Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/1803/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/1803/17

За позовомКомунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю Протока Інвест прозобов'язання укласти договір та стягнення 37 509,76 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Майданік В.Ю. від відповідача:Макаренко Ю.В., Мірошник І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва (надалі - Підприємство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Протока Інвест (надалі - Товариство ) про зобов'язання укласти договір та стягнення 37 509,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані існуванням, на думку позивача, підстав для зобов'язання відповідача укласти (підписати) договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових території №873 в редакції від 01.04.2015 р. та додаткову угоду до нього від 23.02.2016 р., а також стягнення з відповідача заборгованості за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 36 873,44 грн. та пені у розмірі 636,32 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.02.2017 р.

20.03.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду надано заперечення на позовну заяву, в яких відповідач вказував, що він самостійно уклав прямі договори із виконавцями (зокрема, щодо поточного ремонту системи протипожежної автоматики), а також власними силами здійснює частину робіт з утримання прибудинкової території.

В судовому засіданні 27.02.2017 р. судом оголошувалась перерва на 20.03.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвали суду надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на недоведеність позивачем факту надання комунальних послуг на заявлену до стягнення суму.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради №270/270 від 09.10.2014 р. було створено Підприємство, а 13.02.2015 р. згідно розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №61 за позивачем на праві господарського відання було закріплено об'єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно акту приймання-передачі від 01.04.2015 р. на баланс позивача був переданий житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 5.

Відповідач є орендарем нерухомого майна - нежитлового приміщення №193 (в літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 5 (літ. А), балансоутримувачем якого є Підприємство.

Листом №103/32-1611/231 від 18.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, до якого було додано два примірники договору №873 від 01.04.2015 р.

У відповідь на вказаний лист відповідач направив на адресу позивача протокол розбіжностей до договору №873 від 01.04.2015 р., в кому просив зменшити розмір щомісячного тарифу з огляду на виконання деяких видів робіт (прибирання прибудинкової території тощо) власними силами.

Листом №103/32-1118 від 26.02.2016 р. позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди від 23.02.2016 р. до договору №873 від 01.04.2015 р. для підписання з урахуванням встановлення розпорядженням Київської місткої державної адміністрації №442 від 30.04.2015 р. тарифів та структури тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Листом №16/03-2016 від 16.03.2016 р. відповідач повідомив, що вказана додаткова угода від 23.02.2016 р. до договору №873 від 01.04.2015 р. не може бути узгоджена, оскільки сторонами не був підписаний такий договір у встановленому порядку, тобто є неукладеним.

Із позовної заяви вбачається, у період з квітня 2015 року по грудень 2016 року позивачем були надані відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 36 873,44 грн., які останнім не були оплачені у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 р. у справі №753/2526/16-ц

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є орендарем нерухомого майна - нежитлового приміщення №193 (в літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 5 (літ. А), балансоутримувачем якого являється Підприємство.

Позивач вказує, що у період квітня 2015 року по грудень 2016 року ним надавались послуги з утримання та технічного обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 5, а відтак всім власникам нерухомого майна (житлових та нежитлових приміщень) були нараховані до сплати експлуатаційні витрати за утримання такого майна.

Згідно з п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок) тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Тариф на послуги враховує вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води (з урахуванням втрат та витрат води у внутрішньобудинкових системах), водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в обсягах, визначених за приладами обліку або відповідно до Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями, затвердженої в установленому порядку. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

За змістом п. 5 Порядку калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загалі площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до Розпорядження Київської міської адміністрації Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг від 30.04.2015 р. №442 із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 30.03.2016 р. №184, був встановлений тариф в гривні за 1 кв.м. для будинку в м. Київ по вул. Ентузіастів, 5.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у якості доказів надання відповідних послуг були надані до суду штатний розклад Підприємства, з якого вбачається наявності посад двірників та прибиральників, а також відповідні договори, про залучення підрядних організацій для обслуговування житлового будинку в місті Києві по вул. Ентузіастів, 5.

При цьому, відповідно до вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підрядниками за укладеними з позивачем договорами упродовж спірного періоду здійснювалось обслуговування будинку по вул. Ентузіастів, 5 з наданням таких послуг як: дезінсекція та дератизація підвальних приміщень, ремонт покрівлі житлового будинку, підготовка до сезонної експлуатації будинку, послуги операційно-диспетчерського обслуговування об'єднаних диспетчерських систем, проведення робіт по прочищенню вентиляційних каналів та димоходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує, а в ст. 322 Цивільного кодексу України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому, будучи власником (володільцем) майна, відповідач зобов'язаний його утримувати.

Згідно зі статтями 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.2.5 договорів оренди, укладених відповідачем із власником майна, передбачено, що орендар зобов'язаний за свій рахунок здійснювати необхідний поточний ремонт об'єкта нерухомості, інженерного й іншого обладнання, інвентарю, а також фасаду будинку згідно паспорта, зовнішніх мереж, проводити технічне обслуговування й санітарне утримання об'єкта нерухомості й прилягаючої території протягом дії договору, до передачі орендодавцеві по акту здачі нежитлового приміщення.

Отже, виходячи із наведеного, відповідач будучи орендарем нерухомого майна, не маючи з позивачем належним чином укладеного договору у сфері комунальних послуг, не може бути автоматично звільнений від виконання позадоговірного обов'язку щодо сплати заборгованості за надані позивачем комунальні послуги.

При цьому, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами що у спірний період послуги по прибиранню прибудинкової території, поливання двору, клумб і газонів виконувались ним власними силами (або із залученням третіх осіб).

Також наявний в матеріалах справи прямий договір про спостереження за пожежною сигналізацією, укладений за власним бажанням між відповідачем та третьою особою, на спростовує надання позивачем послуг операційно-диспетчерського обслуговування об'єднаних диспетчерських систем, наданих позивачем у спірний період.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано до сплати вартість житлово-комунальних послуг, наданих відповідачу у період з квітня 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 36 873,44 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 36 873,44 грн. є правомірними та обґрунтованими

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 636,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.07.2016 р. по 30.11.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 36 873,44 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Протока Інвест (02154, м. Київ, вул. Ентузаіастів, 5; ідентифікаційний код 37203550) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; ідентифікаційний код 39606435) заборгованість у розмірі 36 873 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 1 572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий