Ухвала

від 22.03.2017 по справі 907/406/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

22.03.2017 Справа № 907/406/13

За позовом публічного акціонерного товариства „БРОКБІЗНЕСБАНК", м. Київ

до відповідача 1: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Іза Хустського району

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс К1", м. Ужгород

про: стягнення 622747,25 грн.

Суддя Івашкович І.В ., розглянувши матеріали

за скаргою Вих.№214 від 13.01.2017 стягувача публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

на дії Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області

за участі представників:

від скаржника (стягувача) - Прусов В.М., довіреність №805/3 від 30.01.2017 (брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).

від боржника 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - не з"явився

від боржника 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс К1"- не з"явився

від Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.06.2013р по справі №907/406/13 стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс К1" (Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Шевченка, 22, і.к. 33868966) на користь публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (м.Київ, Солом"янський район, проспект Перемоги, 41 і.к. 19357489) 622 747,25 грн. (шістсот двадцять дві тисячі сімсот сорок сім грн. 25 коп.) (в тому числі: 398 345,95 грн. заборгованість по кредиту, 180 468,54 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 10 443,25 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 13 572,22 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 19 917,29 грн. неустойка) та 12 454,95 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн. 95 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання вказаного судового рішення видано наказ від 03.07.2013р. №907/406/13, який стягувачем пред"явлено до виконання до відділу ДВС Хустського районного управління юстиції ГТУЮ в Закарпатській області.

На підставі заяви стягувача про примусове виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.07.2013 №907/406/13 державним виконавцем відділу ДВС Хустського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015р. ВП №48816519 стосовно боржника ОСОБА_1.

За результатами вчинення в ході виконавчого провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.07.2013 №907/406/13 головним державним виконавцем Хустського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.12.2016р. ВП №48816519, відповідно до якої виконавчий документ - наказ №907/406/13 від 03.07.2013, виданий господарським судом Закарпатської області, повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу мотивовано з посиланням на те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" в порядку норм ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України звернувся до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця, згідно з якою просить визнати дії головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.12.2016 №48816519, винесену головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, зобов"язати головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області винести постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №907/406/13 про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Ресурс К1" на користь АТ "Брокбізнесбанк" 622 747,25 грн. заборгованості по кредитному договору та 12 454,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.12.2016 №48816519, стягувач (скаржник) стверджує, що дії головного державного виконавця Хустського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Калинича М.М. щодо винесення вказаної постанови є неправомірними, такими, що порушують права та законні інтереси стягувача. В обгрунтування поданої скарги вказує на грубі порушення Хустським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на адресу Банку не було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та інших матеріалів виконавчого провадження. Наголошує, що державний виконавець як гарант забезпечення виконання рішень повинен, керуючись нормами Закону, використовувати всі надані йому права та обов"язки, а не повертати безпідставно без виконання виконавчий документ, порушуючи законні права та інтереси стягувача. Невжиття державним виконавцем всіх передбачених законом заходів примусового виконання позбавляє АТ "Брокбізнесбанк" можливості вчасно задовольнити свої вимоги як стягувача, що в подальшому тягне за собою несвоєчасне виконання зобов"язань АТ "Брокбізнесбанк" перед вкладниками. Зазначає при цьому, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 10.06.2014 №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк"" виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 №45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк". Відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основною метою Уповноваженої особи при здійсненні процедури ліквідації банку є захист прав та законних інтересів вкладників банку, забезпечення ефективної процедури виведення банку з ринку.

У процесі судового розгляду скарги уповноваженим представником скаржника вимоги за скаргою підтримано.

Хустський районний відділ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області не направив для участі в судовому засіданні свого уповноваженого представника, натомість надіслав письмовий відзив на скаргу з доданими документами, згідно з яким одночасно просить розглянути скаргу без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до викладеної у письмовому відзиві позиції Хустський районний відділ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області вимоги за скаргою стягувача заперечує, просить скаргу відхилити як безпідставну. В обгрунтування заперечень проти скарги стягувача орган ДВС посилається на ті обставини, що на виконанні у Хустському районному відділі ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №488165519 з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області №907/406/13 від 03.07.2013. Вказаний виконавчий документ надійшов до виконання 22.09.2015р. та того ж дня постановою державного виконавця від 22.09.2015 відкрито виконавче провадження, копію якої за вих.№15933 від 24.09.2015 направлено сторонам до відома та боржнику до виконання.

Зазначає також, що 22.09.2015р. державним виконавцем в порядку ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 1999р.) винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, копію якої направлено сторонам для відома та реєструючим органам для виконання. Відповідні відомості щодо арешту майна боржника внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (додано копію витягу). Згідно інформаційної довідки №82077689 від 09.03.2017 (копію додано) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчудження об"єктів нерухомого майна, відповідні відомості про арешт на нерухоме майно боржника внесено при попередніх надходженнях виконавчого документа.

У відзиві наведено перелік вжитих державним виконавцем заходів, спрямованих на перевірку майнового стану боржника:

- направлено запити до реєструючих майно установ, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Хустського МРЦЗ;

- згідно відповідей, отриманих з Пенсійного фонду України, інформація про особу-боржника, який працює за трудовими чи цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи не знайдена, боржник є отримувачем пенсії в управління ПФУ в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області;

- згідно відповідей, що надійшли з Державної податкової служби України, у боржника наявний відкритий рахунок в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та ПАТ "ВіЕс Банк", інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

- відповідно до ст. ст.11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції 1999р.) винесено постанову від 03.08.2016р. про арешт коштів боржника. Згідно відповіді ПАТ "ВіЕс Банк" залишок коштів на арештованому рахунку боржника відсутній. Через відсутність відповіді з АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" 05.10.2016р. повторно винесено постанову про арешт коштів, однак інформація щодо виконання банком постанови про арешт коштів боржника до ДВС не надходила;

- згідно відповіді, що надійшла з центру надання послуг, пов"язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Хуст та Хустського району УДВС УМВС України в Закарпатській області, за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

З огляду на отримання від органу ПФУ інформації про те, що боржник є отримувачем пенсії, органом ДВС у відзиві на скаргу вказано на те, що у відповідності до ч.2 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може звернути стягнення на пенсію боржника, без застосування заходів примусового звернення на майно боржника, за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п"яти мінімальних розмірів заробітної плати. Однак, в даному випадку стягувачем не було подано заяву про звернення стягнення на пенсію боржника.

У відзиві зазначено, що актом державного виконавця від 16.12.2016 (копію додано) встановлено, що в результаті вжитих заходів у боржника не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. На підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову від 16.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою одночасно роз"яснено стягувачу його право повторного пред"явлення виконавчого документа до виконання у строк до 16.12.2019р. Однак, станом на 10.03.17 стягувач правом повторного пред"явлення виконавчого документа до виконання не скористався.

У відзиві органу ДВС наголошено, що державним виконавцем вжито відповідні заходи щодо виконання рішення суду, проте у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, в здійснені виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Зазначає про те, що не зрозумілим є, яке саме порушене право стягувача стало підставою для подання ним даної скарги.

Уповноваженим представником боржників письмових пояснень по суті скарги стягувача або будь-яких доказів в обгрунтування та підтвердження своєї позиції не надано. Натомість в процесі судового розгляду скарги представником боржників заявлено усно заперечення проти скарги стягувача, стверджує про законність вчинення державним виконавцем усіх дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду від 03.07.2013 №907/406/13. Наголошено на тому, що у скарзі жодним чином не обгрунтовано, які саме дії державного виконавця є незаконними, та не надано відповідних доказів. Вважає, що постанова від 16.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена державним виконавцем правомірно, державним виконавцем вжито усіх передбачених законом заходів щодо виявлення майна та коштів боржника. Оскільки за результатами вжиття таких заходів майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено, державним виконавцем підставно та обгрунтовано винесено відповідну постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Наголошено, що права стягувача не порушено, стягувач має право повторно пред"явити виконавчий документ до виконання.

Уповноваженим представником стягувача (скаржника) заявлено заперечення проти доводів органу ДВС, на електронну адресу суду надіслано письмові пояснення із змістом таких заперечень. Наголошено, зокрема, що державним виконавцем не було належним чином повідомлено АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та не надіслано листа з пропозицією про надання згоди на звернення стягнення на пенсію боржника. Також зазначає, що додані до відзиву відділу ДВС копії матеріалів виконавчого провадження свідчать про те, що в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не вживались заходи щодо проведення систематичних перевірок, а саме, не рідше як один раз на два тижні (щодо виявлення рахунків боржника), один раз на три місяці (щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника). На клопотання Банку про хід виконавчого провадження відділом ДВС відповідь не надано, що також вважається грубим порушенням законодавства.

Проаналізувавши мотиви доводів скаржника (стягувача), заперечень Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, представника боржників, дослідивши матеріали справи, суд констатує висновки наступні.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В силу ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Європейським судом з прав людини в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року зроблено висновок про те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції, у зв'язку з чим саме на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Норми Закону України "Про виконавче провадження" визначають умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо правомірності дій державного виконавця.

Як слідує із фактичних обставин і матеріалів справи, на час винесення державним виконавцем відділу ДВС Хустського РУЮ постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 ВП №48816519, в також в період вчинення в межах вказаного виконавчого провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.07.2013 №907/406/13, про які зазначає орган ДВС у відзиві на скаргу та на підтвердження вчинення яких надає копії матеріалів виконавчого провадження, діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №N 606-XIV (з наступними змінами), який втратив чинність з 05.10.2016р. згідно із Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII).

Натомість на дату винесення оскаржуваної постанови від 16.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві та на даний час чинним є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року N 1404-VIII (набрав чинності 05.10.2016р.).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Аналогічні положення містяться і у ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р.

Наведене узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та здійснюється державними виконавцями на підставі виконавчих документів, у тому числі й виконавчих листів, що видаються судами (ст.ст. 2, 17 Закону від 21.04.1999 № 606-XIV).

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового належного виконання рішення суду.

Згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець наділений широким спектром повноважень, у межах яких, зокрема має право;

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно ст. 30 Закону від 21.04.1999р. державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав - згідно із статтею 48 цього Закону.

Із фактичних обставин справи слідує, що в період дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. державним виконавцем Хустського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області за наслідками вчинення дій з примусового виконання наказу від 03.07.2013 №907/406/13, в т.ч. щодо пошуку та виявлення грошових коштів та майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, виконавче провадження у порядку, встановленому Законом від 21.04.1999р., не завершено.

Натомість постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.12.2016р. ВП №48816519 винесена з посиланням на підстави для повернення виконавчого документа, передбачені п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. N 1404-VIII (чинний з 05.10.2016р.).

За змістом норм п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII в редакції, що була чинною на час винесення оскаржуваної постанови, передбачалось, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З регламентації вищенаведених норм п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII у їх системному зв"язку із положеннями п.6 Розділу XIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №1404-VIII, слідує, що завершення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 03.07.2013 №907/406/13, який виконувався до набрання чинності Законом №1404-VIII, зокрема, шляхом його повернення стягувачу, могло бути вчинено органом ДВС лише за наявності підстав, передбачених ст.37 Закону №1404-VIII. Зокрема, наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, визначених у п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII в редакції станом на 16.12.2016р. (дату винесення оскаржуваної постанови), пов"язано із необхідністю здійснення виконавцем протягом року відповідно до цього Закону заходів з розшуку майна боржника, які виявилися безрезультатними.

Як вбачається із наданих органом ДВС копій документів виконавчого провадження державним виконавцем з часу набрання чинності Законом №1404-VIII жодних дій щодо розшуку майна боржника не вчинялось, визначений вказаним Законом для вжиття заходів щодо розшуку майна боржника строк в один рік не дотримано.

Виходячи з вищевикладеного, суд констатує висновок про те, що постанова від 16.12.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена в порушення вимог чинного на час її винесення Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", за відсутності передбачених п.2 ч.1 ст.37 цього Закону підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, скаргу стягувача слід визнати поданою з обгрунтованих підстав і така підлягає задоволенню судом.

Керуючись ст. ст. 86, 121 -2 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Вих.№214 від 13.01.2017 стягувача публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ на дії Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області задоволити.

2. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.12.2016 ВП №48816519 Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

3. Зобов'язати Хустський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийняти до виконання наказ господарського суду Закарпатської області № 907/406/13 від 03.07.2013р. та відновити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Закарпатської області № 907/406/13 від 03.07.2013р.

4. Копію ухвали надіслати сторонам та Хустському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Івашкович І.В.