Постанова

від 07.06.2017 по справі 910/24391/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 910/24391/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Залерцов М.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Кравець Д.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач- 13"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 року у справі № 910/24391/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13"

про стягнення 385 626,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Обчислювач - 13" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необгрунтованим, прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи; рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права; рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Скарга обґрунтована тим, що позивач зазначає про об'єми холодної води та стоків холодної води (5 та 4 куб.м. з січня 2014 року по липень 2014 року), які не підтверджені жодними Актами.

Скаржник вказує, що деякі Акти (за період з вересня 2014 року та по червень 2016 року включно) підписані зовсім іншою юридичною особою ПАТ Київенерго та ПАТ АК Київводоканал , а тому не мають жодного відношення до даної справи.

Апелянт зазначає, що неможливо визначити куди були направлені платіжні повідомлення за період з 01.01.2014 року по 10.07.2015 року.

Відповідач заперечуючи проти стягнення неустойки та санкції вказує, що у позивача відсутні докази настання строку виконання грошового зобов'язання , для сторони відповідача (попередній пункт скарги), відсутні і підстави заявляти про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київводоканал" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ПАТ АК Київводоканал вважає рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 р. у справі № 910/24391/16 про відмову в задоволенні позовних вимог в розмірі 190 609,17 грн. основного боргу, 54 622,37 грн інфляційних втрат, 6 073,89 грн 3% річних, 5 670,90 грн пені та 19 060,92 грн штрафу, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд мотивував своє рішення в частині відмовленої суми позовних вимог відсутністю доказів того, який саме обсяг гарячої води спожито відповідачем. Такий висновок Господарського суду м. Києва порушує ряд норм процесуального права, зокрема ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), де зазначено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року порушено апеляційне провадження, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2017 року.

Згідно пп. 2.3.44. п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" у справі №910/19325/16 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2017 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 07.06.2017 року клопотанням зазначає, що на виконання рішення загальних зборів ПАТ АК Київводоканал видано наказ № 159 дід 28.04.2017 року Про перейменування ПАТ АК Київводоканал та відокремлених структурних підрозділів Товариства та просить врахувати зміну назви Позивача при подальшому розгляді справи.

Рішенням Загальних зборів ПАТ АК Київводоканал від 28.04.2017 визначено змінити тип товариства з публічного на приватне, а також змінити найменування з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

Наказом №159 від 28.04.2017 року Про перейменування ПАТ АК Київводоканал та відокремлених структурних підрозділів Товариства

Відповідно до ст.5 Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008 року № 514-VI зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Згідно п.1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Відповідач, згідно з поданим до суду 07.06.2017 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" заперечив, вважає останню необґрунтованою та поданою виключно для затягування розгляду справи. Припущення, які викладено в апеляційній скарзі повністю спростовуються матеріалами справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

13.02.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київодоканал", правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Обчислювач - 13" (абонент) укладено договір №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року .

Відповідно п. 2.1 договору, постачальник зобов'язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно із п. 2.2 договору встановлено обов'язки абонента сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору; щоквартально представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів; при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, вносити про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі та сповіщати нового власника про обов'язок оформитися абонентом у постачальника.

Відповідно до п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно додатку №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому виді: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Згідно із п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів банківської установи.

Відповідно до п. 3.5 договору, абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання (п. 7.1 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.01.2014 по 30.06.2016 в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показників з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента; тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; реєстри дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача та платіжні вимоги-доручення.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 385 626,04 грн., з яких 263 390,13 грн. - заборгованість за надані послуги, 77 934,91 грн. - інфляційні втрати, 9083,72 грн. - 3 % річних, 8878,27 грн. - пені, 26 339,01 грн. - штраф.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались зобов'язання за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 в частині оплати послуг за постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 263390,13 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 77 934,91 грн., 3 % річних у розмірі 9083,72 грн. та пеня у розмірі 8878,27 грн. Також на підставі п. 4.1. договору позивачем здійснено нарахування штрафу у сумі 26 339,01 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У відповідності до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (чинних станом на час надання послуг у спірний період), зазначені Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 року за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (п. 1.4. Правил №190).

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Субспоживачем, у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, є суб'єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Пунктом 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 передбачено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води виникли на підставі укладеного між сторонами договору №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 року, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

З урахуванням наведеного, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем) на користь позивача.

На підставі зазначеного договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 8-673, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, та код 8-50673, за яким здійснюється розрахунок стоків гарячої води.

