Постанова

від 06.06.2017 по справі 908/264/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 справа № 908/264/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Зубченко І.В., Ломовцева Н.В. , Чернота Л.Ф. , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Іойлев С.А., довіреність №011 від 10.02.2017р. Сніжко І.О., ордер №020295 від 06.06.2017р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017р. (повний текст підписано 23.03.2017р.) у справі№ 908/264/17 (суддя Носівець В.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгсервис , м.Запоріжжя доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя простягнення 16800,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгсервис , м.Запоріжжя, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором №116 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку від 10.09.2011р. у розмірі 8400,00грн. та штрафу у розмірі 8400,00грн.

В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9520,00грн. та штраф у розмірі 8400,00грн. Зазначена заява була прийнята судом, в подальшому суд розглядав справу з її урахуванням.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2017р. (повний текст підписано 23.03.2017р.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за послуги ринку за договором №116 від 10.09.2011р.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 не погодилася з прийнятим рішенням та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду у справі №908/264/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, апелянт зазначає, що договір №116 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку від 10.09.2011р. є припиненим з 01.04.2016р. з огляду на приписи п.3.7 договору у зв'язку з відмовою відповідача від підписання Додаткової угоди від 01.04.2016р. про збільшення розміру орендної плати (з 53,00грн. до 75,00грн.) та плати за послуги ринку (з 840,00грн. до 1200,00грн.). За твердженнями скаржника, з 01.04.2016р. він припинив користування орендованим майном, звільнив його та з цієї дати припинив здійснення оплати за орендну плату та послуги ринку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Скакун О.А.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 06.06.2017р.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервис надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які судовою колегією розглянуті та долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Колядко Т.М. та тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Скакуна О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 06.06.2017р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

10.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгсервис (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - орендар) був укладений договір оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку №116 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце загальною площею 18,1 м.кв. (далі - торгова площа) та встановлений на ньому павільйон НОМЕР_1 Літ.М (згідно техпаспорту БТІ) площею 17 м.кв., розміщений на ринку за адресою: ринок Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервис м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька, 6, в ж/м Південний (далі - майно, орендоване майно). Орендоване майно являє собою нестаціонарну тимчасову споруду, не пов'язану фундаментом із землею.

У п.1.2 договору зазначено, що торгова площа та орендоване майно використовується орендарем на правах оренди для реалізації продовольчої групи товарів.

Як зазначено у п.2.1 та 2.2 договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти від орендодавця орендоване майно протягом одного місяця з моменту набрання чинності цим договором; орендар вступає в користування орендованим майном з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Згідно з п.2.4, у випадку припинення дії даного договору або його розірвання орендар передає орендодавцю звільнений від свого майна орендований об'єкт (площу) одночасно з підписанням акту приймання - передачі в п'ятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору, в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Орендна плата, згідно з п.3.1, складає за перший місяць оренди 53,00грн. (без ПДВ) у відповідності до розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом її коригування за попередній місяць на індекс інфляції (п.3.2).

Пунктом 3.3 передбачено, що орендна плата не включає в себе вартість послуг ринку. Розмір послуг ринку, які оплачуються орендарем орендодавцю, визначається на підставі розрахунку плати за послуги ринку, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №2) та складає 840,00грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.3.4, зобов'язання по оплаті орендної плати та послуг ринку виникають та припиняються з моменту (дня) підписання відповідного акту приймання-передачі орендованого майна .

Орендна плата та послуги ринку перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця щомісячно не пізніше 05 числа місяця наступного за розрахунковим (п.3.5).

Як вбачається з п.3.7, розмір орендної плати, послуг ринку має бути змінений за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни методики її розрахунку, цін та тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України. У випадку відмови сторони від змін орендної плати та/або послуг ринку договір вважається таким, що припинив свою дію.

Згідно п.4.2 договору, орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату, плату за послуги ринку незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.9.1, договір укладається на невизначений строк та діє на момент існування ринку.

Договір підписаний з обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2011р. сторонами було підписано акт прийому-передачі до договору №116 оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку від 10.09.2011р.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного та повного внесення плати за послуги ринку стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінивши спірний договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин є змішаним договором, який містить елементи договору оренди та договору про надання послуг.

За приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, сторонами відповідно до п.3.1-3.3 узгоджено, що орендна плата складає за перший місяць оренди 53,00грн. (без ПДВ) у відповідності до розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом її коригування за попередній місяць на індекс інфляції; орендна плата не включає в себе вартість послуг ринку. Розмір послуг ринку, які оплачуються орендарем орендодавцю, визначається на підставі розрахунку плати за послуги ринку, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2) та складає 840,00грн. (без ПДВ).

Пунктом 3.5 спірного договору встановлено, що орендна плата та послуги ринку перераховуються орендатором на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця щомісячно не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг ринку в розмірі 9520,00грн. за період з квітня 2016р. по 10.03.2017р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та 8400,00грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №57 від 01.11.2016р. з вимогою здійснити оплату орендної плати та послуг ринку.

