Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/9478/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017Справа №910/9478/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9478/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кіноманія , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція Навігатор , м. Київ,

про визнання недійсними додатків №№ 36, 38, 39 до договору комісії від 15.04.2014 № 1504/14,

за участю представників:

позивача - Бойченко О.С. (довіреність від 27.01.2017 № 92);

відповідача - Яковенко В.М. (довіреність від 01.08.2015 № б/н);

Степанюк А.В. (довіреність від 01.08.2015 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кіноманія (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція Навігатор (далі - Агенція) про визнання недійсними додатків №№ 36, 38, 39 до договору комісії від 15.04.2014 № 1504/14 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.06.2016.

03.06.2016 позивач подав суду клопотання про призначення експертизи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.06.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.06.2016 позивач подав лист-повідомлення поштової адреси ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 було відкладено розгляд справи на 19.07.2016; зобов'язано з'явитися у судове засідання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для надання пояснень.

18.07.2016 позивач подав суду додаткові письмові пояснення по справі; головний бухгалтер ОСОБА_5, на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2016, подав письмові пояснення в яких зазначила, що на момент підписання оспорюваних додатків до Договору у Товаристві не працювала; наявність підпису на акті від 06.02.2015 № 22 не означає, що ОСОБА_5 100% бачила даний акт в оригіналі або особисто отримала його копію.

ОСОБА_4 у судове засідання 19.07.2016 не з'явилася; про причини неявки суд не повідомила; про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - Інститут); зупинено провадження у справі № 910/9478/16 до отримання результатів судової експертизи.

23.11.2016 Інститут подав суду лист з клопотанням судового експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи та матеріали справи № 910/9478/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 поновлено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 20.12.2016; зобов'язано учасників процесу подати суду документи за клопотанням судового експерта.

20.12.2016 Товариство подало суду; супровідний лист до якого було додано докази оплати вартості судової експертизи у сумі 4 404 грн.; додаткові письмові пояснення, в яких позивач повідомив про необхідність надання часу для підготовки та подання, витребуваних експертами документів.

20.12.2016 Агенція подала суду клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень, в яких категорично заперечила проти знищення наданих на дослідження оригіналів оспорюваних додатків до Договору.

У судовому засіданні 20.12.2016 було оголошено перерву до 27.12.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

23.12.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду, необхідні для проведення експертного дослідження.

У судовому засіданні 27.12.2016 представники сторін надали пояснення по справі; представник відповідача не заперечував проти проведення судової експертизи, виключаючи знищення документів.

Суд визнав клопотання судового експерта про надання документів обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи та отримання судом висновку.

30.12.2016 позивач подав суду клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме документів, що підтверджують оплату вартості проведення судової експертизи у сумі 50 841,60 грн.

23.02.2017 від Інституту до суду надійшли: матеріали справи № 910/9478/16; висновок експертів від 09.02.2017 № 12745/12746/16-32 (далі - Висновок) за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та лист від 14.02.2017 № 12744/16-34, в якому повідомлено, що для вирішення питання із встановлення часу виконання підписів у досліджуваних додатках № 36, № 38 та № 39 необхідний дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах (вирізані штрихи будуть необоротно втрачені; перед вирізанням проводиться збереження зовнішнього виду документів на електрографічних копіях, які додаються до висновку експерта).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 21.03.2017.

17.03.2017 відповідач подав суду додаткові документи по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

20.03.2017 позивач подав суду пояснення по справі, в яких вказав, що: суттєве значення для розгляду даного господарського спору має проведення судової технічної експертизи документів; Товариство наполягає на наданні судом дозволу на пошкодження об'єктів дослідження та порівняльних зразків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про проведення судової технічної експертизи документів, виходячи з такого.

Висновком було надано відповіді на питання щодо того, чи підписала оспорювані додатки ОСОБА_4

Що ж до проведення судової технічної експертизи документів, то слід вказати таке.

З наданих позивачем документів вбачається, що печатка, відбиток якої є на спірних правочинах, була знищена в день звільнення ОСОБА_4, а отже, не могла бути використана пізніше дати її звільнення.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З моменту порушення провадження у справі (26.05.2016) минув майже рік.

Отже, проведення судової експертизи в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

В судовому засіданні 21.03.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору та просив позовні вимоги задовольнити повністю; представник відповідача надав пояснення по суті спору та проти позову заперечив.

У судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторні, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014 Товариством (комітент) і Агенцією (комісіонер) укладено Договір, за умовами якого:

- комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату, від свого імені, але за рахунок комітента, на умовах, що встановлені Договором, вчинити правочин (-и) (надалі - Правочин (-и), предметом яких є надання послуг з розміщення реклами продукції, послуг комітента, на телебаченні, на радіо, засобами зовнішньої реклами, в друкованих засобах масової інформації, на інших медіа-носіях, розміщення спонсорської інформації, послуги з популяризації знаків для товарів і послуг, що належать комітенту, а також будь-яких інших матеріалів, включаючи, але не обмежуючись PR-матеріалами тощо, комісіонер зобов'язується надавати інші послуги (виконувати роботи), передбачені Договором та відповідними додатками (далі - послуги) (пункт 1.1 Договору);

- комісіонер зобов'язався за дорученням та за рахунок комітента укласти від свого імені з виконавцями правочини щодо виконання виконавцем робіт/надання послуг, вимоги, умови та строки до яких будуть наведені сторонами у додатках до Договору (пункт 2.1 Договору);

- вартість послуг та/або робіт виконавців, що надаються на підставі укладених комісіонером правочинів у період дії Договору, узгоджується сторонами шляхом підписання додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 5.3 Договору);

- вартість послуг комісіонера (винагорода комісіонера) за Договором складає 2,5% від вартості усіх послуг та/або робіт виконавців, що надаються на підставі укладених комісіонером правочинів у період дії Договору. Розмір винагороди комісіонера вказується у відповідних додатках до Договору (пункт 5.4 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Строк дії Договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (пункт 8.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача директором ОСОБА_4, яка діяла на підставі статуту, та від відповідача директором ОСОБА_6, яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.

Частиною першою статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії.

Крім того, до Договору сторонами було укладено, зокрема, додаток від 14.01.2014 № 39 (далі - Додаток № 39), додаток від 12.01.2015 № 38 (далі - Додаток № 38) та додаток від 14.01.2015 № 36 (далі - Додаток № 36), які на думку позивача, мають бути визнані недійсними.

Так, за умовами Додатку № 39:

- відповідно до умов Договору комісіонер зобов'язався від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини (далі - правочин) на умовах, викладених у пункті 2 Додатку № 39 (пункт 1 Додатку № 39);

предметом правочину є:

- розміщення комісіонером за замовленням комітента рекламних матеріалів Піднесення Юпітер у мережі Інтернет у період 19.01-27.01.2015 (пункт 2.1 Додатку № 39);

- розміщення рекламних матеріалів, наданих комітентом, в мережі Інтернет (тизерна реклама в соціальній мережі Facebook), період 19.01-27.01.2015 (пункт 2.2 Додатку № 39);

- розміщення рекламних матеріалів, наданих комітентом, в мережі Інтернет (контекстна підтримка орендованої сторінки), період 19.01-27.01.2015 (пункт 2.3 Додатку № 39);

- розміщення рекламних матеріалів, наданих комітентом, в мережі Інтернет (промо пости в соціальній мережі Facebook), період 19.01-27.01.2015 (пункт 2.4 Додатку № 39);

- вартість послуг з розміщення рекламних матеріалів відповідно до пункту 2 Додатку № 39 становить 14 466,68 грн., крім того ПДВ - 2 893,34 грн., всього з ПДВ 17 360,02 грн. (пункт 3 Додатку № 39);

- вартість послуг комісіонера за вчинення правочину відповідно до умов Договору складає 2,5% від вартості розміщення реклами, визначеної пунктом 3 Додатку № 39, а саме 361,67 грн., крім того ПДВ - 72,33 грн., всього з ПДВ 434 грн. (пункт 4 Додатку № 39).

За умовами Додатку № 38 сторони узгодили таке:

- відповідно до умов Договору комісіонер зобов'язався від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини (далі - правочин) на умовах, викладених у пункті 2 Додатку № 38 (пункт 1 Додатку № 38);

предметом правочину є:

- виготовлення та розміщення комісіонером за замовленням комітента рекламних матеріалів Піднесення Юпітер у київському метрополітені в період 15.01-15.02.2015 (пункт 2.1 Додатку № 38);

- вартість послуг з розміщення рекламних матеріалів відповідно до пункту 2.1 Додатку № 38 становить 56 984,58 грн., крім того ПДВ - 11 396,92 грн., всього з ПДВ 68 381,50 грн. (пункт 3 Додатку № 38);

- вартість послуг з виготовлення рекламних матеріалів відповідно до пункту 2.1 Додатку № 38 становить 22 816,67 грн., крім того ПДВ - 4 563,33 грн., всього з ПДВ 27 380 грн. (пункт 4 Додатку № 38);

- вартість послуг комісіонера за вчинення правочину відповідно до умов Договору складає 2,5% від вартості виготовлення та розміщення рекламних матеріалів, визначеної пунктом 3 та пунктом 4 Додатку № 38, а саме 1 995,03 грн., крім того ПДВ - 399,01 грн., всього з ПДВ 2 394,04 грн. (пункт 5 Додатку № 38).