Згідно із додатком №2 до договору, нарахування обсягів наданих послуг по коду абонента 8-673 здійснювалось за двома лічильниками з особовими рахунками №8-724-51 та №8-724-52 за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60.

Нарахування вартості наданих послуг у період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року здійснювалось позивачем за тарифами встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг згідно із постановами №184 від 30.09.2011 року, №82 від 10.02.2012 року, №80 від 31.01.2014 року, №756 від 18.06.2014 року, №969 від 31.03.2015 року. Застосування тарифів встановлених постановою №184 від 30.09.2011 року, №80 від 31.01.2014 року здійснено на підставі наданих відповідачем відомостей щодо орендаря за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60. Також як встановлено судом, відображення у розрахунку у березні 2014 року, липні 2014 року та травні 2015 нарахувань за тарифами встановленими постановами НКРРКПУ №184 від 30.09.2011 року, №82 від 10.02.2012 року, №756 від 18.06.2014 року зумовлене фактичним нарахуванням послуг за попередній період.

За розрахунком позивача, у період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року сума наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення по коду абонента №8-673 становила 716286,20 грн., сума здійснених часткових оплат - 643505,24 грн., сума боргу - 72780,96 грн.

Актами про зняття показань приладу обліку №8-724-52 та №8-754-51 підтверджено обсяги спожитої питної води за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року, що визначені позивачем у розрахунку заборгованості по коду абонента 8-673.

Сума часткових оплат підтверджена реєстром дебетових повідомлень Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", реєстром надходжень грошових коштів складеним позивачем та копіями банківських виписок. Сума здійснених оплат за договором також підтверджена відповідачем.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.4. договору сторони погодили, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня надання позивачем платіжних документів банківської установи.

Отже, у відповідності до договору, сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по оплаті послуг протягом 5-ти днів з моменту надання платіжних документів до банку.

На підтвердження представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, позивач надав суду реєстр дебетових повідомлень Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", що надсилались ЖБК "Обчислювач - 13" за період з 01.01.2014 року по 10.07.2015 року.

Вказаний реєстр дебетових повідомлень містить відомості щодо номеру, дат платіжного документу, призначення платежу.

Дослідивши реєстр дебетових повідомлень Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", суд вважає, що даний реєстр підтверджує факт представлення постачальником платіжних документів до банківської установи за період з 01.01.2014 року по 10.07.2015 року.

В матеріалах справи наявні платіжні вимоги-доручення за спірний період, в тому числі за період з липня 2015 року по червень 2016 року, які не містять відмітки про одержання банком. За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні 21.03.2017 року у позивача відсутні платіжні вимоги-доручення із відмітками банку про отримання, оскільки направлялись до банківської установи через електронну систему, а відповідна довідка банку відсутня.

Разом з тим, згідно із наявного в матеріалах справи розрахунку позивача, контррозрахунку відповідача та доказів сплати вбачається, що відповідачем здійснювались оплати за послуги, надані у період з липня 2015 року по червень 2016 року, за який відсутні платіжні вимоги-доручення із відмітками банку про їх отримання. В той час, відповідачем всупереч приписам ст. ст. 33-34 ГПК України не було надано судам обох інстанцій жодних доказів в спростування факту отримання платіжних-вимог доручень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції вірно встановив, що обставини представлення позивачем платіжних документів до банківської установи за період з січня 2014 року по червень 2016 року є доведеними.

Апеляційним судом перевірено розрахунок заборгованості наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673 та встановлено, що розрахунок заборгованості у сумі 72780,96 грн. є вірним та обґрунтованим.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 року в частині сплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673 підтверджено матеріалами справи, заборгованість у сумі 72780,96 грн. належним чином доведена, тому суд першої інсанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 72780,96 грн.

Також за розрахунком позивача, у період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року сума наданих та несплачених відповідачем послуг з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води по коду абонента №8-50673 становить 190609,17 грн.

Як вже встановлено судом вище, у відповідності до укладеного між сторонами договору, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 року, відповідач зобов'язаний сплачувати надані позивачем послуги з приймання стічних вод, у тому числі, що утворились при використанні гарячої води.