Фізичною особою-підприємцем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервис було направлено лист від 07.12.2016р., відповідно до якого відповідач просить надіслати на його адресу необхідні для розгляду претензії документи. У вказаному листі відповідач підтвердив факт внесення 23.11.2016р. орендної плати за період з квітня 2016р. по жовтень 2016р. у розмірі 371,00грн. Крім того, зазначив, що у спірний період торгівельний кіоск був закритий та торгівля не здійснювалася.

Позивач листом НОМЕР_1 від 15.12.2016р. направив на адресу відповідача обґрунтування претензії. Після залишення останнім без відповіді зазначеного обґрунтування, позивач з посиланням на ст.783, ч.3 ст.651 ЦК України та п.8.2, 9.5 спірного договору, направив на адресу Фізичної особи-підприємця повідомлення №60 від 20.12.2016р. про відмову від договору оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку №116 від 10.09.2016р. та повторне повідомлення про відмову від договору №2 від 27.01.2017р. Зазначені повідомлення були повернуті позивачу підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, позивачем 10.03.2017р. було отримано від відповідача лист про розірвання договору оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку №116 від 10.09.2016р. У листі відповідач зазначив, що договір є припиненим з дня вимоги орендодавця щодо зміни оплати, тобто з 01.04.2016р. У разі відмови позивача у визнанні цього факту, просив вважати лист повідомленням про відмову від договору в односторонньому порядку на підставі ч.2 ст.763 ЦК України. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервис , договір є припиненим саме з дати отримання зазначеного листа відповідача, тобто, з 10.03.2017р.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що договір є припиненим з 01.04.2016р. у зв'язку з тим, що сторонами не було погоджено збільшення розміру плати за послуги ринку та оренду. На підтвердження скаржник посилається на відмову від підписання Додаткової угоди про зміну розміру орендної плати та послуг ринку.

З пункту 3.7 договору вбачається, що, розмір орендної плати, послуг ринку має бути змінений за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни методики її розрахунку, цін та тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України. У випадку відмови сторони від змін орендної плати та/або послуг ринку договір вважається таким, що припинив свою дію. При цьому, матеріали справи не містять підтвердження факту відповідної відмови відповідача.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що відповідно до п.3.4 договору зобов'язання по оплаті орендної плати та послуг ринку виникають та припиняються з моменту (дня) підписання відповідного акту приймання-передачі орендованого майна. Зазначене підтверджується і п.2.4 договору, відповідно до якого, у випадку припинення дії даного договору або його розірвання орендар передає орендодавцю звільнений від свого майна орендований об'єкт (площу) одночасно з підписанням акту приймання - передачі в п'ятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору, в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Проте, всупереч переліченим пунктам договору, як було підтверджено сторонами в судовому засіданні 06.06.2017р., акт приймання - передачі не підписувався.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи уточнюючого листа відповідача та виписки банку по рахунку позивача, відповідачем 23.11.2016р. було сплачено орендну плату за період з квітня 2016р. по жовтень 2016р. в розмірі 371,00грн. та 12.12.2016р. було сплачено орендну плату за період з грудня 2016р. по червень 2017р. в розмірі 371,00грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2017р. наголосив, що зазначені кошти були перераховані на рахунок позивача не в якості орендної плати, адже вважає договір припиненим з 01.04.2016р., а в якості подвійної плати за користування майном за час прострочення з огляду на не підписання акту приймання - передачі. Разом з тим, зазначене твердження не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а також спростовано матеріалами справи.

У зв'язку з цим судова колегія розцінює зазначений факт продовження оплати відповідачем як продовження користування майном у відповідності до умов договору.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості з оплати послуг ринку за період з квітня 2016р. по 10.03.2017р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про правомірність стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди майна, торгового місця та надання послуг ринку №116 від 10.09.2016р. в розмірі 9520,00грн.

Крім заборгованості за договором позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 8400,00грн.

Положеннями ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як вбачається з п.8.6 договору, у випадку порушення орендатором строку оплати орендної плати або послуг ринка, передбаченого п.3.5 даного договору, або оплати вказаних платежів не в повному обсязі, орендатор виплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення орендатором грошового зобов'язання з орендної плати або послуг ринка більше 15 календарних днів, від дати, передбаченої в п.3.5 договору, орендатор виплачує орендодавцеві штраф у розмірі 100% від загальної суми заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення розрахунків, враховуючи наведені вище норми законодавства та умови договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017р. (повний текст підписано 23.03.2017р.) у справі №908/264/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017р. (повний текст підписано 23.03.2017р.) у справі №908/264/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017р. (повний текст підписано 23.03.2017р.) у справі №908/264/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Ломовцева

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим.: 1- позивачу; 1- відповідачу; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСЗО