Постанова

від 03.08.2017 по справі 915/1137/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Справа № 915/1137/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівМачульського Г.М., Бакуліної С.В., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройторгсервіс" на постанову від 22.03.2017 Одеського апеляційного господарського суду у справі№915/1137/16 господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київтрасойл" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройторгсервіс" простягнення заборгованості за договором поставки № 06/08/01 від 06.08.2015 в сумі 172 094,83 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Кільдяшева О.Ю. (дов. від 28.07.17)

Від відповідача - Скалов С.Ю. (дов. від 01.02.16)

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Мачульський Г.М., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтрансойл" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.12.2016) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройторгсервіс" про стягнення по договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015 113220, 00 грн. - основного боргу, 9157, 95 грн. - пені, 7117, 18 грн. - відсотків річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту поставки товару на підставі договору поставки № 06/08/01 від 06.08.2015.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у складі: Філінюка І.Г., Лавриненко Л.В., Богатиря К.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Стройторгсервіс" на користь ТОВ "Київтрансойл" - 113220,00 грн. основного боргу, 9157,95 грн. пені, 7117,18 грн. відсотків річних. Постанова мотивована тим, що відповідачем була проведена часткова оплата поставленого товару, а також тим, що позивачем була зареєстрована податкова накладна №140 від 22.07.2016 на загальну суму 153 220,00грн. від підприємтсва ТОВ "Київтрансойл", отримувач ТОВ "Стройторгсервіс".

ТОВ "Стройторгсервіс" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства. При цьому касатор зазначив, що нафтопродукти він не отримував, договірних відносин з перевізником не має.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій, що між ТОВ "Стройторгсервіс" (покупець) та ТОВ "Київтрансойл" (посачальник) укладено договір поставки № 06/08/01 від 06.08.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, на умовах цього Договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору. Базис і терміни поставки, кількість, номенклатура і ціна товару зазначаються в додатках до цього Договору та/або накладних на реалізацію товару (п. 1.1 Договору ).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до "31" грудня 2017 року.

Відповідно до п. 2.4 Договору необхідною умовою початку поставки - є рознарядка покупця із зазначенням станцій призначення, їх кодів, найменування одержувачів і кодів одержувачів.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставка товару автомобільним транспортом - само вивіз - здійснюється на умовах FCA нафтобаза постачальника. Адреса (реквізити, назва і т.д.) нафтобази вказується в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію Товару.

Поставка товару автомобільним транспортом постачальника здійснюється на умовах DDP пункт призначення покупця. У вартість товару включається вартість доставки товару до нафтобази (складу, АЗС) покупця.

Поставка товару автомобільним транспортом, залучених постачальником перевізників, здійснюється на умовах CPT пункт призначення покупця. У вартість товару включається вартість доставки товару до нафтобази (складу, АЗС) покупця.

Відповідно до п. 4.5 Договору зобов'язання постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця при базисі СРТ - з моменту передачі партії товару постачальником перевізнику на ж/д станції відправлення - для ж/д перевезень або в пункті наливу - при поставці автомобільним транспортом; при базисі FCA нафтобаза постачальника - з моменту навантаження товару в ємності (автоцистерни) покупця; при базисі DDP пункт призначення покупця - з моменту доставки товару до названого пункту призначення.

Відповідно до п. 4.7 Договору якщо поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах самовивозу, вивезення товару з нафтобази постачальника покупцем здійснюється після підписання сторонами накладної на реалізацію (видаткової накладної), яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника.

Відповідно до п. 5.4 Договору покупець не може відмовитись від прийняття товару з моменту передання товару перевізникові, крім випадків, встановлених законом та договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату вартості товару не пізніше одного банківського дня з моменту виставленого постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачено відповідним додатком.

Позивачем до матеріалів справи надано Додаток № 14 від 22.07.2016 до договору, відповідно до п. 5.1 якого зазначено, що додаток набуває чинності з моменту його підписання сторонами, є невід'ємною частиною договору поставки № 06/08/01 від 06 серпня 2015 року та діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим додатком.

Відповідно до п. 2.1 Додатку до договору покупець здійснює 100 % передплату за товар.

Відповідно до п. 3.1 Додатку до договору отримання товару здійснюється по довіреності встановленого законодавством України зразка.

Відповідно до п. 3.3 Додатку до договору термін поставки: протягом 1 (одного) робочого дня від дати надання покупцем до навантаження транспортного засобу з належним чином повіреною автоцистерною.

Відповідно до п. 3.7 Додатку до договору вивезення товару з нафтобази постачальника покупцем здійснюється після підписання сторонами видаткової накладної, яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника.

В судовому засіданні 23.11.2016 представник позивача зазначив, що оригінал Додатку № 14 до договору поставки в нього відсутній, вказаний документ наявний лише в електронному вигляді.

Посилаючись на те, що позивачем виконано зобов'язання за договором поставки виконано в повному обсязі на суму 153 220 грн., а відповідачем в порушення умов договору оплату за поставлений товар проведено частково в розмірі 40 000 грн., позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 113 220, 00 грн. боргу, пені та 24 % річних.

Колегія суддів зазначає, що статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження поставки товару позивачем надано видаткову накладну № В00000840 від 22.07.2016 та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № В00000840 від 22.07.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2016 зазначив, що оригінали видаткової накладної від 22.07.2016 та товарно-транспортної накладної від 22.07.2016 відсутні. Вказані документи наявні у позивача лише в електронному варіанті.

Дослідивши видаткову накладну № В00000840 від 22.07.2016 про поставку товару (бензину А-95 Євро-5 в кількості 8 150, 000 л) на загальну суму 154 220 грн., суд першої інстанції встановив, що видаткова накладна зі сторони ТОВ "Стройторгсервіс" (покупець) не підписана. Підставою для поставки товару зазначено договір № 06/08/01 від 06.08.2015.

При дослідженні товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № В00000840 від 22.07.2016, судом першої інстанції встановлено, що в графі "Прийняв водій" - відсутні будь-як підписи та прізвище, ім'я, по батькові особи, яка прийняла вантаж; в графі "Вантаж одержав" - відсутні будь-які підписи та прізвище, ім'я, по батькові особи, яка одержала вантаж, а також в графах "дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника", "дата і час прибуття до вантажоодержувача" та в графі "дата і час виїзду від вантажоодержувача" відсутні будь-які відомості.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами) первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пункт 5.4 Інструкції встановлює порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом

Так, відповідно до п.п. 5.4.1-5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общин технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 вищевказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до п. 11.3- п. 11.6 вищевказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 13.1 вищевказаних Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Судом першої інстанції встановлено, що товарно-транспортна накладна та видаткова накладна, надані позивачем, не відповідають вимогам вищенаведеного законодавства і не можуть бути належними доказами поставки відповідачу товару у визначеному позивачем об'ємі.

Також правомірно суд першої інстанції не сприйняв у якості обгрунтування позовних вимог перерахування відповідачем сум 30000грн. (30.08.2016) та 10000грн. (24.11.2016), оскільки призначення платежу за рахунком №745 від 22.07.2016, виставленим позивачем, вказано: плата за бензин А-95, підстави для оплати в рахунку не зазначені.

З огляду на викладене, господарський суд Миколаївської області обгрунтовано дійшов висновку про відмову в позові.

Апеляційна інстанція висновків господарського суду першої інстанції не спростувала, належних доказів обгрунтування задоволення позову щодо стягнення оплати не навела.

Посилання апеляційного господарського суду на товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №22.07.16-1 від 22.07.2016, як на доказ отримання відповідачем нафтопродуктів, не приймається до уваги, оскільки замовником та вантажоодержувачем у ній визначено ТОВ "Квадронафта", автопідприємством - ТОВ "Владимакс", тобто ця накладна не може вважатись доказом отримання нафтопродуктів ТОВ "Стройторгсервіс", докази наявності договірних відносин відповідача (ТОВ "Стройторгсервіс") з ТОВ "Владимакс" або ТОВ "Квадронафта" в матеріалах справи відсутні.

Посилання на дані, отримані від головного управління ДФС у Миколаївській області, відповідно яких позивач зареєстрував податкову накладну №140 від 22.07.2016 на загальну суму 153 220,00 грн. грн., в тому числі ПДВ 25536,67 грн., від підприємства ТОВ "Київтрансойл", отримувач ТОВ "Стройторгсервіс", не приймаються до уваги, оскільки зазначена обставина не підтверджує факт поставки спірного обсягу нафтопродуктів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду про відмову в позові відповідає нормам чинного законодавства і матеріалам справи, тому має бути залишене без змін, тоді як постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройторгсервіс" задовольнити.

Постанову від 22.03.2017 Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/1137/16 господарського суду Миколаївської області скасувати.

Рішення від 20.12.2016 господарського суду Миколаївської області у справі №915/1137/16 залишити в силі.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Мачульський

С. Бакуліна