Рішення

від 16.03.2017 по справі 908/264/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/17/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 справа № 908/264/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 6)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1)

про стягнення 9520,00 грн. основного боргу за договором № 116 від 10.09.2011 р., 8400,00 грн. штрафу

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Іойлев С.А., довіреність № 011 від 10.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 10.02.2017 р. звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8400,00 грн. основного боргу за договором оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 116 від 10.09.2011 р. та 8400,00 грн. штрафу. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 116 від 10.09.2011 р. щодо своєчасного та повного внесення плати за послуги ринку, внаслідок чого за період з квітня 2016 року по січень 2017 року виникла заборгованість у розмірі 8400,00 грн. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства за порушення відповідачем зобов'язань за договором позивачем нарахований до стягнення штраф у розмірі 100% від загальної суми заборгованості. Позов обґрунтовано ст. 193 ГК України, нормами Цивільного кодексу України, Правилами торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 48 від 22.06.2011 р.

Ухвалою суду від 13.02.2017 року порушено провадження у справі № 908/264/17, присвоєно справі номер провадження 18/17/17, судове засідання призначене на 16.03.2017 року. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу; за наявними у справі документальними доказами, та закінчений 16.03.2017 р., оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Позивачем 15.03.2017 р. до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі, в якій він просив стягнути з відповідача 9520,00 грн. заборгованості за договором № 116 від 10.09.2011 р. за період з 01.04.2016 року по 10.03.2017 року включно та 8400,00 грн. штрафу за період з квітня 2016 року по січень 2017 року.

Судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 9520,00 грн. заборгованості за договором № 116 від 10.09.2011 р. з 01.04.2016 року по 10.03.2017 року включно та 8400,00 грн. штрафу за період з квітня 2016 року по січень 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2017 р. підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 69104, АДРЕСА_1. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 13.02.2017 р. про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, повернулась до суду з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання , тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 16.03.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (орендодавець, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендар, відповідач у справі) 10.09.2011 р. уклали договір оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 116 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце загальною площею 18,1 м кв. (далі - торгова площа) та встановлений на ньому павільйон НОМЕР_2 Літ. М (згідно техпаспорту БТІ) площею 17 м кв., розміщений на ринку за адресою: ринок ТОВ Торгсервис м. Запоріжжя, вулиця Новокузнецька, 6, в ж/м Південний (далі - майно, орендоване майно). Орендоване майно являє собою нестаціонарну тимчасову споруду, не пов'язану фундаментом з землею.

У п. 1.2 договору зазначено, що торгова площа та орендоване майно використовується орендарем на правах оренди для реалізації продовольчої групи товарів.

Як зазначено у п. п. 2.1, 2.2 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти від орендодавця орендоване майно протягом одного місяця з моменту набрання чинності цим договором; орендар вступає в користування орендованим майном з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

На виконання вказаних пунктів договору сторонами 10.09.2011 р. підписано Акт прийому-передачі орендованого майна.

Орендна плата складає за перший місяць оренди 53 грн. (без ПДВ) у відповідності до розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1) (п. 3.1 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається її коригуванням за попередній місяць на індекс інфляції (п. 3.2 договору).

Орендна плата не включає в себе вартість послуг ринку. Розмір послуг ринку, які оплачуються орендарем орендодавцю, визначається на підставі розрахунку плати за послуги ринку, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2) та складає 840 грн. (без ПДВ) (п. 3.3 договору).

Зобов'язання по оплаті орендної плати та послуг ринку виникають та припиняються з моменту (дня) підписання відповідного акту приймання-передачі орендованого майна (п. 3.4 договору).

Орендна плата та послуги ринку перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця щомісяця не пізніше 05 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 3.5 договору).

Згідно п. 4.2 договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату, плату за послуги ринку незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідач плату за послуги ринку у встановлений договором строк та розмірі не вносив, чим порушив умови договору.

Позивач направив відповідачу 01.11.2016 р. претензію № 57 про сплату заборгованості на загальну суму 6251,00 грн., яку відповідач отримав 15.11.2016 р.

Відповідачем на адресу позивача надіслано відповідь від 07.12.2016 р. щодо надання додаткових документів.

Позивач направив відповідачу обґрунтування претензії ТОВ Торгсервіс від 01.11.2016 р. № 57 (вих. НОМЕР_2 від 15.12.2016 р.).

Позивач, враховуючи значну та довготривалу заборгованість відповідача, направляв відповідачу повідомлення про відмову від договору, зокрема, лист № 60 від 20.12.2016 р. та лист № 2 від 27.01.2017 р., які повернуті підприємством поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідач на адресу позивача надіслав лист від 07.03.2017 р., який позивач отримав 10.03.2017 р. (вх. № 4 від 10.03.2017 р.) Про розірвання договору № 116 від 10.09.2011 р. , в якому відповідач зазначив, що вважає договір № 116 від 10.09.2011 р. припиненим з 01.04.2016 р., а також те, що у разі відмови у визнанні факту припинення дії договору з 01.04.2016 р., просив вважати цей лист як повідомлення від ФОП ОСОБА_1 до ТОВ Торгсервис про відмову від договору в односторонньому порядку, як то передбачено частиною 2 статті 763 ЦК України.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір укладається на невизначений строк та діє на момент існування ринку.

Відповідач зобов'язання щодо внесення плати за послуги ринку належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті за послуги ринку в розмірі 9520,00 грн. за період з 01.04.2017 р. по 10.03.2017 р. (включно).

У зв'язку з порушенням орендарем зобов'язань за договором, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за послуги ринку у розмірі 9520,00 грн. підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку № 116 від 10.09.2011 р. укладено, керуючись нормами глав 58 Найм (оренда) та 63 Послуги. Загальні положення Цивільного кодексу України, а правові відносини, що склалися між сторонами, мають характер орендних та з надання послуг.

Згідно положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 761 ЦК України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати послуг ринку, у встановлений строк, не виконав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 9520,00 грн. заборгованості по оплаті за послуги ринку за період з 01.04.2016 р. по 10.03.2017 р. включно задовольняється судом.

Вимогу про стягнення штрафної санкції в розмірі 8400,00 грн. за період з квітня 2016 року по січень 2017 року, позивач обґрунтовує з посиланням на п. 8.6 договору № 116 від 10.09.2011 р., згідно якого у разі порушення орендарем грошового зобов'язання по орендній платі або послугам ринку більш ніж на 15 календарних днів, від дати, передбаченої в п. 3.5 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 100% від загальної суми заборгованості.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимогу про стягнення штрафних санкцій в розмірі 8400,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 8400,00 грн. за період з квітня 2016 року по січень 2017 року задовольняється судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково, а також доказів врегулювання спору мирним шляхом суду не надав.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 6, ідентифікаційний номер 23794020) 9520,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) заборгованості по оплаті за послуги ринку, 8400,00 грн. (вісім тисяч чотириста грн. 00 коп.) штрафу та 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23 березня 2017 р.

Суддя В.В. Носівець