55 - невідомо. Податкову звітність ПП Фатум-55 та первинні документи, пов'язані з діяльністю, ніколи не підписував. Дозволу на виготовлення печатки не надавав та не займався веденням фінансово-господарської діяльності Підприємства.

Згідно з отриманим від Служби безпеки України висновком спеціаліста Науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 170/1 від 12.04.2011р. Задніченко О.М. встановлено, що підписи на документах, які стосуються діяльності ПП Фатум-55 , виконані не директором ПП Фатум-55 - ОСОБА_6, а іншою особою.

Крім цього, в ході відпрацювання постачальників ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат отримано пояснення директора ПП Егнум , гр. ОСОБА_8, який, будучи опитаним як директор та засновник ПП Егнум , пояснив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності Підприємства не має, адміністративно-господарські функції директора ПП Егнум не виконував та нікого для цього не уповноважував. Ніяких доручень та своєї згоди на реєстрацію даного Підприємства, виготовлення печатки, не давав. Податкову звітність та інші бухгалтерські документи, пов'язані з діяльністю ПП Егнум , не підписував. Де знаходиться печатка та хто займається веденням фінансово-господарською діяльністю підприємства, йому не відомо. Встановлено використання реквізитів даного Товариства для формування податкового кредиту з ПДВ ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат за період вересень - жовтень 2009 року, квітень - вересень 2010 року.

Отже, сукупність встановлених під час податкової перевірки та підтверджених в суді апеляційної інстанції обставин, дозволяють зробити висновок, що реально правочини, з урахуванням фактичної наявності трудових ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження придбаного товару, його переміщення та зберігання, не відбувалися і податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих Товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується, також, з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009р. № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Зазначені висновки, також, викладені у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року (справа № 810/5645/14).

Крім цього, Верховний Суд України у постанові від 22 листопада 2016 року (справа № 21-2430а16) зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 16.05.2012р. № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012р. № 0001362301/2205 є правомірними та безпідставно скасовані судом першої інстанції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Київський картонно-паперовий комбінат відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 24.03.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Сорочко Є.О.