Постанова

від 22.03.2017 по справі 915/1137/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р.Справа № 915/1137/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Лавриненко Л.В., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Безпалюк А.В.

за участю:

від ТОВ Київтрансойл - Богомолов О.О., довіреність б/н, від 01.11.2016;

від ТОВ Стройторгсервіс - Скалов С.Ю., довіреність б/н, від 01.02.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016

у справі № 915/1137/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Стройторгсервіс

про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/08/01 від 06.08.2015 в сумі 172 094,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київтрансойл (далі - ТОВ Київтрансойл ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.12.2016 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙТОРГСЕРВІС (далі - ТОВ Стройторгсервіс ) про стягнення по договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015: 113 220, 00 грн. - основного боргу, 9 157, 95 грн. - пені, 7 117, 18 грн. - відсотків річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Миколаївської області обґрунтовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту поставки товару на підставі договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ Київтрансойл звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Київтрансойл до ТОВ Стройторгсервіс задовольнити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Богатир К.В., Лавриненко Л.В. ) від 23.01.2017 апеляційну скаргу ТОВ Київтрансойл прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.03.2017 о 10:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.03.2016 об 11:00 год. Зобов'язано ТОВ Київтрансойл та ТОВ Стройторгсервіс надити суду належним чином завірену копію податкової накладної № 140 від 22.07.2016. Витребувано у ГУ ДФС у Миколаївській області витяг з реєстру отриманих та виданих податкових накладних з період з 22.07.2016 по серпень 2016 включно ТОВ Київтрансойл (ідентифікаційний код 38021226) та ТОВ Стройторгсервіс (ідентифікаційний код 23623181).

20.03.2017 до Одеського апеляційного господарського суду від головного управління ДФС у Миколаївській області надійшов витяг є Єдиного реєстру податкових накладних.

У судове засідання 22.03.2017 з'явився представник ТОВ Стройторгсервіс , який в повному обсязі не згоден із твердженнями скаржника, викладених в апеляційній скарзі та просить суд у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції від 20.12.2016 у справі № 915/1137/16 - залишити без змін.

Представник ТОВ Київтрансойл в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ КиївТрансОйл (постачальник) та ТОВ Стройторгсервіс (покупець) укладено договір поставки № 06/08/01 від 06.08.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (надалі - Товар ), на умовах цього Договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору. Базис і терміни поставки, кількість, номенклатура і ціна товару зазначаються в додатках до цього Договору та/або накладних на реалізацію товару (п. 1.1 Договору ) (арк. 8-14).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року.

Якщо за 20 діб до закінчення дії цього Договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання або зміни, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Цей договір може бути змінений лише за згодою сторін шляхом підписання доповнення до цього договору.

Доказів припинення, визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Позивачем виконано зобов'язання в повному обсязі та поставлено відповідачу товар на суму 153 220 грн., який отримано відповідачем. Проте, відповідачем оплату за поставлений товар проведено частково в розмірі 40 000 грн. Таким чином, сума неоплаченого товару складає 113 220, 00 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки позивачем нараховано відповідачу пеню та 24 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з ТОВ Стройторгсервіс на користь ТОВ Київтрансойл 113 220, 00 грн. - основного боргу, 9 157, 95 грн. - пені, 7 117, 18 грн. - відсотків річних, які утворилися у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Так, статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються і відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.

Відповідно до п. 4.5 Договору зобов'язання постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця при базисі СРТ - з моменту передачі партії товару постачальником перевізнику на ж/д станції відправлення - для ж/д перевезень або в пункті наливу - при поставці автомобільним транспортом; при базисі FCA нафтобаза постачальника - з моменту навантаження товару в ємності (автоцистерни) покупця; при базисі DDP пункт призначення покупця - з моменту доставки товару до названого пункту призначення.

Відповідно до п. 4.7 Договору якщо поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах самовивозу, вивезення товару з нафтобази постачальника покупцем здійснюється після підписання сторонами накладної на реалізацію (видаткової накладної), яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника.

Відповідно до п. 5.4 Договору покупець не може відмовитись від прийняття товару з моменту передання товару перевізникові, крім випадків, встановлених законом та договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату вартості товару не пізніше одного банківського дня з моменту виставленого постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачено відповідним додатком.

Відповідно до п. 11.1, п. 12.2 Договору цей договір може бути змінений лише за згодою сторін шляхом підписання доповнення до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Додатку № 14 від 22.07.2016 до договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, є невід'ємною частиною договору поставки № 06/08/01 від 06 серпня 2015 року та діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим додатком (арк. 15).

Відповідно до п. 3.3 Додатку до договору термін поставки: протягом 1 (одного) робочого дня від дати надання покупцем до навантаження транспортного засобу з належним чином повіреною автоцистерною.

Відповідно до п. 3.7 Додатку до договору вивезення товару з нафтобази постачальника покупцем здійснюється після підписання сторонами видаткової накладної, яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника.

Позивач зазначає, що оригінал Додатку № 14 до договору поставки в оригіналі відсутній, вказаний документ наявний лише в електронному вигляді.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару, а саме бензин А-95 - Євро-5 у кількості 8150,000 л. на загальну суму 153 220.00 грн., який відповідач не оплатив. Факт поставки товару відповідач не заперечувається; товар був поставлений своєчасно та прийнятий відповідачем без заперечень щодо кількості та якості.

22.07.2016 позивачем виставлено ТОВ Стройторгсервіс рахунок-фактуру №В00000745 на загальну суму 153 220,00 грн.