Згідно із розрахунком та поясненнями позивача, за період з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року нарахування за обсяги стоків після використання гарячої води проводились за нормою споживання на одного мешканця (3,5 кв.м на 1 особу). Кількість мешканців, як зазначено позивачем, відповідно до відомостей наданих відповідачем складала 1169 осіб. У період з 01.07.2014 року по 01.09.2014 року нарахування не відбувались в зв'язку з відсутністю водокористування. Позивач зазначає, що у період з 01.10.2014 року по 01.07.2016 року нарахування відбувалось по процентному співвідношенні для ЖБК "Обчислювач-13" на 1169 мешканців становило - 17,696%.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із укладеним між ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивачем) та ПАТ "Київенерго" договором №12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води від 07.08.2014, централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води здійснюється за адресою м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 13а, прилад обліку типу WPH-ZF-150 №0915028, особовий рахунок 724-36.

В підтвердження об'ємів питної води для потреб гарячого водопостачання, у відповідності до яких здійснювався розрахунок послуг з приймання стічних вод, що утворились при використанні гарячої води, позивачем надано акти про зняття показань з приладу обліку по особовому рахунку 8-724-36 за період з вересня 2014 року по червень 2016 року.

Вказаними актами підтверджено здійснення нарахування об'ємів води для потреб гарячого водопостачання відповідно до показників приладу обліку типу WPH-ZF-150 №0915028 (особовий рахунок 724-36), який встановлений на тепловому пункті за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 13а.

Акти про зняття показань з приладу обліку по особовому рахунку 8-724-36 містить загальний об'єм води для потреб гарячого водопостачання спожитий від вказаного теплового пункту, який в подальшому підлягав розподілу між споживачами. За поясненнями позивача подальший розподіл об'єму нарахування питної води для потреб гарячого водопостачання для ЖБК "Обчислювач-13" здійснювався в процентному співвідношенні до кількості мешканців у кожному житловому будинку.

Доказів того, який саме обсяг гарячої води було спожито ЖБК "Обчислювач-13" та яка кількість саме мешканців за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60 позивачем не надано.

Не містять матеріали справи і доказів в підтвердження того, що водопостачання та водовідведення гарячої води для ЖБК "Обчислювач-13" за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60 здійснювалось саме за тепловим пунктом, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 13а.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсягів води, питної води для потреб гарячого водопостачання, що визначені у розрахунку заборгованості за послуги з прийняття стоків, яка утворились при використанні гарячої води.

У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи фактичних даних, які підтверджують кількість мешканців ЖБК "Обчислювач-13", дійсний об'єм гарячої води для ЖБК "Обчислювач-13" за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7/60 та вихідні дані (обсяги води) визначені у розрахунку стоків, що утворились при використанні гарячої води по коду абонента №8-50673, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 190609,17 грн. заборгованості за послуги з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 190609,17 грн.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних, 3% річних та штрафу, нарахованих на суму стягнення 190609,17 грн. за послуги з прийняття стоків, що утворились при використанні гарячої води, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання відповідача на те, що по договору №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 року може здійснюватись нарахування тільки по одному особовому рахунку №8-673 є необґрунтованими, оскільки відкриття особових рахунків на кожен об'єкт по якому здійснюється водокористування зумовлене особливістю ведення бухгалтерського обліку, а норми чинного законодавства не передбачають узгодження його ведення з абонентами.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу на заборгованість за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод по коду абонента №8-673.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 3207,37 грн., а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

З огляду на наявність прострочення у сплаті наданих послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та безпідставну відмову відповідача від сплати заборгованості у розмірі 72780,96 грн., враховуючи те, що судом встановлено обґрунтованість вимог про стягнення боргу у розмірі 72780,96 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 7278,09 грн. (із розрахунку 10% від 72780,96 грн.).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки інфляційних втрат у сумі 23312,54 грн. та 3% річних у сумі 3009,83 грн., нарахованих за прострочення оплати послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води є арифметично вірними, а тому вірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Таким чином, заперечення апелянтів не знайшли підтвердження зібраними у матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення апелянтів до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення заборгованісті за договором №00096/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2002 року у розмірі 72780,96 грн., пені у розмірі 3207,37 грн., 3% річних у розмірі 3009,83 грн., інфляційних витрат у розмірі 23312,54 грн. та штрафу у розмірі у розмірі 7278,09 грн.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2017 року у справі № 910/24391/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач- 13", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач- 13" на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2017 року у справі № 910/24391/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2017 року у справі № 910/24391/16 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач- 13" на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2017 року у справі № 910/24391/16 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 року у справі № 910/24391/16 - залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/24391/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

І.М. Скрипка