Постанова

від 20.03.2017 по справі 922/3680/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р. Справа № 922/3680/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Грачов Є.О. - за довіреністю від 03.01.2017р.; Пояснік О.С - за довіреністю від 03.01.2017р.; Страшок В.М. - за довіреністю від 03.01.2017р.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система , м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016р.

у справі № 922/3680/16

за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Приват електро плюс м. Харків

про стягнення 703551,47грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2016р. у справі №922/3680/16 (суддя Калантай М.В.) частково задоволено позов, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Приват електро плюс на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ДП Національна енергетична компанія Укренерго 356289,92грн. попередньої оплати, 12815,02грн. інфляційних втрат, 31978,24 грн. 14% річних за користування грошовими коштами, 220180,16грн. пені, 65544,21грн. штрафу, 10302,12 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення передоплати у сумі 356289,92грн., перерахованої позивачем за договором підряду від 31.12.2015р. №80-4/456-15, у зв'язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по виконанню робіт. Крім того, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів статті 526 ЦК України, статей 230,231 ГК України, пунктів 9.2, 9.5 договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 та наявності вимоги позивача про повернення передоплати від 09.09.2016р. №377/42 дійшов висновку про правомірність нарахування 14% річних у сумі 31978,24грн. за період з 20.01.2016р. по 09.09.2016р., інфляційних втрат у сумі 13895,31грн., пені у сумі 220180,16грн. і штрафу у сумі 65544,21грн.

В частині відмови у стягненні 1080,11грн. інфляційних втрат рішення суду мотивоване неправильним визначенням позивачем індексу інфляції, що призвело до здійснення неналежного розрахунку. Відмовляючи у стягненні 15663,63грн. штрафу, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач мав виконати підрядні роботи до 22.07.2016р., а тому 30-ти денний строк, визначений п.9.2 договору підряду, сплив 22.08.2016р., а отже станом на 22.08.2016р. вартість невиконаних робіт становила 936345,92грн., у зв'язку з чим дійшов висновку про нарахування штрафу виходячи саме з вартості невиконаних робіт, як це передбачено п.9.2 договору.

ДП Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система з рішенням місцевого господарського суду частково не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення у справі №922/3680/16 в частині нарахування штрафу за невиконання зобов'язання більш ніж на 30 календарних днів з суми 65544,21грн. на суму 81207,84грн.; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що: по-перше, сторони у договорі від 31.12.2015р. визначили його ціну, яка становить 1160112грн.; по-друге, у п.5.1 додаткової угоди від 24.05.2016р. №1 сторони договору збільшили строк виконання робіт та зазначили, що роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, Робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленого підрядником та погодженого із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Проте вказаний графік замовнику наданий не був, у зв'язку з чим, на думку скаржника, розмір штрафу слід вираховувати саме з ціни договору та без урахування вартості виконаних робіт.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили змінити рішення місцевого господарського суду Харківської області від 26.12.2016р. у даній справі в частині стягнення штрафу за невиконання зобов'язань більш ніж на 30 календарних днів з суми 65544,21грн. на суму 81207,84грн., витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 02.03.2017р. та поштовий конверт з довідкою ДППЗ Укрпошта з відміткою причин його повернення, а саме: за закінченням терміну зберігання , проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

У п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, і відсутність підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс" (підрядником) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія Укренерго" (замовником) укладений договір №80-4/4576-15, п.1.1 якого встановлено, що замовник доручає підрядникові, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на власний ризик відповідно до умов цього договору роботи з реконструкції ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові (надалі - об'єкт), згідно з Технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та Робочим проектом "Реконструкція ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові" (надалі-робочий проект), надалі - роботи , а саме:

- придбати устаткування згідно із робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та локальними кошторисами №№ 2-1-3, 2-1-4, 2-2-2, (Додатки №№ 5,6,8 до договору);

- виконати будівельно-монтажні роботи (монтажні, будівельні, пусконалагоджувальні роботи) згідно із робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до договору), та локальними кошторисами №№ 2-1-1, 2-1-2, 2-2-1, 2-3-1, 4-1-1 (додатки №№3,4,7,9,10 до договору) (а.с.15-19).

У пункті 3.1 даного договору встановлено, що ціна договору є твердою та визначається договірною ціною (додаток №2), яка складена на підставі локального кошторису (додатки №№3,4,5,6,7,8,9,10), що є невід'ємними частинами цього договору і становить 966760грн., крім того ПДВ 20% - 193352,00грн., разом з ПДВ - 1160112грн. - вартість робіт.

Відповідно до п.4.1 попередня оплата здійснюється замовником впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладання договору, в розмірі 50% вартості договору, що становить 483380грн., крім того ПДВ -20% -96676грн., разом з ПДВ 20% -580056грн.

Згідно із п.5.1 даного договору роботи повинні бути виконані протягом 124 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленим підрядником та погодженим із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Пунктом 7.1 цього договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані та прийняті роботи. Приймати виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3),актів приймання-передавання устаткування після монтажу, та розділом 6 договору, в якому конкретизовано порядок виконання робіт.

Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строк, встановлений цим договором (п.7.3.1 договору).

Відповідно до п.9.2 цього договору у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань, підрядник сплачує замовнику згідно з частиною 2 статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

У п.9.5 цього договору встановлено, що у разі невиконання зобов'язань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата), протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника (чужими грошовими коштами).

У додатку 1 до договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 сторони узгодили технічні вимоги, у яких визначили вимоги до будівельно-монтажних робіт та обладнання (а.с.20-22).

На виконання умов договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 ДП НЕК Укренерго перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ Приват електро плюс грошові кошти у сумі 580056грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.01.2016р. №6640 (а.с.106).

24.05.2016р. між сторонами спору укладена додаткова угода до договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15, у п.1 якої сторони дійшли згоди викласти п.5.1 договору в наступній редакції: 5.1 Строк виконання робіт: Роботи повинні бути виконанні протягом 184 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленого підрядником та погодженого із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати."

Пунктом 2 цієї угоди встановлено, що всі інші умови договору залишаються без змін (а.с.74).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконані роботи згідно договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 на загальну суму 223766,08грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 05.08.2016р. №1, який підписаний сторонами та скріплений печатками, та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також визначено позивачем у позовній заяві (а.с.57-59).

09.09.2016р. позивачем надіслано на адресу відповідача вимоги №377/42 та №378/42 про повернення попередньої оплати у розмірі 356289,92грн. з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 13895,31грн. та 14% річних у розмірі 31978,24грн., всього у розмірі 402163,47грн. протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги та сплату штрафних санкцій у сумі 301388грн., з яких: 81207,84грн. - штраф, та 220180,16грн. - пеня, - протягом 10 днів з дня отримання вимоги. Вказані вимоги надіслані відповідачу за його юридичною адресою, про що свідчать копії: фіскальних чеків, поштових конвертів з довідкою ф.20 УДППЗ Укрпошта та повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.66-70).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.12.2015р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ Приват електро плюс про стягнення попередньої оплати 356289,92грн., 13895,31грн. інфляційних втрат, 31978,24грн. 14% річних, 220180,16грн. пені та 81207,84грн. штрафу (а.с.4-11).

26.12.2016р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.113-117).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення передоплати за договором від 31.12.2015р. №80-4/4576-15, штрафу за порушення виконання зобов'язань, пені, 14% річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання умов договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15, який за своєю правовою природою є договором підряду, і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

За приписами частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання п.4.1 договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 позивачем сплачено відповідачеві 580056грн. в якості попередньої оплати за майбутнє виконання робіт, що підтверджується платіжним дорученням від 20.01.2016р. №6640 (а.с.106).

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.5.1 договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 24.05.2016р. №1 роботи повинні бути виконані протягом 184 днів з моменту отримання попередньої оплати . Роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленого підрядником та погодженого із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи узгодженого сторонами графіку виконання робіт, виходячи з положень договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 та здійсненої попередньої оплати 20.01.2016р., строк виконання робіт закінчується 22.07.2016р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками позивача зазначено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконані роботи згідно договору 31.12.2015р. №80-4/4576-15 на суму 223766,08грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 05.08.2016р. №1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 05.08.2016р. (а.с.57-60).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 9.5 договору 31.12.2015р. №80-4/4576-15 встановлено, що у разі невиконання зобов'язань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата), протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника (чужими грошовими коштами).

Як зазначалось вище, позивачем надіслано на адресу відповідача вимоги №377/42 та №378/42 про повернення попередньої оплати у розмірі 356289,92грн. з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 13895,31грн. та 14% річних у розмірі 31978,24грн., всього у розмірі 402163,47грн. протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги та сплату штрафних санкцій у сумі 301388грн., з яких: 81207,84грн. - штраф, та 220180,16грн. - пеня, - протягом 10 днів з дня отримання вимоги. Вказані вимоги надіслані відповідачу за його юридичною адресою, про що свідчать копії фіскальних чеків, поштових конвертів з довідкою ф.20 УДППЗ Укрпошта та повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.66-70).

За таких обставин, враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань, на суму 223766,08грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ДП Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система в частині стягнення 356289,92грн. передоплати є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 14% річних суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

При цьому, слід враховувати, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, на який можуть нараховуватися проценти, передбачені ст. 536 ЦК України.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення процентів в порядку ст. 536 ЦК України, слід дослідити, чи передбачено умовами договору розмір відсотків за користування грошовими коштами і тільки після цього, за наявності відповідних обставин, застосовувати положення ст. 536 ЦК України.

Тобто, нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором.

Пунктом 9.5 договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 встановлено, що у разі невиконання зобов'язань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата), протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника (чужими грошовими коштами).

Відповідно до частини 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з викладеного, 14% річних за користування чужими коштами слід нараховувати з дня, наступного за днем фактичного перерахування грошових коштів, та до 09.09.2016р. (дата, визначена позивачем у позовній заяві), всього за 233 дні прострочення, розмір яких становить 31754,58грн.

Проте, позивачем при здійсненні розрахунку 14% річних за користування чужими коштами неправильно визначений початок перебігу строку користування відповідачем його коштами та не враховано, що 2016рік є високосним роком (366днів), що, відповідно, призвело до невірного розрахунку 14% річних за користування його коштами.

Вказані обставини не були враховані місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 223,96грн. 14% річних слід скасувати з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у стягненні 223,86грн. 14% річних.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №910/14120/14 та в Аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві Верховного Суду України).

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання із сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У п.9.5 договору встановлено, що у разі невиконання зобов'язань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата), протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції.

З умов вказаного пункту договору вбачається, що грошове зобов'язання щодо повернення коштів виникає у відповідача у разі невиконання ним умов договору від 01.12.2015р. та протягом 3-х робочих днів з дати вимоги щодо повернення коштів.

09.09.2106р . (у п'ятницю) позивачем надіслано на адресу відповідача вимоги №377/42 та №378/42 про повернення попередньої оплати у розмірі 356289,92грн., що підтверджується фіскальними чеками та повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.68-70).

Отже, враховуючи, що грошове зобов'язання щодо повернення коштів у сумі 356289,92грн. виникло у відповідача 12.09.2016р. (понеділок) та діяло протягом 3-х робочих днів, відлік прострочення цього зобовязання починається з 15.09.2016р. У зв'язку з цим нарахування позивачем інфляційних втрат за період з 20.01.2016р. по 09.09.2016р. відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставним, оскільки у цей період у відповідача існувало зобов'язання по виконанню робіт, за прострочення виконання якого ст. 625 ЦК України не застосовується.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 12815,02грн. інфляційних втрат слід скасувати за необґрунтованістю та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В частині стягнення штрафу та пені суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції

Відповідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони спору у п.9.2 договору від 31.12.2015р. встановили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань, підрядник сплачує замовнику згідно частини 2 статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Згідно із частиною 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 1 статті 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 1.1 договору встановлено, що замовник доручає підрядникові, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на власний ризик відповідно до умов цього договору роботи з реконструкції ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові, (надалі - об'єкт) згідно з Технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та Робочим проектом "Реконструкція ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові" (надалі-робочий проект), надалі - роботи , а саме:

- придбати устаткування згідно із робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та локальними кошторисами №№ 2-1-3, 2-1-4, 2-2-2, (Додатки №№ 5,6,8 до договору);

- виконати будівельно-монтажні роботи (монтажні, будівельні, пусконалагоджувальні роботи) згідно із робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до договору), та локальними кошторисами №№ 2-1-1, 2-1-2, 2-2-1, 2-3-1, 4-1-1 (додатки №№3,4,7,9,10 до договору)

З умов пункту 1.1 договору від 31.12.2015р. №80-4/4576-15 вбачається, що зобов'язанням ТОВ Приват електро плюс є виконання робіт згідно з технічними вимогами та робочим проектом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.5.1 договору від 21.12.2015р. №80-4/4576-15 встановлено, що роботи повинні бути виконанні протягом 184 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленого підрядником та погодженого із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Отже, строком виконання зобов'язання (робіт) згідно умов договору 31.12.2015р. №80-4/4576-15 є 184 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, який з урахуванням здійсненого платежу (попередньої оплати) закінчився 22.07.2016р.

Відтак, з урахуванням приписів чинного законодавства та пункту 5.1 спірного договору, неустойка нараховується з дня порушення боржником строку виконання зобов'язання, тобто з 23.07.2016р.

За таких обставин, правомірним є нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань, визначених договором від 31.12.2015р. №80-4/4576-15, за період з 23.07.2016р. по 31.08.2016р. (дата закінчення нарахування пені визначена у позовній заяві) на суму несвоєчасно виконаного зобов'язання (936345,92грн.), яка згідно здійсненого Харківським апеляційним господарським судом розрахунку становить 37453,84грн.

Проте, позивач при здійсненні розрахунку пені неправильно визначив початок строку виконання зобов'язання, оскільки сторони спору у п.1.1 цього договору зобов'язанням відповідача визначили саме роботи з реконструкції ВРП -330 кВ ПС 330кВ Суми (інв..№10001), а графік виконання робіт, розроблення якого відповідно до п.5.1 договору покладено на відповідача, не є зобов'язанням в розумінні п.1.1 цього договору, та його вартість не визначена у грошовому еквіваленті.

Отже, позивачем при здійсненні розрахунку пені за прострочення виконання зобов'язань за договорам 31.12.2015р. неправильно визначений початок перебігу строку порушення зобов'язання, що, відповідно, призвело до невірного її розрахунку.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення 182726,32грн. пені слід скасувати у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки мотивувальна частина рішення не містить жодних обґрунтувань порядку та періоду її нарахування.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, сторони спору у п.9.2 договору від 01.12.2015р. встановили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань, підрядник сплачує замовнику згідно частини 2 статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання , за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 81207,84грн., та розраховує його від ціни договору і без урахування вартості виконаних робіт.

Однак, як правильно визначив місцевий господарський суд, тридцятиденний строк, визначений п.9.2 договору від 31.12.2015р. з урахуванням строку виконання робіт, визначеного п.5.1 цього ж договору, сплив 22.08.2016р., та станом на вказану дату, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками позивача, розмір невиконаних робіт становив 936345,92грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 65544,21грн. штрафу, виходячи саме з вартості простроченого зобов'язання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ДП Національна енергетична компанія Укренерго не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016р. у справі № 922/3680/16 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 182726,32грн. пені, 12815,02грн. інфляційних втрат та 223,24грн. 14% річних з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення господарського суду Харківської області слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - ДП Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст.103, п.п1,4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система , м. Харків залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016р. у справі №922/3680/16 скасувати в частині стягнення 182726,32грн. пені, 12815,02грн. інфляційних втрат та 223,24грн. 14% річних з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Абзац 2-й резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016р. у справі №922/3680/16 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс" (61082, м.Харків, пр.Московський, буд.144, код 38635140) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, 25, код 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (61003, м.Харків, вул.Кооперативна, 12/14, код 00131624) 356289,92грн. попередньої оплати, 31754,58грн. 14% річних, 37453,84грн. пені, 65544,21грн. штрафу та 7365,64грн. витрат по сплаті судового збору. .

4.В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 27.03.2017р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.А. Шутенко