За умовами Додатку № 36 сторони узгодили таке:

- відповідно до умов Договору комісіонер зобов'язався від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини (далі - правочин) на умовах, викладених у пункті 2 Додатку № 36 (пункт 1 Додатку № 36);

предметом правочину є:

- розміщення комісіонером за замовленням комітента рекламних матеріалів Піднесення Юпітер на телебаченні у період 23.01-06.02.2015 (пункт 2.1 Додатку № 36);

- вартість послуг з розміщення рекламних матеріалів відповідно до пункту 2.1 Додатку № 36 становить 355 042,71 грн., крім того ПДВ - 71 008,54 грн., всього з ПДВ 426 051,25 грн. (пункт 3 Додатку № 36);

- вартість послуг комісіонера за вчинення правочину відповідно до умов Договору складає 2,5% від вартості розміщення рекламних матеріалів, визначеної пунктом 3 Додатку № 36, а саме 8 876,07 грн., крім того ПДВ - 1 775,22 грн., всього з ПДВ 10 651,29 грн. (пункт 4 Додатку № 36).

Додатки №№ 39, 38 та 36 підписано від позивача директором ОСОБА_4, яка діяла на підставі статуту, та від відповідача головним фахівцем по роботі з клієнтами ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 11.12.2014 № К-11/14, та скріплено печатками сторін.

Позивач просить суд визнати недійсними Додатки №№ 39, 38 та 36, посилаючись на таке:

- відповідно до пункту 8.1 Договору останній діє до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором; оскільки Додатки №№ 38 та 36 укладено після сплину строку дії Договору, отже, вони є недійсними;

- заборгованість між сторонами за Договором відсутня, що підтверджується актом-звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.04.2014 по 01.01.2015 включно від 01.07.2015 (далі - акт звірки);

- відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість Товариства за січень 2015 року договірних, фінансових відносин між позивачем та відповідачем не існувало;

- зазначені додатки до Договору не укладалися Товариством, і для Товариства не існували, оскільки вказані додатки відсутні у переліку документів, зазначених в акті приймання-передачі документів від 17.02.2015 № 79 (далі - Акт № 79), за яким представниками колишнього директора Товариства ОСОБА_4 здійснювалася передача всіх без винятку документів, які підтверджували всі правочини, здійснені нею на посаді директора Товариства станом на 24.02.2015; також вказана інформація підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податковою звітністю Товариства;

- вказані додатки є підробленими з боку відповідача та такими, що не відповідають дійсності з таких підстав: Додаток № 39 було укладено 14.01.2014, тобто за три місяці до укладення основного Договору; зазначені правочини укладалися колишнім директором Товариства ОСОБА_4 після зупинення її повноважень, як виконавчого органу, рішенням Загальних зборів учасників Товариства від 24.01.2015.

У свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що:

- 29.12.2014 сторонами укладено додаткову угоду до Договору про продовження дії Договору до 31.12.2015 (далі - Додаткова угода), зокрема, факт існування якої фігурував в судових провадженнях по інших судових справах між сторонами, а отже, додатки до Договору укладені в межах строку дії Договору та є дійсними;

- акт звірки, на який посилається позивач, не підписаний відповідачем, та є зведеним обліковим документом, який сам по собі не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків сторін, а також не може мати юридичну силу доказу як наявності, так і відсутності фінансових зобов'язань між сторонами, а отже не може бути прийнятий судом як доказ відсутності фінансових відносин між Товариством та Агенцією;

- податкова декларація і виписки з особового рахунку, на які посилається позивач, містять відомості про господарські операції Товариства, але не доводять відсутність фінансових обов'язків Товариства перед Агенцією;

- оскільки, жодних повідомлень від позивача про зміни у штатній структурі Товариства до відповідача не надходило, а офіційне джерело відомостей про юридичну особу, а саме Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на дату підписання додатків містив дані про те, що громадянка ОСОБА_4 була директором Товариства, підстав для неможливості ОСОБА_4 підписати додатки не було, а отже, додатки підписано уповноваженою особою;

- крім Акта № 79, копію якого надав позивач, є ще акт від 06.02.2015 № 22 про передачу документів (далі - Акт № 22), згідно з яким працівниками Товариства новому керівництву Товариства, а саме ОСОБА_8 (новий директор та фінансовий директор Товариства за сумісництвом) та ОСОБА_5 (заступник головного бухгалтера з 26.01.2015), було передано ряд документів, перелік яких, серед іншого, містить дані й про передачу всіх трьох додатків;

