Постанова

від 21.03.2017 по справі 910/328/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 910/328/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Ніколова В.М. - дов. № 22/473/д від 23.12.2016

від відповідача не з'явились

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.02.2017 (суддя Привалов А.І.)

у справі № 910/328/17

за позовом Міністерства оборони України

до Приватного підприємства Торгово-промислове

підприємство Політор

про стягнення 10 583, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 у справі № 910/328/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Торгово-промислове підприємство Політор на користь Міністерства оборони України 1 511, 90 грн. пені та 196, 86 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не врахував той факт, що товар на склад замовника, відповідно до акту приймального контролю (якості) № 3 від 16.12.2015 поставлено лише 22.12.2015, тобто із запізненням на 7 дію. Дата 16.12.2015 є датою початку приймання товару за якістю та кількістю, а 22.12.2015 - фактична дата поставки товару на склад замовника.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/328/17 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.03.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, неявка його представника не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Міністерство оборони звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Торгово-промислове підприємство Політор про стягнення 10 583,30 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/3/15/477 від 20.10.2015 щодо своєчасної поставки товару, а тому просило стягнути з відповідача 1 % пені від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки в розмірі 10 583,30 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 20.10.2015 між Міністерством оборони України (позивачем, замовником за договором) та Приватним підприємством Торгово-промислове підприємство Політор (відповідачем, постачальник за договором) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/15/477 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в 2015 році поставити замовнику одяг дитячий, спортивні костюми та інший одяг, аксесуари та деталі одягу, трикотажі (Лот 1. Рукавички трикотажні тип І двійні з напіввовняної пряжі чорного кольору), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються Специфікацією, яка наведена в п.1.2 Договору.

За умовами п. 2.7 Договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Ціна Договору становить: 814 100 грн. (п. 3.1).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника.

Датою поставки товару згідно п. 5.3 Договору вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Строк поставки товару визначено сторонами в специфікації до Договору до 15.12.2015 (включно).

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірах, передбачених п. 7.3 Договору.

Положеннями п. 7.3.4 Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Договір згідно п. 10.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (включно), а в частині розрахунків до повного їх завершення.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки на підставі ч. 1 ст. 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання згідно ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на порушення відповідачем обумовлених Договором строків поставки товару (до 15.12.2015 (включно)), що, на його думку, підтверджується актом приймального контролю (якості) №3 від 16.12.2015, відповідно до якого зазначені в акті вироби були завезені на склад замовника лише 22.12.2015.

В зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, позивачем заявлено до стягнення 10 583,30 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3.4 Договору.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин на підставі ч. 2 ст. 218 ГК України відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Положеннями п. 7.3.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Як встановлено матеріалами справи, 15.12.2015 відповідачем було оголошено про пред'явлення на приймальний контроль виробів за Договором.

В подальшому, на виконання умов Договору відповідач здійснив поставку товару згідно акту приймального контролю (якості) №3 від 16.12.2015 (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), згідно якого 16.12.2015 завідуючим складу Щербиною В.П. були отримані вироби на відповідальне зберігання з подальшим відвантаженням в склад/частину А 2788 м. Київ по рознарядці МОУ.

В той же час, відповідно до згаданого акту визначені в ньому вироби були завезені в склад/частину А 2788 лише 22.12.2015, після здійснення контролю якості.

Таким чином, прострочення зобов'язання було пов'язане не з безпосередньою бездіяльністю постачальника (відповідача), а з діями покупця (позивача) - Міністерства оборони України щодо тривалого приймання поставленого товару протягом 6 діб, відтак вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання саме у 7 діб належними доказами не підтверджується.

Разом з тим, судом враховано, що виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки в повному обсязі товару було виконано з простроченням в 1 день - 16.12.2015, а не 15.12.2015 як це було передбачено Договором.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 1% пені від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки (в даному випадку за 1 добу - 16.12.2015) в розмірі 1 511,90 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 9 071, 40 грн. пені (10 583,30 грн. - 1 511, 90 грн.) законно відмовлено.

Доводи апелянта щодо порушення місцевим судом вимог матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 у справі № 910/328/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/328/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко