Рішення

від 20.03.2017 по справі 920/255/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2017 Справа № 920/255/16 Господарський суд Сумської області, у складі колегії судів: головуючого судді Левченка П.І., судді Яковенка В.В., судді Резніченко О.Ю. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/255/16

за позовом - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка , м. Київ,

до відповідача - Державного підприємства Мисливське господарство НИЗИ , смт. Низи Сумського району Сумської області,

про стягнення 96075,00 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні, розпочатому 20.02.2017 року о 12 год. 00 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 12 год. 30 хв. 20.03.2017 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу на свою користь 96075,00 грн. шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1441,13 грн.

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що водій автомобіля УАЗ 39095, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 під час скоєння ДТП дійсно керував зазначеним транспортним засобом та перебував у трудових відносинах з відповідачем, але в момент скоєння ДТП не виконував службових обов'язків, а автомобілем заволодів протиправно після закінчення робочого часу. Оскільки в подорожньому листі від 03.08.2015 року за № 802 визначено час прибуття автомобілю після рейсу 17 год. 00 хв., а згідно постанови Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2015 року у справі № 591/5628/15-ц, ДТП було скоєно ОСОБА_1 приблизно о 18 год. 35 хв., тоді як згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників відповідача, робочий час єгерського складу становить з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти стягнення грошових коштів в порядку регресу, звертає увагу суду на те, що спірні правовідносини на його думку, не передбачають заміни зобов'язання, а лише перехід прав кредитора від однієї особи (ОСОБА_3В.) до позивача. Такі відносини охоплюються інститутом суброгації, а не регресу і ґрунтуються на спеціальних нормах цивільного законодавства. А тому відповідач вважає, що позивач необґрунтовано просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в порядку регресу і на підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача 18.04.2016 року подано письмове клопотання № 2530 від 18.04.2016 року про залучення Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ОМЕГА в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в якому застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 - водія ДП Мисливське господарство НИЗИ , згідно полісу НОМЕР_5, ТЗ АС-U 39095 ВП6 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, з лімітом відповідальності 50000,00 грн. (франшиза 500,00 грн.), від якої позивачеві надійшли кошти в розмірі 49500,00 грн., та витребування у останнього копії документів, що були подані відповідачем для врегулювання страхового випадку, а саме: заяву про подію, пояснення про подію, подорожній лист водія, документи на водія, поліс ОСЦПВ НОМЕР_5, для встановлення лімітів відповідальності та франшизи.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.04.2016 року заперечував проти задоволення клопотання представника позивача в частині залучення третьої особи - Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ОМЕГА , оскільки вважає, що рішення в даній справі ніяким чином не вплине на його права чи обов'язки.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.04.2016 року у даній справі клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПрАТ АСК ОМЕГА та про витребування додаткових доказів судом задоволено в частині витребування додаткових доказів, та забов'язано ПрАТ АСК ОМЕГА надати суду належним чином засвідчені копії документів, що були подані Державним підприємством Мисливське господарство НИЗИ для врегулювання страхового випадку по суті спору, а саме: заяву про подію, пояснення про подію, подорожній лист водія, документи на водія, поліс ОСЦВПВ НОМЕР_5, для встановлення лімітів відповідальності та франшизи.

На виконання вимог суду ПрАТ АСК ОМЕГА разом з супровідним листом № 805 від 28.04.2016 року надало суду копії: страхового акту № 3806, розрахунку суми страхового відшкодування, полісу НОМЕР_5, пояснень щодо ДТП, наказу № 3 від 22.01.2015 року про закріплення транспортних засобів, а також свідоцтва про реєстрацію ТЗ та тимчасового дозволу на керування.

10.05.2016 року представник позивача подав суду письмові пояснення № 2975 від 10.05.2016 року, в яких зазначає, що відповідно до відзиву відповідача автомобіль АС-U 39095 ВП6 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачу знаходився в службовому використанні ОСОБА_1 (що є винуватцем ДТП) з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Для підтвердження своїх пояснень відповідач надав копію подорожнього листа № 802 від 03.08.2015 року, пояснення головного мисливця ОСОБА_5 та пояснення механіка ОСОБА_6 Вищевказані особи в своїх поясненнях стверджують, що автомобіль АС-U 39095 ВП6 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 був поставлений на територію підприємства о 17 год. 00 хв., вже після чого ОСОБА_1 ніби - то самовільно взяв автомобіль та здійснив ДТП. Але не зважаючи на доводи відповідача, що відбулося самовільне заволодіння службовим транспортним засобом (тобто викрадення), відповідачем не було повідомлено компетентні органи, які б могли зафіксувати або спростувати даний факт. На виконання ухвали суду ПрАТ АСК ОМЕГА було надано суду копії запитуваних документів для ознайомлення, з яких слідує наступне: 05.08.2015 року відповідач повідомив ПрАТ АСК Омега про настання страхового випадку під керуванням ОСОБА_1 та подав копії документів а саме: техпаспорт, тимчасове посвідчення водія, поліс, довідка ДАІ, подорожній лист та наказ на водія, всі документи завірені головним бухгалтером ДП МГ НИЗИ та мокрою печаткою підприємства. Зокрема відповідачем було подано до ПрАТ АСК ОМЕГА копію подорожнього листа № 802 від 03.08.2015 року, відповідно до якого автомобіль АС-U 39095 ВП6 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 виїхав з території підприємства об 11 год. 00 хв. та повернувся на територію підприємства о 20 год. 00 хв., даний подорожній лист підписаний механіком ОСОБА_6, що прийняв автомобіль о 20 год. 00 хв.

Позивач вбачає наявність в діях відповідача факту злочину - підробки документів задля свідомого введення суду в оману та уникнення відповідальності за завданий збиток пошкодженого автомобіля в результаті ДТП.

Представник відповідача, заявив усне клопотання про зупинення розгляду справи та направлення матеріалів справи до органів досудового розслідування.

Суд, вважаючи клопотання представника відповідача обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, ухвалою від 12.05.2016 року зупинив провадження у даній справі до отримання результатів перевірки по факту виявлених дій відповідача, переслідуваних у кримінальному порядку, та надіслав матеріали до органу досудового розслідування, а саме: копію подорожнього листа № 802 від 03.08.2015 (подану ПрАТ АСК ОМЕГА ); копію подорожнього листа № 802 від 03.08.2015, копію пояснювальної записки ОСОБА_6 та копію пояснювальної записки ОСОБА_5 (поданих директором відповідача).

Ухвалою від 19.01.2017 року провадження у справі № 920/255/16 поновлено у зв'язку з набранням законної сили вироку від 20.09.2016 року у кримінальній справі № 592/7950/16-к за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює головним бухгалтером Державного підприємства Мисливське господарство НИЗИ (відповідача у справі), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, тобто складання та видачі офіційного документа шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей.

З вказаного вироку вбачається, що 03.08.2015 року з метою організації і оформлення виїзду для охорони мисливських господарств водію відповідача ОСОБА_1 механіком ОСОБА_6 було видано подорожній лист № 802 службового автомобіля УАЗ 09095, номер НОМЕР_1. О 17 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 повернувся на територію підприємства, за адресою: м. Суми, вул. Засумська 12-А, де поставив службовий автомобіль на стоянку, а бухгалтер ОСОБА_7 поставила у подорожньому листі відмітку про прибуття автомобіля о 17 год. 00 хв. О 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 без відома керівництва взяв цей же автомобіль і поїхав у власних справах та о 18 год. 45 хв. потрапив у ДТП. 04.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_7 (головного бухгалтера відповідача) з проханням видати йому для надання в страхову компанію і підтвердження факту керування автомобілем у робочий час такий же подорожній лист з тим же номером і датою, але із зміненим часом вибуття і прибуття - 11 год. 00 хв. та 20 год. 00 хв. відповідно. Розуміючи протиправність своїх дій, ОСОБА_7 зробила копію підробленого подорожнього листа, засвідчила її печаткою підприємства та своїм підписом і передала ОСОБА_1, який мав передати його страховій компанії ПрАТ Акціонерна страхова компанія Омега .

У письмових поясненнях (вх. № 1631 від 17.02.2017) відповідач, посилаючись на частину четверту статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що вказаний вирок суду у кримінальній справі доводить, що надана суду ПрАТ Акціонерна страхова компанія Омега копія подорожнього листа № 802 від 03.08.2015 року із зазначенням часу повернення автомобіля на стоянку товариства - 20 год. 00 хв. - підроблена, а отже, не може слугувати доказом у господарській справі, а наданий суду відповідачем подорожній лист № 802 від 03.08.2015 року з часом виїзду і приїзду ОСОБА_1 8 год. 00 хв. і 17 год. 00 хв., відповідно - є належним і допустимим доказом, який не спростовується іншими доказами, що є в матеріалах справи.

Представник позивача подав суду письмове клопотання, в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2015 року між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка (позивачем) укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 019040/4002/0000184 (далі - договір страхування), згідно якого застраховано автомобіль FORD MONDEO , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3.

03.08.2015 року, у м. Суми по вул. Черепіна - вул. Д.Коротченка відбулося зіткнення (дорожньо-транспортна пригода) автомобіля FORD MONDEO , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля АС-U 39095 ВП6 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який перебував на момент ДТП у трудових відносинах з відповідачем.

Позивач зазначає, що ДТП відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 26.08.2015 року у справі № 591/5628/15-п, відповідно до якої визнано вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання вимог статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України, здійснено виплату страхового відшкодування на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в розмірі 145575,00 грн. та набуто права вимоги на підставі вищезазначених правових норм до особи, відповідальної за завдані збитки, якою позивач вважає відповідача, як власника транспортного засобу автомобіля АС-U 39095 ВП6 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля FORD MONDEO , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок ДТП, застрахованого на підставі договору добровільного страхування автотранспорту № 019040/4002/0000184 від 21.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка (позивачем).

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що водій ОСОБА_1 транспортним засобом заволодів протиправно та скоїв ДТП після закінчення робочого часу.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України Про страхування , при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Відповідно до статті 9 Закону України Про страхування , страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку. Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхове відшкодування становить собою суму завданих страхувальнику збитків за мінусом франшизи та мінусом коефіцієнту фізичного зносу, розміри яких встановлюються в договорі страхування.

05.08.2015 року до позивача звернувся страхувальник - ОСОБА_3, із заявою про настання страхового випадку 03.08.2015 року та всіма необхідними документами для виплати страхового відшкодування.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 133-15 від 10.08.2015 року розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля FORD MONDEO , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, врезультаті пошкодження в ДТП, складає 158544,75 грн.

Відповідно до рахунку № 373 від 06.10.2015 року вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 145575,00 грн.

На підставі вищевказаних документів позивач, виконуючи умови договору страхування сплатив відшкодування згідно розрахунку суми збитку 145575,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 036165 від 21.10.2015 року.

В даному випадку договором страхування не передбачено франшизу, а тому сума страхового відшкодування за договором страхування складає 145575,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі страхування, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати умови договору .

Згідно частини першої статті 1166 цього ж Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою, другою статті 1187 згаданого Кодексу визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого .

А відтак, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від ОСОБА_1 та ДП МГ НИЗИ , як водія та власника автомобіля НОМЕР_1, компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля FORD MONDEO , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок ДТП.

Стаття 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини, які виникли в даному випадку між відповідачем та ПрАТ Страхова Компанія ОМЕГА , регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 названого Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; пункт 1.7. зазначеної правової норми визначає, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; а за приписами пункту 1.8. даної статті Закону страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Таким чином, до власників транспортних засобів віднесені всі дієздатні фізичні особи та юридичні особи, які правомірно експлуатують транспортний засіб та уклали зі страховою компанією договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (стали страхувальниками).

Зазначені в Законі України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дві умови, а саме: правомірність експлуатації транспортного засобу і укладення експлуатуючим транспортний засіб угоди зі страховиком про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, є вичерпними умовами для отримання страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір Зелена картка ) відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Пунктом 17.6. зазначеної правової норми визначено, що особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБ.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія вказаного ТЗ, була застрахована у ПрАТ Страхова Компанія ОМЕГА згідно полісу НОМЕР_5, страхувальник ДП МГ НИЗИ , з лімітом відповідальності 50000,00 грн. (франшиза 500,00 грн.).

29.10.2015 року позивач звернувся із заявою в порядку регресу до ПрАТ АСК ОМЕГА , яка у відповідь на вказану заяву 29.12.2015 року перерахувала позивачеві грошові кошти в сумі 49500,00 грн.

Користуючись правом, що забезпечене статтями 993, 1166, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України Про страхування відповідач повинен сплатити позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди, яка була заподіяна в наслідок дій винуватця ДТП (ОСОБА_1), та сумою, що сплачена ПрАТ Страхова Компанія ОМЕГА , а саме 96075,00 грн.

Згідно пункту 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 27 вищезгаданої постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація . Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна сторін у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного кодексу України), а для суброгації, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України Про страхування встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку.

Верховний Суд України при розгляді 05.09.2012 року справи № 3-32гс12 зробив правовий висновок, згідно з яким перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація - стаття 993 Цивільного кодексу України) допускається лише в майновому страхуванні.

Згідно частини четвертої статті 1187 Цивільного кодексу України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого , а відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів .

Таким чином відповідач, як власник транспортного засобу несе відповідальність за завдану шкоду не лише як особа, що використовує та утримує транспортний засіб, а і як особа, яка здійснює діяльність, пов'язане зі зберіганням транспортного засобу, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідач не довів суду, що ним належним чином здійснювалась діяльність щодо утримання та зберігання транспортного засобу, який використовувався його водієм ОСОБА_1, який перебував під час ДТП у трудових відносинах з відповідачем і мав можливість безперешкодного користування транспортним засобом у будь-який час, що не розцінювалося відповідачем як неправомірне заволодіння транспортним засобом, оскільки з приводу неправомірного заволодіння транспортним засобом 03.08.2015 року водієм ОСОБА_1 відповідач не звертався до правоохоронних органів, не вживав ніяких заходів дисциплінарної відповідальності до водія ОСОБА_1

За таких обставин, використанню транспортного засобу водієм ОСОБА_1 03.08.2018 року після 17 год. 00 хв. (у тому числі під час ДТП) сприяла недбалість відповідача (власника транспортного засобу), внаслідок неналежної діяльності якого, пов'язаної з використанням, зберіганням та утриманням транспортного засобу, спричинена ДТП від 03.08.2015 року, а відтак саме відповідач має відповідати у повній мірі за даних обставин за завдану шкоду.

Поряд з цим, у даному випадку за відповідачем, як законним володільцем (власником) джерела підвищеної небезпеки, суд визнає право на регресну вимогу до водія ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах з відповідачем на час скоєння ДТП.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди, яка була заподіяна в наслідок дій винуватця ДТП (ОСОБА_1) та сумою, що сплачена ПрАТ Страхова Компанія ОМЕГА , в сумі 96075,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягаючими задоволенню на підставі статей 993, 1166, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про Страхування , а заперечення відповідача відхиляються судом як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Мисливське господарство НИЗИ (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Низівське лісництво, ідентифікаційний код 30811278) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70а, ідентифікаційний код 20033533) заборгованість в сумі 96075,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1441,13 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.03.2017.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя В.В. Яковенко

Суддя О.Ю. Резніченко