- послідовне підписання Додаткової угоди, медіа-планів та оскаржуваних додатків діючим на дату підписання Додаткової угоди директором ОСОБА_4 та керівником відділу маркетингу та реклами ОСОБА_9 свідчить, що минуле керівництво, яке на дату підписання мало всі необхідні повноваження для цього, мало прямі та чітко виражені наміри співпрацювати з відповідачем та отримувати послуги від останнього, для чого й було укладено ряд правочинів, серед яких і оскаржувані позивачем додатки.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під час розгляду справи з метою встановлення часу оформлення Додатків та факту їх підписання ОСОБА_4, що є необхідним для правильного вирішення справи та його визначення потребує спеціальних знань, які у суду відсутні, було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів (ухвала суду від 19.07.2016).

Проведення експертизи було доручено Інституту та на вирішення експерта поставлені такі питання:

- в який період часу було укладено та підписано ОСОБА_4 додаток від 14.01.2014 № 39 до договору комісії від 15.04.2014 № 1504? В період з 01.01.2014 по 14.01.2014 включно чи у період з 01.01.2015 по 14.01.2015 включно? Чи було підписано даний додаток саме ОСОБА_4?;

- в який період часу було підписано ОСОБА_4 додаток №38 від 12.01.2015 до договору комісії №1504/14 на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами від 15.04.2014? В період з 01.01.2015 по 12.01.2015 включно? Та чи було підписано даний додаток саме ОСОБА_4?;

- в який період часу було підписано ОСОБА_4 додаток №36 від 14.01.2015 до договору комісії №1504/14 на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами від 15.04.2014? В період з 01.01.2015 по 14.01.2015 включно? Та чи було підписано даний додаток саме ОСОБА_4?

23.02.2017 від Інститут до суду надійшли: матеріали справи № 910/9478/16; Висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та лист від 14.02.2017 № 12744/16-34, в якому повідомлено, що для вирішення питання із встановлення часу виконання підписів у досліджуваних додатках № 36, № 38 та № 39 необхідний дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах (вирізані штрихи будуть необоротно втрачені; перед вирізанням проводиться збереження зовнішнього виду документів на електрографічних копіях, які додаються до висновку експерта).

У Висновку судові експерти вказали, що підписи від імені ОСОБА_4 у графах Директор у Додатках № 38, № 36 та №39 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів ОСОБА_4

Отже, Висновком підтверджено, що саме ОСОБА_4 підписувала зі сторони позивача оспорювані правочини.

Що ж до посилань позивача на те, що ОСОБА_4 підписала оспорювані правочини після її звільнення з посади директора, то слід вказати таке.

Додатки № 36, № 38, № 39 містять не лише підпис ОСОБА_4, але й відтиск печатки Товариства.

Позивач не подав суду жодного документального підтвердження того, що ОСОБА_4, не будучи директором Товариства, мала при собі печатку підприємства і користувалася нею, підписуючи спірні правочини без необхідного обсягу дієздатності.

Посилання позивача на власну документацію, зокрема на Акт № 79 та податкову декларацію не є обґрунтованими, оскільки, відсутність в акті та податковій звітності інформації про спірні правочини може свідчити про недоліки в оформленні документації самим Товариством, та не є безумовним доказом того, що ОСОБА_4 уклала спірні додатки без повноважень директора.

Що ж до дати укладення Додатку № 39, то зазначення сторонами дати 14.01.2014 є по суті опискою, оскільки сам Додаток № 39 містить посилання, що є укладеним до Договору, а тому цілком логічно, що він не міг бути підписаний 14.01.2014, а саме за три місяці до укладення Договору.

Разом з тим, суду не подано жодного документального підтвердження того, що Додатки № 36, № 38, № 39 були укладені після закінчення повноважень у ОСОБА_4 як директора Товариства та не були спрямовані на реальне врегулювання відносин сторін щодо реклами фільму Піднесення Юпітер .

Крім того, з наданих позивачем документів вбачається, що печатка, відбиток якої є на спірних правочинах, була знищена в день звільнення ОСОБА_4, а отже, не могла бути використана пізніше дати її звільнення.

Факт знищення печатки підтверджується наказом від 27.01.2015 № 16 Товариства.

Отже, фізично не можна було використати стару печатку позивача ОСОБА_4 після її звільнення.

Позивач не підтвердив того, що відповідач як комісіонер не укладав відповідні правочини в інтересах Товариства як комісіонера з метою реклами вказаного фільму.

Інші доводи позивача, викладені ним у позові та поясненнях, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24.03.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук