Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/13565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/13565/14

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державного закладу Київський коледж зв'язку

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва;

2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву;

3)Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 21 754, 05 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: ФОП ОСОБА_1

від відповідача: Мельник О.А. за дов.

від третіх осіб не з'явились

від прокуратури не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державного закладу "Київський коледж зв'язку" про зобов'язання Державного закладу "Київський коледж зв'язку" здійснити перерахунок витрат Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по сплаті земельного податку за 2011, 2012 роки згідно договору № 3586/3718/ком. від 02.12.2006 на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, укладеного між сторонами, та стягнення з Державного закладу "Київський коледж зв'язку" надмірно сплаченої суми витрат по сплаті земельного податку в розмірі 29 164, 56 грн.

Судами розгляд справи здійснювався неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016, визнано недійсним п. 3.2. договору № 3586/3718/ком від 02.12.2006 в редакції додаткових угод № 1 від 16.07.2009 та № 2 від 08.01.2008 в частині обов'язку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснювати Державному закладу "Київський коледж зв'язку" відшкодування витрат по сплаті земельного податку, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного закладу "Київський коледж зв'язку" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надмірно сплачену суму витрат по сплаті земельного податку в розмірі 21754, 05 грн. та 1 827, 00 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/13565/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ справу № 910/13565/14 передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою від 21.12.2016 судом прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд на 07.02.2017.

06.02.2017 від позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

07.02.2017 відповідачем подано пояснення та заперечення на позов, а третьою особою - пояснення по справі.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 07.03.2017.

07.03.2017 від прокуратури надійшли пояснення у справі.

В судовому засіданні 07.03.2017 представником позивача подані пояснення у справі, в яких від просив зупинити провадження у справі до остаточного вирішення справи № 910/601/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного закладу "Київський коледж зв'язку" про визнання недійсним п. 3.2. договору № 3586/3718/ком від 02.12.2006 в редакції додаткових угод № 1 від 16.07.2009 та № 2 від 08.01.2008 в частині обов'язку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснювати Державному закладу "Київський коледж зв'язку" відшкодування витрат по сплаті земельного податку.

Заслухавши позиції сторін з приводу клопотання про зупинення провадження у справі, заявленого позивачем, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки існування справи № 910/601/17 не впливає на оцінку доказів у даній справі та прийняттю у ній рішення, тому правові підстави для зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

В судовому засіданні 07.03.2017 судом оголошену перерву до 21.03.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях позивач та її представник підтримали та просили задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог по справі від 20.03.2015 (т. 2 а.с. 212-213).

У вказаній заяві про зменшення позовних вимог позивач просив зобов'язати Державний заклад "Київський коледж зв'язку" здійснити перерахунок витрат Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по сплаті земельного податку за ІІІ-й, ІV-й квартали 2011 року, І- ІV-й квартали 2012 року згідно договору № 3586/3718/ком. від 02.12.2006 на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, укладеного між сторонами, та стягнути з Державного закладу "Київський коледж зв'язку" надмірно сплачену суму витрат по сплаті земельного податку в розмірі 21 754, 05 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 3586 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (в редакції договору від 23.02.2011 №3586/03 про внесення змін), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площе 273,30 кв.м. (1-й поверх - 213,80 кв.м; підвальне приміщення - 59,50 кв.м.), розміщене за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі ДЗ "Київський коледж зв'язку" (балансоутримувач), вартість якого за звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2010 становить 2033097 грн. Майно передавалось в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.

Договором про внесення змін від 23.02.2011 №3586/03 продовжено строк дії договору від 05.10.2006 №3586 на 2 роки 11 місяців, що діє з 08.12.2010 до 08.11.2013 включно.

01.12.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №3718 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого (в редакції договору від 23.02.2011 про внесення змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 48,10 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (на першому поверсі), та знаходиться на балансі ДЗ "Київський коледж зв'язку", вартість якого згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2010 становить 1193803 грн. Майно передавалось в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.

Договором про внесення змін від 23.02.2011 №3718/03 продовжено строк дії договору від 01.12.2006 № 3718 на 2 роки 11 місяців, що діє з 08.12.2010 до 08.11.2013 включно.

На виконання п. 5.8 вищезазначених договорів оренди, 02.12.2006 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підприємець) та Державним закладом "Київський коледж зв'язку" (коледж) укладено договір №3586/3718/ком на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, за умовами якого коледж укладає договори на постачання електроенергії, води, опалення та вивіз сміття з постачальниками цих видів послуг на обслуговування приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2 договору від 02.12.2006 підприємець зобов'язується відшкодувати коледжу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що коледж зобов'язується вчасно виставляти рахунки за оплату наданих послуг, вказаних в п.1.1 договору, а підприємець - вчасно сплачувати ці рахунки за отримані послуги.

Згідно із п.3.1 договору підприємець відшкодовує коледжу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка від коледжу.

Договір набирає чинності та діє протягом дії відповідних договорів оренди нерухомого майна (п.5.1 договору).

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №2) встановлено, що рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються підприємцю на підставі проведених коледжем та узгоджених з підприємцем розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання пропорційно займаній площі; за вивіз сміття пропорційно займаній площі; по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку; по збору за спеціальне використання водних ресурсів.

На виконання умов договору № 3586/3718/ком. від 02.12.2006 на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, відповідачем за період з 01.01.2011 по 08.11.2013 (орендний період) були виставлені позивачу відповідні рахунки : № 95 від 23.03.11. за 1 квартал 2011 р. на суму 8 367, 24 грн., № 208 від 12.07.11. за 2 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 300 від 08.11.11. за 3 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 362 від 13.12.11. за 4 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 89 від 09.04.12 за 1 квартал 2012 року на суму на суму 10 040, 69 грн., № 201 від 07.08.12. за 2 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 254 від 08.11.2012 р. за 3 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 298 від 07.12.2012 р. за 4 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 98 від 21.05.2013 р. за 1 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 173 від 08.08.2013 р. за 2 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 204 від 10.10.2013 р. за 3 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 231 від 12.11.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 2789, 15 грн., на загальну суму 101522,59 грн.

За вказаними рахунками позивачем протягом 2011 - 2013 років було оплачено відповідачу відшкодування витрат по сплаті земельного податку, а саме: 13.03.2013 - 57046,38 грн., 28.03.2013 -2985,16 грн., 03.06.2013 - 13759,32 грн. , 31.10.2013 -11156,53 грн., 13.11.2013 - 5578,26 грн., всього на загальну суму 90525,65 грн.

Позивач в позовній заяві вказує, що на час подання позову виявлено, що частка ФОП ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат по сплаті земельного податку розрахована відповідачем з порушенням чинного законодавства України, а саме безпідставно застосований коефіцієнт 1,5 (пп.278.3.3. п.276.3 ст. 276 ПК України), який застосовується при розрахунку земельного податку для земель історико-культурного призначення, використання яких не пов'язане із функціональним призначенням, - оскільки насправді орендована земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення.

Після отримання від відповідача акту приймання-передачі робіт за останній місяць оренди (жовтень 2013 р.), позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено звернення, у якому вказано, правильний, на її думку, розрахунок розміру витрат по відшкодуванню земельного податку в сумі 5578, 29 грн. за квартал та 22 313, 15 грн. (за рік).

Згідно листа ДЗ "Київський коледж зв'язку" від 27.06.2014 № 288, відповідачем, зроблено перерахунок земельного податку для позивача за 2013 рік на суму 9638, 10 грн. що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін за 2013 рік.

У свою чергу, перерахунок суми земельного податку за 2011 та 2012 роки, у яких відповідачем так само як і в 2013 році застосовано помилковий коефіцієнт 1,5, як для земель історико-культурного призначення, відповідачем перерахунок не проведено і надмірно сплачена сума земельного податку позивачці не повернута.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 903, 1212 ЦК України, позивач звернувся з вимогами про здійснення перерахунку та стягнення необґрунтовано сплаченої суми відшкодування земельного податку за 2011 -2012 роки.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання Державний заклад "Київський коледж зв'язку" здійснити перерахунок витрат Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по сплаті земельного податку за ІІІ-й, ІV-й квартали 2011 року, І- ІV-й квартали 2012 року згідно договору № 3586/3718/ком. від 02.12.2006 на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, укладеного між сторонами, та стягнення з Державного закладу "Київський коледж зв'язку" надмірно сплачену суму витрат по сплаті земельного податку в розмірі 21 754, 05 грн.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 06.12.2016, скасовуючи рішення та постанову апеляційної інстанції у даній справі вказав, що суди базували свої висновки на тому, що за 1-4 квартали 2011, за 2012, а також за 1-3 квартали 2013 позивачем сплачено на користь відповідача 90525,65грн. в якості відшкодування земельного податку (що підтверджується виписками з банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 та платіжними дорученнями) та керувались низкою норм Закону України "Про плату за землю" (у відповідних редакціях).

Так, без належної оцінки з урахуванням предмету позову, хронології спірних правовідносин та періоду, за який заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, як лист Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №066/02-7659 від 23.12.2013р. (т. 1 а.с. 205), в якому зазначено, що станом на грудень 2013 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, так і пояснення податкового органу з цього приводу та щодо застосування в спірних правовідносинах коефіцієнту 1,5, які в сукупності, як докази подані до матеріалів справи, потребували системного аналізу.

Справа містить матеріали, які взагалі не оцінювались та не відхилялись як докази по справі судами попередніх інстанцій при з'ясуванні фактичних обставин в спірних правовідносинах, зокрема, податкові декларації, довідка Головного управління Міндоходів у м. Києві ДПІ у Шевченківському районі №2230/26-59-22-06/32985579 від 30.10.2014р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ДЗ "Київський коледж зв'язку", а також низка документів, в яких мають місце посилання на передачу нерухомого майна в м. Києві по АДРЕСА_1 на баланс коледжу та на те, що коледж є землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки (рішення ради, листи Міністерств, листи податкових органів та таке інше).

Крім того, при з'ясуванні правової природи п. 3.2 договору від 02.12.2006р. №3586/3718/ком (в редакції додаткових угод №1 та №2) судами не враховано те, що ця оцінка можлива в сукупності з п. 5.8 договорів оренди державного нерухомого майна №3586 від 05.10.2006р. та №3718 від 01.12.2006р.

Судова колегія касаційної інстанції зазначила, що за приписами ст. 35 ГПК України визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, всебічно та повно встановивши обставини справи, перевіривши доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази в їх сукупності господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

На підставі договорів оренди № 3586 від 05.10.2006 та № 3718 від 01.12.2016, укладених з Регіональним відділенням ФДМ України по м. Києву, позивач отримав в оренду державне нерухому майно (приміщення) , розміщене за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі відповідача - Державного закладу "Київський коледж зв'язку".

Згідно пункту 5.8. вказаних договорів орендар зобов'язався укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до частини 1 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Згідно з приписами статті 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

На виконання вимог чинного законодавства та п. 5.8 договорів оренди, 02.12.2006 відповідачем було укладено з позивачем договір № 3586/3718/ком. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (на підставі договорів оренди № 3586 від 05.10.06рю та № 3718 від 01.12.2006р.), відповідно до якого позивач (підприємець) зобов'язується відшкодовувати коледжу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

За пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №2) рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються підприємцю на підставі проведених коледжем та узгоджених з підприємцем розрахунків, в тому числі по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку.

Як вбачається із розрахунку, наведеного в заяві про зменшення позовним вимог, позивачем заявлені вимоги про стягнення переплати земельного податку за ІІІ квартал 2011 року по ІV квартал 2012 року, а саме: по 4462,40 грн. за ІІІ квартал 2011 року, ІV квартал 2011 року та І квартал 2012 року, та по 2788,95 грн. за ІІ квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року, ІV квартал 2012 року, загальна сума переплати становить 21754,05 грн.

Позивачем додані до позовної заяви рахунки, виставлені відповідачем за спірний період, зокрема, № 300 від 08.11.2011 на суму 10040,69 грн. за відшкодування земельного податку за 3 квартал 2011 року, № 362 від 13.12.2011 на суму 10040,23 грн. за відшкодування земельного податку за 4 квартал 2011 року, № 89 від 09.04.2012 на суму 10420,69 грн. за відшкодування земельного податку за 1 квартал 2012 року, № 201 від 07.08.2012 на суму 8367,24 грн. за відшкодування земельного податку за 2 квартал 2012 року, № 254 від 08.11.2012 на суму 8367,24 грн. за відшкодування земельного податку за 3 квартал 2012 року,

№ 298 від 07.12.2012 на суму 8367,24 грн. за відшкодування земельного податку за 4 квартал 2012 року, всього на загальну суму 55223,33 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору № 3586/3718/ком підприємець відшкодовує коледжу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунків.

В якості доказів переплати відшкодування витрат по сплаті земельного податку позивачем додано до позовної заяви ксерокопії банківських виписок, з яких вбачається, що 13.03.2013 сума 57 046, 38 грн. сплачена позивачем в погашення заборгованості за рішенням суду від 15.01.2013 справа № 5011-30/8532-2012 за відшкодування земельного податку, 28.03.2013 сплачена сума 2975, 16 грн. за відшкодування земельного податку за 3-4 квартал 2013 року, 03.06.2013 сплачена сума 13 759, 32 грн. за відшкодування земельного податку за 2012 рік, 31.10.2013 сплачена суму 11 156, 53 грн. за відшкодування земельного податку за 1,2 кв. 2013; 13.11.2013 сплачена сума 5578, 26 грн. за відшкодування земельного податку за 3 кв.2013.

Таким чином, позивач не здійснював своєчасно оплату отриманих рахунків по відшкодування земельного податку в 2011 - 2013 роках, оскільки всі оплати здійснені протягом 2013 року.

В господарському суді міста Києва розглядався спір про стягнення заборгованості за договором № 3586/3718/ком. від 02.12.2006, за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного закладу "Київський коледж зв'язку" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012, позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного закладу "Київський коледж зв'язку" 22 418 грн. 85 коп. заборгованості за електроенергію, 11 666 грн. 18 коп. заборгованості за опалення, 1 226 грн. 65 коп. заборгованості за водопостачання, 204 грн. 10 коп. заборгованості за вивіз сміття, 57 046 грн. 38 коп. відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 2 302 грн. 55 коп. збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Вказаним рішенням встановлено наступне:

Вимоги про стягнення з відповідача 57 046,38 грн. - відшкодування витрат по сплаті земельного податку обґрунтовані п. 284.3 ст. 284 та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 вказаного Кодексу, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 17 від 27.01.11. за 4 квартал 2010 р., № 95 від 23.03.11. за 1 квартал 2011 р., № 208 від 12.07.11. за 2 квартал 2011 р., № 300 від 08.11.11. за 3 квартал 2011 р., № 362 від 13.12.11. за 4 квартал 2011 р., № 89 від 09.04.12 за 1 квартал 2012 року, № 201 від 07.08.12. за 2 квартал 2012 року, на загальну суму 68 409,43грн.

Крім того, між сторонами за спірний період складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено відшкодування витрат по сплаті земельного податку на суму 11 363,05 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість з відшкодування витрат по сплаті земельного податку в розмірі 57 046,38 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012 набрало законної сили.

Відповідно до норм частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З тексту рішення вбачається, що в справі № 5011-30/8532-2012 розглядались вимоги про стягнення з позивача відшкодування витрат по сплаті земельного податку, в тому числі і за рахунками № 300 від 08.11.2011 за 3 квартал 2011 р., № 362 від 13.12.2011 за 4 квартал 2011 р., № 89 від 09.04.2012 за 1 квартал 2012 р., № 201 від 07.08.2012 за 2 квартал 2012 р.

Позивачем 13.03.2013 сума 57 046,38 грн. сплачена з призначенням платежу Погашення заборгованості за рішенням суду від 15.01.13 справа № 5011-30/8532-2012 за відшкодування земельного податку (т.1, а.с. 79), таким чином, 13.03.2013 позивачем було оплачено кошти в сумі 57046,38 грн. на виконання рішення суду у справі № 5011-30/8532-2012, до якої ввійшла заборгованість по рахунках № 300 від 08.11.2011 за 3 квартал 2011 р., № 362 від 13.12.2011 за 4 квартал 2011 р., № 89 від 09.04.2012 за 1 квартал 2012 р., № 201 від 07.08.2012 за 2 квартал 2012 р. стягнута судом.

По суті вимоги про стягнення переплати за відшкодування земельного податку за ІІІ квартал 2011 року - ІІ квартал 2012 року направлені на перегляд заборгованості стягнутої з позивача за рішенням суду у справі № 5011-30/8532-2012, яке набрало законної сили.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства (орендодавця, балансоутримувача).

Таким чином, витрати по утриманню і сплаті податків, якими обкладається передане в оренду нерухоме майно, несе орендодавець (балансоутримувач) і відповідно ставки податків, яким обкладається майно, нараховуються виходячи зі статусу орендодавця, в даному випадку балансоутримувача.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до п.1.1. статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункт 9.1. статті 9 ПКУ плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно витягу з бази даних ПК Кадастр по юридичних особах від 07.01.2016 Державний заклад Київський коледж зв'язку є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 3873, 41 кв.м. (кадастровий номер 82:069:003).

Наявними в матеріалах справи податковими деклараціями, довідкою Головного управління Міндоходів у м. Києві ДПІ у Шевченківському районі № 2230/26-59-22-06/32985579 від 30.10.2014 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ДЗ "Київський коледж зв'язку", а також низкою документів, які наявні в матеріалах справи (рішення Київської міської ради, листи Міністерства транспорту та зв'язку України та Департаменту зв'язку України, листи податкових органів та інше) підтверджено , що коледж є землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки.

30.10.2007 ДЗ Київський коледж зв'язку Головним управлінням земельних ресурсів КМДА видано Витяг з технічної документації № Ю- 04296/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 82:069:003), згідно якого функціональне використання земельної ділянки по АДРЕСА_1: землі змішаного використання ( землі житлової забудови 2907,86 м.кв., землі комерційного використання - 994,07 м.кв.).

Відповідно до п. 276.3. ст. 276 Податкового кодексу України ( в редакції до 2015 року) податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів:

міжнародного значення - 7,5;

загальнодержавного значення - 3,75;

місцевого значення - 1,5.

Згідно витягу з державного земельного кадастру від 23.12.2011 наданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 3873,41 м. кв. (кадастровий № 82:069:003), землекористувачем якої є ДЗ Київський коледж зв'язку , 100% належить до земель історико - культурного призначення.

ДЗ Київський коледж зв'язку протягом 2011-2013 років надавав до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації з плати за землю, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідно до вказаних декларацій узгоджене податкове зобов'язання по земельному податку на 2011 - 2013 роки з врахуванням коефіцієнта 1,5 - як для земель історико - культурного призначення місцевого значення.

23.12.2013 відповідачем було отримано лист Управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23.12.2013 № 066/02-7659 (т.1 а.с. 205), в якому відповідача повідомлено, що територія земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до вимог статті 34 Закону України Про охорону культурної спадщини станом на грудень 2013 року не відноситься до категорії земель історико - культурного призначення.

На підставі вказаного листа відповідачем було подано до податкових органів уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2013 рік , згідно якої було узгоджене податкове зобов'язання по земельному податку без врахування коефіцієнта 1,5.

Вказаний лист не стосувався періоду 2011 - 2012 років, тому коригування податкових декларацій за 2011- 2012 роки не відбувалось.

Вищезазначені обставини також підтрверджуються поясненнями третіх осіб ДПІ у Печерському районі міста Києву та РВ ФДМ України по місту Києву, які наявні у матеріалах справи.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку це стосувалось позивача, який мав довести суду факт набуття відповідачем коштів у сумі 21754, 05 грн. за рахунок позивача без достатніх для цього підстав.

Суд встановив, що перерахування коштів на відшкодування земельного податку позивачем відбулось в 2013 році на підставі укладеного між ним та відповідачем договору № 3586/3718/ком. від 02.12.2006 з порушенням строків оплати.

Доказів нікчемності чи визнання недійсним вказаного договору суду не надано.

Стверджування позивача на невірний розрахунок земельного податку відповідачем та безпідставного застосування коефіцієнта 1,5 не приймаються судом до уваги, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Листи Міністерства культури України від 21.05.2014 за № 1530/10-3/13-14 та Управління культурної спадщини від 12.06.2014 за № 066/02-1458, надані позивачем до матеріалів справи, яких зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 до категорії земель історико-культурного призначення не відноситься та пам'ятки культурної спадщини на ділянці відсутні, не є належними доказами у справі та не підтверджують невірного розрахунку земельного податку відповідачем та безпідставного застосування коефіцієнта 1,5 у спірний період (2011-2012 роки).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У позовній заяві позивач не навів фактів, підтверджених належними доказами, які свідчили б про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, або порушення прав позивача і, відповідно, безпідставного набуття майна (коштів).

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 33-35, 49, 82-85, 111-12 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.03.2017

Суддя О.М.Ярмак