Постанова

від 23.10.2017 по справі 908/264/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 908/264/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ємельянова А.С., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 16.03.2017 Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі№ 908/264/17 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Простягнення 16800 грн., за участю представників сторін: від позивача: не з'явилися, від відповідача: ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" 09.02.2017 через поштовий зв'язок звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, з урахуванням заяви про збільшення розмірі позовних вимог, про стягнення 9520,00 грн. основного боргу за договором оренди майна № 116 від 10.09.2011 та 8400,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 у справі № 908/264/17 (суддя Носівець В.В.) задоволено позов. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (69104, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 6, ідентифікаційний номер 23794020) 9520,00 грн. заборгованості з оплати за послуги ринку, 8400,00 грн. штрафу та 1600,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17 (у складі колегії суддів: Зубченко І.В. -головуючого, Ломовцевої Н.В., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 у справі № 908/264/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - орендар) 10.09.2011 укладено договір № 116 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце, загальною площею 18,1 м.кв. (далі - торгова площа) та встановлений на ньому павільйон № 59 Літ. М (відповідно до техпаспорту БТІ), площею 17 м.кв., розміщений на ринку за адресою: ринок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис", м.Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 6, в ж/м Південний (далі - майно, орендоване майно). Орендоване майно являє собою нестаціонарну тимчасову споруду, не пов'язану фундаментом із землею.

Відповідно до п. 1.2 договору торгова площа та орендоване майно використовується орендарем на правах оренди для реалізації продовольчої групи товарів.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти від орендодавця орендоване майно протягом одного місяця з моменту набрання чинності цим договором; орендар вступає в користування орендованим майном з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.4 договору у випадку припинення дії даного договору або його розірвання орендар передає орендодавцю звільнений від свого майна орендований об'єкт (площу) одночасно з підписанням акта приймання-передачі в п'ятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата складає за перший місяць оренди 53,00 грн. (без ПДВ) відповідно до розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом її коригування за попередній місяць на індекс інфляції (п. 3.2).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата не включає в себе вартість послуг ринку. Розмір послуг ринку, які оплачуються орендарем орендодавцю, визначається на підставі розрахунку плати за послуги ринку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2) та складає 840,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.4 договору зобов'язання з оплати орендної плати та послуг ринку виникають та припиняються з моменту (дня) підписання відповідного акта приймання-передачі орендованого майна .

Орендна плата та послуги ринку перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця щомісячно не пізніше 05 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 3.5).

Відповідно до п. 3.7 договору розмір орендної плати, послуг ринку має бути змінений за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, цін та тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України. У випадку відмови сторони від змін орендної плати та/або послуг ринку договір вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату, плату за послуги ринку незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п. 9.1 договір укладається на невизначений строк та діє на час існування ринку.

Договір підписано сторонами.

Сторонами 10.09.2011 підписано акт прийому-передачі до договору № 116 від 10.09.2011 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного та повного внесення плати за послуги ринку стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Оцінивши спірний договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин є змішаним договором, який містить елементи договору оренди та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що відповідно до пунктів 3.1-3.3 орендна плата складає за перший місяць оренди 53,00 грн. (без ПДВ) відповідно до розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом її коригування за попередній місяць на індекс інфляції; орендна плата не включає в себе вартість послуг ринку. Розмір послуг ринку, які оплачуються орендарем орендодавцю, визначається на підставі розрахунку плати за послуги ринку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2) та складає 840,00грн. (без ПДВ).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата та послуги ринку перераховуються орендатором на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця щомісячно не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Судами встановлено, що предметом розгляду справи є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги ринку в розмірі 9520,00 грн. за період з квітня 2016 року по 10.03.2017 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та 8400,00 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 57 від 01.11.2016 з вимогою здійснити оплату орендної плати та послуг ринку.

Відповідачем на адресу позивача направлено лист від 07.12.2016 відповідно до якого відповідач просить надіслати на його адресу необхідні для розгляду претензії документи. У вказаному листі відповідачем зазначено внесення 23.11.2016 орендної плати за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року у розмірі 371,00 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача листа № 59 від 15.12.2016 про обґрунтування претензії. Після залишення останнім без відповіді зазначеного листа позивач посилаючись на ст. 783, ч. 3 ст. 651 ЦК України, пункти 8.2, 9.5 договору направив на адресу відповідача повідомлення № 60 від 20.12.2016 про відмову від договору № 116 від 10.09.2016 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку; та повторне повідомлення № 2 від 27.01.2017 про відмову від договору. Зазначені повідомлення повернуто позивачу підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Позивачем 10.03.2017 отримано від відповідача лист про розірвання договору № 116 від 10.09.2016 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку. У листі відповідачем зазначено, що договір є припиненим з дня вимоги орендодавця щодо зміни оплати, тобто з 01.04.2016. У разі відмови позивача у визнанні цього факту, відповідач просить вважати лист повідомленням про відмову від договору в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 763 ЦК України. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервис" договір є припиненим саме з дати отримання зазначеного листа відповідача, з 10.03.2017.

Судом апеляційної інстанції встановлено: в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що договір є припиненим з 01.04.2016 у зв'язку з тим, що сторонами не погоджено збільшення розміру плати за послуги ринку та оренду. На підтвердження скаржник посилається на відмову від підписання додаткової угоди про зміну розміру орендної плати та послуг ринку. З пункту 3.7 договору вбачається, що розмір орендної плати, послуг ринку має бути змінений за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни методики її розрахунку, цін та тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України. У випадку відмови сторони від змін орендної плати та/або послуг ринку договір вважається таким, що припинив свою дію. При цьому матеріали справи не містять підтвердження факту відповідної відмови відповідача.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до п. 3.4 договору зобов'язання з оплати орендної плати та послуг ринку виникають та припиняються з моменту (дня) підписання відповідного акта приймання-передачі орендованого майна. Зазначене підтверджується п. 2.4 договору відповідно до якого, у випадку припинення дії даного договору або його розірвання орендар передає орендодавцю звільнений від свого майна орендований об'єкт (площу) одночасно з підписанням акта приймання-передачі в п'ятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Проте всупереч вказаним пунктам договору акт приймання-передачі не підписано, що підтверджено сторонами в судовому засіданні 06.06.2017.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи уточнюючого листа відповідача та виписки банку з рахунку позивача відповідачем 23.11.2016 сплачено орендну плату за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року в розмірі 371,00 грн. та 12.12.2016 сплачено орендну плату за період з грудня 2016 року по червень 2017 року в розмірі 371,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2017 наголосив, що зазначені кошти перераховані на рахунок позивача не в якості орендної плати, оскільки вважає договір припиненим з 01.04.2016, а в якості подвійної плати за користування майном за час прострочення з огляду на непідписання акта приймання-передачі. Зазначене твердження не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції правомірно розцінив зазначений факт продовження оплати відповідачем як продовження користування майном відповідно до умов договору.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості за надані послуги ринку за період з квітня 2016 року по 10.03.2017, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком господарського суду про стягнення з відповідача 9520,00 грн. заборгованості за договором № 116 від 10.09.2016 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 8400,00грн.

Положеннями ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Судами встановлено, що відповідно до п. 8.6 договору у випадку порушення орендатором строку оплати орендної плати або послуг ринку, передбаченого п. 3.5 даного договору, або оплати вказаних платежів не в повному обсязі, орендатор виплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення орендатором грошового зобов'язання з орендної плати або послуг ринку більше 15 календарних днів, від дати, передбаченої в п. 3.5 договору, орендатор виплачує орендодавцеві штраф у розмірі 100% від загальної суми заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо здійснення розрахунків, враховуючи наведені норми законодавства та умови договору, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17 Господарського суду Запорізької області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17 Господарського суду Запорізької області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 908/264/17 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ємельянов А.С.