Ухвала

від 21.03.2017 по справі 826/14302/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 березня 2017 року м. Київ К/800/8246/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №826/14302/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства Автомобільна компанія Укртранс до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Автомобільна компанія Укртранс до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 20.03.2017 звернулася з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і вказані у заяві підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, касаційна скарга залишається без руху. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з копії оскаржуваної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, вказане судове рішення постановлене у відкритому судовому засіданні та набрало законної сили з моменту складення повного тексту - 30.09.2016, а той час, як касаційну скаргу відповідачем подано 20.03.2017, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Як на підставу для поновлення пропущеного строку, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві посилається на те, що відповідачем вже подавалась касаційна скарга на оскаржувані судові рішення, зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2017 (К/800/27738/16) відповідачу відмовлено у задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору та про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги та повернуто касаційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору у розмірі, встановленому законодавством.

Суддя-доповідач зазначає, що невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше та вдруге.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Податковий орган не надав доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене, наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій підстави пропуску такого строку не є поважними.

На підтвердження поважності пропуску строку відповідачу слід вказати інші підстави та надати відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк, визначений законом.

Зазначені обставини за приписами частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Разом з тим, з 01.09.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону в чинній на момент подання касаційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, вимоги Закону в цій частині не виконано, документ про сплату судового збору до неї не додано.

Натомість до касаційної скарги Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві , суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Таким чином, відповідачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, та надати суду документ про його сплату.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Таким чином, відповідачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, та надати суду документ про його сплату.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №826/14302/13-а.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №826/14302/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства Автомобільна компанія Укртранс до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

3. Надати відповідачу строк для усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали відповідачу копію ухвали для виконання.

4. Направити відповідачу копію ухвали до виконання.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна