Постанова

від 25.07.2017 по справі 910/328/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 910/328/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Вовка І.В., Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиМіністерства оборони України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. у справі№910/328/17 господарського судуміста Києва за позовомМіністерства оборони України доПриватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" простягнення суми

за участю представників від: позивачаКривошея Д.А. (дов .від 04.11.16), відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду міста Києва звернулось Міністерство оборони України з позовом до Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" про стягнення коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. (суддя Привалов А.І.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. (судді: С.Я. Дикунська, Г.А. Жук, А.О. Мальченко) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" на користь Міністерства оборони України 1 511, 90 грн. пені та 196, 86 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову, рішення господарських судів скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.10.2015 р. між Міністерством оборони України (позивачем, замовником за договором) та Приватним підприємством "Торгово-промислове підприємство "Політор" (відповідачем, постачальник за договором) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/15/477 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в 2015 році поставити замовнику одяг дитячий, спортивні костюми та інший одяг, аксесуари та деталі одягу, трикотажі (Лот 1. Рукавички трикотажні тип І двійні з напіввовняної пряжі чорного кольору), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються Специфікацією, яка наведена в п.1.2 Договору.

За умовами п. 2.7 Договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Ціна Договору становить: 814 100 грн. (п. 3.1).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника.

Датою поставки товару згідно п. 5.3 Договору вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Строк поставки товару визначено сторонами в специфікації до Договору до 15.12.2015 р. (включно).

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірах, передбачених п. 7.3 Договору.

Положеннями п. 7.3.4 Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Договір згідно п. 10.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р. (включно), а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Так, Міністерство оборони звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" про стягнення 10 583,30 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/3/15/477 від 20.10.2015 р. щодо своєчасної поставки товару, а тому просило стягнути з відповідача 1 % пені від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки в розмірі 10 583,30 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки в повному обсязі товару було виконано з простроченням в 1 день - 16.12.2015 р., а не 15.12.2015 р. як це було передбачено Договором.

Вищий господарський суд України погоджується з судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки на підставі ч. 1 ст. 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання згідно ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на порушення відповідачем обумовлених Договором строків поставки товару (до 15.12.2015 р. (включно)), що, на його думку, підтверджується актом приймального контролю (якості) №3 від 16.12.2015 р., відповідно до якого зазначені в акті вироби були завезені на склад замовника лише 22.12.2015 р.

В зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, позивачем заявлено до стягнення 10 583,30 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3.4 Договору.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин на підставі ч. 2 ст. 218 ГК України відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Положеннями п. 7.3.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Як встановлено матеріалами справи, 15.12.2015 р. відповідачем було оголошено про пред'явлення на приймальний контроль виробів за Договором.

В подальшому, на виконання умов Договору відповідач здійснив поставку товару згідно акту приймального контролю (якості) №3 від 16.12.2015 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), згідно якого 16.12.2015 р. завідуючим складу Щербиною В.П. були отримані вироби на відповідальне зберігання з подальшим відвантаженням в склад/частину А 2788 м. Київ по рознарядці МОУ.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до згаданого акту визначені в ньому вироби були завезені в склад/частину А 2788 лише 22.12.2015 р., після здійснення контролю якості.

Таким чином, суди вірно зазначили, що прострочення зобов'язання було пов'язане не з безпосередньою бездіяльністю постачальника (відповідача), а з діями покупця (позивача) - Міністерства оборони України щодо тривалого приймання поставленого товару протягом 6 діб, відтак вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання саме у 7 діб належними доказами не підтверджується.

Разом з тим, судами обґрунтовано враховано, що виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки в повному обсязі товару було виконано з простроченням в 1 день - 16.12.2015 р., а не 15.12.2015 р. як це було передбачено Договором.

З огляду на наведене, суди дійшли правомірно висновку та стягнули з відповідача на користь позивача 1% пені від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки (в даному випадку за 1 добу - 16.12.2015) в розмірі 1 511,90 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 9 071, 40 грн. пені (10 583,30 грн. - 1 511, 90 грн.) законно відмовлено.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. та рішення господарського міста Києва від 02.02.2017 р. у справі № 910/328/17 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

В. В. Палій