Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/24391/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/24391/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13"

про стягнення 385 626,04 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Залерцов М.О. (довіреність)

від відповідача: Сергієнко С.В. (довіреність), Кравець Д.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" (відповідач) 385 626,04 грн., з яких: 263 390,13 грн. - заборгованість за надані послуги, 77 934,91 грн. - інфляційні втрати, 9083,72 грн. - 3 % річних, 8878,27 грн. - пені, 26 339,01 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем заборгованості за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 в частині оплати послуг за постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 263390,13 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 77 934,91 грн., 3 % річних у розмірі 9083,72 грн. та пеня у розмірі 8878,27 грн. Також на підставі п. 4.1. договору позивачем здійснено нарахування штрафу у сумі 26 339,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження по справі № 910/24391/16, призначено її до розгляду на 07.02.2017.

02.02.2017 та 06.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

06.02.2017 через відділ діловодства суду відповідач подав заяву про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при розгляді справи № 910/24391/16 здійснюється фіксування судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 відкладено розгляд справи № 910/24391/16 на 23.02.2017.

22.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та документи по справі. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на наступне:

- відомості, які містяться в наданих позивачем актах про зняття показань з приладу обліку по особовому рахунку №8-724-51 щодо спожитих обсягів не відповідають визначеним обсягам спожитої води, які визначені у розрахунку заборгованості;

- акти зняття показань з приладу обліку, які б могли підтвердити спожиті обсяги гарячої води та докази в підтвердження визначених у розрахунку обсягів стічних вод позивачем не надано;

- за розрахунком відповідача заборгованість за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 відсутня, натомість існує переплата у розмірі 237876,99 грн.;

- оскільки, в матеріалах справи відсутні платіжні документи про оплату послуг із відміткою банку про їх отримання, то строк оплати у відповідності до п. 3.4. договору не настав;

- з огляду на те, що за розрахунком відповідача за договором наявна переплата, а строк прострочення неможливо встановити, то відповідач також заперечив вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

23.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивачем зазначено наступне:

- направлення дебетових повідомлень про сплату за надані послуги підтверджується довідкою ПАТ "Радикал Банк" №92/17 від 19.01.2017;

- обсяги отриманих послуг були погоджені сторонами в актах про зняття показань з приладу обліку, долучених до супровідного листа вих. №125/12 від 02.02.2017;

- відкриття особових рахунків (на кожен лічильник окремо) є особливістю ведення бухгалтерського обліку позивача;

- за період з 01.01.2014 по 01.07.2014 нарахування за обсяги стоків після використання гарячої води проводилось за нормою споживання на одного мешканця; за період з 01.07.2014 по 01.09.2016 нарахування не відбувалось у зв'язку із відсутністю водокористування; за період з 01.10.2014 по 01.07.2014 нарахування здійснювалось по процентному співвідношенні до мешканців ЖБК "Обчислювач - 13";

- відповідач про наявність заперечень щодо отриманих у період з 01.01.2014 по 30.06.2016 послуг з водопостачання та водовідведення не повідомляв;

- надання послуг із приймання стічних вод, у тому числі гарячого водопостачання, регулюються умовами укладеного між сторонами договору та Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37.

В судовому засіданні 23.02.2017 представники сторін заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/24391/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/24391/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 09.03.2017.

01.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву, в обґрунтування своїх заперечень відповідач додатково зазначив, що по договору №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 відповідачу було відкрито тільки один особовий рахунок №8-673, а тому нарахування послуг за кодом №8-50673 не ґрунтуються на умовах договору.

02.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання в якому відповідач зазначив, що акти про зняття показань з приладів обліку неможливо подати до суду у зв'язку із їх втратою. Докази часткової оплати наданих послуг за договором №00096/4-08 від 13.02.2002 у відповідача відсутні, оскільки всі платежі, які були здійснені за вказаним договором враховані позивачем в розрахунку позовних вимог.

03.03.2017 через відділ діловодства суду позивачем подано постанови НКРРКПУ про встановлення тарифів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017, враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, розгляд справи №910/24391/16 відкладено на 21.03.2017.

17.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли акти про зняття показань з приладів обліку по особовому рахунку №8-724-52.

21.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли платіжні вимоги-доручення роздруковані через ЕОМ по кодах 8-673, 8-50673 за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2017 надав суду пояснення щодо заявлених вимог, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили.

В судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київодоканал", правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Обчислювач - 13" (абонент) укладено договір №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно п. 2.1 договору, постачальник зобов'язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно із п. 2.2 договору встановлено обов'язки абонента сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору; щоквартально представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів; при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, вносити про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі та сповіщати нового власника про обов'язок оформитися абонентом у постачальника.

Відповідно до п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно додатку №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому виді: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Згідно із п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів банківської установи.