30.08.2016 відповідачем ТОВ Стройторгсервіс проведено оплату в розмірі 30 000 грн., а 24.11.2016 - в сумі 10 000 грн., що підтверджується банківською довідкою вих. № 193-64361БТ від 24.11.2016 (арк. 39). В графі призначення платежу відповідачем ТОВ Стройторгсервіс при проведенні вищевказаних оплат зазначалось плата за бензин А-95 відповідно до рах. № 745 від 22.07.2016, т.ч. ПДВ .

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 113 220,00 грн., яка до теперішнього часу не оплачена.

При цьому, відповідач факт поставки товару за товарно-транспортними накладними не заперечує, але посилається на те, що надані позивачем копії видаткової накладної, товарно-транспортної накладної за поставками товару не є підтвердженням того, що товар був поставлений за договором поставки № 06/08/01 від 06 серпня 2015 року. Крім того, видаткова накладна № В00000840 від 22.07.2016 не містить підпису вантажоодержувача.

Відмовляючи у задоволені позову ТОВ Київтрансойл до відповідача ТОВ Стройторгсервіс , господарський суд Миколаївської області зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами у справі факту поставки товару на підставі договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015. Проте, колегія апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду відповідно до наступного.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пункт 5.4 Інструкції встановлює порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом

Так, відповідно до п.п. 5.4.1-5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общин технические требования .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №22.07.16-1 від 22.07.2016, копія якої знаходяться в матеріалах справи (а.с 41), складена зо формою №1-ТТН, має найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, з боку вантажоодержувача міститься підпис - водія вантажоперевізника ТОВ Владимакс ОСОБА_4 перелік товару, його вартість та отже, остання відповідає вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Дослідивши подану видаткову накладну № В00000840 від 22.07.2016 про поставку товару (бензину А-95 Євро-5 в кількості 8 150, 000 л) на загальну суму 154 220 грн., вбачається, що дана видаткова накладна зі сторони ТОВ Стройторгсервіс (покупець) не підписана.

Підставою для поставки товару у вказаній видатковій накладній зазначено договір № 06/08/01 від 06.08.2015.

Колегія апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що окремі дефекти та недоліки в оформленні накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача з частковою оплатою отриманого за зазначеними накладними товару.

В силу частини 8 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

За вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статі 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з даних отриманих від головного управління ДФС у Миколаївській області, позивач зареєстрував податкову накладну №140 від 22.07.2016 на загальну суму 153 220,00 грн. грн., в тому числі ПДВ 25536,67 грн., від підприємства ТОВ Київтрансойл , отримувач ТОВ Стройторгсервіс .

Крім того, як вже зазначалось, у відповідності до Договору позивачем та відповідачем укладено Додаток №14 від 22.07.2016 до Договору, у відповідності до яких позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти - бензин А-95-Євро-5 (надалі - паливо) в кількості 8150,00 літрів на умовах РСА - нафтобаза за адресою м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38.

Додаток № 14 від 22.07.2016 був укладений за допомогою електронної пошти та містить відбитки печатки та підписи у сканованому вигляді, але договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт). Тобто, згідно положеннями ч. 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків .

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно п.1.1. Договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015ТОВ Постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти на умовах цього Договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору.

Таким чином, Додаток №14 від 22.07.2016 на поставку бензину А-95-Євро-5 складений на виконання п. 1.1. Договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015, який пописаний позивачем, бензин А-95-Євро-5 у кількості 8150,00 літрів прийнятий відповідачем, останній частково здійснив зобов'язання щодо його оплати. Отже, такі сторін дії свідчить про укладення між сторонами Додатку № 14 до Договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015 у письмовій формі, за допомогою електронного засобу зв'язку.

Також, колегією суддів встановлено, що інших договорів поставки між ТОВ Стройторгсервіс та ТОВ Київтрансойл не укладалося, в період поставки бензину А-95-Євро-5 у кількості 8150,00 літрів на загальну суму 153 220,00 грн. діяв договір поставки № 06/08/01 від 06.08.2015.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна поставка товару відбулася в межах укладеного між сторонами договору № 06/08/01 від 06.08.2015, а сторони, хоча і відступили від його умов щодо документального оформлення поставки товару, проте, своїми конклюдентними діями підтвердили виконання укладеного договору, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача товар у кількості, якості та за погодженими цінами, які визначені у товарно-транспортних накладних, а відповідач - прийняв товар, частково оплатив його та сформував податковий кредит з ПДВ на суму 25536,67 грн.

Позивачем надіслана на адресу ТОВ Стройторгсервіс претензію № 10/08-01 від 10.08.2016 щодо сплати суми боргу, яка залишена останнім без відповіді.

Судом апеляційної інстанції на підставі: договору, товарно-транспортної накладної, документів податкової звітності, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем продукцію становить 113 220,00 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені, яка складає 46094,44 грн.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі несвоєчасної оплати Товару Постачальник може стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 24% відсотків річних і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню у розмірі 9 157,95 грн. та 7 117,18 грн. відсотків річних. Колегія суду перевірила уточнений розрахунок пені та 24% відсотків річних, останній зроблений вірно, а отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуюче викладене, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 у справі № 915/1137/16 підлягає скасуванню, у зв'язку з не повним встановлення обставин, за якими була здійснення поставка Бензину А-95-Євро-5 у кількості 8150,00 літрів на загальну суму 153 220,00 грн., з винесенням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України, стороні, на користь якого відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стройторгсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл - 1942,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99,

101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 у справі № 915/1137/16 - скасувати та прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стройторгсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл - 113220,00 грн. основного боргу, 9157,95 грн. пені, 7117,18 грн. відсотків річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стройторгсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київтрансойл - 1942,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.03.2017.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя К.В. Богатир