Відповідно до п. 3.5 договору, абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання (п. 7.1 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.01.2014 по 30.06.2016 в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показників з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента; тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; реєстри дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача та платіжні вимоги-доручення.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 в частині оплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 263390,13 грн.

Також позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 77 934,91 грн., 3 % річних у розмірі 9083,72 грн., пеня у розмірі 8878,27 грн. та штраф у сумі 26 339,01 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У відповідності до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (чинних станом на час надання послуг у спірний період), зазначені Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (п. 1.4. Правил №190).

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Субспоживачем, у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, є суб'єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Пунктом 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 передбачено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води виникли на підставі укладеного між сторонами договору №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

З урахуванням наведеного, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем) на користь позивача.

На підставі зазначеного договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 8-673, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, та код 8-50673, за яким здійснюється розрахунок стоків гарячої води.

Згідно із додатком №2 до договору, нарахування обсягів наданих послуг по коду абонента 8-673 здійснювалось за двома лічильниками з особовими рахунками №8-724-51 та №8-724-52 за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60.

Нарахування вартості наданих послуг у період з 01.01.2014 по 30.06.2016 здійснювалось позивачем за тарифами встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг згідно із постановами №184 від 30.09.2011, №82 від 10.02.2012, №80 від 31.01.2014, №756 від 18.06.2014, №969 від 31.03.2015. Застосування тарифів встановлених постановою №184 від 30.09.2011, №80 від 31.01.2014 здійснено на підставі наданих відповідачем відомостей щодо орендаря за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60. Також як встановлено судом, відображення у розрахунку у березні 2014 року, липні 2014 року та травні 2015 нарахувань за тарифами встановленими постановами НКРРКПУ №184 від 30.09.2011, №82 від 10.02.2012, №756 від 18.06.2014 зумовлене фактичним нарахуванням послуг за попередній період.

За розрахунком позивача, у період з 01.01.2014 по 30.06.2016 сума наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення по коду абонента №8-673 становила 716286,20 грн., сума здійснених часткових оплат - 643505,24 грн., сума боргу - 72780,96 грн.

Актами про зняття показань приладу обліку №8-724-52 та №8-754-51 підтверджено обсяги спожитої питної води за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, що визначені позивачем у розрахунку заборгованості по коду абонента 8-673.

Сума часткових оплат підтверджена реєстром дебетових повідомлень Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", реєстром надходжень грошових коштів складеним позивачем та копіями банківських виписок. Сума здійснених оплат за договором також підтверджена відповідачем.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.4. договору сторони погодили, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня надання позивачем платіжних документів банківської установи.

Отже, у відповідності до договору, сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по оплаті послуг протягом 5-ти днів з моменту надання платіжних документів до банку.

На підтвердження представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, позивач надав суду реєстр дебетових повідомлень Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", що надсилались ЖБК "Обчислювач - 13" за період з 01.01.2014 по 10.07.2015.

Вказаний реєстр дебетових повідомлень містить відомості щодо номеру, дат платіжного документу, призначення платежу.

Дослідивши реєстр дебетових повідомлень Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", суд вважає, що даний реєстр підтверджує факт представлення постачальником платіжних документів до банківської установи за період з 01.01.2014 по 10.07.2015.

В матеріалах справи наявні платіжні вимоги-доручення за спірний період, в тому числі за період з липня 2015 року по червень 2016 року, які не містять відмітки про одержання банком. За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні 21.03.2017 у позивача відсутні платіжні вимоги-доручення із відмітками банку про отримання, оскільки направлялись до банківської установи через електронну систему, а відповідна довідка банку відсутня.

Разом з тим, згідно із наявного в матеріалах справи розрахунку позивача, конррозрахунку відповідача та доказів сплати вбачається, що відповідачем здійснювались оплати за послуги, надані у період з липня 2015 року по червень 2016 року, за який відсутні платіжні вимоги-доручення із відмітками банку про їх отримання. В той час, відповідачем всупереч приписам ст. ст. 33-34 ГПК України не було надано суду жодних доказів в спростування факту отримання платіжних-вимог доручень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що обставини представлення позивачем платіжних документів до банківської установи за період з січня 2014 року по червень 2016 року є доведеними.

Судом перевірено розрахунок заборгованості наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673 та встановлено, що розрахунок заборгованості у сумі 72780,96 грн. є вірним та обґрунтованим.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 в частині сплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673 підтверджено матеріалами справи, заборгованість у сумі 72780,96 грн. належним чином доведена, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 72780,96 грн.

Також за розрахунком позивача, у період з 01.01.2014 по 30.06.2016 сума наданих та несплачених відповідачем послуг з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води по коду абонента №8-50673 становить 190609,17 грн.

Як вже встановлено судом вище, у відповідності до укладеного між сторонами договору, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, відповідач зобов'язаний сплачувати надані позивачем послуги з приймання стічних вод, у тому числі, що утворились при використанні гарячої води.

Згідно із розрахунком та поясненнями позивача, за період з 01.01.2014 по 01.07.2014 нарахування за обсяги стоків після використання гарячої води проводились за нормою споживання на одного мешканця (3,5 кв.м на 1 особу). Кількість мешканців, як зазначено позивачем, відповідно до відомостей наданих відповідачем складала 1169 осіб. У період з 01.07.2014 по 01.09.2014 нарахування не відбувались в зв'язку з відсутністю водокористування. Позивач зазначає, що у період з 01.10.2014 по 01.07.2016 нарахування відбувалось по процентному співвідношенні для ЖБК "Обчислювач-13" на 1169 мешканців становило - 17,696%.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із укладеним між ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивачем) та ПАТ "Київенерго" договором №12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води від 07.08.2014, централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води здійснюється за адресою м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 13а, прилад обліку типу WPH-ZF-150 №0915028, особовий рахунок 724-36.

В підтвердження об'ємів питної води для потреб гарячого водопостачання, у відповідності до яких здійснювався розрахунок послуг з приймання стічних вод, що утворились при використанні гарячої води, позивачем надано акти про зняття показань з приладу обліку по особовому рахунку 8-724-36 за період з вересня 2014 року по червень 2016 року.

Вказаними актами підтверджено здійснення нарахування об'ємів води для потреб гарячого водопостачання відповідно до показників приладу обліку типу WPH-ZF-150 №0915028 (особовий рахунок 724-36), який встановлений на тепловому пункті за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 13а.

Акти про зняття показань з приладу обліку по особовому рахунку 8-724-36 містить загальний об'єм води для потреб гарячого водопостачання спожитий від вказаного теплового пункту, який в подальшому підлягав розподілу між споживачами. За поясненнями позивача подальший розподіл об'єму нарахування питної води для потреб гарячого водопостачання для ЖБК "Обчислювач-13" здійснювався в процентному співвідношенні до кількості мешканців у кожному житловому будинку.

Однак, доказів того, який саме обсяг гарячої води було спожито ЖБК "Обчислювач-13" та яка кількість саме мешканців за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60 позивачем не надано.

Не містять матеріали справи і доказів в підтвердження того, що водопостачання та водовідведення гарячої води для ЖБК "Обчислювач-13" за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60 здійснювалось саме за тепловим пунктом, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 13а.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсягів води, питної води для потреб гарячого водопостачання, що визначені у розрахунку заборгованості за послуги з прийняття стоків, яка утворились при використанні гарячої води.

У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи фактичних даних, які підтверджують кількість мешканців ЖБК "Обчислювач-13", дійсний об'єм гарячої води для ЖБК "Обчислювач-13" за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60 та вихідні дані (обсяги води) визначені у розрахунку стоків, що утворились при використанні гарячої води по коду абонента №8-50673, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 190609,17 грн. заборгованості за послуги з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 190609,17 грн.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних, 3% річних та штрафу, нарахованих на суму стягнення 190609,17 грн. за послуги з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг.

В той же час, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що по договору №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 може здійснюватись нарахування тільки по одному особовому рахунку №8-673 є необґрунтованими, оскільки відкриття особових рахунків на кожен об'єкт по якому здійснюється водокористування зумовлене особливістю ведення бухгалтерського обліку, а норми чинного законодавства не передбачають узгодження його ведення з абонентами.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу на заборгованість за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 3207,37 грн., а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

З огляду на наявність прострочення у сплаті наданих послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та безпідставну відмову відповідача від сплати заборгованості у розмірі 72780,96 грн., враховуючи те, що судом встановлено обґрунтованість вимог про стягнення боргу у розмірі 72780,96 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 7278,09 грн. (із розрахунку 10% від 72780,96 грн.).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки інфляційних втрат у сумі 23312,54 грн. та 3% річних у сумі 3009,83 грн., нарахованих за прострочення оплати послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води є арифметично вірними, а тому позовні вимоги суд задовольняє повністю.

З огляду на вище встановлені судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи на день розгляду справи, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 у розмірі 72780,96 грн., пеня у розмірі 3207,37 грн., 3% річних у розмірі 3009,83 грн., інфляційні витрати у розмірі 23312,54 грн. та штраф у розмірі у розмірі 7278,09 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" (03179, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 7/60, ідентифікаційний код 22893139) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпзицька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 72780,96 грн., пеню у розмірі 3207,37 грн., 3% річних у розмірі 3009,83 грн., інфляційні витрати у розмірі 23312,54 грн., штраф у розмірі у розмірі 7278,09 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1643,83 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2017.

Суддя С.О. Турчин